Постанова № 57070173, 11.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 квітня 2016 р. № 820/1364/16

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та дій, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не вирішення її звернення від 15.02.2016 р. про повернення помилково (надмірно) зарахованого до бюджету транспортного податку в розмірі 25000 грн. у передбачені законом строки та визнати протиправною відмову у поверненні даних коштів і стягнути ці кошти з місцевого бюджету міста Харкова на її користь.

Так, вона посилається на те, що оскаржувані дії та бездіяльність відповідача-1 є такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України, чим порушуються її законні права, свободи та інтереси і потребує судового захисту.

Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідачі, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибули без повідомлення про причини неприбуття, заперечень проти позову не надали.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у ній доказів, у порядку письмового провадження, згідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 401-1704 від 07.04.2015 року про визначення податкового зобов"язання по транспортного податку, ОСОБА_1 30.07.2015 року було сплачено 25000 грн.

Так, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачка оскаржила його у судовому порядку та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року у справі № 820/11619/15, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 401-1704 від 07.04.2015 року.

Отже, на підставі наведеного, утворилася надмірно зарахована до державного бюджету сума у 25000 грн., яку згідно з порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року № 787 підлягає поверненню позивачу, як платнику зазначеної суми.

Як свідчать докази у справі, керуючись вказаним Порядком, 15.02.2016 року, ОСОБА_1 звернулася до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, правонаступником якої є Центральна ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, із заявою, в якій просила скласти та надати їй подання про повернення помилково (надмірно) зарахованого до бюджету транспортного податку у розмірі 25000 грн., сплаченого нею 30.07.2015 року, до заяви, крім іншого, додала вищевказану постанову суду від 25.12.2015 року з відміткою про набрання нею законної сили.

У відповідності до п.43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, вказана вище заява позивачки повинна бути вирішена не пізніше 29.02.2016 року.

Всупереч зазначеному, листом від 15.03.2016 року №3001/10/20-30-13-03-23 відповідач відмовив ОСОБА_1 у поверненні податку з посиланням на те, що судове рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

З наведеним суд не погоджується та при вирішенні даного спору враховує наступні обставини та нормативні положення.

Згідно з частиною першою статті 254 КАС постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Частиною четвертою зазначеної статті визначено, у разі якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

З доказів справи вбачається, що на підставі заяви позивачки, канцелярією Харківського окружного адміністративного суду 26.01.2016 року їй була видана копія постанови від 25.12.2016 року з відміткою про набрання постановою законної сили, оскільки після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідачем скаргу не було подано.

Окрім того, апеляційною інстанцією ухвали про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення не приймалося.

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2016 року як станом на час подання заяви до податкового органу так і на час надання відповідачем відповіді є такою, що набрала законної сили.

Таким чином, відповідач-1 необгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про повернення помилково (надмірно) зарахованого до бюджету транспортного податку з підстав не набрання постановою законної сили.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач взагалі не наділений повноваженнями у даному випадку визначати на власний розсуд чи набрало судове рішення законної сили або не набрало, оскільки зазначене є виключною компетенцією суду, який з урахуванням часу отримання сторонами копій судового рішення та ненадходження протягом встановленого строку апеляційних скарг і визначив, що постанова набрала законної сили, про що зазначив на копії постанови.

Окрім того, судом встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Згідно з абз.2 п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до п.43.6 ст. 43 ПК повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Згідно з п.п.1 п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від ЗО січня 2013 р. № 45) органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення надходжень бюджету для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів, у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 3 8722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з відповідного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту вважаю, що належним та ефективним способом захисту є визнання протиправним рішення податкового органу та безпосереднє стягнення з місцевого бюджету суми податку, що позивачкою була надмірно сплачена.

А від так, суд не може погодитися, що вказані бездіяльність та дії відповідача-1 є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.02.2016 року про повернення помилково (надмірно) зарахованого до бюджету транспортного податку у строки, визначені п.43.5 ст. 43 Податкового кодексу України та відмова у поверненні помилково (надмірно) зарахованого до бюджету транспортного податку у розмірі 25000 грн., сплаченого нею 30.07.2015 року, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.02.2016 року про повернення помилково (надмірно) зарахованого до бюджету транспортного податку у строки, визначені п.43.5 ст. 43 Податкового кодексу України.

Визнати протиправною відмову Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області у поверненні ОСОБА_1 надмірно зарахованого до бюджету транспортного податку у розмірі 25000 грн., викладену у листі від 15.03.2016 року №3001/10/20-30-13-03-23.

Стягнути з місцевого бюджету м. Харкова в особі Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова (УДКСУ у Дзержинському районі міста Харкова, р/р 33214868700003, код 37999654, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу: *:101:1890201829, транспортний податок) на користь ОСОБА_1 (61202, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) надмірно зарахований до бюджету транспортний податок у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.