Ухвала суду № 57085441, 15.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/423/16 Справа № 206/539/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Ремеза В.А., Свистунової О.В.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», про стягнення грошових коштів в порядку регресу за договором поруки,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 03.04.2008 року між нею та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір поруки №11327715000/П в забезпечення виконання умов договору про надання споживчого кредиту №1132771500 від 03.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». Вона, поручитель, самостійно у повному обсязі виконала умови кредитного договору, сплатила банку 51223 грн. 42 коп. Виконання нею, позивачкою, боргових зобов'язань відповідача мало місце після припинення фактичних шлюбних стосунків між сторонами, а також після розірвання шлюбу. Тому позивачка просила суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь сплачені на користь банку грошові кошти у розмірі 51223 грн. 42 коп.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволені; вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 51223 грн. 42 коп., виплачені поручителем ОСОБА_3 в рахунок погашення кредиту за договором про падання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11327715000 від 03.04.2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 512 грн. 23 коп. на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційнимсудом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України. Представники позивачки та відповідача приймали участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, однак 15.03.2016 року у судове засідання не з»явились, про слухання справи повідомлені належним чином, що стверджується належною розпискою на а.с. 203.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що з 2006 року сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2011р., що набрало законної сили 14.06.2011 року (а.с. 8). Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що сторони припинили сімейні стосунки в січні 2010 року.

31.03.2008 року було придбано автомобіль Chery Jaggi SQR7130S21, держномер АЕ8126СЕ, який зареєстровано за відповідачем (а.с. 119).

03 квітня 2008р. відповідачем ОСОБА_2 (під час перебування у зареєстрованому шлюбі та проживання однією сім»єю з ОСОБА_3О.) та АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу за №1132771500, згідно якого банком було надано кредитні кошти в сумі 6139,0 дол.США, що на момент укладення кредитного договору дорівнювало 31001 грн. 95 коп. за курсом НБУ (а.с. 6).

Згідно п. 1.2.2 кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 03.04.2013р. (а.с.6)

На забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору, 03.04.2008 року позивачкою та АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», було укладено договір поруки №11327715000/П (а.с. 6).

Станом на 29.11.2012 року вищевказаний кредитний договір припинено у зв»язку з виконанням у повному обсязі, погашенням тіла кредиту у розмірі 6139,0 дол. США та відсотків, що стверджується довідкою банку №48-2-285-321 від 29.11.2012р., письмовими поясненнями банку та випискою за кредитним договором (а.с. 7, 215 231).

Судом також встановлено, що відповідач умови вказаного вище кредитного договору не виконував, грошові кошти не вносив, що визнано сторонами у судових засіданнях та стверджується, зокрема, змістом апеляційної скарги.

Умови кредитного договору у повному обсязі виконані позивачкою у період з лютого 2010 року по листопад 2012 року включно, банку сплачено тіло кредиту, відсотки на загальну суму 51223,42 грн., що визнано сторонами, стверджується журналами та звукозаписами судових засідань судів першої і другої інстанції, а також підтверджується квитанціями про внесення коштів на а.с. 9 30.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 1.4 вищевказаного договору поруки передбачено, що позивачка та відповідач є солідарними боржниками, а отже, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання кредитного договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим доказам у їх сукупності; приймаючи до уваги доведеність факту повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання у період з лютого 2010 року по листопад 2012 року включно, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки 51223,42 грн., сплачених поручителем ОСОБА_3 в порядку виконання умов договору про падання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11327715000 від 03.04.2008 року.

Колегія звертає увагу, що вищевказаний кредитний договір було укладено у період шлюбу сторін та проживання сторін однією сім»єю. Однак, сплата коштів за кредитним договором здійснювалась позивачкою з лютого 2010 року по листопад 2012 року, тобто після припинення сімейних стосунків з відповідачем, адже рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2011р., що набрало законної сили 14.06.2011 року, встановлено факт припинення сторонами сімейних стосунків в січні 2010 року. Будь-яких доказів того, що кошти на виконання умов кредитного договору, сплачені позивачкою у період з лютого 2010 року по листопад 2012 року, є спільною (сумісною або частковою) власністю сторін суду не надано, клопотання про витребування відповідних доказів відповідачем не заявлено. Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що сплачені позивачкою банку, на виконання умов кредитного договору, 51223,42 грн. - не є об»єктом права спільної власності сторін.

Доводи апелянта про те, що в рахунок погашення кредиту він передав позивачці у власність автомобіль Chery Jaggi SQR7130S21, держномер АЕ8126СЕ, придбаний під час шлюбу, а позивачка зобов»язалась самостійно у повному обсязі сплатити кошти за кредитним договором, про що 18.02.2010 року у простій письмовій формі було укладено відповідний договір, - не можуть бути прийняті до уваги судом, зважаючи на наступне.

Вищевказана угода від 18.02.2010 року суперечить положенням ст.ст. 520, 521, 513 ЦК України, де, зокрема, передбачено, що боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Як вбачається зі змісту угоди від 18.02.2010 року та матеріалів справи, банком згода на заміну боржника не надавалась. Будь-яких доказів наявності такої згоди кредитора суду не представлено, клопотання про їх витребування не заявлено.

Крім того, перереєстрація вищевказаного автомобіля на ім»я позивачки здійснена не була, що стверджується довідкою Центру надання послуг, пов»язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування АНД, Індустріального та Самарського районів м. Дніпропетровська від 05.08.2015 року (а.с. 119). 09.07.2014 року автомобіль Chery Jaggi SQR7130S21, держномер АЕ8126СЕ, було викрадено, що стверджується витягом з кримінального провадження Самарського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області (а.с. 109). 23.07.2014 року відповідачем здійснено перереєстрацію вищевказаного транспортного засобу, отримано дублікат свідоцтва про реєстрацію серії СХХ№188845 (а.с. 119).

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про недоведеність тверджень апелянта щодо заміни боржника у кредитному зобов»язанні.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді