Рішення № 57086141, 06.04.2016, Яремчанський міський суд

Справа № 354/795/15-ц

Провадження по справі № 2/354/114/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Марчака Ю.І

секретаря Ясінської М.В.

позивача

представник позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представник відповідачів ОСОБА_4

третя особа ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житлом,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що позивач ОСОБА_6 згідно договору дарування посвідченого 05.02.1970 року Державним нотаріусом другої Надвірнянської державної нотаріальної контори є власником житлового будинку з господарськими будівлями № 10( раніше 18) по вулиці Кармелюка в м.Яремче, Івано-Франківської області.

Зазначає, що 03.12.2014 року помер син позивача ОСОБА_7, а також те, що у його будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_3- колишня невістка та онук- Івасюк ОСОБА_8 поселились у будинку позивача, як члени сімї ОСОБА_7 в середині 90-х. Позивач погодився, що б відповідачі проживали у його будинку безоплатно та безстроково. З 2013 року відповідачі у його будинку не проживають. ОСОБА_8 побудувала в м.Яремче будинок, де проживає з іншим чоловіком та онуком ОСОБА_2 Таким чином, відповідачі не проживають у будинку позивача понад рік без поважних причин і тому відповідно до вимог ст..ст. 321,391,405 ЦК України є такими, що втратили право на користування цим житлом. Своєю реєстрацією у будинку позивача, відповідачі створюють незручності у належному користуванні власністю. Тому просить позов задоволити та позбавити ОСОБА_3, ОСОБА_2 право на користування житловим приміщенням в будинку №10 по вул.. Кармелюка в м.Яремче, Івано-Франківської області. В задоволенні зустрічної позовної заяви просить відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_6 підтримала в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просить відмовити з наступних підстав. Так вона з чоловіком ОСОБА_6 дозволили проживати в середині 90-хроків своєму синові, невістці ОСОБА_3 та внукові ОСОБА_2 в їхньому житловому будинку безплатно та безстроково. Їм було виділено окремі житлові кімнати з окремим входом. Вона визнає, що син з невісткою за час проживання вклали кошти та провели ремонтні роботи в будівництво господарських будівель та житлового будинку. Вона не заперечує, що її син вживав спиртні напої і на цьому грунті створював у сімї сварки, бійки і це призвело до того, що відповідачі в 2013році забрали частину своїх речей та виселились із будинку. Вона вважає, що синові можна було терпіти і з хати не виселятись. Після смерті сина, невістка допомогла поховати сина, а внук час від часу приходив до них та інколи щось допомагав по господарству, що було незначною допомогою. В будинку є частина речей, яка залишилась після смерті сина і які не забрала невістка та внук. Вона та чоловік не бажають, що б невістка та внук повернулись та поселились в їхньому житловому будинку на тих самих умовах, на яких проживали до 2013року і тому не погоджуються пускати відповідачів у спірне житлове приміщення. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6 не визнав в повному обсязі, а вимоги своєї зустрічної позовної заяви про усунення перешкод в користуванні житлом підтримав та суду пояснив, що ОСОБА_6 є його дідом. Його батько ОСОБА_7 помер 03.12.2014р.. Житловий будинок № 10 по вул. Кармелюка м.Яремче у якому він зареєстрований, належить дідові ОСОБА_6. Він з народження прописаний та проживав у вказаному будинку до 2013року. У вказаному будинку його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а також він користувались трьома кімнатами будинку і окремим входом у будинок. Дані кімнати були спеціально обладнані, обставлені, у них проведений ремонт відповідно до потреб їхньої сімї, до складу якої входили його батьки та він. Згідно усної домовленості, вказане житлове приміщення позивач передав у безплатне та безстрокове користування його батькові та матері. Його батьки за період проживання повністю перебудували житловий будинок та господарські приміщення діда. А саме в будинку поміняли вікна, провели газ, воду, каналізацію, облаштували підігрів підлоги, збудували баню та стайню. Всі сімейні кошти батьки вклади у вказаний будинок. В продовж усіх років, дідо та баба всім повідомляли, що вказаний будинок залишать у спадщину внукові тобто йому.

Останні роки його батько ОСОБА_7 сильно зловживав алкогольними напоями. Під час алкогольного спяніння він вчиняв сварки та дебоші. Проживати з ним в одному помешканні стало неможливим, тому вони з мамою ОСОБА_3 змушені були переселитись в інше житло, яке вони спочатку винаймали, а згодом переселились до збудованої ними тимчасової будівлі пристосованої для проживання. Проживання у вказаному житлі для нього не є комфортним, оскільки воно не забезпечує в повній мірі його потреб, оскільки він з дитинства звик користуватись житловим будинком № 10 по вул.Кармелюка м.Яремче. Після смерті батька ОСОБА_7 він повернувся проживати до будинку діда де періодично проживав, та де до сьогоднішнього дня знаходяться частина його особистих речей. З 2013року по даний час він допомагав дідові по господарстві, а саме чистив сад, допомагав доглядати худобу, ремонтував будинок. В нього ніколи не виникало сумнівів в тому, що він не зможе повернутись для проживання до вищезазначеного будинку та проживати на тих самих умовах, як і його батьки. В даний час його дід ОСОБА_6 якого спонукає баба, чинить йому в цьому перешкоди. Позивач з бабою не пускає його до будинку у якому зареєстрований за місцем проживання, не дає йому ключів, а частина будинку у якому він проживав з батьками замкнена. З поваги до віку діда та баби, жодних насильницьких спроб зайняти частину житлового будинку якою він користувався разом з батьками він не вчиняв. Неодноразово він просив позивача пустити його проживати за місцем реєстрації, на що дідо ОСОБА_6 та баба заперечують, чинять перешкоди у проживанні, а саме відмовляються впустити його у будинок для постійного проживання. Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що як і зазначено у позовній заяві ОСОБА_6 він насправді періодично був відсутній, тобто не проживав у зазначеному житловому будинку з 2013р.. Однак причини його відсутності є поважними, а саме зловживання батьком ОСОБА_7 алкоголем, його антигромадська поведінка у стані спяніння, а після його смерті це перешкоджання власника житла діда - позивача ОСОБА_6 якого спонукає баби у користуванні житлом. Його право користування спірним житлом підтверджується наявністю реєстрації місця проживання, і на даний час воно порушується ОСОБА_6. ОСОБА_8 до вимог ст.156 ЖК України він має право користуватись - приміщенням нарівні з власником будинку. Оскільки в добровільному порядку вони не можуть врегулювати даний спір, для відновлення порушених прав, він змушений звернутись до суду. Просить заборонити позивачу чинити йому перешкоди у користуванні житловим будинком №10 по вул..Кармелюка в м. Яремче, а також просить зобовязати ОСОБА_6 передати йому ключі від вхідних і міжкімнатних дверей та підсобних приміщень житлового будинку №10 по вул.. Кармелюка в м. Яремче та вселити його у вказане житлове приміщення. ОСОБА_8 ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_6 не визнала та суду пояснила, що ОСОБА_6 є батьком її колишнього чоловіка. З ОСОБА_7 вона перебувала в шлюбі з 1995року. Після одруження вона з ОСОБА_7 поселились в смт. Делятині в квартирі, яку надала їм для проживання її мати. Через деякий час батьки її чоловіка тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_5, запропонували їм перейти проживати в їхній житловий будинок № 10 по вул. Кармелюка м.Яремче, на що вони погодились. Згідно домовленості їхня сімя, яка складалась з неї, чоловіка та сина поселилась, прописалась та проживала у вказаному житловому будинку. Позивач надав їм для проживання три кімнати з окремим входом у будинок. Квартиру в смт. Делятині вони продали та поселились в будинку позивача. Із позивачем було погоджено, що вказане житлове приміщення позивач передав їм у безплатне та безстрокове користування. Вона з чоловіком за період проживання у будинку практично все перебудували. Так за їхні з чоловіком кошти в будинку було поміняно вікна, проведено газ, воду, каналізацію, облаштовано підігрів підлоги, придбано меблі, штори, килими, побутову техніку, збудовано баню та стайню. Тобто всі сімейні кошти вони вкладала у вказаний будинок. Позивач з своєю дружиною обіцяли, що вказаний будинок залишать у спадщину внукові тобто її синові. Впродовж життя її чоловік ОСОБА_7 сильно зловживав алкогольними напоями. На грунті алкогольного спяніння чоловік вчиняв сварки та дебоші. В останні роки, чоловік кожного дня перебував в стані алкогольного спяніння і фактично створював неможливі умови для проживання. Вона неодноразова зверталась до позивача з проханням допомогти синові побороти погану звичку та захистити її із сином від нападів пяного чоловіка. Однак позивач боявся пяного сина і не хотів будь-яким чином припиняти антигромадську поведінку ОСОБА_7.Все це призвело до того, що вона забрала неповнолітнього сина, диван, постільні речі та особисті речі і тимчасово переїхала в інше житлове приміщення. Однак ОСОБА_7 не дав можливості їй проживати в орендованому житлі, яке погрожував спалити. Власники житла попросили її виселитись і вона на громадській земельній ділянці збудувала собі тимчасову споруду із підручних матеріалів дощок, бляхи, пінопласту та фанери де прожила літо та зиму. Потім її родина та знайомі побачивши, що вона не може проживати із ОСОБА_7, через його антигромадську поведінку допомогли впорядкувати та облаштувати це тимчасове житло до умов де б можна було пристойно жити. В грудні 2014року ОСОБА_7 помер. Вона його похоронила, робила поминки. В даний час вона фактично створила нову сімю, що дуже обурило свекруху, яка не допускає внука до тієї частини будинку в якій він проживав з нею та батьком і де знаходяться його речі. Її син з 2013року постійно користувався та періодично проживав у будинку позивача, допомагав їм по господарству, тримає до сьогоднішнього дня свої особисті речі. Позивач з дружиною в даний час вирішили переписати будинок на старшого сина, якому все життя будували та якому віддавали всі свої заощадження. Дії позивача та його дружини є несправедливими, її син не має де жити через неправомірні дії позивача. Просить в задоволенні вимог позивача відмовити, а позовні вимоги її сина задоволити в повному обсязі. Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків даючи оцінку зібраним по справі матеріалам вважає, що позов ОСОБА_6 не підлягає до задоволення , а вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2слід задоволити з таких наступних підстав.

З копії паспорта вбачається, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 прописаний за адресою вул..Кармелюка,10 м.Яремче. Як вбачається із копії договору дарування від 05.02.1970 року, посвідченого державним нотаріусом другої Надвірнянської державної нотаріальної контори, що ОСОБА_6 є власником будинку №10 по вул..Кармелюка м.Яремче. Із копії свідоцтва про смерть від 05.12.2014 року актовий запис № 92, вбачається, що ОСОБА_7 помер 03.12.2014 року. З акту обстеження матеріально-побутових умов від 03.11.2015 року громадянина ОСОБА_6 та довідки про склад сімї від 03.11.2015 року вбачається, що квартирно-житлові умови задовільні, в будинку ОСОБА_6 прописані та проживають ОСОБА_3 - невістка, ОСОБА_2- онук та ОСОБА_5-дружина. Записами в будинкові книзі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прописані за адресою вул..Кармелюка 10 м.Яремче. Із копії свідоцтва про право власності від 05.05.2014 року, індексний номер 21216142 та з копії витягу від 05.05.2014 року, індексний номер 21216358 вбачається, що власником житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_6 Із копії технічного паспорта від 20.09.1985 року вбачається, що житловий будинок № 10 по вул..Кармелюка м.Яремче належить ОСОБА_6. З копії паспорта вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, прописаний за адресою м.Яремче, вул..Кармелюка,10. Факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сімєю із позивачем та ОСОБА_5 в житловому будинку № 10 по вул..Кармелюка м.Яремче окрім вище викладених документів також підтверджується показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. Із пояснень вказаних свідків також вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 з 1995року проживали в житловому будинку позивача № 10 по вул..Кармелюка м.Яремче, яку надав їм для проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Згідно домовленості відповідачі разом із ОСОБА_7 поселились, прописались та проживали у вказаному житловому будинку. За час проживання відповідачі разом із ОСОБА_7 поміняли вікна, провели газ, воду, каналізацію, облаштували підігрів підлоги, придбали меблі, штори, килими, побутову техніку, збудували баню та стайню. Позивач з своєю дружиною обіцяли, що вказаний будинок залишать у спадщину ОСОБА_2 Причиною зміни місця проживання відповідачів стала антигромадська поведінка ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_7 позивач та його дружина ОСОБА_5 чинять перешкоди відповідачам у поверненні та вселенні у спірне житлове приміщення. Вказаний факт в судовому засіданні визнала дружина позивача ОСОБА_5. Остання також підтвердила, що відповідачі в спірному будинку мають частину своїх речей. Ст. 7 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно закону. ОСОБА_8 до ст. 61 ЖК України користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму житлового приміщення укладається в письмовій формі на підставі ордера на житлове приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією і наймачем громадянином, на імя якого видано ордер. Ст. 64 ЖК України передбачено, що члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сімї несуть солідарну відповідальність за зобовязання, що випливають з зазначеного договору. До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сімї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільне господарство. Згідно з ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, які вселились в жиле приміщення як члени сімї наймача, набувають рівного з іншими права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сімї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням Згідно ст. 106 ЖК України повнолітній член сімї наймача вправі вимагати визнання його членом сімї наймача за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на користування житловим приміщенням належить будь-якому членові сімї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сімї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.85 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен зясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була згода на це членів сімї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним їх місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сімї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України №9 від 12.04.1985 року наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права на користування житловим приміщенням за особою, яка там проживала та вселилась туди як член сімї наймача ( власника) приміщення або ж для відмови їй у цьому.

Окрім того, слід звернути увагу на норми міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин. Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобовязання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.). Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоровя чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

З огляду на вищевикладене в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 з 1995року до середини 2013року проживали в житловому будинку позивача № 10 по вул..Кармелюка м.Яремче, яку надав їм для проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, безстроково та безоплатно. Відповідачі проживали з позивачем та ОСОБА_7 однією сімєю у вказаному житловому будинку та вели з ними спільне господарство. Суд оцінивши в сукупності всі зібрані докази та пояснення сторін, свідків, приходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2013року не проживали у спірному житловому будинку з поважної причини, а саме через пияцтво та антигромадську поведінку ОСОБА_7, яку позивач як власник житла з дружиною не бажали припинити. Після смерті ОСОБА_7, відповідачі не мали можливості вселитись у спірне житлове приміщення через вчинення перешкод із сторони позивача та його дружини, що в судовому засіданні визнала ОСОБА_5. При вирішенні справи всі сторони визнали, що відповідачі проживають у тимчасовому приміщенні пристосованому для проживання, зведеній на громадській земельній ділянці. Тому суд визнає поважними причини не проживання відповідачів у спірному житловому будинку.

Судом не встановлено, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні позивачу його власністю, житловим будинком № 10 по вул..Кармелюка м.Яремче. Так твердження позивача про те, що відповідачі не оплачують комунальні послуги і це слід визнати, як створенням перешкод у користуванні власністю є необґрунтованим оскільки відповідачі не користуються вказаними комунальними послугами через створення позивачем та його дружиною перешкодами у користуванні житловими приміщеннями. Тобто самі позивачі не допускають відповідачів для проживання у спірному житловому приміщенні.

Враховуючи викладене слід визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на користування житловим приміщенням у житловому будинку позивача № 10 по вул..Кармелюка м.Яремче на умовах наймача безстроков та безоплатно.

З огляду на викладене слід відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання. Зустрічну позовну заяву слід задоволити та заборонити ОСОБА_6 чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком №10 по вул..Кармелюка в м. Яремче. Також слід зобовязати ОСОБА_6 передати ОСОБА_2 ключі від вхідних і міжкімнатних дверей та підсобних приміщень житлового будинку №10 по вул.. Кармелюка в м. Яремче та вселити ОСОБА_2 у житловий будинок №10 по вул.. Кармелюка в м. Яремче. На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Конституції України, ст. ст. 61, 64, 106 ЖК України, ст..ст. 321,391,405 ЦПК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України №9 від 12.04.1985 року , ст. ст. 8,10,11,60,212,213,215,223 ЦПК України, суд , В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання.

Зустрічну позовну заяву задоволити. Заборонити ОСОБА_6 чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком №10 по вул..Кармелюка в м. Яремче. Зобовязати ОСОБА_6 передати ОСОБА_2 ключі від вхідних і міжкімнатних дверей та підсобних приміщень житлового будинку №10 по вул.. Кармелюка в м. Яремче. Вселити ОСОБА_2 у житловий будинок №10 по вул.. Кармелюка в м. Яремче. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

Суддя: ОСОБА_13