Ухвала суду № 57088733, 11.04.2016, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

вул. Чернівецька 6 м. Сторожинець Сторожинецький район Чернівецька область Україна 59000

Справа № 723/977/16-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького

районного суду Чернівецької області ОСОБА_1,

з участю:

секретаря Чокан Д.В.,

прокурора Воловідник Р.І.,

слідчого Скіпора В.К.

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець клопотання заступника начальника слідчого відділення Сторожинецького відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернівецькій області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, росіянина, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.289 та ч.3 ст.185 КК України

встановив:

Заступник начальника СВ Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 (в подальшому - слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим із прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260150000232 від 08.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України.

Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_2, 07.04.2016 року біля 20,40 години перебуваючи в стані алкогольного спяніння, біля воріт господарства ОСОБА_6, що в с.Іжівці, вул. Лукяна, 21, Сторожинецького району, Чернівецької області діючи за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_7, умисно і протиправно заволодів автомобілем потерпілого ОСОБА_6

Крім цього цей же слідчий, до початку розгляду клопотання, звернувся в суд з іншим клопотанням також погодженим із прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260150000233 від 08.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, посилаючись на те, що підозрюваний ОСОБА_2, 08.04.2016 року біля 01,30 години перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_7, з метою вчинення крадіжки, проник до гаражного приміщення і викрав велосипед марки «Геркулес» вартістю 1000 гривень, який належав ОСОБА_8

Ініціатори клопотань стверджують, що підставою для внесення клопотань є наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 та ч.3 ст.185 КК України. Слідчий вважає, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до тяжких злочинів, про що зібрано достатньо доказів, він ніде не працює, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, може незаконно впливати на неповнолітнього ОСОБА_7 із яким вчинив вказаний злочин та на свідка ОСОБА_9 по цьому ж кримінальному провадженню, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення так як раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та крім того скоїв два злочини та зник з місця вчинення правопорушення. Будь-які інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а тому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Судом вказані клопотання обєднані в одне провадження і розглядаються спільно.

В судовому засіданні, слідчий та прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_2, в ході судового розгляду, не заперечував своєї вини в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.289 та ч.3 ст.185 КК України але пояснив, що він розкаюється, має де проживати проживає також із неповнолітньою сестрою і просив не позбавляти його волі.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_3 заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і просив застосувати домашній арешт, посилаючись на те, що ризики які названі слідчим і прокурором не підтверджені і в суді не доведено щодо не можливості застосування інших більш мяких запобіжних заходів, одним із яких є домашній арешт.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотань встановлено, що 08.04.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260150000232 внесено запис про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України з приводу того, що ОСОБА_2, 07.04.2016 року біля 20,40 години перебуваючи в стані алкогольного спяніння, біля воріт господарства ОСОБА_6, що в с.Іжівці, вул. Лукяна, 21, Сторожинецького району, Чернівецької області діючи за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_7, умисно і незаконно заволодів автомобілем потерпілого ОСОБА_6 та залишив його в смт.Красноїльськ по вул.ім. ОСОБА_10.

В подальшому 08.04.2016 року біля 01,30 години, ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_7, з метою вчинення крадіжки, проник до гаражного приміщення ОСОБА_8 і викрав велосипед марки «Геркулес» вартістю 1000 гривень, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260150000233 від 08.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, було внесено відповідний запис.

08 квітня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, а 09 квітня 2016 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України. Йому були також вручені письмове повідомлення про підозру та памятки про його процесуальні права і обовязки.

Згідно повідомлення про підозру та письмових доказів у вигляді показань підозрюваного ОСОБА_11, який визнає як факт незаконного заволодіння транспортним засобом так і факт таємного викрадення чужого майна, а також обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також згідно показань неповнолітнього ОСОБА_7 та свідків які підтвердили факти вчинення злочинів, вбачається, що повідомлені підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.289 та ч.3 ст.185 КК України, є обґрунтованими.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні слідчий та прокурор зазначили про наявність трьох, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, може незаконно впливати на іншого підозрюваного і свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

В суді не знайдено достатніх підстав вважати існування всіх зазначених ризиків, з огляду на те, що слідчому судді не надано доказів щодо можливості незаконного впливу підозрюваного на іншого підозрюваного чи свідка. Однак виходячи із вимог п. 2 ч.1 ст.194 КПК України, щодо існування хоча б одного ризику передбаченого в ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що такий ризик є і не один і він полягає в можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення. Такий висновок слідчого судді ґрунтується на тому, що ОСОБА_2 вже вчиняв подібні дії.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Обгрунтовуючи ризик щодо можливості скритися від органів досудового розслідування, слідчий та прокурор послалися не тільки на суворість покарання, а і на перебування підозрюваного за кордоном та перебування там його матері, що на думку слідчого судді в цілому підтверджує існування вказаного ризику.

Тобто слідчий суддя знаходить доведеним те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_2 після скоєння злочину повязаного із незаконним заволодінням транспортного засобу, розуміючи в силу свого віку та освіти, що скоїв злочин за участю неповнолітньої особи і не відчуваючи законослухняної потреби повідомити правоохоронні чи інші державні органи про вчинений злочин, або хоча б власника транспортного засобу, скрився з місця де він залишив викрадений автомобіль, попрямувавши додому. Крім того не відчуваючи зовсім розкаяння, по дорозі додому вчинив інший злочин, повязаний із викраденням чужого майна і знову ж скрився.

Наявність у підозрюваного паспорту для виїзду за кордон, в суді слідчим та прокурором не доказано, однак знайдено підтвердження того, що в Республіці Італія перебуває мати підозрюваного, що є обставиною яка додатково підтверджує існування вказаного ризику.

Існування ризику щодо переховування підозрюваного, підтверджується також довідкою старшого уповноваженого Сторожинецького ВП ГУНП, яка дана за результатами аналізу попередніх кримінальних справ щодо ОСОБА_2 по яких він був оголошений в розшук який було припинено відповідною постановою тільки 08.01.2015 року, внаслідок чого було закрито оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» № 19910107.

Крім цього, на думку слідчого судді, наявним є також і ризик щодо можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, однак при цьому суд не погоджується із слідчим та прокурором, що наявність вказаного ризику слід оцінювати виходячи з того, що ОСОБА_2 є раніше судимою особою, оскільки останній є особою яка раніше, в силу ст.89 КК України, не судима і всі судимості погашені.

Разом з тим посилання слідчого і прокурора на вчинення ОСОБА_2 злочинів в яких він підозрюється безперервно, один за одним, що вказує на те, що він став на шлях вчинення злочинів, є на думку слідчого судді правильним і ОСОБА_2, з урахуванням цього та його характеризуючих даних, слід вважати особою яка схильна до вчинення злочинів

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 чи іншого, більш мякого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В суді доведено існування двох ризиків передбачених в ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Виходячи з цього, а особливо враховуючи перебування підозрюваного в режимі розшуку, слідчий суддя вважає, що застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання підозрюваного під вартою, буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам.

Таким чином, на думку слідчого судді, слідчий та прокурор довели наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання. Існування всіх вказаних обставин в сукупності, виключають застосування до підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому доводи захисника щодо не застосування цього запобіжного заходу, не спростовують висновків слідчого судді і не змінюють їх, оскільки слідчим суддею враховується також і тяжкість злочинів передбачених ч.2 ст.289 та ч.3 ст.185 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, які класифікуються як тяжкі злочини, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Підозрюваний є молодою здоровою людиною, ніде не працює і не має власної домівки та не має міцних соціальних звязків так як ніде не працює і не навчається. Проживає з дядьком та неповнолітньою сестрою, яка не перебуває на його утриманні. Застосування ж домашнього арешту як міри запобіжного заходу до підозрюваного на якій настоювала сторона захисту є неможливою, оскільки вказана міра не забезпечить встановлені ризики.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Жодних заперечень проти застосування застави, слідчому судді не надійшло, а тому зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обовязку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризики передбачені статтею 177 КПК України.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 30 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 41340 гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

При цьому слідчий суддя враховує також і збитки які могли бути нанесені майну потерпілих, які в матеріалах кримінального провадження ще не визначені.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 певні обовязки.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_2, тобто з 18 години 35 хвилин 08 квітня 2016 року.

Строк дії ухвали - до 18 години 35 хвилин 08 червня 2016 року.

Розмір застави визначити у межах 30 (тридцяти) розмірів мінімальної заробітної плати, в сумі 41340 (сорок одну тисячу, триста сорок) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача ГУ ДКУ у Чернівецькій області МФО 856135, р/р 37315005000089.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, обов'язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого та прокурора із встановленою останніми періодичністю, не відлучатися із с.Іжівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, без дозволу слідчого чи прокурора та повідомляти їх про зміну свого місця проживання та/або роботи, утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим чи прокурором, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя: