Ухвала суду № 57070228, 11.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №359/11350/15-а Головуючий у 1- й інстанції Журавський В.В. Суддя - доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про:

- визнання протиправними дії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по винесенню на розгляд комісії з питань захисту прав дітей Івано-Франківської міської ради та скасувати рішення відповідача від 08.10.2015 року № 568 «Про розгляд питань органу опіки та піклування», яким вирішив надати Івано-Франківському міському суду висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради передати на вирішення питання про надання висновку про доцільність визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з одним із батьків до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, як органу опіки та піклування за дійсним місцем проживання дитини.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з означеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_2, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, також звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 та закрити провадження у справі.

11 квітня 2016 року, в судовому засіданні, від представника ОСОБА_2 надійшло усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду та сплатою позивачем судового збору у неповному обсязі.

Розглянувши означене клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Враховуючи що оскаржуване рішення було прийнято 08.10.2015 року, а позовна заява подана 02.12.2015 року, колегія суддів дійшла висновку що позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим клопотання представника ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.

Щодо посилання представника ОСОБА_2 на положення частини 2 статті 19 Сімейного кодексу України, колегія суддів зазначає, що вказана норма регулює порядок набрання законної сили рішенням органу опіки та піклування, а не встановлює строки оскарження такого рішення.

Щодо сплати позивачем судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абзаців першого та другого частини третьої статті 6 Закону «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Водночас, відповідно до положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України, вирішуючи справу, суд повинен визначитися щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного акта, дії чи бездіяльності та встановити правові наслідки протиправності акта. Такими наслідками згідно з вказаним положенням є скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому вимога про визнання рішення протиправним може бути окремим способом захисту порушеного права.

Таким чином, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від 23.01.2015 № 2.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 3, 17, 99, 157, 160, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В. Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.