Рішення № 57072015, 12.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/602/15-ц Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 27 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кочетова Л.Г.,

суддів: Товянської О.В., Микитюк О.Ю.,

при секретарі: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі Банк) звернувся до суду із вказаним позовом та в обґрунтування вимог зазначив, що між банком та ОСОБА_1 31.08.2005 року укладений кредитний договір № ZRHOGK00003078, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 205005,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,75 % на місяць та 0,16% комісії за розрахункове обслуговування на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 30.08.2020 року.

Для забезпечення належного виконання зобов'язання за вказаним договором, 31.08.2005 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № ZRHOGK00003078.

У зв»язку з неналежним виконанням зобов»язань у ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 27.01.2015 року становила 130732,02 грн., з яких заборгованість за кредитом - 8673,74 грн., заборгованість по відсоткам - 62306,89 грн., заборгованість з комісії - 25734,80 грн. та пеня - 34016,59 грн.

Банк просив стягнути з відповідачів вказані суми, поновивши строк позовної давності.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, постановивши нове - про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.08.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZRH0GK00003078, відповідно до умов якого позивач надав кредитні кошти в сумі 205005.00 грн., на строк до 30.08.2020 року зі сплатою 1,75 % річних та 0,16% комісії на придбання квартири (а.с. 4-5).

З метою забезпечення виконання зобовязання між Банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки (а.с. 6).

Позивач стверджує, що станом на 27.01.2015 року за вказаним кредитом утворилася заборгованість у сумі 130732,02 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 8673,74 грн., заборгованість по відсоткам 62306,89 грн., заборгованість з комісії 25734,80 грн., заборгованість з пені за один рік з 28.01.2014 року по 27.01.2015 року 34016,59 грн., при цьому посилаючись на виконаний ним розрахунок заборгованості.

Проте вказаний розрахунок не може бути взятий до уваги, виходячи з наступного.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 03.11.2014 року встановлено, що 01.09.2005 року в забезпечення вказаного кредитного договору, укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, 03 липня 2006 року нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на вказану квартиру. Виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 216604,72 грн, а саме:

- строковий кредит у сумі 173802,86 грн;

- строкові відсотки у сумі 1014,37 грн;

- прострочений кредит у сумі 2947,14 грн;

- прострочені відсотки у сумі 29827,66 грн;

- прострочена комісія у сумі 848,40 грн;

- пеня у сумі 6125,77 грн.

01.10.2007 року шляхом проведення прилюдних торгів по реалізації майна квартиру продано за 279529,90 грн., кошти від її реалізації в сумі 216604,72 грн. перераховано на погашення кредитного боргу. Решта коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, за мінусом витрат на експертизу, касових видатків, виконавчого збору та інших передбачених законом витрат, повернуто відповідачу.

Проте вказані кошти безпідставно розподілені банком у іншому порядку, ніж визначений у виконавчому написі (а.с. 12-13).

Із зазначеного розрахунку вбачається, що дійсно, при розполі коштів, які надійшли від реалізації вказаної квартири, погашення заборгованості ОСОБА_1 банком проведено в іншому порядку та в інших сумах, ніж визначено виконавчим написом (у відповідності до умов кредитногно договору).

Оскільки виконавчий напис є виконавчим документом, то порядок погашення заборгованості, визначений у ньому, положеннями кредитного договору змінюватись не може, а тому здійснення таких дій Банком є безпідставним.

Згідно положень чинного законодавства та умов вказаного договору, нарахування відсотків за кредитом, комісії та пені безпосередньо залежить від суми неповернутого тіла кредиту.

Погашення банком тіла кредиту відбулось у неповному обсязі, визначеному виконавчим документом, тому підстав вважати належним доказом здійснений позивачем розрахунок заборгованості немає підстав.

У відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки будь-які інші докази наявності підстав для нарахування відсотків, комісії та пені, наявності заборгованості по тілу кредиту та розмірів цих сум суду не надані, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно провести відповідну перевірку правильності зарахування коштів на виконання виконавчого напису нотаріусу, визначити суму боргу, оскільки такі розрахунки потребують спеціальних знань, колегія судів прпиходить до висновку про недоведеність позовних вимог. Відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовільнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2015 року скасувати, ухваливши нове.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді