Ухвала суду № 57088728, 05.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1501/16 Головуючий 1 інст. -Федосенко В.В.

Справа № 638/22573/14-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» квітня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Малінської С.М.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. В обґрунтування свого позову посилався на те, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2003 року по справі № 1-155/8-03, який ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2004 року та ухвалою Верховного Суду України від 01 грудня 2005 року в частині задоволення цивільного позову залишено без змін, стягнуто з підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на його користь солідарно 225000,00 грн.

Зазначив, що він звертався до виконавчої служби з приводу стягнення суми заборгованості, однак до цього часу вирок в частині стягнення грошових коштів з відповідачів не виконано, грошові кошти відповідачами не сплачені в повному обсязі.

Вважав, що він має право вимагати стягнення з відповідачів на його користь суми грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

З 01 грудня 2005 року до подання позову, до 16 грудня 2014 року термін прострочення виконання грошового зобов'язання складає 2934 днів.

Зазначив, що 3 % річних з простроченої суми за весь період заборгованості становить 54249,66 грн., сума інфляційних витрат - 337860,00 грн.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на його користь 3% річних в сумі 54249,66 грн., а також інфляційні втрати в сумі 337860,00 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на його користь судові витрати.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. При цьому зазначив, що на правовідносини, які склалися між сторонами застосовується положення ст.625 ЦК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, заочне рішення суду - залишити без змін. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що частина 2 статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з завданням шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2003 року, який ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2004 року та ухвалою Верховного Суду України від 01 грудня 2005 року в частині задоволення цивільного позову залишено без змін, стягнуто з підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 солідарно 225000,00 грн.

З жовтня 2012 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 шкоди на користь ОСОБА_1 знаходиться на примусовому виконанні Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

З березня 2013 року виконавчі листи щодо стягнення з ОСОБА_4. ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно шкоди на користь ОСОБА_1 знаходяться на примусовому виконанні Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

З червня 2013 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 шкоди на користь ОСОБА_1 знаходиться на примусовому виконанні Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

До теперішнього часу шкоду в сумі 225000,00 грн. не погашено.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 неодноразово звертався до виконавчих служб з заявами щодо виконання виконавчих документів.

Із відповідей виконавчих служб від 12.11.2012 року, 24.06.2013 року, 26.07.2013 року вбачається, що виконавчі провадження тривають, боржники ОСОБА_1 будь - яких грошових коштів не сплатили.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цією статтею визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

При цьому частина 5 статті 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Встановлений в рішенні суду розмір завданої шкоди відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його, в тому числі шляхом застосування положень статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (справа № 6-3019цс15 ), 02 березня 2016 року (справа 6-2491цс15).

У зв'язку з чим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1

Оскільки доводи апеляційної скарги не грунтуються на матеріалах справи, і висновків суду не спростовують, а оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, судова колегія вважає, що передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії