Постанова № 57093949, 12.04.2016, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/324/16-а

2-а/729/4/16 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої суддіБулиги Н.О.

за участю секретаря судового засіданняСавости К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у судовій залі м.Бобровиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за вислугу років та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що вона з 23 жовтня 2001 року працювала у закладі охорони здоровя, в тому числі з 23.10.2001 року по 03.12.2006 року на посаді медсестри-анестезиста відділення анестезіології та реанімації, з 03.12.2006 року по 01.03.2016 року на посаді медсестри-анестезиста палатного відділення анестезіології та реанімації у Бобровицькій центральній районній лікарні, що є роботою у реанімаційних відділеннях, яка зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Стаж її роботи у закладі охорони здоровя досить повно міститься у записах трудової книжки. Позивач вважає, що оскільки станом на 01.01.2016 вона має стаж роботи у закладах охорони здоровя більше 25 років 6 місяців, то на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на пенсію на пільгових умовах за вислугу років. З цього приводу позивач 02 березня 2016 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак рішенням УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області їй було в цьому відмовлено через відсутність необхідного стажу роботи у закладах охорони здоровя. Відповідачем встановлено, що спеціальний стаж позивача становить 22 роки 8 місяців 5 днів, що не відповідає вимогам ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років протиправними, оскільки до спеціального стажу не зараховано періоди перебування її у відпустці по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме: з 27.09.2004 року по 03.12.2006 року та з 09.02.2011 року по 17.12.2013 року, тому просить визнати протиправними такі дії управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі, зобовязати управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області зарахувати їй до спеціального стажу роботи у закладах охорони здоровя зазначені періоди знаходження її у відпустці по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку у подвійному розмірі та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02 березня 2016 року.

У судове засідання позивач не з»явилася. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з»явився. До суду надійшли письмові заперечення відповідача, з яких вбачається, що УПФУ в Бобровицькому районі просить відмовити у задоволенні позову враховуючи відсутність у позивачки спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років. Зазначає, що згідно п.«е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ. Особи народжені 1971 року і старші, мають право на призначення пенсії за вислугу років за умови наявності необхідного спеціального стажу роботи після досягнення ними 55 років. Водночас збережено право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку особам, які вже мали вислугу років на відповідних посадах станом на 31 грудня 2015 року 25 років 6 місяців. Вказують, що спеціальний стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 22 роки 8 місяців 5 днів, що не відповідає вимогам п. «е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Згідно трудової книжки позивачки вона працювала з 23.10.2001 року по 01.03.2016 року на посаді медсестри-анестезиста відділення анестезіології та реанімації у Бобровицькій центральній районній лікарні, що є роботою у реанімаційних відділеннях і період з 23.10.2001 року по 31.12.2003 року був зарахований до стажу роботи, в тому числі до спеціального стажу, у подвійному розмірі. Періоди страхового стажу позивача з 01.01.2004 року, в тому числі спеціального стажу) були обчислені за даними системи персоніфікованого обліку. Проте періоди перебування позивача у відпустці по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме: з 27.09.2004 року по 03.12.2006 року та з 09.02.2011 року по 17.12.2013 року не підлягають зарахуванню до спеціального стажу у подвійному розмірі з огляду на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено пільги по обчисленню стажу саме за роботу в деяких медичних закладах, а саме робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідач зазначає, що саме час фактично виконаної роботи на посаді чи підприємстві, що дають право на пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, а час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи в одинарному розмірі. Тому УПФУ в Бобровицькому районі прийнято законне рішення від 11.03.2016 року № 31 про відмову позивачеві в призначенні пенсії за вислугу років.

Судом на підставі ч.1 ст. 41 КАС України, у звязку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, заперечення проти адміністративного позову, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

02 березня 2016 року позивач звернулася до УПФ України у Бобровицькому районі Чернігівської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням УПФ України у Бобровицькому районі Чернігівської області від 11.03.2016 року №31 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії через недостатність необхідного пільгового стажу роботи для призначення відповідного виду пенсії.

Листом від 18.03.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що по її заяві про призначення пенсії за вислугу років прийнято зазначене рішення. В листі йдеться про те, що позивач має спеціальний стаж роботи 22 роки 8 місяців 5 днів.

Згідно записів у трудовій книжці позивачки вона з 23 жовтня 2001 року по 01.03.2016 року працювала у Бобровицькій центральній районній лікарні, в тому числі з 23.10.2001 року по 03.12.2006 року на посаді медсестри-анестезиста відділення анестезіології та реанімації, з 03.12.2006 року по 01.03.2016 року на посаді медсестри-анестезиста палатного відділення анестезіології та реанімації.

Відповідно до абзаців 1, 2, 12, 13 пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними Законом N 911-VIII від 24.12.2015), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоровя після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоровя,які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту, тобто 25 років 6 місяців.

За Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМ України №909 від 4.11.1993, робота на посадах середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у, зокрема, лікарняних закладах, амбулаторно-поліклінічних закладах дає право на пенсію за вислугу років за наявності вищевказаних умов.

Сторонами визнано, що робота на зазначених у трудовій книжці позивачки посадах відповідає Переліку.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

ОСОБА_2, який є спеціальним законом у сфері пенсійного забезпечення, не містить будь-яких вказівок на те, що якісь періоди роботи не зараховуються та не має прямої вказівки на те, що перебування у відпустці не повинно зараховуватись у подвійному розмірі. Не містять таких застережень і будь-які інші законодавчі акти.

ОСОБА_1 безперервно з 23 жовтня 2001 року по 01.03.2016 року працювала у Бобровицькій центральній районній лікарні на посаді медсестри-анестезиста відділення анестезіології та реанімації, за цей час вона не звільнялась і нікуди не переводилась. Отже, посада медичної сестри у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, як робота в реанімаційних відділеннях, зараховується до стажу у подвійному розмірі, що не заперечується сторонами.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Пунктом 1, 3, 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМ України №637 від 12.08.1993, передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, виписки із наказів. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до положення ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт ж) ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Спеціальний стаж це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець повязує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, предявляють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, ст.51 закону №1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно матеріалів справи позивач перебувала у відпустці по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме: з 27.09.2004 року по 03.12.2006 року та з 09.02.2011 року по 17.12.2013 року, що підтверджується витягами з наказів № 121, №176, №16.

Проте, відповідачем не враховано до спеціального стажу роботи позивачки зазначені періоди перебування у відпустці по догляду за дітьми через відсутність відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) та про спеціальний стаж, тобто неподання роботодавцем до органу Пенсійного Фонду відомостей, які підтверджують наявність особливих умов праці позивача, які дають право на пенсію на пільгових умовах за період перебування позивача у відпустках по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку. Такі відомості роботодавцем подавались лише за періоди роботи позивача на посаді медсестри анестезиста.

Відповідно до ч.2 ст.181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

У своїй ухвалі від 08.07.2009 року по справі к-20625/08 Вищий адміністративний Суд України, вказав, що час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу у подвійному розмірі. Так, свій висновок обгрунтував тим, що статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Тобто до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3 річного віку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Частиною 1 ст. 18 КзПП України встановлюється такий вид відпустки як відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 2 КзПП України право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 18 КзПП України після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Сама назва правової конструкції відпустка виключає будь-який запис в трудову книжку, тому період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в звязку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обовязків.

Посилання відповідача на те, що період перебування позивача у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку не може бути зарахований до спеціального стажу у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є наслідком неправильного тлумачення законодавства, що регулює трудові відносини.

З огляду на викладене, позивачка до досягнення 55-річного віку, маючи станом на 1 січня 2016 року необхідний спеціальний стаж роботи в закладі охорони здоровя, має право на пенсію на пільгових умовах за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення 02 березня 2016 року.

Отже, позовні вимоги про зобовязання відповідача зарахувати позивачці до стажу роботи у закладах охорони здоровя в подвійному розмірі періоди перебування її у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 27.09.2004 року по 03.12.2006 року та з 09.02.2011 року по 17.12.2013 року та призначити позивачці пенсію на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02.03.2016 року підлягають задоволенню.

У позові заявлено вимоги, в тому числі, про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у Бобровицькому районі Чернігівської області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу періодів перебування її у відпустці по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку у подвійному розмірі.

Зясувавши обставини у справі, суд зазначає, що відмова у призначенні пенсії вчинена відповідачем у формі рішення.

Враховуючи, що позивачкою не заявлено позовні вимоги про визнання неправомірним рішення УПФ України у Бобровицькому районі Чернігівської області від 11.03.2016 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, суд відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вважає необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки вийти за межі позовних вимог, визнавши зазначене рішення неправомірним.

На підставі ст.94 ч.1 КАС України судові витрати позивачки на сплату судового збору у сумі 551,20 грн. присуджуються на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за вислугу років та зобовязання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у Бобровицькому районі Чернігівської області про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за вислугу років ОСОБА_1 від 11.03.2016 року.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Бобровицькому районі Чернігівської області зарахувати ОСОБА_1 стаж її роботи у закладі охорони здоровя на посаді медсестри-анестезиста відділення анестезіології та реанімації у Бобровицькій центральній районній лікарні за періоди перебування її у відпустці по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку з 27.09.2004 року по 03.12.2006 року та з 09.02.2011 року по 17.12.2013 року у подвійному розмірі та призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за вислугу років відповідно до статті 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02 березня 2016 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Бобровицькому районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі до Київського апеляційного адміністративного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області.

Постанова набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження, якщо судове рішення не скасовано.

Суддя Н.О.Булига