Ухвала суду № 57092810, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/884/16

Головуючий у першій інстанції Матяш Т. Л.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Фальчука В.П., Таварткіладзе О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на нерухоме майно, визнання права власності, за апеляційною скаргою ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року та додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2014 року,

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на котедж для відпочинку літ. «А» загальною площею 316,1 кв.м., розташований за адресою Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», в рахунок погашення заборгованості за борговою розпискою від 11 жовтня 2013 року.

Позивачі посилалися на те, що 11 жовтня 2013 року між ними та відповідачами було укладено договір позики на суму 15 000,00 доларів США, зі строком повернення суми боргу до 01 вересня 2014 року.

Відповідачі свої зобов'язання за договором позики не виконують, тому позивачі звернулися до суду з позовом про визнання за ними права власності на майно відповідачів в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року позовну заяву задоволено.

Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4, ОСОБА_5 перед ОСОБА_2, ОСОБА_3 на нерухоме майно, передане в заставу за договором позики від 11.10.2013 року, шляхом передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності в рівних частках на котедж для відпочинку літ. «А, загальною площею 316,1 кв. м., розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», Центральний район.

Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2014 року доповнено заочне рішення від 12 листопада 2014 року та зазначено склад нерухомого майна: котедж для відпочинку літ. «А», загальною площею 316,1 кв.м., що становить 28/100 частин комплексу будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована за адресою Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», Центральний район.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2015 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2015 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями суду представник особи, яка не приймала участь у справі - ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного А.М. подав апеляційну скаргу в якій з посиланням на порушення судом процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2014 року та додаткове рішення у цій же справі від 25.11.2014 року повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості відповідачів перед позивачами на нерухоме майно, передане в заставу за договором позики.

Вимоги апеляційної скарги Капличний А.М. мотивує тим, що судові рішення, які стали підставою прийняття судом першої інстанції оскаржуваних рішень, скасовані. Крім того, зазначив, що районним судом не враховано те, що договори застави нерухомого майна не були нотаріально посвідчені, тому в силу ст. 14 Закону України «Про заставу» є недійсними, а в силу ст. 220 ЦК України є нікчемними.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою, однак дослідивши заявлене клопотання та матеріали справи колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, адже додана до клопотання довідка №697 не містить застережень щодо неможливості прийняття участі ОСОБА_7 у судовому засіданні. Крім того, зазначена справа перебуває на розгляді у апеляційному суді Одеської області з квітня 2015 року (понад рік) та ОСОБА_3 вже зверталась з клопотанням про відкладення розгляду справи з тих же підстав, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що сторона по справі зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2, ОСОБА_3 передали ОСОБА_4, ОСОБА_5 позику у розмірі 15000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 01 вересня 2014 року. Однак відповідачами був пропущений строк виконання зобов'язання. Відповідно до договору в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальники передають у заставу нерухоме майно, а саме: котедж для відпочинку літ. «А», загальною площею 316,1 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», Центральний район. Дане нерухоме майно належить відповідачам на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2011 року (справа №2-3515/2011) та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.10.2012 року (справа №1505/9575/2012).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами було порушено зобов'язання, встановлене договором позики, позивачі мають право на звернення на предмет застави та визнання права власності на заставлене майно.

Проте з таким висновком суду погодить не можна, оскільки до такого висновку суд першої інстанції дійшов неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та неправильно застосувавши норми матеріального права, з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2013 року, апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міськрайонної прокуратури задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 11.10.2012 року (справа № 1505/8575/2012), яким визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно збудовані приміщення триповерхового котеджу загальною площею 318,4 м.кв. літера «III» та торгівельних павільйонів літери «Щ», «Ю», «Я», «1М», «1Н», «1О», «1П» таа «1Р», які знаходяться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (район Центральний) скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», - відмовлено.

Аналогічним рішенням від 21.11.2013 року, апеляційну скаргу ВАТ «Красилівське РТП» в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Капличного А.М. задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 18.07.2011 року (справа № 2-3515/2011), яким визнано дійсним договір купівлі-продажі комплексу будівель і споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10.03.2011 pоку, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Емос» щодо продажу ОСОБА_4 комплексу будівель і споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовані в смт. Затока, м.Білгород- Дністровський, Одеської області, район «Центральний», та складається в цілому: з одного котеджу для відпочинку під літ. «А», загальною площею 316,1 кв.м., та будівель: душової під літ. «Ф»; вбиральні під літ. «Ц»; їдальні під літ. «Ч»; адміністративної будівлі під літ. «Б», будинок відпочинку під літ. «Д»; будинок відпочинку під літ. «Є», будинок відпочинку під літ. «Ж», будинок відпочинку під літ. «З», будинок відпочинку під літ. «К», будинок відпочинку під літ. «Л», будинок відпочинку під літ. «М», будинок відпочинку під літ. «Н». будинок відпочинку під літ. «О», будинок відпочинку під літ. «П», будинок відпочинку під літ. «Р», будинок відпочинку під літ. «С», будинок відпочинку під літ. «Т», альтанка під літ. «У», сміттєзбиральник під літ. «X», будинок відпочинку під літ. «И», будинок відпочинку під літ. «1», № 1-11 споруд, розташованих на земельній ділянці, площею 11120 кв.м. і про визнання на таке майно право власності скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ТзОВ «Емос» про визнання договору дійсним та визнання права власності, - відмовлено.

Таким чином, позивачем подано суду першої інстанції неправдиві відомості про існування чинних судових рішень, які стали підставою прийняття оскаржуваних заочного та додаткових рішень, а суд посилаючись на вказані рішення не звернув уваги, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення вони вже були скасовані.

Отже, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не обґрунтовано визначив, що котедж для відпочинку літ. «А, загальною площею 316,1 кв. м., розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», Центральний район, належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 13,14 Закону України «Про заставу», договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки договори застави нерухомого майна, на які посилався суд у оскаржуваних рішеннях в силу ст. 14 Закону України «Про заставу» є недійсними, а в силу ст. 220 ЦПК України нікчемними, рішення суду в цій частині також є незаконним та таким, що підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, колегія суддів вважає, що визнаючи за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на об'єкти нерухомості бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ВАТ «Красилівське РТП», не залучивши це підприємство до участі у справі, виходячи з наступного.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.05.2005 року у цивільній справі № 2-2070/2005 визнано право власності на комплекс будівель і споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1 за позовом ОСОБА_9 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ВАТ «Красилівське РТП», проте таке рішення ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.02.2007 року скасоване, а провадження у цивільній справі закрите.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі 7/6960 від 05.05.2011 року за позовом ВАТ «Красилівське РТП» до відповідачів ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» м. Київ та ТОВ «Емос», позовні вимоги задоволено і визнано недійсним договір оренди №9/12 від pоку, укладений між ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» а також недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_2) від 10.05.2006 pоку, укладений між ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ТОВ «ЕМОС», посвідчений 10.05.2006 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області І.В. Кушнір та зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.06.2006 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року вказане вище рішення суду першої інстанції скасовано, а в позові відмовлено.

На стадії касаційного оскарження заступник прокурора Хмельницької області вступив у вказану господарську справу та подав до Вищого господарського суду України в інтересах органу місцевого самоврядування - Красилівської районної ради касаційну скаргу на вказану вище постанову Рівненського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012 року за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області постанову апеляційного суду скасовано, а рішення господарського суду Хмельницької області від 05.05.2011 року залишено без змін.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду у кримінальній справі №1- 88/2010 від 16.12.2010 року засуджено голову правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_11 та його сина ОСОБА_8 і визнано винним у тому, що будучи наділеним адміністративно-господарськими функціями, порушив вимоги п. 12 Статуту товариства, зловживаючи своїм посадовим становищем, всупереч інтересів служби, передав згідно договору оренди № 9/12 від 12.12.2002 pоку, приватному підприємству «ІНФОРМАЦІЯ_1», директором і засновником якого є син ОСОБА_8 в тимчасове користування строком на 25 років, цілісний майновий комплекс база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», введений в експлуатацію 12.12.1982 pоку, загальною вартістю 88 243 грн., при цьому, в п.7.1.3 даного договору вказали, що орендар ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов'язується за свій рахунок провести капітальний ремонт майна, що орендується і витрати за ремонт повинен відшкодувати орендодавець ВАТ «Красилівське РТП».

14.05.2003pоку, голова правління ВАГ «Красилівське РТГІ» ОСОБА_11, без згоди правління товариства, зловживаючи своїм посадовим становищем, згідно листа № 218 від 14.05.2003 року дав згоду ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» на проведення, за рахунок товариства, капітального ремонту переобладнання бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» в смт Затока по АДРЕСА_3.

В подальшому із згоди ОСОБА_11, директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_8 склав завідомо недійсний договір підряду без номера від 03.06.2003 року про проведення капітального ремонту, згідно якого фіктивне підприємство «Пілот-1» в особі підставного директора ОСОБА_12 зобов'язалось провести будівельні роботи по капітальному ремонту і реконструкції бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

25.10.2004 року голова правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_11 разом із директором ПГІ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_8, склали і підписали недійсний акт приймання- передачі виконаних робіт без номера та дати, згідно якого підприємство ВАТ «Красилівське РТГІ» прийняло у ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» виконані ремонтні роботи на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», вартістю 199 189,2 грн., на якому ОСОБА_8 поставив печатку ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1».

05.04.2005 pоку, невстановленою особою, за попередньою змовою з ОСОБА_11 і ОСОБА_8, здано в Білгород-Дністровський міськрайонний суд позовну заяву від імені фіктивного директора ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_13, про визнання за даним підприємством права власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», мотивуючи це тим, що ВАТ «Красилівське РТП» не здійснило фінансових розрахунків, за виконані на базі відпочинку ремонтні роботи на суму 199 189,2 грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 06.04.2005 pоку, як було зазначено вище, визнано право власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за приватним підприємством «ІНФОРМАЦІЯ_1», після чого директор ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_8 29.08.2005 pоку, зареєстрував в Білгород-Дністровському БТІ право власності на приміщення та споруди вищевказаної бази відпочинку.

Голова правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_11 зловживаючи своїм посадовим становищем всупереч інтересів служби, 29.08.2005 року (дата реєстрації бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1») допустив безоплатну передачу ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» цілісного майнового комплексу бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої по АДРЕСА_3, загальною вартістю 88 243 грн., чим спричинив ВАТ «Красилівське РТП» тяжкі наслідки.

Крім цього, ОСОБА_11 в акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» за серпень 2003 pоку, в графі «прийняв замовник», поставив свій підпис і печатку ВАТ «Красилівське РТП», що не відповідає дійсності, так як вказана інформація є неправдивою.

Таким чином, вироком також підтверджено факт протиправного, злочинного укладання договорів та незаконного відчуження комунального майна громади Красилівського району Хмельницької області як майна ВАТ «Красилівське РТП».

Вказаний вирок в апеляційному порядку не оскаржено і вступив у законну силу через 15 днів з дня його проголошення.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.11.2012 року порушено провадження у справі №11/5025/1265/12 про визнання боржника - ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» м.Красилів вул. Грушевського, 1 (ідентифікаційний код 00902292) банкрутом, як відсутнього божника у відповідності до вимог ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою вказаного суду від 22.11.2012 року у справі №11/5025/1265/12 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Капличного А.М.

У відповідності до ч. 2 ст. 23 та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в попередній редакції, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а також здійснення інші повноваження.

Ухвалою цього ж суду в межах справи про банкрутство від 06.07.2015 року у справі №11/5025/1265/12 продовжено строк ліквідаційної процедури до 22.01.2016 року.

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи викладене, оспорюваними рішеннями безпосередньо порушено права та законні інтереси ВАТ «Красилівське РТП», якому не було відомо про такий спір і воно не було залучено до розгляду даної цивільної справи.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального, тому рішення районного суду на підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

У зв'язку з скасуванням рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року також підлягає скасуванню додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2014 року.

Керуючись ст. ст. 209, 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 2, 4 ч.1 ст.309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича - задовольнити.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року та додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2014 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на нерухоме майно, визнання права власності - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: В.П.Фальчук

О.М.Таварткіладзе