Рішення № 57092790, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/767/16

Головуючий у першій інстанції Журавель П. І.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Плавич Н.Д.

при секретарі - Коноваленко Х.В.

розглянувши у відкритом судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічіського міського суду Одеської області від 27 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнення вартості виконаних будувельних робіт, стягнення витрат на поховання і за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановленря факту родинних відносин, визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,

ВСТАНОВИЛА:

04.09.2014 року, ОСОБА_2, звернулась із позовом про визнання права власності на частину нерухомого майна, і, остаточно уточнивши вимоги, просила: встановити факт її проживання однією сім'єю без шлюбу з чоловіком ОСОБА_5, 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати, що будинок АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_5; стягнути з відповідачів на її користь вартість ремонтно-будівельних робіт у спірному будинку, з кожного по 43 372,5 гривень і з кожного по 4 000 гривень витрат на поховання ОСОБА_5

Позов обгрунтовано тим, що вона і ОСОБА_5 на протязі 15 років проживали однією сім'єю, як жінка і чоловік без шлюбу і мешкали у спірнорму будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5помер. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді спірного будинка. З 1999 року і до смерті спадкодавця ні позивачка, ні ОСОБА_5 не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Посилаючись на те, що вона і спадкодавець тривалий час проживали однією сім'єю, піклувались один про одного, вели сумісне господарство і мали єдиний бюджет, витрачали спільні кошти на необхідне, у тому числі на ремонт та вдосконалення спірного будинку, у зв'язку з чим вартість будинка під час їхнього сумісного проживання значно збільшилась, крім того, нею були витрачені кошти на поховання ОСОБА_5, позивачка просила позов задовольнити.

Позивачка і її представник у суді першої інстанції позов підтримали.

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 позов не визнали, звернулись із зустрічним позовом про встановлення юридичного факту, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю, і, остаточно уточнивши вимоги просили: встановити факт того, що ОСОБА_5 є рідним братом позивачів; визнати за кожним із них право власності на 1\2 частину спірного будинка й усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачів ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_2 Зазначений будинок їх брат успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 і основні ремонтні роботи у спірному будинку були виконані ще за життя дружини спадкодавця. Позивачі, які рідні брат та сестра, у встановленому законом порядку, звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Через відсутність оригіналу свідоцтва про народження брата вони позбавлені можливості підтвердити родинні стосунки зі спадкодавцем.

Посилаючись на те, що між ОСОБА_2 і їхнім братом не існувало будь-яких сімейних стосунків, ОСОБА_2 самовільно зайняла спірний будинок й протиправно заволоділа речами спадкодавця, вони є спадкоємцями за законом другої черги, відповідачка чинить їм перешкоди у користуванні спадковим майном, позивачі за зустрічним позовом просили позов задовольнити.

ОСОБА_4, ОСОБА_3 і їх представник зустрічний позов у суді першої інстанції підтримали.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27.11.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Суд: стягнув з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, з кожного по 4 000 гривень витрат на поховання спадкодавця; встановив факт того, що ОСОБА_5був рідним братом ОСОБА_4 і ОСОБА_3; визнав за ОСОБА_4 і ОСОБА_3, за кожним, право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2; виселив ОСОБА_2зі спірного будинку без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі позивачка за первісним позовом ОСОБА_2просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі і про відмову у зустрічному позові, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи і наданим доказам, недоведеність зустрічних вимог.

У засіданні колегії суддів: ОСОБА_4., ОСОБА_3 і їх представник скаргу не визнали.

Позивачка ОСОБА_2 у засідання колегії суддів не з'явилась, про розгляд справи 31.03.2016 року сповіщена 12.03.2016 року, що підтверджується повідомленням Кур'єрської служби доставки.

Рішення суду першої інстанції у частині виселення підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п. п. 3, 4 ЦПК України, а у іншій частині залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 309 ч.ч.2,3 ЦПК України).

Позивачі за зустрічним позовом, остаточно уточниши вимоги 30.03.2015 року, у тому числі просили усунути їм перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення, при цьому підставою для задоволення вимог про виселення позивачі зазначили лише ст. 391 ЦК України (а.с.97-100 т.2).

Приймаючи рішення про виселення ОСОБА_2, суд виходив з того, що відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном (а.с.218 т.2).

Незалежно від часу відкриття спадщини, вона належить спадкодавцю з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ч.5 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно").

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном (ст. ст. 319, 391 ЦК України).

Право користування жилим приміщенням у житловому будинку, який належить на праві власності фізичній або юридичній особі регулюється різними нормами права, зокрема главою 59 ЦК України і главою 6 ЖК УРСР.

Виселення є категорією житлового законодавства, у зв'язку з чим при розгляді справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло або взагалі його відсутність чи інші, передбачені ЦК України та ЖК УРСР підстави для позбавлення особи права на житло.

Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і у порядку, передбачених законом.

Суд першої інстанції, вирішуючи вимоги у частині уснення перешкод у праві власності шляхом виселення, всупереч ст. 10 ч.4 ЦПК України, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив позивачам за зустрічним позовом їх право уточнити вимоги щодо підстав для виселення \глава 59 ЦК України або глава 6 ЖК УРСР\ і не роз'яснив їм наслідки вчинення або невчинення зазначеної процесуальної дії.

Між тим, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи і у межах заявлених нею вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ч.ч.1,2 ЦПК України).

На стадії розгляду прави в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції не вправі уточнювати позовні вимоги, у тому числі підстави заявлених позивачем позовних вимог.

Зважаючи на те, що право користування жилим приміщенням регулюється різними нормами права, у тому числі нормами ЦК України і нормами ЖК УРСР, позивачі за зустрічним позовом у суді першої інстанції не уточнили своїх вимог щодо підстав для виселення відповідачки зі спірного жилого приміщення, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд і на стадії розгляду справи в апеляційному порядку уточнення позовних вимог законом не допускається, колегія суддів відмовляє у позові про захист права власності шляхом виселення.

Разом з тим, позивачі за зустрічним позовом, у встановленому законом порядку, не позбавлені права звернутись до суду із позовом про захист права власності шляхом виселення, визначивши норми матеріального права, передбачені ЦК України або ЖК УРСР.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання, у частині відмови у встановленні факту проживання однією сім'ю без шлюбу, про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнення вартості виконаних будівельних робіт і у частині задоволення зустрічного позову про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом підлягає залишенню без змін зважаючи на наступне.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів витрат на поховання спадкоємця ОСОБА_5 виходив з того, що позов у цій частині доведений і є обгрунтованим, відмовляючи у позові про встановлення юридичного факта, визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя й стягнення вартості будівельних робіт виходив з того, що вимоги у цій частині є недоведеними.

Висновок суду першої інстанції у частині відповідає обставинам справи і вимогам закону - ст. ст. 57-60, 256 ЦПК України.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинка АДРЕСА_2, який у свій час ОСОБА_5 успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4.(а.с.9 т.1. а.с.72-74,78,81,83 т.2).

Спірний будинок збудовано у 1980 роках і придбано за договором купівлі-продажу у 1990 році, під час шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Відповідно до висновка судової будівельно-технічної експертизи №751\2015 від 08.09.2015 року, вартість фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт у спірному будинку складає 86 745 гривень, при цьому, встановити які роботи по ремонту житлового будинку, в яких об'ємах, з яких матеріалів та на яку суму були проведені станом на листопа-грудень 1999 року, у період з 2000 року по березень 2014 року, а також у якому році, з яких матеріалів, у якій кількості і на яку суму було виконано бетонне покриття двору і бетонного полу гаражу - не є можливим (а.с.126-137 т.2).

ОСОБА_2, всупереч ст. 74 СК України, ст. ст. 57-60 ЦПК України, не довела, що спірний будинок, за час її сумісного проживання із ОСОБА_5, істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат і відповідно не довела, що спірний будинок став об'єктом права спільної сумісної власності її та спадкодавця ОСОБА_5

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_2понесла витрати на поховання спадкодавця ОСОБА_5, які підтверджені належними доказами на суму 8 291 гривень (а.с.191,192 т.1).

Зважаючи на те, що вимоги у частині витрат на поховання спадкодавця підтверджені належними доказами, разом з тим, вимоги у частині визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і у частині стягнення витрат за проведені будівельні роботи у будинку належними та допустимими доказами не доведені, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 у частині стягнення витрат на поховання зі спадкоємців ОСОБА_5 і про відмову у позові про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнення витрат за проведені будівельні роботи, а також у частині відмови у позові про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, оскільки встановлення зазначеного юридичного факту, з врахуванням зазначеного вище, у даному випадку не породжує для ОСОБА_6 прав на нерухоме майно з підстав ст. 74 СК України.

Висновок суду про задоволення зустрічного позову щодо встановлення юридичного факту і визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом є правильним, відповідає обставинам справи і вимогам закону - ст.ст. 1217, 1218, 1258, 1262, 1278 ЦПК України, ст. 234, 256 ч.1 п.1 ЦПК України.

Факт того, що спадкодавець ОСОБА_5 і позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3. є рідними братом й сестрою доведено належними доказами, які зокрема містяться у спадковій справі №71\2014 Іллічівської міської нотаріальної контори, а також матеріалах цивільної справи (а.с.92-112,153-155,165-172 т.1).

Крім того, факт родинних відносин між ОСОБА_4, ОСОБА_3 і спадкодавцем підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Про те, що у спадкодавця є брат ОСОБА_4, ОСОБА_2 зазначила у заяві від 16.04.2014 року до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.113 т.1).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову у частині встановлення юридичного факту та про визнання за спадкоємцями права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом.

Доводи ОСОБА_2 у скарзі про те, що: вимоги у частині визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і стягнення вартості виконаних будівельних робіт доведені, у тому числі висновком судової будівельно-технічної експертизи - не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються самим висновком експертизи.

Так, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 08.09.2015 року, неможливо встановити які роботи по ремонту у спірному будинку були проведені станом на грудень 1999 року, у період з 2000 року по березень 2014 року, зокрема, у яких об'ємах, з яких матеріалів і на яку суму. Не зміг експерт і визначити у якому році, з яких матеріалів, у якій кількості та на яку суму виконано бетонне покриття двору й бетонної підлоги гаража у спірному будинку (а.с.126-137 т.2).

Приймаючи до уваги, що рішення суду у частині виселення не відповідає вимогам закону, а у іншій частині є законним та обгрунтованим, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду у частині виселення - скасуванню з ухваленням нового рішення, в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.п.1,2, 308, 309 ч.1 п.п.3,4 , 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2015 року у частині виселення ОСОБА_2 - скасувати.

Відмовити ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2 про виселення з будинку АДРЕСА_1.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2015 року у частині задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання, у частині відмови у позові ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнення вартості виконаних будівельних робіт і рішення у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області /підпис/ Л.Г. Ващенко

/підпис/ Г.Я. Колесніков

/підпис/ Н.Д. Плавич

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Л.Г. Ващенко