Рішення № 5708735, 14.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/9514.05.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспрес” До 1) ОСОБА_1

2) Комунального підприємства Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого

майна

Третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація

Про визнання права власності та зобовязання вчинити дії

За зустрічним позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

„Трансекспрес»

2) Комунального підприємства Київське міське бюро

технічної інвентаризації та реєстрації права власності на

об'єкти нерухомого майна

3) Печерської районної у м. Києві державної адміністрації

про зобовязання вчинити дії

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Власенко Ю.В.

Від відповідача-1 ОСОБА_4

Від відповідача-2 Прилипко А.А.

Відповідача-3 Норенко Т.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспрес” про визнання права власності на квартири АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м у будинку АДРЕСА_2 та зобовязання Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна провести державну реєстрацію вказаного майна за позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником вищевказаного майна у відповідності до умов Угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»від 19.02.2009р, укладеної між ним та відповідачем-1, який є учасником ТОВ «Трансекспрес». Термін виконання зобовязань за вищевказаною угодою закінчився, однак відповідач-1 чинить перешкоди у реалізації права власності позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.09р. порушено провадження у справі.

ОСОБА_1 подано зустрічний позов про визнання за ним права власності на квартири АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м у будинку АДРЕСА_2 та зобовязання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»провести державну реєстрацію вказаного майна за позивачем за зустрічним позовом.

Зустрічний позов ухвалою прийнято судом для його спільного розгляду з первісним позовом.

28.04.2009р позивачем за зустрічним позовом подано доповнення до позовної заяви, в яких він просить залучити до участі в справі в якості відповідача Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію та зобовязати її створити комісію щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних квартир.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2009р до участі у справі залучено Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію в якості третьої особи за первісним позовом та в якості відповідача за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 14.05.2009р позивач за первісним позовом свої вимоги підтримав.

Відповідач-1 за первісним позовом у поданому відзиві проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві.

Відповідач-2 за первісним позовом проти заявленого позову заперечує у звязку з тим, що відсутні підстави для реєстрації права власності за позивачем.

Позивач за зустрічним позовом також свої вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві та доповненнях до неї підтримав.

Крім того, представником позивача за зустрічним позовом усно в судовому засіданні було заявлено клопотання, що ним при написанні зустрічного позову було допущено описку, а саме позивач за зустрічним позовом зазначив «…створити комісію…», натомість вірним є «…призначити комісію…».

Судом дане усне клопотання позивача за зустрічним позовом прийнято та зазначено, що зустрічний позов буде розглядатися з врахуванням даного клопотання.

Відповідач -1 за зустрічним позовом у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві.

Відповідач-2 за зустрічним позовом проти позову заперечує, вказуючи, що спірне майно не введене в експлуатацію, тому відсутні підстави для проведення державної реєстрації.

Відповідачем-3 за зустрічним позовом через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву про відкладення розгляду справи та зобовязання позивача за зустрічним позовом направити на адресу відповідача-3 копію зустрічного позову з додатками.

Позивачем за зустрічним позовом надано відповідачу-3 копію позову з додатками; відповідач-3 ознайомився з наданими йому документами, заявив що не буде надавати письмового відзиву на позов та усно в судовому засіданні виклав суть заперечень на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспрес” зареєстроване Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією 30.03.2006 року.

У відповідності до договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ „Трансекспрес” від 18.02.2009р, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є. всі права на частку у статутному капіталі відступлено (продано) ОСОБА_1 (копія договору залучена до матеріалів справи). Відповідна державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ „Трансекспрес” проведена у встановленому законодавством порядку (копії установчих документів залучені до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована встановленому законом порядку. Статтею 81 ЦК України встановлено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна., юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Статтею 87 ЦК України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Статтею 89 ЦК України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ст. 45 ГК України, підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 79 Господарського Кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Статтею 80 ГК України встановлено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Статтею 83 ГК України передбачено, що державна реєстрація господарського товариства здійснюється відповідно до закону. Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 92 ГК України, порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються цим Кодексом, Цивільним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про господарські товариства”, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Статтею 11-1 вказаного Закону встановлено, що Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України , цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про господарські товариства”, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до п.7.1. Статуту товариства, у товаристві створено статутний (складений) капітал у розмірі 80000,00 грн. (копія Статуту додається).

Пунктом 7.5. Статуту передбачено, що внесення вкладів учасників до статутного капіталу товариства здійснюється протягом 1 року з моменту державної реєстрації товариства.

Станом на дату укладення договору купівлі продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ „Трансекспрес” від 18.02.2009р статутний капітал товариства сформовано на 50% від загального статутного капіталу, що підтверджується довідкою ТОВ «Трансекспрес»від 17.02.2009р (копія залучена до матеріалів справи).

19.02.2009р між позивачем та відповідачем -1 за первісним позовом укладено угоду про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес».

Відповідно до п.1 вказаної угоди ОСОБА_1 (відповідач-1 за первісним позовом) прийняв на себе зобовязання до 01.03.2009р повністю сформувати статутний капітал товариства шляхом передачі товариству права володіння, користування та розпорядження майном квартирами АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м у будинку АДРЕСА_2.

Пунктом 3 угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»від 19.02.2009р передбачено, що передача майна здійснюється за Актом приймання передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Сторонами оцінено внесок учасника відповідно до п.7.4 Статуту у розмірі 40 000 грн.(п.4. угоди про внесення майна до статутного фонду).

Однак, відповідач-1 за первісним позовом свої зобовязання за угодою про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес» від 19.02.2009р у встановлений цією угодою термін не виконав, майно товариству не передав.

Як зазначає позивач за первісним позовом ОСОБА_1 всіляко ухиляється від передачі майна, обумовленого угодою про внесення майна від 19.02.2009р, та відмовляється підписувати Акт приймання передачі, чим порушує права позивача щодо реалізації його права власності на спірне майно.

При цьому позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, між товариством та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо всіх умов договору, про що свідчить підписання угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»; дана угода укладена за вільного волевиявлення обох сторін.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Як зазначає позивач за первісним позовом, у даному випадку ОСОБА_1 фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання зобовязань за угодою про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»від 19.02.2009р.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 проти позову заперечує, вказуючи, що, серед прав учасника товариства, встановлених ст. 116 ЦК України, є зокрема, право вийти з товариства.

Відповідно до п.5.7. Статуту ТОВ „Трансекспрес” при виході учасника з товариства йому виплачується балансова вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна при виході учасника з товариства за домовленістю між учасником та товариством може бути замінена переданням майна в натурі.

Це ж положення було внесене до угоди про внесення майна до статутного фонду підприємства від 19.02.2009р (п.6, 7 угоди від 19.02.2009р).

Окрім того, відповідно до п.8 угоди про внесення майна до статутного фонду підприємства від 19.02.2009р - за погодженням сторін внесок до статутного капіталу, визначений даною угодою може бути змінено.

Як зазначає відповідач-1 за первісним позовом, він не мав можливості виконати умови угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес» у встановлений угодою термін, окрім того, позивач за первісним позовом жодного разу не звертався до нього з вимогою щодо виконання умов угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес» від 19.02.2009р.

В угоді про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»від 19.02.2009р відсутні будь-які посилання на претензійний порядок врегулювання спору, який виникає з даної угоди.

07.05.2009р між позивачем за первісним позовом та відповідачем-1 за первісним позовом було укладено додаткову угоду до угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»від 19.02.2009р (копія залучена до матеріалів справи).

Згідно з вищевказаною додатковою угодою, п.1 угоди про внесення майна до статутного фонду від 19.02.2009р було викладено в іншій редакції, а саме: «З метою формування статутного фонду Товариства, у розмірі, встановленому п.7.1. Статуту Товариства, Учасник у відповідності до п.7.2. статуту Товариства вносить достатутного капіталу Товариства грошові кошти у розмірі 39920 грн», термін виконання зобовязань щодо формування статутного фонду також було змінено до 01.09.2009р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги по первісному позову є нормативно та документально необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічного позову Господарським судом м. Києва встановлено наступне:

Згідно зі ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 87 ЦК України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспрес” зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 30.03.2006 року. Учасниками ТОВ „Транс експрес” на момент державної реєстрації були Компанія „ХАРЕС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД” та фізична особа ОСОБА_9.

У відповідності до договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ „Трансекспрес” від 18.02.2009р, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є. всі права на частку у статутному капіталі відступлено (продано) ОСОБА_1 (позивачу за зустрічним позовом), відповідна державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ „Трансекспрес” проведена у встановленому законодавством порядку.

Статтею 144 ЦК України встановлено, що до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, про те, що статутний фонд ТОВ «Трансекспрес»сформовано на 50% йому стало відомо тільки при укладенні договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ „Трансекспрес” від 18.02.2009р.

З метою приведення установчих документів відповідача-1 за зустрічним позовом у відповідність з вимогами чинного законодавства, між ОСОБА_1 та ТОВ «Трансекспрес» було укладено угоду про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»від 19.02.2009р. Предметом вказаної угоду було внесення до статутного капіталу Товариства майна квартир АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м у будинку АДРЕСА_2.

Пунктом 2 угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес»визначено, що внесення майна учасником здійснюється шляхом передачі товариству права володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном.

Згідно зі ст. 115 ЦК України, вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.6 вищевказаної угоди про внесення майна до статутного фонду ТОВ «Трансекспрес», при виході зі складу учасників товариства Учасник має право на отримання свого внеску до статутного фонду Товариства в натурі чи відшкодування його вартості.

Окрім того, п.8 угоди про внесення майна до статутного капіталу товариства встановлено, що за погодженням сторін внесок до статутного капіталу, визначений даною угодою може бути змінено.

Спірне майно набуте ОСОБА_1 після переобладнання горища буд..№30 по вул. Предславинській у м .Києві в мансардний поверх.

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1446 від 10.07.1998р (зі змінами, внесеними Розпорядженням КМДА №1205 від 22.07.1999р) ОСОБА_1 надано право виступити інвестором реконструкції горища буд. АДРЕСА_2 під мансардні приміщення (копії залучені до матеріалів справи).

На виконання вищевказаних Розпоряджень Київської міської державної адміністрації між ОСОБА_1 та Московською РДА м. Києва 20.08.1999р було укладено інвестиційний контракт №20, відповідно до якого позивач виступив інвестором в переобладнанні горища буд. АДРЕСА_2 в аттіковий поверх і мансарду для розміщення житла загальною площею 698 кв.м, яка належить інвестору (ОСОБА_1).

Дозвіл на виконання будівельних робіт по переобладнанню горища буд. АДРЕСА_2 в аттіковий поверх і мансарду для розміщення житла було видано у 1996 році та поновлено 20.10.1999р за №247-Мс (копія залучена до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач за зустрічним позовом є власником спірного майна - квартир АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м у будинку АДРЕСА_2, які побудовані ним відповідно до Розпоряджень КМДА, інвестиційного контракту №20 від 20.08.1999р та відповідної дозвільної і проектної документації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист прав судом здійснюється зокрема, шляхом визнання права.

Статтею 182 ЦК України та ст..4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, обовязковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Додатку1 п.2.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р №7/5 до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкт нерухомого майна віднесені, зокрема, рішення судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до п.10 Додатку 1 до наказу Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002 р. «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»підставою для державної реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна є рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно. Згідно п.1.3. вказаного положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

За змістом п.1.6. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, реєстрація права власності не нерухоме майно проводиться за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Відповідачем-2 проведено технічну інвентаризацію квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у будинку АДРЕСА_2 (копія залучена до матеріалів справи). Згідно матеріалів технічної інвентаризації загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 389,8 кв.м (житлова площа 265,2 кв.м), загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 322,4 кв.м (житлова площа 106,4 кв.м).

Таким чином вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання за ним права власності на квартири АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м (житловою площею 265,2 кв.м) та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м (житловою площею 106,4 кв.м) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем за зустрічним позовом подано доповнення до позовних вимог, у яких він просить залучити до участі у справі в якості відповідача Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію та зобовязати її призначити державну приймальну комісію для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у будинку АДРЕСА_2. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно положень ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Пункт 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445(із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, після закінчення будівництва, позивачем за зустрічним позовом, в установленому порядку було подано заяву до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації стосовно прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом новозбудованих квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N 1243 (який був чинним на момент звернення позивача за зустрічним позовом до відповідача -3 за зустрічним позовом), цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що державна комісія з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (далі - державна приймальна комісія) утворюється, якщо об'єкти збудовано із залученням коштів інших джерел фінансування - відповідно обласною та районною держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення.

Пунктом 13 вищевказаного Порядку передбачено, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний протягом 10 днів після надходження звернення від замовника утворити відповідно до цього Порядку державну приймальну комісію.

Відповідно до.п.14 Порядку, строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією установлюється органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію, і не повинен перевищувати 30 днів.

Однак, як встановлено судом із наявних у матеріалах справи доказів, відповідачем -3 за зустрічним позовом приймальна комісія для прийняття закінчених будівництвом квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 по АДРЕСА_2 створена не була, обєкти у встановленому порядку прийняті в експлуатацію не були. Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не отримав відмови від відповідача -3 у створенні державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів.

01.01.2009р змінено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 (постанова набрала чинності з 01.01.2009р) . Відповідно до п.3 вказаного Порядку, приймальна комісія утворюється інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт на підставі письмової заяви замовника об'єкта будівництва, форма якої затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом.

Відповідач-3 на зустрічну позовну заяву заперечує, вказуючи, що на даний момент у нього відсутні підстави для прийняття спірного майна в експлуатацію у звязку зі зміною порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів нерухомого майна.

Однак доводи відповідача-3 за зустрічним позовом не можуть бути прийняті судом, оскільки позивач за зустрічним позовом у встановленому чинним на момент звернення законодавством звертався до відповідача-3 із заявою про прийняття закінчених будівництвом обєктів в експлуатацію. Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 не передбачено, що затверджений нею Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів повинен застосовуватись щодо обєктів, які вже побудовані і щодо прийняття в експлуатацію яких були подані документи до органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N 1243.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги по зустрічному позову є нормативно та документально обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на Позивача по первісному позову та на Позивача по зустрічному позову, за їх усними клопотаннями в судовому засіданні 14.05.09р., та їх не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15.12.1998р.; ІНФОРМАЦІЯ_1) право власності на квартири АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м. (житловою площею 265,2 кв.м) та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м (житловою площею 106,4 кв.м), у будинку АДРЕСА_2.

Зобовязати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в; код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за ОСОБА_1 АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15.12.1998р.; ІНФОРМАЦІЯ_1) право власності на квартири АДРЕСА_1 загальною площею 389,8 кв.м (житловою площею 265,2 кв.м) та АДРЕСА_2 загальною площею 322,4 кв.м (житловою площею 106,4 кв.м), у будинку АДРЕСА_2.

Зобовязати Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію (м. Київ, вул. Суворова, 15; код ЄДРПОУ 26077508) призначити державну приймальну комісію для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у будинку АДРЕСА_2.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 21.05.2009р.