Рішення № 57087218, 11.04.2016, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/740/15-ц Провадження № 2/613/26/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючої судді Кузіної Н.П. за участю секретаря Герасимюк Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 директора СТОВ «КОЛОС-АС», ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 директора СТОВ «КОЛОС-АС», ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області, у якому просить: 1) визнати договір оренди укладений між СТОВ «КОЛОС-АС» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 РДА 2005 р. 2010 р. недійсним; 2) стягнути з директора СТОВ «КОЛОС-АС» ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за весь період використання паю № 421 за 2005-2015 рр. матеріальну шкоду в сумі 200000 грн., в послідуючиму уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути матеріальну шкоду в сумі 500000 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн. 3) Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати; 4) Зобовязати ОСОБА_2 відновити родючість ґрунту, оскільки останній не дотримувався агротехніки при вирощуванні сільськогосподарських культур, сівозмін, не вносив органіку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27.03.2000 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією був виданий сертифікат серії ХР № 0256580 на право на земельну частку (пай) № 421 на імя його матері - ОСОБА_4. Даний сертифікат зареєстрований 25.05.2000 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 80.

14.05.2000 року ОСОБА_4 померла.

Після смерті ОСОБА_4, її донька - ОСОБА_5, прийняла спадщину, до складу якої входить право власності на земельну частку (пай) № 421, що підтверджується Сертифікатом виданим на підставі рішення ОСОБА_3 РДА Харківської області № 441 від 15.10.2009 року та № 526 від 13.12.2010 року, Державним актом на землю на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 159058 від 16 березня 2012 року, що розташована на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області, площею 3,7264 га.

23.06.2014 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті ОСОБА_1 став власником земельного паю № 421, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37923367 від 22.05.2015 року

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 - директор СТОВ «КОЛОС-АС» уклав договір оренди на вказану земельну ділянку № 421 з ОСОБА_3 РДА з 2005 р. по 2010 р., яка не мала права власності на зазначену земельну ділянку, а тому не може бути стороною договору оренди, в звязку з чим позивач просить визнати договори оренди не дійсними.

Зазначає, що ОСОБА_2 будучи директором СТОВ «КОЛОС-АС» порушив право власника на отримання плати за використання земельного паю, а саме: що за період з 2005-2015 рр. вказану земельну ділянку відповідач використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без згоди власника, чим завдав ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, ОСОБА_2 грубо порушував правила агротехніки, не дотримував сівозміну, внаслідок чого знизилась родючість ґрунту.

У звязку з вищевказаним позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом для вирішення спірного питання.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з вищевикладених підстав. Просив позов задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що з 2005 року по 2015 рік відповідач ОСОБА_2 безпідставно, самовільно, використовував його земельну ділянку у звязку з чим йому були заподіяні збитки, які він оцінює в розмірі 500000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6, в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Пояснили, що дійсно на підставі Сертифікату серії ХР № 0256580 від 27.03.2000 року ОСОБА_7 мала право на земельну частку (пай), яка розташована на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області. ОСОБА_4 померла 14.05.2000 року та за життя не витребувала земельну частку (пай) в натурі і не отримала на неї правові документи. Після її смерті, спадкоємцем стала донька ОСОБА_5, яка у 2012 році отримала Державний акт на земельну ділянку (пай). До 2012 року право на земельну частку (пай) було не витребувано.

Твердження позивача про те, що договори оренди укладалися з 2005 р. по 2010 р. є надуманими та не підтверджуються матеріалами справи.

Також вважають, що ними не було завдано шкоди позивачу ОСОБА_1, так як вказана земельна ділянка СТОВ «КОЛОС-АС» не використовувалася протягом 2010-2015 рр.

В матеріалах справи відсутні докази про укладення договору оренди землі від імені спадкодавців і нарахування орендної плати відповідачем на їх користь, на підставі ЗУ «Про оренду землі». При даних обставинах відсутнє спадкове майно, у вигляді суми коштів за оренду землі на імя спадкодавців, яку має право успадкувати спадкоємець, позивач по справі.

Крім того, зазначили, що відповідно до чинного законодавства України ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з даними позовними вимогами, які продовжити не вимагав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, вважають, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, як спадкоємець, після смерті ОСОБА_5 з 2015 року, і ставити вимоги на свою користь про стягнення орендної плати за період з 2005 року по 2010 рік не має ніяких прав, так як він не був власником земельної ділянки, орендна плата не нараховувалася і його права не були порушені. Позивач не довів суду порушення його прав відповідачем. У звязку з вищевикладеним просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 РДА Харківської області ОСОБА_8, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що даних договорів оренди та відомостей про оренду земельної ділянки (паю) № 421, на які посилається позивач ОСОБА_1, у ОСОБА_3 РДА не має. Якщо вони і укладалися, то ОСОБА_3 РДА мала право їх передати в оренду так як вказана земельна ділянка на той час була не витребувана, так як власником земельної ділянки ОСОБА_5 стала лише у 2012 році.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0256580 виданий ОСОБА_3 районною державною адміністрацією від 27.03.2000 року на підставі рішення ОСОБА_3 РДА від 27.03.2000 року № 110, ОСОБА_4 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СЗАТ «Первухінське» розміром 4,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 25 травня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 80.

В даному сертифікаті зазначено, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВМІ № 998091 від 23 вересня 2009 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори від 23 вересня 2009 року, зареєстровано за номером 2-2362, спадкоємцем в цілій частці майна ОСОБА_4, що померла 14 травня 2000 року, є її дочка ОСОБА_5. Спадкове майно складається з: права на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності СЗАТ «Первухінське», розташованого в смт Гути Богодухівського району Харківської області, розміром в 4,28 умовних кадастрових гектарах.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 159058 від 16 березня 2012 року, ОСОБА_5, на підставі Розпорядження ОСОБА_3 РДА Харківської області від 13.12.2010 року № 526 є власником земельної ділянки площею 3,7264 га, розташованої на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зем. частка (пай), діл. № 421 (за меж. н.п), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 6320888100:01:002:0032.

ОСОБА_5 померла 23 червня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 466048 виданим ВДРАЦС Валківського РУЮ у Харківській області від 05 грудня 2014 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори від 22 травня 2015 року, зареєстровано в реєстрі за номером 2-433, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її брат ОСОБА_1.

Відповідно до ОСОБА_9 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 37923367 від 22.05.2015 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с/рада Сухининська, кадастровий номер: 6320888100:01:002:0032, дата державної реєстрації земельної ділянки: 16.03.2012 року ОСОБА_3 районним відділом ХРФ ДП ЦДЗК, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 3,7264 га.

Розглядаючи позов ОСОБА_1 в частині визнання договору оренди укладеного між СТОВ «КОЛОС-АС» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 РДА 2005 р. 2010 р. недійсним, суд вважає необхідним в даній частині позову відмовити, так як суду не надані докази щодо існування вказаних договорів оренди. В матеріалах справи відсутня інформація, що СТОВ «КОЛОС-АС» в особі директора ОСОБА_2 укладало з ОСОБА_3 РДА договір оренди на земельну ділянку у 2005 р. 2010 р., яка належить позивачу ОСОБА_1 Тобто, вимоги позивача не знайшли свого підтвердження у звязку з відсутністю даних про укладення вказаних договорів оренди землі.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до чинного законодавства право розпоряджатися земельною ділянкою, укладати договір оренди, отримувати орендну плату у ОСОБА_5 виникло у 2012 році, після отримання нею Державного акту на землю та його реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 став власником спірної земельної ділянки у травні 2015 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди з директора СТОВ «КОЛОС-АС» ОСОБА_2 за період з 2005 по 2015 р. в сумі 500 000 грн., мотивуючи тим, що відповідач порушив його права як власника, використовує вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без згоди власника.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Статтею 156 ЗК України передбачено підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зокрема в пункті «д» зазначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів на час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 156 ЗК України, ОСОБА_1 отримав право на відшкодування шкоди з травня 2015 року.

Тобто, вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди за використання його земельної ділянки з 2005 р. по 2015 р., не підлягають задоволенню, так як на той час він не був власником земельної ділянки. Крім того, в суді не знайшло підтвердження, що відповідач користувався земельною ділянкою позивача.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили що спірна земельна ділянка відповідачем не обробляється та заросла бурянами.

Згідно повідомлення прокурора Богодухівського району Харківської області № 04-32-326-14 від 25.12.2014 року, на звернення ОСОБА_1, виїздом на місце події з залученням фахівців відділу Держземагенства у ОСОБА_3 районі, встановлено що вищевказана земельна ділянка, яка відповідно до акту на право власності серія ЯК № 159058 належить ОСОБА_5, не обробляється та ніяким іншим чином не використовується СТОВ «Колос-АС».

Згідно протоколу огляду місця події від 20.10.2014 року за заявою ОСОБА_1, прокуратурою Богодухівського району Харківської області було проведено огляд земельної ділянки № 421, яка розміщена на полі у відстані 10 м від траси Богодухів Валки. Земельна ділянка № 421 площею 3,7264 га не оброблена, на вказаній ділянці знаходяться буряни. Інша частина поля оброблена, маються насадження озимої пшениці.

Суд критично відноситься до показань даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в частині використання земельної ділянки (паю) ОСОБА_1, оскільки вони є родичами позивача, та їхні свідчення в цій частині протирічать вказаним вище повідомленням прокурора та протоколу огляду земельної ділянки, які проводилися за заявою ОСОБА_1, жодних підстав не довіряти яким у суду не має.

Також суд вважає, що позивач не має права на відшкодування збитків як спадкоємець, так як відповідно до ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, неустойки, завданих спадкодавцеві у договірних зобовязаннях, а також моральну шкоду, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

Як стверджує позивач збитками є сума орендної плати за користування земельною ділянкою. В матеріалах справи відсутні докази про укладення договору оренди землі від імені спадкодавців і нарахування орендної плати відповідачем на їх користь.

При даних обставинах відсутнє спадкове майно, у вигляді суми коштів за оренду землі на імя спадкодавців, яку має право успадкувати спадкоємець, позивач по справі.

На підставі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна доводити ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом до яких дана справа не відноситься.

Доведення певних обставин полягає у наданні суду стороною належних та допустимих доказів у визначеному процесуальним законом порядку.

Судом надавались сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В звязку з тим, що позивачем не доведено факт використання земельної ділянки директором СТОВ «КОЛОС-АС» ОСОБА_2, суд вважає необхідним також відмовити у частині позовних вимог про зобовязання відповідача відновити родючість ґрунту.

У звязку з відмовою позивачу ОСОБА_1К у задоволенні його позовних вимог, не підлягає задоволенню позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 200000 грн.

На підставного викладеного, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач не довів суду порушення його прав відповідачем.

Згідно ст. 11ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Щодо посилання відповідачів на сплив строку позовної давності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Таким чином, позовна давність застосовується у разі, коли цивільне право чи інтерес підлягає захисту. Однак, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилання представників відповідачів на пропуск позивачем строку позовної давності не мають правового значення.

Керуючись ст.ст. 22, 1230 ЦК України, ст.ст. 81, 125, 126, 156, 157 ЗК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 70, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 директора СТОВ «КОЛОС-АС», ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Харківської області через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ