Рішення № 57090063, 05.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25712/14-ц

Провадження № 2/127/1029/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та 4000,00 грн. моральної шкоди, заподіяних внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та судових витрат.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 18.08.2014 року біля 19 години 20 хвилин позивач рухався по проїзній частині проспекту Юності м. Вінниці, в напрямку вул. Келецька. Коли зупинився перед пішохідним переходом, що неподалік будинку №67, водій транспортного засобу марки «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_1, що рухався позаду, не врахував обстановки, не вжив заходів щодо зменшення швидкості свого автомобіля та його зупинки, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем позивача марки «Фольксваген Т-4», реєстраційний номер НОМЕР_2. Під час зіткнення позивач зазнав удару головою по підголовнику у звязку з чим звернувся в Mіську клінічну лікарню №2. Матеріали по факту скоєння ДТП були внесені до єдиного реєстру судових розслідувань під №12014020010005982 від 19.08.2014 року. В органах внутрішніх справ позивачу стало відомо про те, що автомобілем керував відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий : ІНФОРМАЦІЯ_2. А також, що у водія відсутній поліс обовязкового страхування відповідальності водіїв наземних транспортних засобів. Відповідач ОСОБА_2 запропонував позивачу відремонтувати автомобіль, на що ОСОБА_1 погодився. Відповідач запропонував кілька автостанцій на вибір. Однак, відвідавши їх, відповідач відмовився відшкодовувати завданий збиток чи ремонтувати автомобіль, рекомендуючи позивачу звертатись до суду. Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 27.08.2014 року, винесеною слідчим з розслідування ДТП СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції ОСОБА_3 водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.1 (г),2.10,13.1 Правил дорожнього руху України. Таким чином в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на переконання позивача, йому було завдано матеріальну шкоду в розмірі 52272,61 грн. згідно з рахунком №3000005673 від 17.11.14 року. Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди через пошкодження автомобіля ОСОБА_1 не мав змоги його експлуатувати. Позивач вважає, що цим йому було завдано і моральної шкоди, що виразилось у душевних стражданням, переживаннях. Оскільки його робота повязана з використанням автомобіля, і через його пошкодження він був змушений відкласти давно заплановані справи. На даний час позивач не може закінчити ремонт в помешканні, що негативно впливає на відносини в його родині. Був змінений звичний ритм життя та роботи. Багато в чому довелось себе обмежити, що викликало погіршення відносин в сімї та додаткові хвилювання. А тому розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 4,000,00 грн. Постановою Вінницького міського суду від 06.10.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень передбачених ст. 122-4 та ст.124 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 400 грн. в дохід держави.

16.09.2015 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог. Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 57 532 грн. 93 коп. за ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля Фольксваген Т4, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2003 року випуску, моральну шкоду в розмірі 4 000 грн. 00 коп. та документально підтвердженні судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення майнового збитку з 57532,93 грн. до 28000,00 грн.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позов визнали частково, а саме в частині стягнення майнового збитку в розмірі 17825,53 грн. встановленої висновком автотоварознавчого дослідження №2247/15-21 від 01.02.2016 року. В решті позов не визнали і просили відмовити у його задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, пояснення судового експерта, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до переконання про часткове задоволення позову з таких підстав.

18.08.2014 року біля 14 год. 20 хв. в м. Вінниці, по проспекту Юності в районі буд. №61 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Фольксваген Кадді реєстраційний номер НОМЕР_1, не дотримавшись безпечної дистанції допустив зіткнення з автомобілем Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, та будучи причетним до дорожньо-траспортної пригоди самовільно залишив місце ДТП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.10.2014 року в справі №127/20573/14-п відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4 та 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 400, 00 грн. в дохід держави. Постанова суду набрала законної сили.

Згідно з висновком експерта від 07.04.2015 року №23 НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області встановлено, що вартість ремонтно-відновлювальної роботи автомобіля марки Фольксваген Т4, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2003 року випуску, складає 57532,93 грн.

Відповідач і його представник при судовому розгляді справи заперечували проти зазначеного висновку експерта у звязку з чим, подали заяву про призначення повторної експертизи. Крім того надали до суду довідку видану СТО ТЗ ФОП ОСОБА_4 (а.с. 131).

Відповідно до довідки, виданої СТО ТЗ ФОП ОСОБА_4 встановлено, що 11.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до СТО з замовленням на ремонт автомобіля марки Фольксваген Т4, реєстраційний номер НОМЕР_2, який було пошкоджено під час ДТП. Працівниками СТО було проведено огляд вказаного автомобіля та здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту яка склала 7500,00 грн. відповідно до рахунку-фактури (а.с. 132). Крім вказаної вартості відновлювального ремонту ОСОБА_2 були надані запасні частини для проведення цього ремонту, а саме: двері задні ліві, ліхтар задній лівий, бампер задній, відображувач бампера задній лівий. Однак після складення калькуляції ОСОБА_1 відмовився від проведення ремонту та повідомив, що йому необхідний повний ремонт зазначеного автомобіля.

Суд звертає увагу, що позивачем цей факт в судовому засіданні не заперечувався.

Згідно з висновком експертного товарознавчого дослідження від 01.02.2016 року № 2247/15-21 Вінницького відділення Київського НДІСЕ встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Фольксваген Т4, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 17825,53 грн. без ПДВ. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу з ПДВ становить 20739,03 грн. Позивач і його представник заперечували проти такої вартості матеріального збитку, проте не надали суду жодного допустимого доказу для спростування вищезазначеного висновку експерта.

На клопотання позивача судом було допитано судового експерта ОСОБА_5, який дав детальні пояснення з приводу складеного ним висновку. У висновку експерта ОСОБА_5 розмір збитку визначено більшим, ніж у висновку судового експерта ОСОБА_6, щодо суми ПДВ експерт пояснив про те, що ПДВ підлягає стягненню у разі, якщо автомобіль відремонтовано, але станом на 28.01.2016 р. дата огляду авто та складання дефектної відомості автомобіль після ДТП не було відновлено.

Суд дійшов до переконання, що експертним висновком від 01.02.2016 року № 2247/15-21 Вінницького відділення Київського НДІСЕ правильно визначено майновий збиток внаслідок пошкодження автомобіля позивача, оскільки встановлені технічні пошкодження автомобіля відповідають відображеним у висновку пошкодженим деталям, обєму і вартості ремонтних робіт, вартості необхідних для ремонту матеріалів. Автомобіль на час вирішення справи не відремонтовано, а тому суд бере до уваги суму збитку без ПДВ 17825, 53 грн.

Позивачем не надано доказів фактично вже понесених ним витрат на ремонт автомобіля в розмірі 28000,00 грн. з ПДВ. Розрахунку такого розміру майнової шкоди суду не подано.

Відтак суд вважає, що заявлена вимога про стягнення з відповідача майнового збитку, завданого власнику автомобіля марки Фольксваген Т4, реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 28000,00 грн. з ПДВ є безпідставною та не доведеною належними доказами.

Оскільки відповідачем та його представником частково визнані позовні вимоги в частині вартості заподіяного майнового збитку внаслідок пошкодження автомобіля, належного позивачу у розмірі 17 825, 53 грн., суд приймає визнання позову відповідачем в частині визнаних ними позовних вимог.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, вони не підлягають задоволенню, оскільки суд вважає не доведеним заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. Позивач до відкриття провадження у справі пропонував відповідачу відремонтувати автомобіль за його (відповідача) рахунок, придбав бувші у вжитку пошкоджені деталі для автомобіля позивача, на що він відмовився. З акту огляду автомобіля, фото таблиць до висновків експертів, пояснень сторін встановлено, що пошкодження автомобіля дають можливість його експлуатувати в роботі позивача. Неможливість закінчення ремонту у квартирі не пов»язана із пошкодженням автомобіля, тому що кошти для його відновлення з сімейного бюджету позивач не витрачав.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ). Відповідно до частини 3 цієї статі збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням, в тому числі транспортних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом .

Відповідно до ст. 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно матеріальну, фізичну або майнову шкоду.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами), зазначено: «Коли відшкодування шкоди з натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди».

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змінених позовних вимог : майнової шкоди 28000 грн. і моральної шкоди 4000 грн., задоволених вимог про стягнення майнової шкоди 17825,53 грн. (63,6%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати : зі сплати судового збору 457грн., за проведення експертизи 645,54грн., за правову допомогу 2 412, 34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнового збитку 17825,53 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат: зі сплати судового збору 457грн., за проведення експертизи 645,54грн., за правову допомогу 2 412, 34 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя