Рішення № 57070520, 12.04.2016, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3312/15

2/154/258/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючої судді Пікули Н.В.

за участю секретаря:ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 16.03.2006 року відповідач уклав з позивачем кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 06.10.2015 року становить 15443,71 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 1670,87 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 13772,84 грн.

Згідно наказу, виданого 18.07.2017 року Володимир-Волинським міським судом, з відповідача в користь позивача стягнуто 4315,62 грн. заборгованості, а тому різниця становить: 11128,09 грн., а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 556,40 грн. - штраф (процентна складова), і просить стягнути з відповідача в їхню користь зазначену заборгованість та судові витрати.

26.11.2015 року, заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю.

09.02.2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовою заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що не міг зявитись до суду на розгляд справи у звязку з неврученням йому судових повісток, оскільки за адресою, яка зазначена в судових повістках він не проживає біля десяти років. Про існування рішення про стягнення з нього заборгованості він дізнався лише 02.02.2016 року. Крім цього зазначив, що ним заборгованість по кредитному договору була повністю сплачена і позивачем нараховано неіснуючу заборгованість. Просить заочне рішення по справі скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою судді від 11 лютого 2016 року, заочне рішення Володимир-Волинського міського суду про задоволення позовних вимог позивача скасовано, а справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Під час розгляду даної справи представником позивача подано уточнену позовну заяву в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за договором від 16.03.2006 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 14.10.2012 року по 14.10.2015 року в розмірі 4882,11 грн.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, викладених у тексті позовної заяви з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що заборгованість по кредиту погасив ще у 2007 році. За весь час з дня останньої проплати, яка була здійснена в серпні 2007 року, відповідач з претензіями до нього не звертався. Вважає, що відповідач пропустив строк позовної давності та з цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.03.2006 року позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до Розділу 3 інструкції умов та правил надання банківських послуг зазначено, що строк дії кредитної карти зазначений на самій карті (місяць/рік). Дана карта кредитна карта видавалась відповідачу строком до червня 2008 року. Це була карта миттєвого випуску і пролонгації відповідно до п.3.1.4 Інструкції не підлягала.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 06.10.2015 року становить 15443,71 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 1670,87 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 13772,84 грн.

З наказу, виданого 18.07.2017 року Володимир-Волинським міським судом, вбачається, що з відповідача в користь позивача стягнуто 4315,62 грн. заборгованості, а тому різниця становить: 11128,09 грн., а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 556,40 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно поданої уточненої позовної заяви вимоги в частині стягнення тіла кредиту та частини відсотків позивач не підтримав, просив стягнути з відповідача в їх користь лише заборгованість по відсоткам за договором від 16.03.2006 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 14.10.2012 року по 14.10.2015 року в розмірі 4882,11 грн.

Згідно зістаттею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині 1статті 509 ЦК України.

Згідно з нормоюстатті 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є простроченняневиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено устатті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу(частина 2статті 1050 ЦК України).

У той самий час згідно зістаттею 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом дванадцяти місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на той самий строк .

Пункти 6.5. та 6.6. Умов та правил надання банківських послуг визначають, що клієнт зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за користування ним, по перевитратах платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах передбачених договором. В випадку невиконання зобовязань по договору клієнт зобовязаний на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню.

Згідно з пунктом 6.9. Умов та правил надання банківських послуг у випадку виникнення заборгованості по картковому рахунку клієнт зобовязується погашати заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

Розділом 2 Умов та правил надання банківських послуг визначено терміни та поняття, відповідно до яких, мінімальний обовязковий платіж - це розмір боргових зобовязань держателя, які щомісячно належать до сплати держателем протягом строку дії картки. Мінімальний обовязковий платіж є обовязковим для держателя платіжних карт, здійснюючих операції по кредитній схемі.

Відповідно до п. 5.3. Правил користування платіжною картою строк і порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам з встановленим мінімальним обовязковим платежем визначений в памятці клієнта, яка є невідємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, та частину заборгованості по кредиту.

Судом встановлено, що сторони встановили (п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг) як строк дії договору - 12 місяців з моменту його підписання та порядок його пролонгації. Крім того, сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобов'язань - внесення щомісячних обовязкових платежів.

Відповідно до визначеного в заяві порядку проведення повернення кредитних коштів, таке повернення може здійснюватись шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Судом встановлено, що у 2007 рокі відповідачем було порушено строки погашення кредитних коштів, у звязку з чим, позивачем 17.07.2007 року було подано заяву про видачу судового наказу.

Як вбачається з судового наказу, виданого 18.07.2007 року Володимир-Волинським міським судом, з відповідача в користь позивача стягнуто 4315,62 грн. заборгованості, яка складається з 2524,11 грн заборгованість за кредитом та 1791,51 грн. заборгованість по процентам за користування ним.

Як вбачається з відповіді відділу ДВС Володимир-Волинського МРУЮ від 21.03.2016 року, що у 2008 році в них на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документу, однак результати його невідомі, у звязку із знищенням виконавчого провадження за закінченням термінів зберігання.

Також встановлено, що судовий наказ предявлявся для примусового виконання і в 2012 році.

Згідно постанови начальника відділу ДВС Володимир-Волинського МРУЮ про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.12.2012 року вбачається, що судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 в користь ЗАТ КБ «Приватбанк» 4315,62 грн. боргу та 40,50 грн. судового збору повернуто стягувачу та розяснено право повторного його предявлення в строк до 27.12.2013 року.

Як встановлено судом і не оспорюється представником позивача, зазначений судовий наказ більше для примусового виконання не направлявся.

Відповідно до поданого розрахунку та пояснень представника позивача, останнє погашення по даному кредиту мало місце 01.08.2007 року, тобто, до предявлення судового наказу до примусового виконання.

Відповідач в судовому засіданні ствердив, що з нього також стягувались кошти на погашення заборгованості по кредиту під час примусового виконання судового наказу.

Однак, стороною позивача детального розрахунку суми залишку основного боргу та сум, сплачених згідно судового наказу не надано.

Позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача відсотків за період з 14.10.2012 року по 14.10.2015 в сумі 4482,11 грн., що на думку представника позивача відповідає загальному терміну давності.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

А згідно ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4статті 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було письмово заявлено про застосування строку позовної давності, а також про застосування строку позовної давності він заявив під час розгляду справи судом.

Суд вважає, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст.ст. 536, 625 ЦК України, оскільки вона є складовою загальної суми боргу.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що даний позов було заявлено з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки позивач було відомо про порушення відповідачем своїх зобовязань по кредитному договору починаючи з 31.08.2007 року.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати відповідно дост.88 ЦПК України, суд покладає на позивача.

На підставі ст.252,256,257,258,267 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 158-1, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча /-/ підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Н.В. Пікула