Ухвала суду № 57080644, 07.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 324/1438/14 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1493/16 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

За участю секретаря: Буряк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що у 2012 року він придбав у борг у відповідача двигун до автомобіля, але у звязку з тим, що коштів у нього не було, борг він не повертав.

У 2013 року він домовився з відповідачем про те, що борг буде повертати частками, що і робив, але потім відповідач став вимагати повернення боргу у повному обсязі.

07.08.2013 року в першій половині дня він приїхав за місцем проживання відповідача та привіз йому два мішки висівок. Після їх розвантаження між ним та відповідачем виникла сварка, так як відповідач став вимагати від нього повернення йому боргу за придбаний раніше автомобільний двигун.

В ході цієї сварки відповідач завдав йому удар в область правої ключиці, а також декілька ударів по тілу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 305 від 06.09.2013 року у нього було виявлено закритий перелом правої ключиці, крововилив на грудній клітині, садна на лівій нижній кінцівці.

За такі дії відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 122 ч.1 КК України і вироком Пологівського районного суду від 01.07.2014 року, відповідач був визнаний винним за ст. 122 ч.1 КК України і йому було призначено покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_3 був звільнений від відбування призначеного покарання.

У зв'язку із тілесними ушкодженнями, які спричинив відповідач, він був змушений проходити лікування в Пологівській ЦРЛ та Запорізькій обласній лікарні, при цьому були витрачені кошти на придбання медичних препаратів та проходження медичних процедур.

Зазначає, що злочином йому було завдано матеріальну шкоду, яку він оцінює у 1200 грн.

Крім цього йому було завдано моральної шкоди у зв'язку з перенесенням ним фізичного болю та страждань від травми, а також психологічного стресу та душевних страждань.

Вказує, що він не може жити повноцінним життям, так як не може підняти догори праву руку і вважає, що частково втратив працездатність, а тому відчуває великі моральні страждання. Моральні страждання він продовжує нести щоденно і буде їх нести у подальшому у невизначений та непередбачуваний термін, а тому оцінює їх у розмірі 5 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 12 000 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2016 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 2500 грн., в іншій часині позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що у 2012 року позивач придбав у борг у відповідача двигун до автомобіля, але у звязку з тим, що коштів у позивача не було, борг він не повертав.

У 2013 року позивач домовився з відповідачем про те, що борг буде повертати частками, що і робив, але потім відповідач став вимагати повернення боргу у повному обсязі.

07.08.2013 року в першій половині дня позивач приїхав за місцем проживання відповідача та привіз йому два мішки висівок. Після їх розвантаження між позивачем та відповідачем виникла сварка, так як відповідач став вимагати від позивача повернення йому боргу за придбаний раніше автомобільний двигун.

В ході цієї сварки відповідач завдав позивачу удар в область правої ключиці, а також декілька ударів по тілу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 305 від 06.09.2013 року у позивача було виявлено закритий перелом правої ключиці, крововилив на грудній клітині, садна на лівій нижній кінцівці.

За такі дії відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 122 ч.1 КК України і вироком Пологівського районного суду від 01.07.2014 року, відповідач був визнаний винним за ст. 122 ч.1 КК України і йому було призначено покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_3 був звільнений від відбування призначеного покарання.

У зв'язку із тілесними ушкодженнями, які спричинив відповідач, позивач був змушений проходити лікування в Пологівській ЦРЛ та Запорізькій обласній лікарні, при цьому були витрачені кошти на придбання медичних препаратів та проходження медичних процедур у розмірі 8000 грн. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначених вимог позивача, оскльіки ним не надано жодного доказу на їх підтвердження. Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Разом з тим, суд виходячи з наведених вище обставин та доказів які надані позивачем, обґрунтовано задовольнив його вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2500 грн.

Посилання у апеляційній скарзі на недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки містять лише посилання на положення КК України та КПК України та спростування обставин, які встановлені вищевказаним вироком суду.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: