Рішення № 57082865, 29.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14346/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/291/16 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

за участі секретаря - Шмигельська І.З.

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", інтереси якого представляє Іванюк Т.М. на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне Акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. В обгрунтування вимог посилалось на те, що відповідно до укладеного між ВАТ «Сведбанк» та гр. ОСОБА_3 кредитного договору №1901/0907/71-245 від 26.09.2007 року, останній були надані грошові кошти в розмірі 48000 доларів США із сплатою 12,5% річних на строк до 25.09.2019року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання 26.09.2007 року позивач та відповідач уклали договір іпотеки, згідно якого остання надала в іпотеку належне їй майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1. Проте, умови кредитного договору №1901/0907/71-245 від 26.09.2007 року порушені, зобов'язання по договору відповідач не виконав, в результаті чого станом на 28.07.2015року заборгованість за договором кредиту становить 767844,05грн., з яких: 664698,49 грн. заборгованість за кредитом; 103145,56грн. заборгованість за відсотками. На підставі наведеного позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на вказану квартиру за ПАТ Дельта Банк.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,9 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м., шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на квартиру, в рахунок погашення боргу за договором кредиту №1901/0907/71-245 від 26.09.2007 року в гривневому еквіваленті, станом на 28.07.2015 року 767844,05 гривень - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Дельта-Банк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд помилково застосував Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р., який не діє на відносини іпотеки згідно іпотечного договору, які виникли до набрання ним чинності, оскільки в ньому встановлені норми, які погіршують становище іпотекодержателя, права якого захищені Конституцією України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку» та іпотечним договором від 26.09.2007 року. Крім того, суд не встановив, а відповідач не довів, що житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника.

Апелянт в судове засідання не з'явся з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином про час та місце слухання спави.

Колегія суддів, враховуючи, що апелянт належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на підставі вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України, вважає за можливе слухати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідачки апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним і обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як слідує із матеріалів справи, 26.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та гр. ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №1901/0907/71-245, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 48000 доларів США із сплатою 12,5% річних на строк до 25.09.2019 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №1901/0907/71-245 від 26.09.2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений Іпотечний договір, згідно з умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників. ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.).

Відповідно до статуту ПАТ «Дельта Банк», погодженого Печерською районною державною адміністрацією у м.Києві від 01.10.2009 року відбулась зміна найменування Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк на публічне акціонерне товариство, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Дельта».

ВАТ «Сведбанк» виконав свої зобов'язання згідно з договором та видав ОСОБА_3 кредит в розмірі 48000 доларів США.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 767844,05грн., з яких: 664698,49 грн. заборгованість за кредитом; 103145,56 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.11.2015року у приватній власності ОСОБА_3 перебуває виключно двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м. Відтак дана квартира є єдиним житловим нерухомим майном, що перебуває у власності відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем повністю підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира є єдиним житлом відповідача, в якій він постійно проживає та згоди на звернення стягнення на вказане майно власник не надавав.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпоеткодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В силу ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п.12.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, умови іпотечного договору містять відповідне застереження, що надає позивачу право набуття права власності на предмет іпотеки.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 39 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 17 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Також Верховним Судом України у Постанові від 11 грудня 2013 року по справі №6-124цс13 зазначено, що відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом права власності на предмет іпотеки, згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадян України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

За змістом ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України).

Відтак мораторій, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій» підлягає відстроченню.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року №6-57цс15, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи, що відповідачка отримала кредит в іноземній валюті під іпотеку житла, загальна площа якого не перевищує 140 кв.м., а також те, що її непогашена заборгованість перед Банком складає 767844,05 гривень, колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції у відмові в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та ухвалити нове про задоволення позову.

При цьому слід зазначити, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій» підлягає відстроченню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідачки на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4019,40 грн.

Також з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3654 грн. в користь держави.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,317,319 ЦПК України, колегія суддів , -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1901/0907/71-245 від 26.09.2007 року в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ , станом на 28.07.2015 року становить 767844,05 гривень перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,9 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_3, шляхом визнання за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса,36, корп.Б) права власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,9 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м., початкова ціна предмету іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 4019,40 грн. та стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук