Рішення № 57092769, 11.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1988/16

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О.С.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Ступакова О.А.

при секретарі - Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 (діючої в інтересах ОСОБА_4) на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року, -

встановила:

31.08.2015 року Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ОDY0GА00000004 від 13.03.2008 року.

У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 114 222,03 грн., зазначаючи, що заборгованість станом на 03.12.2015 року становить 144 222,03 грн., яка складається з наступного: 21 534,51 грн. - заборгованість за кредитом; 33 385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 88 745,43 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13.03.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ОDY0GА 00000004 про надання кредиту у сумі 22710,00 грн. на термін до 13.03.2018 року.

Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_3 повинна була надавати Банку грошові кошти щомісячно для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно умов договору. Однак відповідач ОСОБА_3 не виконала своє зобов'язання, а саме: не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

У 2012 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 21.08.2013 року Красноокнянський районний суд Одеської області прийняв рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 68.4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, с. Флора, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк».

Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки - житлового будинку, загальною площею 68.4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, с. Флора, становить 30 000,00 грн. 00 коп. Отже, різниця між поточною заборгованістю та ціною реалізації предмету іпотеки становить 114 222,03 грн.

Крім того 13.03.2008 року, у забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором № ОDY0GА00000004 від 13.03.2008 року між ПАТ КБ 'ПРИВАТБАНК" та відповідачем ОСОБА_4 було укладено, договір поруки згідно якого поручитель зобов'язується відповідати за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № ОDY0GА 00000004. Позивач зазначав, що відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором № ОDY0GА00000004.

Згідно з п. 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. Таким чином, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.2015 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. У судове засідання, призначене на 10.12.2015 року, до суду не з'явився, в матеріалах справи наявна заява, згідно якої просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні 24.11.2015 року заперечувала проти позову у частині вимог щодо стягнення заборгованості по кредиту відносно неї як з поручителя, вважаючи його необґрунтованим та просила вважати договір поруки припиненим, у зв'язку з чим застосувати позовну давність. У судове засідання, призначене на 10.12.2015 року, до суду не з'явилася.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Колосович В.В. у судовому засіданні 24.11.2015 року позов не визнав у частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_4, надав письмові заперечення, у яких посилався на постанову ВСУ від 29.01.2014 року у справі № 6-155цс13, вважаючи, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги поручителю, у зв'язку з чим просив визнати строк позовної давності пропущеним та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача ОСОБА_4 Що стосується вимог до відповідача ОСОБА_3 залишив це питання на розсуд суду.

У судовому засіданні 24.11.2015 року відповідач ОСОБА_4 та її представник також піддавали сумніву підпис відповідача ОСОБА_4 на договорі поруки, однак, в подальшому відмовилися від призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 121 зв.) та наполягали на застосуванні наслідків пропуску позовної давності.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволений частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № ODY0GA00000004 від 13.03.2008 року станом на 03.12.2015 року на загальну суму 80 953 грн. 20 коп. (вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні двадцять копійок), а саме: 21 534,51 грн. - заборгованість за кредитом; 33 385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 25 476,60 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у сумі 856 грн. 66 коп. (вісімсот п'ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок).

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у сумі 856 грн. 66 коп. (вісімсот п'ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок).

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в позовних вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Часиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межax доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином суд апеляційній інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відносно ОСОБА_4.

Судом встановлено, що 13.03.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ОDY0GА00000004 про надання кредиту у сумі 22 710,00 грн. на термін до 13.03.2018 року на наступні цілі: у розмірі 20 200 грн. - на споживчі цілі та 2510 грн. - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.8.2 даного договору.

ПАТ КБ «Приват Банк»свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно п. 8.1. кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язалася повертати кредит частками, щомісячно сплачуючи грошові кошти у сумі 348,39 грн. згідно Графіку погашення кредиту (Додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі по кредиту, відсоткам, винагороді, комісії.

Відповідач ОСОБА_3 не виконувала свої зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, винагороди та комісії.

За умовами п. 2.3.3 кредитного договору банк має право у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, змінити умови договору -зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення; при цьому, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату; на цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі, виконати інші зобов'язання за договором.

В цей же день 13.03.2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (кредитором) і ОСОБА_4 (поручителем) було укладено договір поруки № ОDY0GА00000004, за умовами предметом цього договору є надання поруки ОСОБА_4 перед кредитором за виконання ОСОБА_3 (боржником) зобов'язань за кредитним договором від 13.03.2008 року № ОDY0GА 00000004, відповідно до якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 22 710,00 грн., а боржник зобов'язаний виконати зобов'язання щодо повернення в строк з 13.03.2008 р. по 13.03.2018 р. включно грошової суми та інших зобов'язань боржника за кредитним договором (п. 16 договору поруки).

Задовольняючи вимоги позивача у частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_4, як з поручителя суд першої інстанції посилався на те, що за п. 11 вказаного договору поруки № ОDY0GА00000004 цей договір вступає в силу з моменту його підписання (13.03.2008 р.) і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором без конкретизації цього положення, але за п. 12 цього договору чітко встановлено, що порука за цим договором припиняється по закінченню 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.

На підставі аналізу вказаних пунктів договору поруки, суд першої інстанції вважав, що п. 12 договору поруки стосується часу дії договору поруки з встановленням чітко визначеного початку дій цього договору, а п. 11 цього договору встановлює кінцевий строк дії самої поруки (строк її припинення) - на протязі 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.

Основним кредитним зобов'язанням від 13.03.2008 року № ОDY0GА0000000 строк повернення кредиту боржником ОСОБА_3 було встановлено - 13.03.2018 року то припинення поруки має бути відповідно до ст. 559 ч. 4 ЦК України визначено - 13.03.2023 р.

Банк реалізував своє право вимоги щодо дострокового стягнення кредиту та належних йому платежів за вказаним кредитним договором шляхом пред'явлення 27.12.2012 року до суду позову до ОСОБА_3 щодо дострокового звернення стягнення кредиту та належних йому платежів за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що пред'явлення вимоги банку до боржника і поручителя може реалізовуватися як шляхом направлення/вручення їм особисто вимог про погашення боргу, так і шляхом пред'явлення до них позову (окремо чи солідарно).

Банк відповідно до положень статті 1050 ЦК України та умов основного кредитного договору (зокрема, п. 2.3.3 кредитного договору) скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання з 13.03.2018 р. на 27.12.2012 року - час звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки банк скористався правом на повернення кредиту достроково і змінив дату виконання основного зобов'язання на 27.12.2012 р. шляхом звернення до суду з позовом до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового повернення кредиту та інших належних платежів у повному обсязі, то суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням подальшого звернення до суду 31.08.2015 р. з позовом до ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості (усіх належних платежів) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» солідарно з відповідачів на підставі вищевказаних кредитного договору та договору поруки, за наявності в договорі поруки строку її припинення - після закінчення 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором, а тому відсутні підстави для визнання припиненим договору поруки № ОDY0GА00000004, укладеного 13.03.2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (кредитором) і ОСОБА_4 (поручителем), з підстав заявлених у запереченнях представника ОСОБА_4 - адвоката Колосовича В.В. (у зв'язку з тим, що у договорі поруки не встановлено строк її припинення і кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя).

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки доводи представника відповідача про не встановлення вказаним договором поруки строку припинення поруки спростовуються вищевказаним та матеріалами справи, у зв'язку з чим за наявності встановленого за вказаним договором поруки строку припинення поруки не можуть враховуватися посилання представника відповідача ОСОБА_4 - Колосовича В.В. на правові позиції Верховного Суду України у постанові від 29.01.2014 р. у справі № 6-155цс13, за якою визначено з посиланням на ст. 559 ЦК України, що у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, чого не має у даній справі.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно п. 8.1. кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язалася повертати кредит частками, щомісячно сплачуючи грошові кошти у сумі 348,39 грн. згідно Графіку погашення кредиту (Додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі по кредиту, відсоткам, винагороді, комісії.

Пунктом 8.1.1 передбачено, що позичальник зобов'язується повернути Кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п. 8.1.

Відповідно до п. 8.1.2. у разі порушення термінів оплати передбачених п. 8.1.1. (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені,(в повному обсязі) - в останній день місяца, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що боржник перестав сплачувати грошові кошти у сумі 348,39 грн. згідно Графіку погашення кредиту з 16.07.2008 року.

Таким чином відповідно до п. 8.1.2. строк повернення кредиту змінився та настав 30.11.2008 року, тобто з цього часу у Банку виникло право на звернення з вимогами до поручителя.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки визначений строк, після закінчення якого порука припиняється, що він припяється - після закінчення 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором. Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів, зокрема в разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 120 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов'язаний в останній день місяца, в якому відбулося порушення термінів оплати, сплатити відсотки та штрафи, отже, сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Оскільки боржник перестав сплачувати грошові кошти у сумі 348,39 грн. згідно Графіку погашення кредиту з 16.07.2008 року, строк користування кредитом достроково сплив 30.11.2008 року, тобто через 120 календарних днів з дати, коли позичальник перестав сплачувати кредит, нараховані проценти за кредитом та штрафні санкції, тому строк у п'ять років від дня настання зміненого строку виконання основного зобов'язання закінчився 30.11.2008 року тобто п'ять років після цієї дати - 30.11.2013 року, натомість банк звернувся до суду з позовом поза межами цього строку, зокрема 31 серпня 2015 року, а тому колегія суддів вважає, що вимога про визнання поруки припиненою є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Будь-яких вимог в цей період Банк до поручителя ОСОБА_4 не пред'являв.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові № 6-2875цс15 від 17 лютого 2016 року, і такий висновок є обов'язковим для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч. І ст. 360-7 ЦПК України).

Що стосується того, що Банк реалізував своє право вимоги щодо дострокового стягнення кредиту та належних йому платежів за вказаним кредитним договором шляхом пред'явлення 27.12.2012 року до суду позову до ОСОБА_3 щодо дострокового звернення стягнення кредиту та належних йому платежів за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, то з матеріалів справи вбачається, що Банк пред'явив позовні вимоги 27.12.2012 року до суду до боржника ОСОБА_3 Будь-яких вимог до поручителя ОСОБА_4 він не пред'являв.

Інших доказів, які б спростовували зазначене вище в матеріалах справи не має.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При таких даних колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що визнати строк позовної давності пропущеним та у зв'язку з цим відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача ОСОБА_4 з посиланням на ст. 559 ЦК України (припинення поруки) неможливо є помилковим.

Навпаки на підставі матеріалів справи та викладеного вище колегія суддів дійшла висновку, що вимога про визнання поруки припиненою є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13.03.2008 року станом на 03.12.2015 року на загальну суму 80 953 грн. 20 коп. (вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні двадцять копійок), а саме: 21 534,51 грн. - заборгованість за кредитом; 33 385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 25 476,60 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судових витрат в розмірі 856,66 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 (діючої в інтересах ОСОБА_4) - задовольнити.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ODY0GA00000004 від 13.03.2008 року станом на 03.12.2015 року на загальну суму 80 953 грн. 20 коп. (вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні двадцять копійок), а саме: 21 534,51 грн. - заборгованість за кредитом; 33 385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 25 476,60 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судових витрат в розмірі 856,66 грн. - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков