АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________
Провадження №22-ц/790/2017/16 Головуючий 1 інстанції -
Справа № 245/3923/14-ц Шевченко Г.С.
Категорія : договірні Доповідач -Гальянова І.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого, судді: Гальянової І.Г.,
суддів: Колтунової А.І.,
Міненкової Н.О.,
за участю секретаря: Сватенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
ВСТАНОВИЛА:
15 травня 2014 року представник позивача звернувсь до суду з позовом , в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/115082/85228 від 29 березня 2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_9, в сумі 2 587 853, 24 грн., звернути стягнення на іпотечне нерухоме майно, належну відповідачу на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Визнати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» надати право позивачу на продаж зазначеного іпотечного майна будь-якій особі покупцеві,за ціною встановленою на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладання договору купівлі-продажу,з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дії, необхідних для продажу предмета іпотеки. Надати право позивачу за рахунок продажу зазначеного предмета іпотеки задовольнити свої вимоги на витрати, пов»язані з реалізацією предмета іпотеки та за кредитним договором № 014/115082/85228 від 29.03.2007 року, станом на 23.04.2014 року в сумі 2587853, 24 грн., де: 29193, 34 доларів США заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2013 року становить 336098, 54 грн.) .заборгованість за відсотками в розмірі 23 444,04 долара США( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 269 907, 72 грн.), пені за прострочку сплати за кредитом та відсотками 170 238, 21 доларів США( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 1959926, 98 грн), штраф за прострочку сплати за кредитом та відсотками - 21920, 00 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00 грн..
Вказані вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до зазначеного вище кредитного договору ОСОБА_9 отримав кредит в сумі 34680,00 доларів США строком до 29 березня 2017 року. Представник позивача зазначає, що за умовами п.1.4 вказаного договору Позичальник взяв на себе зобов»язання щодо погашення заборгованості за кредитом відповідно до графіка його погашення, який є додатком № 1 до цього договору, а також щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,75% річних, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, однак взятих на себе зобов»язань не виконав, у зв»язку з чим станом на 23.04.2014 року має вказану заборгованість
Представник позивача також зазначає, що з метою забезпечення виконання Позичальником грошових зобов»язань за зазначеним кредитним договором між позивачем та відповідачем 29.03.2007 року було укладено договір іпотеки № 014/115082/85228 /1 за яким відповідачем було передана в іпотеку позивачу зазначену квартиру.
Як на підставу вказаних вимог, представник позивача, з посиланням на вимоги ч.2 ст. 1050, ст.ст. 526, 610. 612, 598, 599 ЦК України, Закон України «Про іпотеку» , умови договору іпотеки зазначає ,що зобов'язання за кредитним договором Позивчальник не виконує.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25 листопада 2014 року вказані позовні вимоги позивача були задоволенні в повному обсязі ( а.с.78-82).
Ухвалою суду від 29 грудня 2014 року , вказане заочне рішення суду було скасовано за заявою відповідача ( а.с.93).
17.02.2015 року відповідач подала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обгрунтовувала дією Закону України «Про мораторій для стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ( а.с.103-106).
Ухвалою суду від 14.09.2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залучені до участі у справі в якості третіх осіб ( а.с.108).
Справу розглянуто судом за відсутності сторін та третіх осіб.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2015 року, вказані позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/1150/82 від 29.03.2007 року на суму 2587853, 24, що складається із-заборгованості за кредитом -29193, 34 доларів США ( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 336098,54 грн.), заборгованість за відсотками в розмірі 23 444,04 долара США (що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 269 907, 72 грн.), пені за прострочення сплати за кредитом та відсотками 170 238, 21 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 1959926, 98 грн), штраф за прострочку сплати за кредитом та відсотками -21920, 00 грн., суд звернув стягнення на предмет іпотеки належну відповідачу на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Суд визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» надати право позивачу на продаж зазначеного іпотечного майна будь-якій особі покупцеві,за ціною встановленою на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна , з наданням позивачеві усіх повноважень продавця. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 3654,00 грн. витрат по сплаті судового збору . Суд також визначив, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який набув чинності 07 червня 2014 року » не підлягає виконанню.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вказаних позивних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції ухвалив зазначене рішення не повідомивши її належним чином про час та місце розгляду справи та вважає, що суд на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» повинен був відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вказане вище нерухоме майно є постійним місцем проживання її та членів її сім»ї.
Відповідач та треті особи у справі в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення судових повісток третім особам (а.с.242-245). В судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились ,надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності ( а.с.246-251).
За таких обставин , у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб у справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно до вимог частин 1 та 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення.
Задовольняючи вказані позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості позивачем.
При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 29 березня 2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 014/1150/82/85227, згідно якого останньому були надані грошові кошти в сумі 34 680,00 доларів США строком до 29 березня 2017 року зі сплатою 13,75% річних за користування кредитом , комісії згідно до умов договору та Тарифів Банку ( пункт 1.1. умов договору).
Відповідно до пункту 1.3. умов кредитного договору погашення кредиту відсотків та інших платежів здійснюється щомісячними платежами відповідно до Графіку погашення (додаток 1 Договору).
В підпунктах 1 та 2 пункту 10 умов вказаного договору, у разі порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредиту та комісії позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу та штраф 20 грн. за кожний день прострочки ( а.с.8-11).
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та Банком було укладено іпотечний договір № 014/1150/82/85228/1 від 29.03.2007 р., за умовами якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу № 1-329 виданого 11 лютого 1994 р. Харківською Товарною Біржею, реєстраційний номер 1-329, зареєстрованого у КП "ХМ БТІ" 27.12.2006 р. згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13080723, виданого 27.12.2006 р. КП "ХМ БТІ" реєстраційний номер 5233483, номер запису 56182 в книзі 1.
Відповідно до п. 5.1. умов вказаного Іпотечного договору, у разі порушення основного зобов'язання, умов кредитного договору або іпотечного Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення та у разі не виконання ним в встановлені строки, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки ( а.с.12-13)
Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості, ОСОБА_9 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку станом на 23.04.2014 року заборгованість за тілом кредиту складає 29193,34 доларів США, за відсотками 23444, 04 доларів США, крім того позивачем нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язань за кредитом та відсотками в розмірі 170, 238, 21 доларів США та штрафу прострочення виконання зобов'язань в розмірі 21920,00 грн. ( а.с.14-17).
В ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекоює застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Стаття 12 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його не виконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Відповідно до п.п.5.4. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, в тому числі, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", якою визначено право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві. якщо це передбачено в рішенні суду.
При цьому ціна продажу предмета іпотеки, згідно з ч. 6 ст. 38 Закону встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Відповідно до підпункту 1 пунтку 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» Закону та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» Закон,якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
В правовій позицій , висловленої в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1205 цс15 зазначено, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
В правовій позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-345 цс15 зазначено, що установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.
Оскільки ж зобов'язання за вказаним кредитним договором позичальником не виконуються, то суд першої інстанції прийшов до обгрутованого висновку про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки, шляхом надання права позивачу його продажу відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та визначив, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який набув чинності 07 червня 2014 року » не підлягає виконанню, при цьому в резолютивній частині рішення не зазначив, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні та доповненню його резолютивної частини, початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Зазначені вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про безпідставність доводів викладених відповідачем в апеляційній скарзі щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» як підстави відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог .
Між тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо встановленого розміру заборгованості за вказаним кредитним договором , виходячи з наступного.
Так , при зверненні стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції визначив розмір пені за прострочення сплати за кредитом та відсотками в сумі 170 238, 21 доларів США( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 1959926, 98 грн) та штраф за прострочку сплати за кредитом та відсотками в сумі 21920, 00 грн.,, які підлягають стягненню за рахунок предмету іпотеки , тоді як розмір заборгованості за тілом кредиту за вказаним кредитним договором складає 29193, 34 доларів США ( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 336098, 54 грн.), а розмір заборгованість за відсотками - 23 444,04 долара США( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 269 907,72 грн.), тобто загальний розмір заборгованості за кредитом та відсотками складає 52637, 78 доларів США.
Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір пені більш ніж у три рази перевищує загальний розмір заборгованості за кредитом та відсотками.
Згідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення .
В правовій позицій, висловленій Верховним Судом України в постанові від 03.09.2014 року у справі № 6-100 цс14 зазначено, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
В правовій позицій, висловленій Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003 цс15 також зазначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що суд першої інстанції при визначенні розміру пені та штрафу на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та не застосував до вимог позивача щодо встановленого ним розміру пені ч.3 ст. 551 ЦК, а визначаючи розмір штрафу , не звернув уваги , що визначення позивачем як пені , так і штрафу, є подвійним стягненням за одне і теж порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором та не відповідає вимогам ст. 61 Конституції України.
Вказані вище судом порушення норм матеріального права,при ухваленні рішення у справі, відповідно до вимог ч.4 ст. 309 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення суду в частині визначеного судом першої інстанції розміру пені та штрафу та це, у відповідності до ч.3 ст. 303 ЦПК України, дає судовій колегії право вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідача.
За таких обставин рішення суду першої інстанції частині задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі та визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості за кредитним договором № 014/1150/82 від 29.03.2007 року , що підлягає сплаті позивачу за рахунок зазначеного предмета іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача та зменшенню розміру пені за прострочення сплати за кредитом та відсотками до розміру виниклої за вказаним кредитним договором заборгованості за кредитом та відсотками, тобто 52638 доларів США( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 606013, 39 грн.) та відмови позивачу щодо сплати за рахунок іпотечного майна штрафу в розмірі 21920, 00 грн., з зазначених вище підстав.
З огляду на наведене, підлягає також зміні загальний розмір заборгованості ,що підлягає сплаті позивачу за рахунок предмету іпотеки , який відповідає 1 212 019 ( один мільйон двісті дванадцять тисяч дев»ятнадцять) грн. 65 коп.. та складається із : заборгованості за тілом кредити в розмірі 29193,34 доларів США( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 336 098,54 грн.) ; заборгованості за відсотками в розмірі 23 444,04 доларів США ( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 269 907, 72 грн.) та пені за прострочення сплати за кредитом та відсотками в розмірі 52638 доларів США( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 606013, 39 грн.) .
Згідно до вимог частин 1 та 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. а відповідачеві-прапорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.Якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В пункті 36 роз»ясень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина 1 статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-У1 «Про судовий збір» ).
Оскільки ж позовні вимоги позивача задоволені частково , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 170, 91 грн. витрат по сплаті судового збору виходячи з наступного розрахунку : ( 2587853, 24грн. заявлених позовних вимог : 1212019, 65 грн. задоволених позовних вимог = 21, 38 частин від заявлених позивачем позовних вимог) 3654,00 грн. сплаченого позивачем судового збору : 21, 38=170, 91 грн.
За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає зміні та зменшенню розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору до 170,91 грн.
Оскільки при подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у сумі 4019,40 грн.( а.с.195) та її апеляційну скаргу задоволено частково, то з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно позовних вимог в задоволенні яких позивачу було відмовлено та які складають 2137, 98 грн., виходячи з такого розрахунку : ( 2587853, 24 заявлених вимог : 1 374 833, 59 грн. вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено = 1,88 частин) ( 4019, 40 грн. судового збору :1, 88 частин = 2137,98 грн.)
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню його без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218, 209, 88 ЦПК колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Змінити рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року.
Скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль » в особі Харківської обласної дирекції в повному обсязі та визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості за кредитним договором № 014/1150/82 від 29.03.2007 року , що підлягає сплаті Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль » в особі Харківської обласної дирекції за рахунок предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції в цій частині задовольнити частково.
За рахунок предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 підлягає сплаті Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль » в особі Харківської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/1150/82 від 29.03.2007 року станом на 23 квітня 2014 року в розмірі 1 212 019 (один мільйон двісті дванадцять тисяч дев»ятнадцять ) грн. 65 коп.. та складається із : заборгованості за тілом кредити в розмірі 29193,34 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 336 098,54 грн.); заборгованості за відсотками в розмірі 23 444,04 доларів США ( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 269 907,72 грн.) та пені за прострочення сплати за кредитом та відсотками в розмірі 52638 доларів США ( що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 606013,39 грн.) .
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції в задоволенні позовних вимог в частині сплати за рахунок предмета іпотеки пені за прострочення сплати за кредитом та відсотками в сумі 117 603,21 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2014 року становить 1 353 913, 59 грн.) та штрафу за прострочення сплати за кредитом та відсотками в розмірі 21920.00 грн. та загального розміру заборгованості в сумі 1 374 833, 59 грн.
Встановити початкову ціну предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 для її подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль » в особі Харківської обласної дирекції витрат по сплаті судового збору до 170, 91 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль », в особі Харківської обласної дирекції , розташованого за адресою 61166, м.Харків, вул.. Новгородська 11, код : ЄДРПОУ 23321095, МФО 350589 на користь ОСОБА_3, зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 2137,98 грн.
В іншій частині рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2015 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя: І.Г. Гальянова
Судді : А.І. Колтунова
Н.О. Міненкова
Судове рішення № 57089035, Апеляційний суд Харківської області було прийнято 07.04.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 645/3923/14-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: