Ухвала суду № 57086971, 06.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/902/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

06.04.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Голованя А.М.

суддів: Карпенка О.Л., Гайсюка О.В.

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю і

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 2011 року вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі.

В зазначений період, за кошти, які належали їй особисто, вона придбала автомобіль Mersedes Atego, 2003 року випуску, № шасі WDВ9702581К805384, державний номерний знак НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію САТ485433 від 11.12.2013 року.

Кошти в розмірі 42000,00 грн. на придбання вищевказаного автомобіля були подаровані їй, за договором дарування від 10.12.2013 року, її подругою, ОСОБА_5

Посилаючись на наведене, просить визнати спірний автомобіль її особистою приватною власністю.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений нею позов.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6, яка підтримала доводи скарги та відповідача ОСОБА_3, який їх визнав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, відповідно дост. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 не надала доказів, які б свідчили про придбання спірного автомобіля за час шлюбу саме за належні їй кошти, крім того, між сторонами відсутній спір про право.

Такий висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

ОСОБА_7 кодексу України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їммайна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у ст. 60 СК України.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

При розгляді справи встановлено, що починаючи з 11 березня 2011 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі. (а.с.61)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ485433 від 11 грудня 2013 року за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль Mersedes Atego, 2003 року випуску, № шасі WDВ9702581К805384, державний номерний знак НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позовну заяву про визнання згаданого автомобіля особистою власністю, позивач вказувала, що він був придбаний за кошти, які 10 грудня 2013 року, в розмірі 42000 грн, подарувала її подруга - ОСОБА_5 (а. с.8).

Відповідно до ч.5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на сумму, яка перевищує пятесяткратгний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається в письмові формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, оскільки договір дарування коштів в сумі 42000 грн., яка перевищує пятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів, не був нотаріально посвідченим, то відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України він є нікчемним.

Тому, оцінюючи зазначені докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про недоведеність обставин на які посилається позивач.

З огляду на встановлені фактичні обставини суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права - статті 57, 60 СК України та обґрунтовано визначив правовий статус спірного майна спільною сумісною власністю подружжя.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України № 6-612цс15 від 1 липня 2015 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зі змісту ч. 5 ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

В суді апеляційної інстанції сторони пояснили, що причиною звернення з позовом до суду є спроба запобігти зверненню стягнення на автомобіль, оскільки державною виконавчою службою було накладено арешт на майно відповідача на виконання рішення суду, ухваленого за позовом його колишньої дружини ОСОБА_4, яка залучена до участі у справі як третя особа.

Таким чином, оскільки право на автомобіль визнається та не оспорюється відповідачем у справі, то спір про право між сторонами відсутній.

Доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: