Постанова № 57086922, 12.04.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/996/16-а

Провадження № 2-а/638/114/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року року

11 квітня 2016 року. Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді - Федосенко В.В.

при секретарі - Прядко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2016 року до судді надійшла заява Позивача в порядку адміністративного судочинства до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме позивач просить суд:

1) визнати неправомірними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова щодо відмови у призначенні судді у відставці ОСОБА_1 з 30 грудня 2014 року щомісячне довічне грошове утримання судді;

2) скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова від16 лютого 2015 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді;

3) зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова перевести позивача - ОСОБА_1 з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та здійснити перерахунок пенсії від 30 грудня 2014 року у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної суддівської винагороди для обчислення - 24 116,4 гривень, згідно довідки від 30 грудня 2014 року за № 03-51/221.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що вона є суддею Апеляційного суду Харківської області у відставці, та в теперішній час перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова.

30 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про переведення позивача з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, в задоволені якої відповідачем було відмовлено та залишено пенсію державного службовця.

Вказані дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова позивач вважає протиправними, а тому просить суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась та просила розглядати справу за її відсутності, про що подала до суду письмову заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та просив розглядати справу за його відсутності, про що подав до суду письмову заяву та заперечення проти позову, в якому посилається на те, що дійсно позивачу було відмовлено в переході з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки розмір пенсії державного службовця вищий за розмір довічного грошового утримання, крім цього відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 пропустила встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що відповідає вимогам ч.4 ст.122 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є суддею Апеляційного суду Харківської області у відставці, оскільки звільнена з 29.12.2014 року відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України та на підставі Постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року № 59-VIII) і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова (далі - Управління ПФУ), де починаючи з 10 грудня 2010 року отримувала пенсію за віком (а.с.46).

Заяву про відставку ОСОБА_1 подала 08 листопада 2013 року (а.с.14-15).

Розпорядженням начальника Управління ПФУ№ 190276 від 22 березня 2011 року позивача було переведено з пенсії за віком на пенсію державного службовця на підставі Постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2011 року (а.с.47-48).

Стаж ОСОБА_1 який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 33 років 11 місяців 16 днів (а.с.13).

30.12.2014 року до Управління ПФУ позивачем була подана заява про переведення її з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с..49).

Розпорядженням начальника Управління ПФУ № 190276 від 30 січня 2015 року

ОСОБА_1 було відмовлено у переводі на довічне грошове утримання та залишено пенсію державного службовця (а.с.51).

23.11.2015 року до Управління ПФУ ОСОБА_1 подала заяву в якій оскаржувала рішення Пенсійного фонду щодо відмови в переведенні її на щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в задоволенні якої було відмовлено (а.с.54).

Згідно Довідки № 03-51/221 від 30 грудня 2014 року заробітна плата ОСОБА_1 яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склала 24 116 гривень 40 копійок (а.с.12).

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону N 2453-VI незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47).

Згідно до частини 1 статті 138 Закону N 2453-VI в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про відставку, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою статті 138 Закон у № 2453, з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, визначена виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді.

За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалюючи зазначене Рішення (Рішення N 3-рп/2013), Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005, 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, згідно з якими "визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя".

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010)12 (Рекомендація N CM/REC(2010)12), "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54 (Рекомендація N CM/REC(2010)12)).

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. N 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Разом з тим, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі № 21-244а14, яка полягає у тому, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Право на відставку у позивача , за наявності в нього стажу не менше 20 років, виникло в листопаді 2013 року. Згідно копій двох заяв ОСОБА_1 від 08.11.2013 р. про звільнення у відставку та копії супровідного листа голови Апеляційного суду від 08.11.2013 р.

№ 03-41/199-вих. офіційна подача позивачем цих заяв та направлення їх на розгляд Вищої Ради юстиції відбулися саме у вказану дату (а.с.18).

Прийнявши рішення звільнитися у відставку, позивач на законних підставах, правомірно очікував звільнення у розумний строк і нарахування йому щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди, що було гарантовано діючим Законом N 2453, а тому висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем права на призначення належного грошового утримання є обґрунтованим.

Доводи відповідача спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Судом встановлено, що 30 січня 2015 року Розпорядженням начальника Управління

ПФУ № 190276 ОСОБА_1 було відмовлено у переводі на довічне грошове утримання та залишено пенсію державного службовця.

19 січня 2016 року позивач звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з цим позовом.

ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому посилається на те, що рішення відповідача від 16 лютого 2015 року вона не отримувала та була впевнена що її заява була задоволена, а дізналась про порушення своїх прав у листопаді 2015 року.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що в березні 2015 року у її чоловіка було виявлено тяжке захворювання і з цього часу він проходить курси променевої терапії та інше лікування, на підтвердження цього надала відповідні довідки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи положення наведеної норми та надані відповідачем заперечення, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтованості доводів щодо правомірності свого рішення суду не довів, а тому суд відхиляє доводи заперечень відповідача, як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі ст.126 Конституції України, ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 37 Закону України "Про державну службу"та керуючись ст.ст. 2, 11, 17,

69 - 71, 102, 128,159 - 163, 181 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова щодо відмови у призначенні судді у відставці ОСОБА_1 з 30 грудня 2014 року щомісячне довічне грошове утримання судді.

Скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова від16 лютого 2015 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова перевести позивача - ОСОБА_1 з пенсії державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та здійснити перерахунок пенсії від 30 грудня 2014 року у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної суддівської винагороди для обчислення - 24 116,4 гривень, згідно довідки від 30 грудня 2014 року за № 03-51/221.

Стягнути на користь ОСОБА_1 из держбюджету 551 гривню 20 копійок понесених нею судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Федосенко В.В.