Ухвала суду № 57089011, 05.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2812/16 Головуючий 1 інстанції Єрмоленко В.Б.

Справа № 639/3958/14-ц Доповідач: Коровін С.Г. Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Коваленко І.П., Довгаль А.П.,

при секретарі - Огарьовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року позивачОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 31 серпня 2011 року між нею та ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що між нею та ОСОБА_1 31 серпня 2011 року було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В., та зареєстрований в реєстрі за №2768. За умовами даного договору ОСОБА_1 взяла на себе обов'язки по утриманню ОСОБА_5, а саме: забезпечення щотижневої закупівлі їй продуктів харчування за свій рахунок; забезпечення проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень; забезпечення закупівлі ліків та забезпечення надання їй медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок своїх коштів; здійснити її поховання після смерті. Вартість харчування, одягу, ліків та необхідної допомоги оцінено в розмірі однієї мінімальної пенсії щомісячно. На підставі даного договору ОСОБА_1 набула право власності на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Позивач зазначила, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, не забезпечує належним харчуванням та доглядом, приїздила не частіше 1-2 рази на місяць, в квартирі не прибирала, свої обіцянки не виконувала, з травня 2013 р. не приходить, тому виникла необхідність розірвати договір.

ОСОБА_1 проти позову заперечувала зазначала, що по приїзду в м. Харків ОСОБА_3 необхідна була допомога в оформленні громадянства, розмитнення контейнерів і вона зателефонувала ОСОБА_1 - подрузі доньки та попросила їй допомогти в цьому. Крім того, на прохання позивачки , вона зробила косметичний ремонт в набутій ОСОБА_3 квартирі, привела її в належний стан. Згодом, ОСОБА_3 запропонувала укласти з нею договір довічного утримання. Після цього, ОСОБА_1 поклеїла шпалери в квартирі позивачки, замінила керамічну плитку на кухні, засклила балкон, за власні кошти також придбала та завезла деякі меблі, виконувала всі умови договору, забезпечувала позивача харчуванням, медичними препаратами, належним доглядом та необхідною допомогою, але з травня 2014 р. вона не мала можливості здійснювати взяти на себе зобов'язання, тому як позивачка стала вередувати з приводу завезених їй продуктів, які також передавала доньці, почала ображати, ігнорувати її, докоряти, не відчиняла двері, на сходовому майданчику показово влаштовувала конфлікти, щоб чули сторонні особи, ховалася від неї.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання - задоволено.

Розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, посвідчений 31.08.2011 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. за реєстром №2768.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати у розмірі 1376 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2, подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. за реєстром №2768. Згідно зазначеного договору відповідачка набула право власності на належну відчужувачу квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язалася довічно повністю утримувати позивача, щотижнево забезпечувати їй купівлю продуктів харчування за свій рахунок, забезпечувати проведення і прибирання квартири на менше одного разу на тиждень, забезпечувати купівлю ліків та надання медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок своїх коштів.

Як зазначено у п. 5 Договору, вартість харчування, одягу, ліків та необхідної допомоги сторони оцінили в розмірі одної мінімальної пенсії щомісячно.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір може бути розірвано у разі невиконання набувачем взятих на себе обовязків за цим договором.

Відповідно до вимог ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або ї частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Частиною 1 ст. 749 ЦК України встановлено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

За правилами ст. 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці

Зі змісту договору вбачається, що сторонам були роз'яснені умови договору та порядок виконання сторонами обоюдних зобов'язань.

Відповідно до вимог п.1 ч.І ст.755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за вимогою відчужувателя, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

За змістом вказана норма права передбачає, що підставою для розірвання договору довічного утримання є як повне невиконання набувачем взятих на себе обов'язків, так і їх неналежне виконання у порівнянні з умовами договору, при цьому незалежно від вини набувача.

В судовому засіданні судом першої інстанції допитані свідки за клопотанням обох сторін. Суд першої інстанції дав поясненням свідків належну оцінку.

Так свідок ОСОБА_6 дочка позивачки пояснила, що дійсно вона деякий час не спілкувалася з матір*ю після сварки. Як в подальшому стало відомо мати уклала з подругою свідка договір довічного утримання. Не заперечує, що ОСОБА_1 привела квартиру у належний стан, зробила ремонт, замінила вікна, встановила двері, засклила разом зі своїм чоловіком балкон, замінила колонку і плитку, поклеїли шпалери, але за рахунок коштів ОСОБА_3 Свідок зазначала, що відповідачка нечасто приходила до матері, за придбані продукти оплату проводила позивачка, зі слів останньої.

Свідок ОСОБА_7 онука позивача повідомила, що вона декілька разів возила позивачку до лікаря, привозила їй продукти, прибирала, відповідачку вона не бачила, про укладання договору ОСОБА_3 повідомила в січні 2014 р., але що за договір вона підписала було незрозуміло, бо вона його не давала, посилаючись на нібито його втрату.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_8 пояснила, що дочку ОСОБА_3 стала бачити з 2012 року, вона періодично приходила до неї. Свідок ОСОБА_9 також пояснила, що дочка навідувала позивачку , починаючи з 2013 року.

Свідки ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили, що з 2011 року відповідач виконувала взяти на себе зобов'язання, а з початку 2014 року між сторонами почали виникати розбіжності. Встановлено, що у 2014 році позивач перебувала у лікарні, але ОСОБА_1 її не відвідувала, необхідну допомогу не надавала.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами останнім часом склалися напружені відносини, ОСОБА_1 не має можливості в подальшому виконувати зобовязання, визначені договором, а ОСОБА_3 категорично відмовляється від допомоги відповідачки і спілкування з нею. Такі взаємовідносини, як правильно зазначів суд першої інстанції, поставили під сумнів можливість у подальшому виконувати умови договору довічного утримання набувачем.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, відповідач не надала суду належних та допустимих доказів належного виконання нею, як набувачем зобов'язань за укладеним договором, зокрема щодо повного утримання ОСОБА_3 на за умовами договору на визначену у договорі суму.

Належних письмових доказів щодо матеріального (грошового) утримання відчужувача суду не надано. В розумінні положень ст. 57 ЦПК України, такими доказами можуть бути: квитанції за грошовими переказами відповідача на ім'я позивача, фіскальні чеки на придбання для позивача продуктів харчування, ліків, одягу тощо, а також інші фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність обставин, що обґрунтовують заперечення відповідача.

Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору довічного утримання з підстав неналежного виконання відповідачем обовязків по довічному матеріальному утриманню позивача у розмірі одної мінімальної пенсії щомісячно .

Згідно вимог ч.1 ст.756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до вимог ч.2 ст 756 ЦК України у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором. З матеріалів справи не вбачається і в апеляційному суді відповідачем та її представником не доведено, що виникли підстави розірвання договору довічного утримання, укладеного між сторонами з підстав передбачених ч.2 ст. 756 ЦК України.

Питання щодо судового збору судом вирішені правильно. Доводи апеляційної скарги висновків суд не спростовують.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -