Ухвала суду № 57069414, 06.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 876/1160/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника позивача Мисюк Г.І.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Луцькводоканал» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року в адміністративній справі № 803/3851/15 за позовом комунального підприємства «Луцькводоканал» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року комунальне підприємство «Луцькводоканал» (далі - КП «Луцькводоканал») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом і просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ) від 29.09.2015 р. № 0018141501, яким на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України до КП «Луцькводоканал» застосовано штраф в розмірі 10% від простроченої суми, який становить 195 394,88 грн та № 0018161501, яким застосовано штраф в розмірі 20% від простроченої суми, який становить 149 816,24 грн.

Позові вимоги обґрунтовано тим, що Луцькою ОДПІ було прийнято ряд рішень про розстрочення податкових зобов'язань, у відповідності до яких було укладено Договори про розстрочення податкового боргу.

Підприємство вважає, що у результаті прийняття Луцькою ОДПІ рішення про розстрочення податкового боргу та укладення відповідного договору, визначені ПК України строки сплати податкових зобов'язань, розстрочених зазначеними договорами, переносяться на строки сплати цих податків та податкових платежів, передбачені рішенням про розстрочення. Враховуючи, що умови зазначених договорів про розстрочення КП «Луцькводоканал» виконувалися, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними і просив їх скасувати.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач перевищив свої повноваження надані ПК України, оскільки всупереч положень пп.75.1.1 статті 75 та п.76.1 статті 76 ПК України під час перевірки досліджувалися не тільки дані, зазначені у податкових деклараціях, а й документи, що підтверджують своєчасність сплати грошового зобов'язання, у тому числі розстроченого на підставі статті 100 ПК України, одночасно порушивши строки її проведення передбачені пунктом 200.10 статті 200 ПК України.

Також вказує, що період з 24.09.2012 р. по 30.06.2013 р. є таким, що уже перевірявся (з 11.09.2013 р. по 24.09.2013 р. проводилася позапланова виїзна перевірка), і повторне здійснення перевірки з аналогічних питань за той самий період, на думку КП «Луцькводоканал», в даному випадку є неправомірним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило КП «Луцькводоканал», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Луцька ОДПІ провела камеральну перевірку КП «Луцькводоканал» з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань із податку на додану вартість за період з 24.09.2012 р. по 09.09.2014 р., за результатами якої склала акт № 3786/15-01/03339489 від 11.09.2015 р.

Перевіркою встановлені порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань протягом вересня 2012 року - вересня 2014 року із сплати податку на додану вартість в розмірі 2 703 030 грн.

За наслідками камеральної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.09.2015 р. за № 0018141501 про сплату штрафу у розмірі 10% в сумі 195 394,88 грн та за № 0018161501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 20% в сумі 149 816,24 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства та у відповідності з встановленими фактами порушень сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.

Відповідно до пункту 36.1. ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 203 ПК України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковим кодексом України, зокрема підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За таких обставин, несплачені у встановлені законодавством строки суми податкового зобов'язання набувають статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було прийнято ряд рішень про розстрочення податкових зобов'язань, у відповідності до яких між позивачем та відповідачем було укладено Договори про розстрочення податкового боргу, в саме:

- 27.01.2012 р. - за № 1-Б про розстрочення податкового боргу в сумі 300 000 грн на період з 30.01.2012 р. по 25.12.2012 р.;

- 16.08.2013 р. - за № 6 про розстрочення грошових зобов'язань на суму 887 359 грн 86 коп. на період з 16.08.2013 р. по 27.12.2013 р.;

- 01.11.2013 р. - за № 35 про розстрочення податкового боргу на суму 298 974 грн 93 коп. на період з 30.10.2013 р. по 13.12.2013 р.;

- 21.01.2014 р. - за № 65 про розстрочення податкового боргу на суму 293 834 грн 54 коп. на період з 21.01.2014 р. по 18.06.2014 р.;

- 24.07.2014 р. - за № 104 про розстрочення податкового боргу на суму 282 422 грн 90 коп. на період з 24.07.2014 р. по 29.12.2014 р.

З дня укладення даних договорів Луцькою ОДПІ відповідно до вимог чинного законодавства на розстрочену суму грошового зобов'язання штрафи не нараховувалися.

Згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Луцькою ОДПІ до КП «Луцькводоканал» застосовано штрафні санкції у розмірах, визначених Податковим кодексом України, за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань за період з моменту виникнення податкового боргу до моменту укладення договорів про розстрочення податкового боргу.

Аналізуючи пункт 126.1 ст.126 ПК України, апеляційний суд вважає, що цією нормою прямо передбачена відповідальність у випадку несплати податкового зобов'язання у строк, встановлений Податковим кодексом України, а тому дана норма є прямою та не звільняє платника податків від нарахування штрафу за порушення строку сплати податків у разі укладення у майбутньому договору про розстрочення податкового боргу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України не визначено норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) у разі подання уточнюючого розрахунку після закінчення граничного строку подання розрахунків та спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених Податковим кодексом України, оскільки позивачем порушено свій обов'язок щодо своєчасної сплати податкового зобов'язання у строки, встановлені законом.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про допущені Луцькою ОДПІ процесуальні порушення під час проведення перевірки не заслуговують на увагу за наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

З наведеного видно, що податковий орган під час проведення перевірки вправі використовувати дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, включаючи відомості про надходження платежів з податку на додану вартість, а тому доводи про перевищення податковим органом своїх повноважень в цій частині є безпідставними.

Також є помилковим посилання підприємства на строки проведення камеральних перевірок, які зазначені у пункті 200.10 ст.200 ПК України, оскільки вони стосуються лише даних податкової декларації в частині правильності обчислення заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У даному випадку предметом перевірки були строки сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, тому при її проведенні застосовується загальний строк проведення камеральних перевірок.

Крім того, посилання позивача на проведення Луцькою ОДПІ позапланової виїзної перевірки за період 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р. з податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт від 08.10.2013 р., не заслуговують на увагу, оскільки предметом цієї перевірки була правомірність показників, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, а не своєчасність сплати задекларованих грошових зобов'язань, тобто ця перевірка проводилася не з аналогічних питань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо законності податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Луцькводоканал» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року в адміністративній справі № 803/3851/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 11 квітня 2016 року.