Рішення № 57087928, 06.04.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" квітня 2016 р.

Справа №642/5184/15ц

Провадження №2/642/20/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.

з участю секретаря - Тугай К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

особи, яка надає правову допомогу, - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності,

3-я особа - 2-га Харківська державна нотаріальна контора,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як на частку у спільному майні, набутому за час шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 9 січня 2004 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, яка після реєстрації шлюбу прийняла його прізвище. Від шлюбу вони дітей не мали. 11 вересня 2007 року за спільні кошти вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Договір купівлі-продажу укладався з ОСОБА_6, однак він надавав письмову згоду на придбання цієї квартири, що зафіксовано в договорі. Шлюб з ОСОБА_6 було розірвано 30 червня 2010 року, а 27 травня 2014 року ОСОБА_6 померла. Про смерть колишньої дружини він дізнався випадково від спільних знайомих лише взимку 2014 року, відповідачка, яка є її донькою, приховала від нього факт смерті своєї матері. У грудні 2014 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою щодо права власності на ? частку спірної квартири, як на частку майна у подружньому майні. Однак, йому було відмовлено, оскільки відповідачка претендує на квартиру в цілому в порядку спадкування після смерті матері.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач в судовому засіданні пояснив. що ще до реєстрації шлюбу вони протягом пяти років проживали разом з ОСОБА_6 однією сімєю, вели спільне господарство, вже після реєстрації шлюбу за сумісні кошти придбали спірну квартиру. Про те, що квартира придбана за спільні кошти подружжя, зазначено в договорі купівлі-продажу квартири. З 90-х років він займався бізнесом, працював генеральним директором ТОВ «Шанс», мав високі заробітки. Придбана квартира була у занедбаному стані, потребувала капітального ремонту. Ремонтом квартири займався він, укріпляв перекриття, заливав підлогу. Відповідачка зловживала спиртними напоями, що і стало причиною розірвання шлюбу, однак і після розірвання шлюбу у них були нормальні стосунки, він допомагав їй у лікуванні, придбавав медикаменти. ОСОБА_6 тривалий час займалась угодами з нерухомістю, була добре обізнана щодо оформлення прав на нерухомість, та розуміла, що визнає його право на спільне майно подружжя при придбанні спірної квартири, визнаючи факт, що квартира придбана за спільні кошти. Якщо б вона вважала, що квартира придбана за її особисті кошти, вона мала б можливість зафіксувати цей факт. Його право на половину квартири колишня дружина ніколи не оспорювала. Про те, що вона померла, відповідачка його навіть не повідомила, умисно с приховала цей факт. Про її смерть він дізнався випадково від знайомих, після чого звернувся до нотаріальної контори з заявою про своє право на половину квартири, як спільне майно подружжя. У вересні 2007 року дружина дійсно продала свою квартиру АДРЕСА_3 за 50 тис. доларів США, однак грошові кошти від продажу квартири вона віддала зятю, та за ці кошти була придбана квартира її доньці відповідачці. Він займався організацією перевозу речей дружини з квартири по вул. Клочківській в спірну квартиру, наймав для цього автомобіль та вантажників. Речі перевозили за три рейси. Свідок ОСОБА_7, допитаний за клопотанням відповідачки, на своєму автомобілі перевозив лише майно з сараю, що залишилось.

Відповідачка ОСОБА_4, допитана також в суді за її клопотанням у якості свідка, проти позову заперечувала, подала письмові заперечення, зазначила, що спірна квартира придбана її матірю за свої власні кошти за 35 тис. доларів США, отримані від продажу квартири АДРЕСА_3, яку вона продала за 530тис. грн., та з вказаної суми вона - відповідачка - отримала 235 тис. грн. Вона - відповідачка - з дитиною перед продажем квартири виписалась для того, щоб спростити оформлення угоди купівлі-продажу, та вказана квартира була приватизована лише на одну особу - її мати, тому мати і дала їй частину грошей від продажу квартири. Тому вона вважає, що згідно з п.3 ч.1 ст. 57 СК України спірна квартира є особистою приватною власністю її матері. З проданої квартири у спірну квартири вона з чоловіком разом перевозила мати, а позивач більше не проживав з нею. Мати не працювала, та фактично вона з чоловіком її утримувала. Позивач проживав у квартирі її матері весь час. Вона вважає, що згода позивача на придбання квартири відповідачкою є формальністю, оскільки остання перебувала з ним шлюбі на час придбання квартири. Не оспорює, що позивач дійсно у придбаній квартирі виконував якісь ремонтні роботи, заливав підлогу. Крім того, відповідачка подала заяву про застосування позовної давності, просила в позові відмовити, посилаючись на те, що 3-річний строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом, якій відраховується з дня реєстрації розірвання шлюбу, сплинув.

3-я особа - 2-га Харківська державна нотаріальна контора в судове засідання представника не направила, про слухання справи повідомлена належним чином, подала заяву з проханням справу слухати у відсутності представника.

Відповідно до вимог ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника 3-ої особи, який належним чином повідомлений про слухання справи.

Суд, вислухавши сторони, представника позивача ОСОБА_1, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі наступного.

Зі свідоцтва про одруження 1-ВЛ №206386 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 09.01.2004 року, після чого дружині присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.09.2007р., посвідченого нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_9 у власність двокімнатну квартиру №7, загальною площею 59,9 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м. ,що знаходиться в м.Харкові по вул. Юмашева, 6, за ціною 225000 грн., які повністю сплачені продавцю,що підтверджено заявою останньої.

Згідно з пунктом 3.3. вказаного договору вказаний правочин вчинено за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_3, про що свідчить його заява від 11.09.2007 року, підпис на якій засвідчений нотаріусом.

У пункті 4.3. договору зазначено, що члени сімї покупця набувають право користування квартирою після державної реєстрації права власності Покупця.

Приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 засвідчена заява ОСОБА_3, відповідно до якої він надав згоду своїй дружині ОСОБА_6 на купівлю за ціну та на умовах на її розсуд квартири АДРЕСА_4 за спільні кошти.

Згідно з витягу з реєстрацію права власності на нерухоме майно № 160199966 від 21.09.2007 року право власності на зазначену квартиру на підставі вказаного договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_6.

Зі звіту незалежної оцінки майна ТОВ «Експертоцінка» від 15.06.2015р. вбачається, що оціночна вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_2 складає 298 541 грн.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія 1-ВЛ №108978 від 30.06.2010р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано 30 червня 2010 року.

ОСОБА_6 померла 27.05.2014року.

Листом №01163370 від 10.12.2014 року 2-ї Харківська державна нотаріальна контори відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, після смерті ОСОБА_6, яка померла 27 травня 2014 року, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5, з посиланням на те, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 був вже колишнім чоловіком спадкодавиці, оскільки шлюб розірвано 30.06.2010 року, та йому було рекомендовано звернутись до суду.

На спадщину після смерті ОСОБА_6, померлої 27 травня 2014 року, претендує дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_4.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили в судовому зсіданні, що спірну квартиру позивач та ОСОБА_6 придбали в період шлюбу за спільні кошти.

Так, свідок ОСОБА_11 пояснив в судовому засіданні, що знає позивача з 1985 року. Позивач завжди добре заробляв, він є талановитим радіомеханіком, в готелі «Харків» він обслуговував всю телекомунікаційну мережу, після того працював в трансгазі. Після звільнення був власником, генеральним директором та інженером крупної фірми «Шанс». Він отримував замовлення від збірної по автоспорту, мав великі замовлення з Росії - АвтоВАЗ, Польщі. У 2004 році фірма припинила господарську діяльність, та він зареєструвався як приватний підприємець. Дружина позивача - ОСОБА_6 - продала свою квартиру на вул. Клочківській, та отримані від продажу гроші віддала дітям, про що позивач йому тоді ж і розповідав. На купівлю спірної квартири позивач надавав згоду у нотаріуса, оскільки це їх спільна власність. Після придбання спірної квартири вони спільно разом з дружиною робили ремонт. Вона зловживала спиртними напоями, що і стало причиною розірвання шлюбу. Про її смерть позивач дізнався лише через півроку.

Свідок ОСОБА_12 пояснила в судовому засіданні, що знає сторін у справі та знала колишню дружину позивача - ОСОБА_6, яка займалась нерухомістю та допомагала їй продати квартиру. 5-6 років тому ОСОБА_6 розповідала їй, що вони разом з ОСОБА_14 - позивачем - придбали квартиру за їх спільні кошти. До реєстрації шлюбу вони проживали разом декілька років на вул. Клочківській. ОСОБА_6 розповідала, що ОСОБА_14 добре заробляв, що у неї хворий батько та брат, та у неї не було багато грошей. Вона раділа, що вони будуть жити разом, запрошувала у її гості. ОСОБА_6 розповідала їй, що зять забрав всі гроші від продажу квартири, а потім половину повернув.

Свідок ОСОБА_14 пояснила в судовому засіданні, що більше 20 років перебувала у дружних стосунках з покійною ОСОБА_6, яка проживала на ІНФОРМАЦІЯ_1, та потім приватизувала квартиру. Позивач з 2000 року проживав з нею в квартирі АДРЕСА_6. Він працював, займався ремонтом електроніки, мав хороші заробітки, не вживав спиртне. Він завжди розповідав ОСОБА_6, скільки заробив грошей, де вони зберігаються. ОСОБА_15 розповідала про свої плани, казала, що мають намір з ОСОБА_14 купити приватний будинок, щоб перевезти майно, оскільки у неї було багато старих меблів, які зберігались в сараї. Наприкінці літа ОСОБА_6 розповіла, що квартиру продала за 100000 доларів, а грошей вже немає - діти забрали. Вона розповідала, що отримала гроші в сумі 100000 доларів за квартиру, однак їй стало погано, зять викликав машину швидкої допомоги, її викликали до нотаріуса після укладання угоди, та вона приїхала додому без грошей. Вона- свідок - співчувала їй та сказала, що виходить, що донька отримала спадщину при її житті. Зять їй пропонував хорошій варіант - спірну квартиру на вул. Юмашева за 50000 доларів США, однак коли вона після придбання вказаної квартири ОСОБА_6 шукала продавця, то зясувала, що квартира вже 3-4 роки продавалась за 36000 доларів США, та її не могли продати за цю ціну. Цю різницю в ціні зять ОСОБА_6 отримав, повернув їй 3000 доларів США, а за 50 тис. доларів вони купили ОСОБА_11 - відповідачці - магазин. Перед купівлею квартири ОСОБА_6 розповідала їй, що куплять квартиру на вул. Юмашева з ОСОБА_14 за свої спільні кошти, які вони заощаджували. Потім зателефонувала та розповіла, що квартиру вони з ОСОБА_14 купили, висловлювала вдячність ОСОБА_14, який заощадив грошові кошти та вони змогли придбати спірну квартиру. У ОСОБА_6 на вул. Клочківській, 55 зберігалось багато меблів, у тому числі у сараї зберігалась і її свідка - меблі. ОСОБА_15 умовила свого двоюрідного брата ОСОБА_13 допомогти їй перевезти ці меблі з сараю, а меблі ОСОБА_6 вже вивіз ОСОБА_14, квартира була вільна. Вона прийшла у спірну квартиру до ОСОБА_6, яка розповіла, що квартира потребує більшого ремонту, лаги лопнули від сирості, та можна провалитись у підвал. Однак вона сказала, що нічого страшного, зроблять з ОСОБА_14 ремонт. Квартира була такою розваленою, що вона - свідок - запропонувала їй знайти продавця та розірвати договір купівлі-продажу. Вона - свідок - ходила в ЖЕК для оформлення права власності за ОСОБА_6 на підвал, однак дізналась, що підвал не значиться, а значаться належні ЖЕКу квартири, тому на підвал неможливо було оформити право власності. Підлога в квартирі була деформована. Вадим займався ремонтом, вона заходила разом з ним у квартиру, та у її присутності він платив будівельникам за роботу, придбавав будівельні матеріали. Потім в квартиру вселився брат ОСОБА_15, який зловживав спиртними напоями та погано впливав на ОСОБА_6, вона також зловживала спиртним, що відобразилось на відносинах ОСОБА_6 з позивачем. Юрій зумів зіпсувати їх відносини, та потім помер в цій квартирі. Знаючи про зловживання ОСОБА_6 спиртним, вона не здивувалась, коли відповідач повідомив, що має намір розірвати шлюб. ОСОБА_15 тяжко захворіла, однак прожила вони ще 4 роки. Вадим і після розірвання шлюбу завжди допомагав ОСОБА_6 грошима, у них були нормальні стосунки. ОСОБА_15 була ображена на доньку - відповідачку - та не хотіла, щоб її майно дісталось доньці, оскільки була ображена на неї, тому що ОСОБА_11 відправила її в 15-ю психіатричну лікарню на рік, де у 2011 році ОСОБА_6 впала, отримала перелам тазостегнової кістки та їй запропонували операцію, однак донька відмовилась від операції, послалась на те, що це дорого коштує, та наслідком цієї травми одна нога залишилась у ОСОБА_6 коротшою на 6 см, і вона пересувалась на милицях. Коли ОСОБА_6 переїхала в спірну квартиру на вул. Юмашева, відповідачка до неї взагалі не приїжджала. Потім до ОСОБА_6 стали приходити хворі з тубдиспансеру, засуджені особи. Вона стала здавати кімнати. ОСОБА_15 дуже хотіла зробити операцію, однак у неї не було на це грошей. Вона проживала за рахунок огороду, здавала кімнату в оренду, готувала їжу квартирантам. У листопаді 2015 року вона - свідок - зустріла позивача, який повідомив, що ОСОБА_6 померла, та ОСОБА_11 освоює спірну квартиру, та він був здивований, що йому не повідомили про смерть ОСОБА_15.

Свідок ОСОБА_13 пояснила в судовому засіданні, що знала ОСОБА_6 з 1997 року, позивача з 2000 року. Вони проживали разом, вели спільне господарство, а потім зареєстрували шлюб. Вадим працював, добре заробляв - по 10-12 тис. грн. в місяць. ОСОБА_15 займалась реставрацією віконних рам та операціями з нерухомістю. ОСОБА_15 продала квартиру та розповіла їй, що донька віддала їй половину отриманих за продаж квартири грошей, однак зять її обманув, та «кинув» на гроші з продажу квартири. ОСОБА_15 та позивач збирали гроші на придбання квартири, мали намір купити будинок. ОСОБА_15 розповідала, що зять знайшов на вул. Юмашева квартиру, де все розвалено. Спірну квартиру вони придбали за спільні кошти - ОСОБА_6 та ОСОБА_14. Продану квартиру на вул. Клочківській необхідно було звільнити, та вона - свідок допомагала ОСОБА_6 пакувати речі для переїзду на вул. Юмашева. Вадим замовляв автомобіль, грузили речі. Потім забирала речі з підвалу декілька разів з братом ОСОБА_15. Після цього вони жили у ОСОБА_14, він казав, що забрав її з лікарні до себе додому. ОСОБА_15 їй казала, що з донькою розрахувалась, та все залишиться ОСОБА_14 - позивачу. Вона казала, що квартиру залишить ОСОБА_14. Вона ображалась на доньку, скаржилась, що вона її заперла в 15-ї лікарню. З лікарні вона вийшла вже з милицею. Вадим та ОСОБА_15 підтримували звязок і після розлучення. Влітку 2015 року від позивача вона дізналась про смерть ОСОБА_15, до цього він і не знав про її смерть.

За клопотанням відповідачки судом допитані свідки ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_17, а також у якості свідка допитана позивача за її клопотанням.

Свідок ОСОБА_16 - чоловік відповідачки - пояснив в судовому засіданні, що перебуває у шлюбі з відповідачкою з 1994 року. З позивачем його теща - ОСОБА_6 прожила разом роки 3, а в шлюбі ще менш. З 2003-2004 р.р. до 2007 року позивач разом з ОСОБА_6 проживали на вул. Клочківській. Коли ОСОБА_6 продавала свою квартиру на вул. Клочківській, позивач вже з нею не проживав, повернувся до неї потім після продажу квартири. В придбану ОСОБА_6 спірну квартиру на Юмашева перевозити її речі допомагав він - свідок - та її колишній співмешканець. Квартира була продана за 100 тис. доларів, з яких 40 тис. доларів ОСОБА_6 віддала його дружині - відповідачці. При укладанні угоди продажу квартири на Клочковській був присутній він, його дружина ОСОБА_11 - відповідачка, та її мати. Грошові кошти отримала ОСОБА_11, вони самі з матірю розділили гроші. Він з дружиною допомагав ОСОБА_6 знайти квартиру на вул. Юмашева. Після придбання квартири на вул. Юмашева у неї повинно було залишитись 10 тис. доларів, близько 3 тис. доларів вони їй давали на ремонт. Ніяких грошей він від продажу квартири не забирав. У тещі було багато співмешканців, при ньому десь 4-5, офіційно вона була у шлюбі 4 рази. Квартиру на вул. Юмашева теща придбала за 45 тис. доларів, решта коштів залишились у позивача. До переїзду з квартири позивач пропив всі гроші. Перед покупкою квартири вони говорили з позивачем, він казав, що все залишиться ОСОБА_14 - їхньому сину, онуку тещі. З часу переїзду на вул. Юмашева теща з позивачем вже не проживали разом. Відповідачка влаштувала в спірній квартирі безлад, там перебували безхатченки. У тещі був туберкульоз. Вона пробула рік в 15-ї лікарні. З квартири речі були винесені, нічого не залишилось. Півроку тому позивач став вимагати свою частку у квартирі.

Суд не приймає до уваги вказані показання свідка ОСОБА_16 - чоловіка відповідачки, оскільки його показання не є обєктивними, він є зацікавленою особою в результаті розгляду даної справи. Крім того, його показання стосовно того, що позивач не проживав в спірній квартирі жодного дня, повністю спростовуються показаннями всіх допитаних свідків, а його пояснення щодо придбання спірної квартири за 45 тис. доларів США суперечать показанням його дружини - відповідачки, яка пояснила, що квартира придбана за 35 тис. доларів США. Також його показання в частині того, що позивач пропив гроші дружини, спростовуються показаннями всіх допитаних свідків, які посилались саме на те, що зловживала спиртними напоями ОСОБА_6, а не позивач.

Також суд не приймає як доказ показання опитаної за її клопотанням у якості свідка позивачки, оскільки вона є особою, зацікавленою в результаті розгляду даної справи.

Свідок ОСОБА_7 пояснив в судовому засіданні, що є хресним дитини відповідачки. У квітні 2008 року за проханням відповідачки він перевозив речі ОСОБА_5 - матері відповідачки - з підсобного приміщення по вул. Клочківської, 55, після продажу вказаної квартири в квартиру на вул. Юмашева. Перевозили речі також відповідачка з чоловіком. Позивача він не знає. З квартири по вул. Клочківській, 55, речі він не перевозив, хто перевозив речі з квартири, йому невідомо. Хто жив в якій квартирі, також йому невідомо. ОСОБА_6 йому особисто нічого не розповідала.

Показання свідка ОСОБА_7 не мають доказового значення для розгляду даної справи, оскільки йому невідомі обставини щодо ведення бюджету подружжя, та обставин придбання спірної квартири.

Свідок ОСОБА_17 пояснила в судовому засіданні, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідачка є донькою її сусідки - ОСОБА_6, яка проживає в квартирі №7. У 2007 році ОСОБА_6 переїхала в спірну квартиру, яку придбала за 35-38 тис. доларів США, та вона познайомилась зі сторонами та ОСОБА_6. За чиї кошти придбана квартира, ОСОБА_6 не розповідала. Вадим проживав з ОСОБА_6, вони почали робити ремонт. Ремонт до цього часу не закінчений. ОСОБА_15 розповідала, що добре заробляла, купила цю квартиру. Разом з ОСОБА_6 вони проводили нове електропостачання, вивозили будівельний сміття, всі питання рішали з ОСОБА_6, вона давала гроші. ОСОБА_15 була заміжньою. Потім у неї все пішло на спад, зупинився ремонт, та вона розповіла,що гроші закінчились та ОСОБА_14 її кинув. Після цього у неї проживав брат ОСОБА_15. Вона переживала розрив з позивачем, почала випивати. Вона дзвонила позивачу, просила її провідати, однак він ні разу не прийшов. Оксана допомагала матері, вона підтримувала з нею - свідком - телефонний звязок, цікавилась, як справи у матері. Оксана положила мати в лікарню в критичному стані, ОСОБА_6 майже рік перебувала у лікарні, у неї був туберкульоз.. Потім ОСОБА_6 збігла з тубдиспансеру. Після лікарні вони не спілкувались, оскільки ОСОБА_6 вела аморальний образ життя, в неї був черговий співмешканець. Вадим проявляв пасивність. Його майна в квартирі немає та не було. В квартирі вона була тричі, бачила, що до ОСОБА_6 приходила свідок ОСОБА_14. Під час проведення ремонту в квартирі з ОСОБА_6 та позивачем у неї був конфлікт з приводу користування підвалом, вона - свідок - подавала на них скарг, оскільки вважала, що вони не мають права на підвал.

Показання свідка ОСОБА_17 не можуть бути покладені в основу рішення суду, оскільки вказаний свідок перебувала у конфліктних стосунках з позивачем внаслідок наявності спору щодо належності підвалу під квартирою. Крім того, її показання суперечать показанням свідка ОСОБА_14- подруги ОСОБА_6, яка стверджувала, що квартира придбана за спільні кошти подружжя, та письмовому доказу - заяві позивача про згоду на придбання ОСОБА_6 спірної квартири за спільні кошти.

Як вбачається з наданих матеріалів, мешканці будинку №6 по вул. Юмашева у м.Харкові , у тому числі і свідок ОСОБА_17, звертались у травні 2010 року зі скаргою в органи міліції з приводу аморального способу життя останньої, яка збирає безхатченків та судимих осіб за місцем проживання у спірній квартирі, влаштовує зборища пияк та дебош, відбуваються бійки, поножовщина, вказані особи поводять себе агресивно. ОСОБА_6 перебувала на лікуванні з приводу туберкульозу в тубдиспансері, відкіля збігла. За наслідками розгляду скарги з ОСОБА_6 була проведена бесіда.

З трудової книжки позивача вбачається, що він має тривалий безперервний трудовий стаж з січня 1982 року, та на даний час з 1995 року є генеральним директором ТОВ «Шанс».

Позивачем надано суду накладні, чеки, квитанції про придбання будівельних матеріалів у жовтні - листопаді 2007 року на загальну суму 9594 грн. 78 коп. Вказаними доказами підтверджується участь позивача у проведенні ремонтних робіт в спірній квартирі.

Позивачем надано акт технічного обстеження квартири АДРЕСА_7 від 6 листопада 2015 року, в якому вказані виявлені конструктивні недоліки квартири, та зазначено, що огляд проведено у присутності власників ОСОБА_6 та ОСОБА_3, чим також підтверджується той факт, що спірна квартира є спільним майном подружжя.

Посилання відповідачки на лист Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області щодо відсутності у позивача ФО-П ОСОБА_3 згідно податкових декларацій доходів за період з 1 січня 2004 року по 30 червня 2010 року не спростовує того факту, що спірна квартира придбана за спільні кошти подружжя.

За договором купівлі-продажу, укладеним 5 вересня 2007 року, ОСОБА_6 продала ОСОБА_18 2-х кімнатну квартиру №9 в будинку№55 по вул. Клочківській у м. Харкові, житловою площею 44,5 кв.м., за 530250 грн, вартість якої згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно становить 20745 грн.

Як сторони, так і свідки дали суперечливі показання щодо суми, за яку фактично продана квартира на вул. Клочківській, 55, яка не узгоджується з зафіксованою в договорі купівлі-продажу. Відповідачка не оспорює, що отримала від матері частину грошових коштів, отриманих від продажу квартири на вул. Клочківській, 55.

Належних доказів, що спірна квартира придбана за кошти від продажу вказаної квартири за особисті кошти матері, а не за спільні кошти подружжя, відповідачка суду не надала.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентованостаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно доКонституції Україниусі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Відповідно до ст.ст.68,69 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦК України. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно дост. 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Згідно ст. 70 СК України розмір часток майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Доказів наявності угоди між позивачем та померлою ОСОБА_6 про інший розмір часток, або наявності шлюбного договору суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про рівність часток позивача та ОСОБА_6 у праві власності на спірну квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які посилалась у своїх запереченнях відповідачка, щодо придбання спірної квартири не за спільні кошти подружжя, а за особисті кошти ОСОБА_6

Крім того, сама ОСОБА_6 не зверталась з позовом про розподіл майна подружжя, або про визнання вказаної квартири її особистою власністю, навпаки, як вбачається з її нотаріально посвідченої заяви, вона підтвердила, що квартира придбана за спільні кошти подружжя.

При цьому суд зауважує, що з пояснень сторін та свідків встановлено, що ОСОБА_6 займалась операціями з нерухомістю, що свідчить про її обізнаність у оформленні таких угод, та можливість зафіксувати у встановленому законом порядку факт придбання спірної квартири за її особисті кошти,з метою уникнути претензій на квартиру позивача, якщо б вона оспорювала факт придбання квартири за спільні кошти, однак вона цього факту не оспорювала.

Таким чином, суд вважає встановленим, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя позивача та ОСОБА_6

Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно доч 2ст. 72 СК Українидо вимог про поділ майна, заявленої після розірванняшлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або мігдізнатися про порушення свого права власності.

Сама по собі дана норма є відтворенням загального правила, встановленогоЦК України, що визначає порядок обрахування перебігу строку позовної давності, а її аналіз свідчить про те, що у випадку, коли другий з подружжя жодним чином не обмежує іншого у володінні, користуванні та розпорядженні спільним майном, позовна давність не обраховується.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. При цьому слід врахувати, що саме по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу, про що йдеться у п. 19 цієїПостанови.

Отже, правилащодо застосування позовної давності до вимог про поділ подружжя майна вирішується в залежності від часу, коли один і подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свогоправа власності.Після розірванняшлюбу вимога про поділ майна може бути заявлена протягом позовної давності у три роки, при цьому цей строк обчислюєтьсяне від днярозірвання шлюбу, а від дня, коли один ізспіввласників (колишній подружжя) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності

Таким чином, вирішуючи питання перебігу строків позовної давності, слід виходити не з часу, коли сторони припинили шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя.

Судом встановлено, що ніякого спору стосовно права власності позивача на частку у спільному майні подружжя після розірвання шлюбу між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_6 не виникало, даний цивільно-правовий спір виник між позивачем та відповідачкою, як спадкоємицею померлої колишньої дружини позивача, лише після смерті останньої.

Враховуючи, те, що про порушення свого права власності відповідачкою, як спадкоємицею ОСОБА_6, позивач дізнався лише після смерті останньої, яка померла 27.05.2014 року,а до суду з даним позовом позивач звернувся 17 червня 2015 року, 3-річний строк позовної давності ним не пропущений, а тому заява позивачки про застосування строків давності є необґрунтованою.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328 ЦК України, ст.ст. 60, 68, 70, 72 СК України, ст.ст.3,4, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8, як на його частку в спільному майні подружжя.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Ленінський районний суд м.Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Л. Шрамко