Рішення № 57079726, 30.03.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7881/15-ц

Провадження № 2/333/279/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2016р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боровікової А.І., при секретарі Сєроштановій Д.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» про визнання права користування жилим приміщенням та укладання договору найму жилого приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

30.10.2015 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права користування жилим приміщенням та укладання договору найму жилого приміщення, який уточнив під час судового розгляду справи, вказавши, що за рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_5 міської Ради від 31.12.2001 року, на підставі розпорядження Орджонікідзевської районної адміністрації № 808 від 05.04.2002 року, батьку позивача ОСОБА_7 було надано ордер № 876 на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1. З того часу в квартирі мешкала уся сімя позивача у складі: батька позивача ОСОБА_7, матері позивача ОСОБА_8, брата позивача ОСОБА_9 та самого позивача ОСОБА_4. Під час сумісного проживання вказаними особами велось спільне господарство, був спільний бюджет, а також сплачувались послуги по обслуговуванню будинку та квартири. Позивач, так як він був єдиний, хто працював у цій родині, сплачував за комунальні послуги, а також матеріально допомагав своєму брату ОСОБА_9, який постійно хворів.

Крім вказаної квартири, сімя мала ще одне житло, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_2, де з 1997 року і був зареєстрований позивач. 19.07.2012 року зазначена квартира була продана у звязку з виниклим тяжким матеріальним становищем та позивач був знятий з вказаного місця реєстрації. Після того, позивач ніде зареєстрований не був, хоча його батько неодноразово пропонував зареєструватися у квартирі АДРЕСА_3.

29.04.2008 року померла мати, 16 жовтня 2014 року помер батько, а 07.08.2015 року помер і брат позивача. Весь цей час позивач мешкав у спірній квартирі, сплачував за комунальні послуги, у звязку з користуванням спірним жилим приміщенням, але не був зареєстрований. На підставі викладеного, враховуючи вимоги ст. 64 ЖК України представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_4 право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 та зобовязати ОСОБА_5 міську раду та МКП «ОСНОВАНІЕ» укласти з останнім договір найму вказаного житла.

У судовому засіданні позивач та його представник свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили суд задовольнити позов. Позивач додатково пояснив, що його матір не була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона окремо проживала по вул. Сталеварів у квартирі, яка була приватизована, а після її смерті у 2009 році, це житло було продано. Він після продажу квартири по вул. Сталеварів, де був зареєстрований, почав мешкати у спірній квартирі. Фактично на той час і батько і брат надали згоду на те, щоб він проживав у спірній квартирі. З 2012 року батько не міг ходити, так як, приблизно в 2007 році, отримав травму ноги, а потім відчував себе все гірше. Батько не зареєстрував його за адресою спірної квартири через те, що спочатку він був зайнятий, враховуючи його графік роботи, а потім у батька почали боліти ноги, тому останній ледве ходив. Взагалі батько за 6 місяців перед смертю не міг вийти з підїзду. ОСОБА_10 звертався разом із ним до Комунарського РВ, для того щоб позивача зареєстрували за адресою спірної квартири. Але у призначений день він до Комунарського РВ не прийшов, тому і не був зареєстрований. З 1998 року до 2007 року він перебував у виправній колонії. Його графік роботи: два тижня працює, два тижні вдома. Борги по оплаті комунальних платежів за спірну квартиру відсутні, так як він їх щомісячно сплачує. Але, іноді він не платить влітку та восени одноразово гасить усю заборгованість. Його брат декілька разів (4-5) був засуджений і у період з 2009 року по день смерті часто відбував покарання у виправних колоніях.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що позивач ОСОБА_4 ніколи не був зареєстрований за адресою, по якій розташоване спірне житло. Крім того, останній не отримав від наймача спірного житла свого батька письмову згоду на вселення, тому відповідно до ст.98 ЖК України, якщо позивач і проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, то мав права як тимчасового мешканця. Також, не встановлено постійне мешкання позивача, навіть з огляду на його довіреність від 07.10.2015 року, в якій зазначено, що останній мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Наявність здійснення деяких оплат з боку позивача за житлово-комунальні послуги по спірній квартирі, які здійснювалися після смерті ОСОБА_9 не може бути підставою для визнання за ОСОБА_4 права користування спірною квартирою, та не є доказом у справі. На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що МКП «ОСНОВАНІЄ» не є належним відповідачем, так на цей час підприємство має право укладати виключно договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Крім того, у судовому засіданні так і не було встановлено за яких обставин ОСОБА_4 вселився до спірної квартири, а також факт надання згоди наймача житла (батька позивача) на вселення ОСОБА_4 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1, не доведений під час судового засідання. Факти, встановлені у судовому засіданні та викладені у позові, суперечать один одному, а позовна заява взагалі не відповідає вимогам ЦПК України. На підставі викладеного, ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 пояснив суду, що він проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2002 року. У сусідньому підїзду у квартирі №1 на цей час мешкає позивач. Але спочатку, приблизно з 2002 року, мешкав батько позивача ОСОБА_7, з яким він перебував у гарних стосунках, так як разом працювали на одному заводі. Батько позивача мешкав у спірній квартирі одноособово, без дружини, хоча перед заселенням у спірну квартиру сімя ОСОБА_7 з двома дітьми мешкала в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. З 2008 року у квартирі АДРЕСА_5 мешкати позивач, який допомагав робити у цьому житлі ремонт. Стверджує, що на цей час позивач мешкає у спірній квартирі, так як дуже часто бачить, що горить світло у вікні зазначеної квартири. Коли батько позивача був живий, то він часто бачив на вулиці біля будинку позивача та ОСОБА_7

Допитаний свідком ОСОБА_12 пояснив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_6 з 2001 року. У квартирі № 1 зазначеного будинку на цей час останні 5-7 років живе позивач . З батьком позивача - ОСОБА_7 дуже багато часу вони рибалили, тому позивача він знає давно, спочатку як сина свого товариша. Матір ОСОБА_4 він не бачив у спірній квартирі. ОСОБА_10 позивача ОСОБА_10 він в обличчя не знає, тому йому важко відповісти, чи мешкав останній у спірній квартирі. До своєї смерті батько мешкав разом із позивачем. Зі слів ОСОБА_7 він дізнався, що позивач іноді виїжджає за межі м. Запоріжжя на заробітки. Зробив висновок, що ОСОБА_4 мешкає у спірному житлі, так як бачить, що позивач з квартири виносить сміття та йде у квартиру з магазину з сумкою із продуктами.

Допитана у якості свідка ОСОБА_13, пояснила, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивача вона знає, приблизно з 18 років, а батька ОСОБА_14 знає, так як разом працювали на одному заводі. Останні пять років позивач мешкає у квартирі №1 будинку, де вона мешкає. До цього в цій квартирі мешкав батько позивача та брат останнього ОСОБА_10. Дружина ОСОБА_7, тобто матір позивача у вказаному жилі Так як вона часто гуляє зі свою онукою у дворі будинку, тому часто бачить позивача у спірній квартирі. Видно як ОСОБА_4 палить на кухні, так як вказане житло знаходиться на першому поверсі, невисоко від землі та замість штор висять гардини. Також, вона часто бачить ОСОБА_4, коли той виносить сміття з квартири. Останній раз бачила позивача на минулому тижні. Крім того, декілька разів бачила, як на кухні у спірній квартирі розмовляли позивач та невідома йому дівчина. Приблизно у 2012 році вона на вулиці якось зустріла батька позивача та поцікавилася, куди він направляється. ОСОБА_7 повідомив, що йде до ЖЕКу, щоб зареєструвати, але кого саме, вона не знає.

Допитана свідком ОСОБА_15 пояснила, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_7. Квартира, в якій вона мешкає з родиною розташована на 2 поверху, якраз над квартирою №1, де мешкає на цей час позивач. Останнього вона знала давно, приблизно з 2009 року, так як вона працювала в СІЗО, тому бачила там ОСОБА_4, який перебував під вартою. У подальшому, вона побачила позивача, коли останній почав приходити до їх підїзду. Спочатку у спірну квартиру заселився ОСОБА_10, потім там почав жити батько, а у подальшому ОСОБА_4, який деякий час проживав із якоюсь дівчиною. Позивач з батьком, коли мешкали разом, мали спільне господарство, разом, приблизно у 2013 році, робили ремонт у квартирі. У серпні 2015 року вона разом із родиною поїхали до моря, де приблизно перебували до 03.09.2015 року. Весь цей час за її квітами біля підїзду доглядав позивач, тобто він увесь цей час проживав у спірній квартирі. Дах будинку ремонтували, приблизно у 20111 році, а так як грошових коштів у ОСОБА_7 не було, останні віддали мішок цементу, який залишився після їхнього ремонту у квартирі. З лютого-березня 2015 року позивач постійно проживає у спірній квартирі та декілька разів надавала ОСОБА_4 у борг. Також, під час своєї відсутності, позивач просить, щоб вона збирала його квитанції про нарахування заборгованості по сплаті за комунальні послуги. Як вона бачила, є борги за надання комунальних послуг, але вони чергові, тобто лише за 1 місяць. Позивач мешкає у спірній квартирі останні 7 років, тому вона постійно бачить як ОСОБА_4 заходить та виходить зі свого житла та виносить сміття на вулицю. У батька позивача дійсно були проблеми з ногами. Він останній 6 місяців взагалі не виходив, тому саме позивач та ОСОБА_10 ходили до магазина за продуктами харчування.

Допитаний судом ОСОБА_16 пояснив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_7 разом із дружиною з 1998 року. На цей час позивач мешкає у спірній квартирі. Два рази він був у гостях у спірній кварти та бачив, що там зробили ремонт. Бачив, що позивач на той момент мешкав з батьком у спірній квартирі. Працює на вахті, іноді відсутній. Дружини поясняла, що позивач брав у борг у неї гроші, але потім все віддав.

Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії І-ДП №335294 від 11.06.1976 року батьками позивача є ОСОБА_7 та ОСОБА_17.

Жиле приміщення однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована, належить до державного житлового фонду, знаходиться у повному господарському віданні та обслуговуванні МКП «ОСНОВАНІЄ».

Ордер № 876 на вселення до зазначеного житла було видано Виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської Ради 31.12.2001 року на підставі розпорядження Орджонікідзевської районної адміністрації № 808 від 05.04.2002 року, батьку позивача ОСОБА_7, який у 2002 році згідно акту здачі і приймання квартири, прийняв спірне жиле приміщення.

Мати позивача ОСОБА_17 померла 29.04.2008 року, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 110491, виданого 05.05.2008 року ОСОБА_5 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Батько позивача ОСОБА_7 помер 16.10.2014 року, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 308634, виданого 17.10.2014 року ОСОБА_6 відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_5 міського управління.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 333706, виданого 08.10.2015 року ОСОБА_6 відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_5 міського управління, брат позивача ОСОБА_9 помер 30.07.2015 року.

Згідно довідки МКП «ОСНОВАНІЄ» від 26.02.2016 року № 527 у квартирі АДРЕСА_3 на цей час зареєстрований ОСОБА_9. Батько позивача ОСОБА_7 був зареєстрований у цьому житлі з 12.11.2002 року по день смерті 16.10.2014 року.

Відповідно даних паспорта громадянина України на імя ОСОБА_4 серії СЮ 046664, виданого 03.08.2007 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області, останній був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з 04.12.1997 року по 19.07.2012 року.

З квитанцій, наданих стороною позивача вбачається, що оплата за комунальні та інші послуги по спірній квартирі сплачуються і після смерті ОСОБА_9, тобто безпосередньо позивачем.

Таким чином, враховуючи дані зазначених документів та фактів, повідомлених свідками під час їх допиту свідків у судовому засіданні, судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 у період з 2002 року по теперішній час були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Позивач до 2007 року був засуджений та знаходився у містах позбавлення волі, після чого почав проживати за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 квартирі, що належала його матері. Після смерті останньої зазначене житло у 2009 році було продано та з цього часу позивач з дозволу батька та брата почав проживати у спірній квартирі з батьком, так як ОСОБА_9 декілька разів був засуджений та практично не мешкав за місцем своєї реєстрації. ОСОБА_4 та його батько мешкали однією сімєю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Про надання дозволу з боку батька та брата на проживання у спірній квартирі позивача свідчить безперешкодне проживання останнього впродовж тривалого часу та відсутності будь-яких з цього привод сварок та судових позовів. У 2012 році позивач був знятий з реєстрації АДРЕСА_8. ОСОБА_4 впродовж останніх років та на цей час утримує спірне житло, а також приймає участь в ремонті та в утриманні будинку, де мешкає та відповідної прибудинкової території. Графік роботи позивача, хвороба батька обєктивно не дали можливості здійснити реєстрацію ОСОБА_4 у спірній квартирі.

Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» розяснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен зясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сімї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сімю, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.15 Постанови від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сімї наймача, або ж для відмови їй у цьому.

Однак, відсутність письмової згоди членів сімї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування житловим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сімї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобовязаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що, оскільки позивач вселився та проживав у спірній квартирі за згодою наймача свого батька ОСОБА_18 та згодою свого брата ОСОБА_9, як член сімї, жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було і є постійним місцем проживання позивача, позивач постійно проживає в спірній квартирі та сплачує комунальні послуги за квартиру, іншого житла позивач не має, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на користування цим житлом у розумінні ст. 64 ЖК України.

Згідно ст. 61 ЖК України Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Частина друга цієї статті передбачає, що зазначений договір укладається в письмовій формі між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином.

Враховуючи, що спірна квартира належить до державного житлового фонду та знаходиться у повному господарському віданні та обслуговуванні МКП «ОСНОВАНІЄ», тому саме із вказаним підприємством необхідно, на думку суду, укладати договір про найм жилого приміщення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 64, 65 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, право користування жилим приміщенням квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Зобовязати Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» укласти з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, договір найму жилого приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Боровікова