Ухвала суду № 57069542, 06.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 876/11368/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника третьої особи Урядко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України, у складі якої діє відділ примусового виконання рішень, на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року в адміністративній справі № 308/3470/15-а за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України, у складі якої діє відділ примусового виконання рішень, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Державна судова адміністрація України, апеляційний суд Закарпатської області, про визнання дій незаконними, скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати незаконними дії та бездіяльність Державної виконавчої служби України (надалі - ДВС України) щодо повернення йому, як стягувачу, без виконання виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонний судом 11 вересня 2007 року у справі № 2а-227/07, на підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі - відділу ПВР ДВС України) Кушнір Л.В. від 24 березня 2013 року у виконавчому провадженні № 42560954; скасувати вказану постанову від 24 березня 2013 року як незаконну; зобов'язати ДВС України, в складі якої діє відділ ПВР, відновити зазначене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонний судом 11 вересня 2007 року у справі № 2а-227/07, та виконати судове рішення.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДВС України, в складі якої діє відділ ПВР, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на виконання відділу ПВР ДВС України перебував виконавчий лист № 2а-227/07, виданий 11 вересня 2007 року Ужгородським міськрайонний судом про стягнення з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за неодержане службове обмундирування в сумі 29540 грн; виконавче провадження № 42560954.

Постановою старшого державного виконавця відділу ПВР ДВС України Кушнір Л.В. від 24 березня 2013 року у виконавчому провадженні № 42560954 вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі статтей 47, 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що постанова старшого державного виконавця є необгрунтованою, немотивованою та суперечить нормам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.

Відповідно до частини другої статті 14 та частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною першою статті 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 257 КАС України).

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», частиною першою статті 3 якого встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти (в тому числі державний орган), які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

З метою реалізації цього пункту Кабінет Міністрів України своєю постановою від 03 вересня 2014 року за № 440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (надалі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку рішення - це виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

За приписами пункту 3 Порядку рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Надалі зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби (пункт 5 Порядку).

У разі встановлення невиконання судового рішення у відповідності до пунктів 13 - 15 Порядку рішення передається до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Статтею 21 цього Закону визначено підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

Згідно із пунктом 1 частини першої цієї статті на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є, зокрема, вищі чи центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 466/2011, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, тому, з урахуванням викладеного, виконавче провадження № 42560954 підвідомче відповідачу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій та рішення відповідача, у зв'язку з чим правомірно задовольнив позовні вимоги.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України, у складі якої діє відділ примусового виконання рішень, залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року в адміністративній справі № 308/3470/15-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 11 квітня 2016 року.