Постанова № 57081668, 11.04.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2756/16-а

пр.№ 2-а/464/146/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016 року суддя Сихівського районного суду м.Львова Чорна С.З., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру»,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії по інвалідності у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників згідно Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від суми місячного (чинного) заробітку на підставі довідки про заробітну плату, виданої прокуратурою Львівської області. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.03.2016р. він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991р.) в розмірі та відсотках відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Львівської області від 04 березня 2016 року №18/807. Окрім того, зазначає, що на час звернення за перерахунком пенсії вислуга років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» становить понад 17 років, з них: стаж роботи у прокуратурі 15 років, половина строку навчання на юридичному факультеті Львівського національного університету ім.Івана Франка, що становить 2 роки 5 місяців, а відтак нарахована йому пенсія значно менша ніж повинна бути. Управління ПФУ в Галицькому районі м.Львова листом від 11.03.2016р. відмовило позивачу у перерахунку пенсії на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ, мотивуючи свою відмову тим, що відповідно до вищезазначеного нормативного акту з 01.06.2015р. скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а раніше призначені пенсії не перераховуються. За таких обставин позивач вважає, що відмова управління ПФУ в Галицькому районі м.Львова є необґрунтованою, незаконною та такою, що грубо порушує його право на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді від 25.03.2016р. відкрито скорочене провадження по справі.

Відповідач надав суду письмові заперечення, відповідно до яких позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, так як вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки з 01.06.2015 року згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 у зв'язку із неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних умовах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність. Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014, яка регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. З 01.01.2015 року аналогічна норма була передбачена також ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній до 15.07.2015р.). Призначення, перерахунок, поновлення виплати пенсії та зміна її виду здійснюється відповідно до закону, чинного на час звернення за призначенням (перерахунком) відповідного виду пенсії. Отже, у випадку звернення осіб за перерахунком пенсії застосовується закон, що є чинним на момент такого перерахунку.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, вважаю, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Стаж роботи, необхідний для призначення цього виду пенсії позивач набув в період дії Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991р. В подальшому позивач продовжив працювати на прокурорських посадах в органах прокуратури, що підтверджується довідкою прокуратури Львівської області від 04.03.2016р. № 18/807 та копією трудової книжки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищено з 1 грудня 2015 року на 25 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що згідно зі ст.50-1 Закону є підставою для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, 09.03.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі виданої прокуратурою Львівської області довідки про заробітну плату.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону N 1789-XII (в редакції від 05 листопада 1991 року), прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або ІІ групи, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, призначається пенсія по інвалідності. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком пенсії.

За таких обставин, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером, в тому числі щодо тривалості вислуги років на прокурорських посадах та розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії.

Не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Зокрема, відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ про збільшення розміру пенсії на 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурорів та слідчих, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, за своїм змістом не передбачає призначення пенсії, як реалізацію права на пенсійне забезпечення, а охоплюється поняттям саме перерахунку пенсії.

Враховуючи викладене, а саме той факт, що після набуття права на призначення пенсії по інвалідності позивач продовжував працювати в органах прокуратури, а тому, за приписами даної норми, станом на 01 грудня 2015 року набув права на отримання пенсії в розмірі 90% від суми заробітної плати, як такий, що пропрацював на відповідних посадах в органах прокуратури понад 15 років, а відтак дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01 грудня 2015 року у збільшеному розмірі є неправомірними.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що з 01.06.2015 року норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, що призначалися на підставі Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення усіх видів пенсій, у тому числі і спеціальних, на загальних умовах, внаслідок чого позивач на підставі чинного законодавства не має права на перерахунок пенсії, оскільки, таке право було надане йому раніше на підставі діючого законодавства.

За вказаних обставин, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку проведення перерахунків призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд не приймає до уваги доводів відповідача, викладених у запереченні на позовну заяву, оскільки відповідачем було застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до їх прийняття та суттєво звужують право на пенсійне забезпечення, що суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. який набрав чинності та вступив в дію з 15 липня 2015 року гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Окрім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак такий обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.

Враховуючи вищенаведене, суддя приходить до висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України Галицькому районі м. Львова у перерахунку пенсії позивачу, виходячи з розміру заробітної плати на даний час є неправомірною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

На підставі ст.ст.19, 22, 58 Конституції України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», рішеннями Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та керуючись ст.ст.1, 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05 листопада 1991 року) на підставі довідки про заробітну плату, виданої прокуратурою Львівської області від 04 березня 2016 року №18/807 з розрахунку 90 % від середньомісячного заробітку.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників відповідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05 листопада 1991 року) на підставі довідки про заробітну плату, виданої прокуратурою Львівської області від 04 березня 2016 року №18/807, з розрахунку 90 % від середньомісячного заробітку, починаючи з 01.12.2015 року, з урахуванням виплачених сум.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Чорна С.З.