Ухвала суду № 57094645, 25.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2523/2729/2012 Головуючий у І інстанції Хоменко Л.В. Провадження № 11-кп/795/11/2016 Категорія - ст.307 ч.2 КК України Доповідач Трейтяк О. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіТрейтяк О. П.

суддів - Баглая І.П., Лазоренка М.І.,

при секретарі - Зубашевській О.С., Саповець Л.С.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Сороки С.Г., Шпак М.В., Шваб Л.В.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12012260270000052 від 27 листопада 2012 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, не працюючий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, проживаючий в АДРЕСА_2 та області, раніше судимий:

- 18 травня 2011 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 310, ч.1 ст. 263 , 71, 75 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком два роки,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України і призначено покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано не відбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2011 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_3 міру покарання у вигляді шести років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення хімічних експертиз у сумі 2 166 грн. 80 коп.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2013 року суду скасувати та постановити новий, яким виправдати його за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Доводи своєї апеляційною скарги обґрунтовує тим, що вирок суду побудований на припущеннях, а його показання не суперечать доказам і фактам, повністю підтверджують його невинуватість. Стверджує, що вина у вчиненні збуту наркотичного засобу не доведена та в основу вироку суд поклав неправдиві показання ОСОБА_4, не врахувавши ряд доказів, які спростовують його вину у вчиненні даного злочину. Зазначає, що на пакетах з наркотиками, його відбитків пальців не виявлено. Вважає, що його затримання відбулося незаконно, при ньому не було знайдено помічених грошей, бо в нього навіть не було кишень, куди їх покласти. Вказує на те, що тампон, яким помічались гроші для закупівлі, не опечатувався та не знищувався. Гроші знайдені в його помешканні при обшуку йому не належать, оскільки після зустрічі з ОСОБА_4 він в своєму будинку не був. Звертає увагу на те, що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений виклав аналогічні вимоги, обґрунтувавши їх тим, що на його думку, допитані по справі працівники міліції та особа, яка виступала в ролі закупника наркотичних засобів, давали неправдиві показання, які є суперечливими та не відповідають дійсності. Сліди фарби, якою були помічені гроші, виділені для закупівлі наркотиків ОСОБА_4 і знайдені на руках обвинуваченого, не мають до нього ніякого відношення.

Як встановив суд першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_3, будучи раніше судимим за злочини, передбачені ст. 309, 310 КК України, повторно, 23 вересня 2012 року близько 14-00 год., перебуваючи у лісосмузі поблизу с. Дніпровське Чернігівського району та області, незаконно збув ОСОБА_4 особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, загальною масою в перерахунку на висушену речовину 58, 591 гр. за 600 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність 27 вересня 2012 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_3 повторно, перебуваючи у лісосмузі поблизу с. Дніпровське Чернігівського району та області незаконно збув ОСОБА_4 особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, загальною масою в перерахунку на висушену речовину 35, 866 гр. за 400 грн.

28 вересня 2012 року в період часу з 17 год. 50 хв. по 18 год. 40 хв. працівниками міліції в лісосмузі на полі поблизу с. Дніпровське Чернігівського району та області було виявлено місце зберігання ОСОБА_3 наркотичних засобів, з якого вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 68, 3 гр., який ОСОБА_3 незаконно, зберігав з метою збуту.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» каннабіс віднесено до таблиці 1 списку 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено».

Таким чином, дії обвинуваченого, які виразились у незаконному зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, вчинені особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 309, 310 КК України та повторно, судом кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України.

Скарга розглядалась втретє апеляційним судом, після скасування Вищим спеціалізованим судом України попередніх ухвал апеляційного суду в цьому провадженні.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, просили скасувати вирок та постановити новий, яким виправдати його за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав вирок суду обґрунтованим і законним та просив залишити його без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 370, 374 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими в ході судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. У ньому повинні бути наведені належні і достатні мотиви для ухвалення прийнятого судом рішення.

Вказані вимоги закону при судовому розгляді та постановленні вироку судом належним чином не дотримані.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції відповідної об'єктивної оцінки їм не надав, внаслідок чого прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у незаконному зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. ст. 309, 310 КК України, необґрунтовано, допустивши тим самим невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що у відповідності до вимог ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку .

Так, у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та показав, що йому зателефонувала людина, яка назвалась ОСОБА_13 та повідомила, що хоче домовитись стосовно послуг по зберіганню човнів. 23 вересня 2012 року ОСОБА_13 зателефонував і вони домовились про зустріч, зустрілись на «Т»-видному перехресті в с. Дніпровське, ОСОБА_13 приїхав на автомобілі «Таврія», за кермом був ще один чоловік. Зазначеним автомобілем вони поїхали в напрямку с. Прохорів, не доїжджаючи близько кілометра до села вони вийшли. ОСОБА_13 був побитий, мав жахливий вигляд, від нього несло перегаром, однак із ввічливості він не відмовився з ним розмовляти, однак розмови не вийшло, бо ОСОБА_13 було дуже погано. Обвинувачений зазначив, що під час цієї розмови ОСОБА_13 вийняв із внутрішнього боку штанів герметично закритий пакет з марихуаною та в кюветі покурив. Після вживання наркотиків ОСОБА_13 вів себе, зі слів обвинуваченого, дивно, тому він покинув його. Через декілька днів ОСОБА_13 знову зателефонував і вони зустрілись на нейтральній території. ОСОБА_13 помітно нервував та виказував занепокоєння щодо несправності автомобіля і запропонував йому штовхнути автомобіль. Коли він підійшов до автомобіля ОСОБА_5 кинувся до нього, схопив за плечі та повалив на землю. Одразу прибігло ще двоє, які чекали в кущах, один з них бризнув йому в обличчя газом, били його ногами, він вирвався від них, при цьому куртка, яка була на ньому порвалась і знялась. Він побіг до рівчака, щоб вмитися, бо дуже пекло в очі. Біля струмка йому продовжували прискати газом. ОСОБА_6 почав бити його палкою, тоді він теж взяв палку, щоб оборонятись. Він побіг в ту сторону, де був ОСОБА_5, тоді вже відчував легке одеревіння в легенях від газу. ОСОБА_6 ударив його кулаком в око. Від втоми він впав на землю і його схопили, руки зав'язали за спиною. Біля автомобіля його обшукали, але нічого не знайшли, почали вимагати гроші, які він ніби то отримав від продажу наркотиків. Йому сказали, що в нього світяться руки від грошей, але він не розумів про що вони говорять. Працівники міліції говорили, що гроші він «скинув», однак він не виходив з їх поля зору, у штанях у нього не має кишень, а верхній одяг був знятий у процесі затримання. Хвилин через п'ятнадцять ОСОБА_5 з ОСОБА_4 кудись поїхав на автомобілі. Всі інші на автомобілі поїхали в с. Дніпровське, де йому в присутності понятих зробили змиви з рук. Стверджував, що в автомобілі під райвідділом міліції його били головою об скло, не давали сходити в туалет. Цих дій працівників міліції він не оскаржував. Днів через два після затримання він написав пояснення. Стверджував, що ОСОБА_4 його оговорює. Стосовно того, що ОСОБА_4 послідовно пояснював як проходила оперативна закупка, висловив припущення що з 27 вересня, коли його затримали, по 28 вересня, коли проводилось відтворення, було досить часу, щоб знайти наркотики або щоб підкласти наркотик, а потім при відтворенні його знайти. Зі слів ОСОБА_4, по телефону вони оговорили суму за наркотики по другій закупці, тоді не логічно йому було показувати згортки із схованки та питати скільки йому потрібно. Зазначив, що опір чинив, бо не одразу йому сказали, що це міліція. Припустив, що ватним тампоном, яким мітили купюри для закупки, зі слів ОСОБА_5, який він викинув у смітник, йому могли вимастити руки. Суду не надано підтверджень, що він брав пакети з коноплею, не зафіксовано момент передачі наркотиків та грошей. Зазначив, що покази співробітники міліції зводять до того, що був відрізок часу, коли обвинувачений був поза їх полем зору і тоді він міг викинути гроші.

Такі ж показання ОСОБА_3 давав і в судових засіданнях апеляційної інстанції.

Апеляційним судом було допитано легендовану особу - ОСОБА_4 у спеціально обладнаному залі судових засідань із збереженням у таємниці відомостей про нього та із застосуванням відповідних заходів безпеки, який показав, що 23 вересня 2012 року на пропозицію працівників міліції приймав участь у оперативній закупівлі наркотичних засобів у ОСОБА_3 під псевдонімом ОСОБА_4 Він зателефонував ОСОБА_3 та домовився про купівлю двох стаканів коноплі за 600 грн., ціну називав ОСОБА_3 Домовились зустрітись через одну годину в с. Дніпровське біля церкви. Поїхав у с. Дніпровське з двома працівниками міліції, ОСОБА_3 їх уже чекав, з ним проїхали в бік Прохорова Хутора 1,5 кілометра та вийшли на пропозицію обвинуваченого. Зайшли удвох метрів на 200 в ліс, він віддав гроші 600 грн., а ОСОБА_3 - один пакет з двома склянками коноплі. Коноплю ОСОБА_3 взяв під деревом. Коли він повернувся з наркотичним засобом повернувся до автомобіля, його повезли в смт. М. Коцюбинське, де знайшли понятих та у їхній присутності вилучили коноплю. Через декілька днів проводили другу закупку. Знову він з ОСОБА_3 домовились по телефону про купівлю одного стакана коноплі, але за 400 грн., оскільки вона кращої якості та домовились зустрітись там, де розійшлись перший раз. Працівники міліції сказали, щоб він ОСОБА_3 привів до автомобіля, бо будуть його затримувати. Зустрівшись, вони з ОСОБА_3 пішли в поле зліва від дороги поблизу Прохорова Хутора. Коноплю ОСОБА_3 брав біля одного з кущів, при цьому уточнив у нього скільки він буде брати та передав йому один пакет, а він йому 400 грн. Куди ОСОБА_3 в подальшому дів гроші не знає. Після цього на його прохання ОСОБА_3 прийшов до автомобіля, щоб допомогти його штовхнути. Він бачив, як ОСОБА_3 ударив працівника міліції і побіг у канаву. Через деякий час його затримали та привели до автомобіля. Його особистий огляд, в ході якого було вилучено пакет з коноплею проводився знову в смт. М.Коцюбинське, куди привези його працівники міліції на своєму автомобілі. При відтворенні обстановки та обставин події він не міг точно указати місце, звідки обвинувачений брав коноплю, бо місцевість була кущиста, росли дерева, і він на ній погано орієнтувався.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні суду показав, що за сплином часу не пам'ятає деталей проведення слідчої дії щодо проведення оперативних закупок. Була отримана оперативна інформація про те, що ОСОБА_3 займається збутом наркотиків. На другу закупку поїхали на двох автомобілях, крім нього, ОСОБА_5 та закупника було ще два співробітники міліції. Закупник надав добровільно згоду для проведення даної слідчої дії,. Помічені грошові кошти йому були вручені при понятих та під час слідчої дії за ним спостерігав працівник міліції ОСОБА_5. ОСОБА_5 підвіз закупника до означеного місця, після передачі грошових коштів ОСОБА_3 був затриманий. Коли ОСОБА_3 затримали, відвезли до с. Дніпровське, де він зробив змиви з рук. Змиви з рук проводив без люмінесцентної лампи та не пам'ятає куди дів тампон та чи проводив він змиви з рук в перчатках. Був присутнім при обшуку будинку, під час якого, в присутності понятих, зламавши замок, працівники міліції проникли у будинок.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні суду першої інстанції, показав, що він на прохання ОСОБА_5 приймав участь при затриманні ОСОБА_3 під час оперативної закупки, яка проходила між Прохоровим Хутором і с. Дніпровським. Закупник через деякий час повернувся з обвинуваченим. Після вигуку «Стій, міліція» ОСОБА_3 почав тікати, заскочив у канаву, чинив опір, коли біг деякий час не був у полі зору, тікав по кущах, грошей при ньому не знайшли, можливо їх скинув. Після затримання ОСОБА_3 поїхали в с. Дніпровське. Запросили понятих та провели огляд. Особисто він під час огляду ОСОБА_3 присутнім не був.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що на прохання ОСОБА_5 приймав участь у затриманні обвинуваченого. ОСОБА_3 чинив опір, побіг у канаву, цькував собаку та палкою відмахувався, намагаючись нанести удари. Він застосував спеціальний газ Терен -4М лише один раз, коли ОСОБА_3 був у рівчаку, про це писав рапорт керівництву райвідділу. Коли ОСОБА_3 затримали ні наркотиків, ні грошей при ньому не виявили. Далі в с. Дніпровське в присутності понятих провели змиви з рук ОСОБА_3, огляд та направили до райвідділу.

До показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, необхідно ставитись критично з огляду на те, що саме вони організовували і проводили обидві оперативні закупівлі наркотичного засобу у обвинуваченого ОСОБА_3, і тому, певним чином, зацікавлені в результатах розгляду даного кримінального провадження.

В обґрунтування висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім показань свідків, суд у вироку послався на докази, зокрема, постанови про проведення оперативних закупок, акти помічення грошових купюр та вручення їх легендованій особі, протоколи особистого огляду ОСОБА_4 після купівлі наркотичного засобу, протоколи особистого огляду обвинуваченого ОСОБА_3, протокол обшуку, протокол відтворення обстановки та обставин події, речові докази та висновки експертиз.

Місцевим судом, на думку колегії суддів, не була перевірена в повному обсязі законність дій працівників міліції при організації та проведені ними оперативних закупівель наркотичних засобів, тобто законність способу отримання доказів.

Так, контрольні закупки наркотичних засобів у ОСОБА_3 проводились на підставі постанов начальника відділу БНОН УМВС України в Чернігівській області від 13 та 25 вересня 2012 року (т.1 а.с.11,27).

Згідно п. 1.5 «Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольного постачання предметів, товарів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб» оперативна закупівля та контрольоване постачання проводяться гласними і негласними працівниками оперативних підрозділів, а також особами, з якими встановлено конфіденційне співробітництво на добровільних засадах. Для здійснення закупівлі товарів, предметів та речовин, заборонених до обігу, а також інших, за виготовлення, зберігання та збут, яких настає кримінальна відповідальність, потрібна письмова згода зазначених осіб. У разі потреби використовуються документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів.

Зі змісту вищезазначених постанов про проведення оперативної закупки вбачається, що надано дозвіл на проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу - марихуани у гр. ОСОБА_3, проживаючого в АДРЕСА_3 без його затримання 13.09.2012 р. та з затриманням останнього 25.09.2012 р. Проведення оперативної закупки доручено громадянці «П» під вигаданим прізвищем і даними ОСОБА_9, якому виділити гроші у сумі 400 грн. При цьому в матеріалах кримінального провадження письмова згода ОСОБА_4 відсутня, в постановах також не зазначено чи давав згоду ОСОБА_4 на участь в проведенні закупівлі наркотичних засобів. В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_4 взагалі надавав таку згоду.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що письмова згода легендованою особою давалась від його справжнього імені, тому вона знаходилась в оперативно-розшуковій справі і до матеріалів кримінального провадження додана не могла бути.

Свідок ОСОБА_4 в апеляційній інстанції пояснив, що він давав письмову згоду на участь в проведенні оперативної закупівлі наркотиків під вигаданим прізвищем «Пінчук» в обох випадках, коли проводили оперативну закупку.

Згідно постанови начальника ВБНОН УМВС України в Чернігівській області від 13 вересня 2012 року під час оперативної закупівлі 23 вересня 2012 року оперативному закупнику було виділено 400 гривень, а згідно показань ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду закупка відбулась за 600 гривень та акту огляду покупця від 23 вересня 2012 року в ході огляду ОСОБА_4 для проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів, останньому видано гроші в сумі 600 грн., дві купюри номіналом по 200 грн. та дві купюри номіналом по 100 грн.

Перед направленням закупника ОСОБА_4 для проведення контрольної закупівлі наркотичних засобів, працівниками міліції проводився його огляд, про що складались акти огляду покупця від 23 та 27 вересня 2012 року.

Відповідно до положень ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

В ухвалі касаційної інстанції, якою було скасовано попереднє рішення апеляційної інстанції, (т.4 а.с.146-148), зазначено, що твердження апеляційного суду про здійснення всіх дій працівниками міліції, результати яких відображені у відповідних протоколах, з участю понятих - не відповідає дійсності. В ухвалі суду апеляційної інстанції не було надано оцінку тому, що акти огляду покупця від 23 та 27 вересня 2012 року (т.1 а.с.12, 28) складені без участі понятих, а лише в присутності двох працівників міліції, що викликає сумнів в їх об'єктивності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що акти огляду покупця є недопустимими доказами, оскільки складені в порушення вимог ч. 1 ст. 127 КПК України ( в редакції 1960 року) без участі понятих, а лише у присутності двох працівників міліції.

Згідно п.2.7 «Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольного постачання предметів, товарів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб» відразу після проведення оперативної закупівлі придбані товари, предметі та речовини вилучаються оперативним працівником, про що ним складається протокол.

Згідно з протоколами особистого огляду (т.1 а.с.13, 32) ОСОБА_4 був затриманий в смт. М.Коцюбинське Чернігівського району по вулиці Шевченка біля кафе «Каїр» 23 вересня 2012 року, та в смт. М.Коцюбинське по вулиці Шевченка поблизу кафе «Алігатор» 27 вересня 2012 року і в нього були вилучені поліетиленові пакети з речовиною зеленого кольору рослинного походження.

З показань ОСОБА_4 в обох випадках, 23 і 27 вересня 2012 року, закупівля відбувалась в Прохоровому Хуторі, після чого його затримали працівники міліції, автомобілем відвезли його в смт. М.Коцюбинське (відстань між цими населеними пунктами приблизно 30-35 км), де запросили понятих і оформили його затримання та вилучення наркотичного засобу.

Оскільки протоколи особистого огляду ОСОБА_4 від 23 та 27 вересня 2012 року не відповідають дійсності в частині місця затримання легендованої особи і, відповідно, вилучення у нього предмету кримінального правопорушення - поліетиленових пакетів з речовиною зеленого кольору рослинного походження, вони не можуть вважатись належними доказами.

Оскільки акти і протоколи особистого огляду ОСОБА_4, за своїм змістом повинні вказувати на обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні (факт збуту наркотичного засобу обвинуваченим), але з вище викладених мотивів не можуть бути визнані належними і допустимими доказами, а значить і не можуть бути використані при ухваленні судового рішення.

Інші, похідні від цих, докази, зокрема висновки судово-хімічних експертиз про те, що вилучені у ОСОБА_4 пакети з речовиною рослинного походження, придбані ним у обвинуваченого в ході контрольних закупок, містять в собі особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, також не можуть бути використані при ухваленні судового рішення.

Належність знайдених при проведенні відтворення обстановки та обставин події пакетів з речовиною рослинного походження обвинуваченому ОСОБА_3 нічим не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з визнанням судом першої інстанції недопустимими доказами протоколу обшуку житла ОСОБА_3 і вилучених в ході його грошей зі слідами люмінофору, виходячи з показань свідка ОСОБА_10 щодо того, що до проведення обшуку в помешканні ОСОБА_3 туди, через вікно, проник працівник міліції і знаходився в будинку близько 15 хвилин. В той же час встановити як саме ці гроші могли з'явитися у ОСОБА_3 вдома колегія суддів не в змозі з урахуванням специфіки судового розгляду кримінального провадження (в судовому засіданні за участі всіх учасників судового провадження).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді даного кримінального провадження не встановлені достатні докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_3 в незаконному зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів і на даний час вичерпані можливості їх отримання, тому вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.405, 407, 284 ч.1 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі ст.284 ч.1 п.3 КПК України (не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати).

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Баглай І.П. Трейтяк О.П. Лазоренко М.І.