Ухвала суду № 57082505, 04.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3077/15 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/589/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

при секретарі - Юзефович Ю.І.,

за участю представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_4 23 квітня 2015 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 липня 2014 року на неї був скоєний напад на вул. С. Петлюри у м. Львові, внаслідок якого відповідач та ОСОБА_5 заволодів її золотим ланцюжком і кулоном загальною вартістю 15000,00 грн. 12 листопада 2014 року відповідача визнано винним у вчиненні даного злочину. Просила стягнути з відповідача 7500,00 грн. майнової шкоди.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди - задоволено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 7500,00 грн. майнової шкоди. Вирішено питання судових витрат.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2015 року оскаржив представник відповідача ОСОБА_2

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає вимогам закону, а також прийняте із значними порушеннями процесуальних норм, неправильним застосування норм матеріального права, і за таких обставин підлягає скасуванню.

Зазначає, що позивачем не надано суду жодних документально підтверджених доказів про розмір завданої їй майнової шкоди, а саме вартість викрадених в неї золотих предметів. По справі не було призначено судову товарознавчу експертизу, яка б могла встановити дійсну вартість викраденого майна. Відповідно, не зрозуміло з яких мотивів виходив суд першої інстанції, що майнова шкода завдана позивачу на суму 7500 грн. 00 коп. Адже, в матеріалах справи знаходиться розписка, згідно якої, позивачу ОСОБА_4 мамою ОСОБА_5 було відшкодовано 7500 грн. матеріальної та моральної шкоди. Відповідно, на думку апелянта, частина з суми 7500 грн. є майновою та моральної шкодою, а не лише майновою.

Звертає, увагу й на те, що в позовній заяві позивач ОСОБА_4 покликається на приписи ст.1187 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а не злочином.

Просить заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. ст.10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вини цією особою. не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні злочину щодо потерпілої ОСОБА_4 та призначено їм покарання. З вироку вбачається, що ОСОБА_3 15 липня 2014 року близько 12.00 год., знаходячись на вул.С.Петлюри у м.Львові неподалік супермаркету "Барвінок", повторно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5, шляхом застосування насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої і виразилось у нанесенні удару по її обличчю, відкрито викрали у потерпілої ОСОБА_4 золотий ланцюжок масою 20,00 гр, вартістю 10000,00 грн. та золотий кулон масою 09,00 гр, вартістю 5000,00 грн., а всього викрали майна на загальну суму 15 000 грн. (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до приписів ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону,

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2014 року, який набрав законної сили та не є скасованим, встановлено факт завдання шкоди на суму 15000 грн. 00 коп. ОСОБА_4 відповідачем ОСОБА_3 та іншим засудженим ОСОБА_5, то такі обставини не підлягають встановленню чи доказуванню іншими доказами.

Відповідно до положень ст. ст.11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

У відповідності до розписки від 13 серпня 2014 року позивач ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 7500,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної їй майнової шкоди (а.с.9, 10). Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача лише невідшкодованої їй ОСОБА_5 частини завданої шкоди в сумі 7500 грн. 00 коп. А відтак, оцінюючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження, а тому підлягають до задоволення в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2015 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч. 1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спр ав протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.