Рішення № 5706919, 02.04.2009, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

справа № 2-22/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2009 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.,

при секретарях - Кашура М.Ю., Семеновій Я.Ю., Свиридовій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані”, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК”, Дочірнього підприємства „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес”, ОСОБА_2 треті особи: Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, про визнання права власності визнання недійсним акту приймання передачі, додаткової угоди, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно - будівельної фірми „ВБК” до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані”, треті особи: Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, Дочірнє підприємство „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес”, про визнання договору недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані”, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК” треті особи: Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, Дочірнє підприємство „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані” про визнання права власності на АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом.

Після заміни сторони в зобов’язанні з 26.01.2006 року, 05.04.2006 року до суду звернулися правонаступник ОСОБА_3, ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані” про визнання права власності на АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом.

Уточнивши позовні вимоги просив визнати за ним право власності на вказану квартиру, визнати недійсним акт приймання передачі квартири, додаткової угоди, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення.

Зазначив, що 26 січня 2006 року уклав договір з ОСОБА_3 про заміну сторони в зобов’язанні, за яким ОСОБА_3 уступила йому свої права ї обов’язки за договором № 108 на будівництво житла в порядку пайової участі у будинку № 122-А по пр. Косіора у м. Харкові, укладеного 21 вересня 2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ “Продакшн трейдз компані”, за яким ОСОБА_3 сплатила відповідачеві 15150 грн., але не зважаючи на ті обставини, що відповідач за актом приймання передачі фактично передав ОСОБА_3 квартиру ще 21.09.2004 року, на цей час йому чиняться перешкоди у користуванні житлом.

Просив визнати за ним право власності на кв. 108 (загальною площею 69,9 кв. м.) в будинку 122-а по пр. Косіора в м. Харкові, зобов’язати КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати квартиру АДРЕСА_2 за ним на праві власності, в зв’язку з чим визнати недійсним акт приймання передачі квартири АДРЕСА_3 від 15.03. 2005 року складений між ТОВ Інвестеційно-будівельною фірмою „ВБК” та Дочірнього підприємства „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес”, а також додаткову угоду № 2 укладену між Дочірнім підприємством „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” та ОСОБА_2 про передачу АДРЕСА_4 та виселення ОСОБА_2 з зазначеної квартири.

ТОВ ІБФ “ВБК” позов не визнав посилаючись на те, що 20 квітня 2000 року між ТОВ ІБФ “ВБК” та ТОВ “ПТК” було укладено договір, згідно якого ТОВ ІБФ “ВБК” в строк до кінця 3 кварталу 2003 року було зобов’язано оплатити загальну житлову площу 6518,4 кв.м., але не менше 70% загальної суми, а ТОВ “ПТК” до кінця 4 кварталу 2003 року передати йому квартири загальною площею 6518,4 кв.м. ТОВ ІБФ „ВБК” свої зобов’язання виконало в повному обсязі, а ТОВ «ПТК» передало лише 743,48 кв.м. жилої площі у зазначеному будинку. Надалі ТОВ ІБФ «ВБК» в зв’язку з невиконанням ТОВ «ПТК» зобов’язань за договором звернувся з позовом в господарський суд Харківської області та за рішенням зазначеного суду від 20.04.2005 р. з ТОВ «ПТК» на користь ТОВ ІБФ «ВБК» стягнено в натурі 941,66 кв.м. жилої площі у вигляді квартир, які розташовані у будинку 122-А по пр. Косіора у м. Харкові. Стосовно спірної квартири вважає, що право власності на неї належало ТОВ ІБФ “ВБК” на підставі акту приймання передачі 19 квартир загальною площею 1073,8 кв.м. від квітня 2003 року.

В зустрічному позові до ОСОБА_1 та ТОВ “ПТК” просив визнати недійсним договір укладений між ТОВ “ПТК” та ОСОБА_1 стосовно АДРЕСА_4, посилаючись не те, що на виконання умов договору № 9 укладеного 20.04.2000 року між ТОВ ІБФ „ВБК” та ТОВ “ПТК” та додатку № 1 до вказаного договору квартира № 108 переходила у власність до ТОВ БФ “ВБК”. На виконання зазначеного договору за актом приймання-передачі від квітня 2003 року квартира АДРЕСА_3 передана від ТОВ “ПТК” до ТОВ ІБФ “ВБК”. Виходячи з того, що позивачем за первинним позовом оплату за квартири було розпочато з 21.09.2004 року, а будинок прийнято до експлуатації 18.02.2004 року, що свідчить про те, що ОСОБА_3 фінансування будівництва не здійснювалось, просив визнати недійсним договори від 21.09.2004 року та додаткові угоди до зазначеного договору від 23.09.2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ “ПТК” недійсними як фіктивними договорами та додаткові угоди удаваними на підставі ч. 1 ст. 235 ЦК України з метою приховування іншого правочину.

ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав у зустрічному позові просив визнати себе добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_5, визнати право власності на зазначене житло.

В зустрічному позові до ОСОБА_1, ТОВ “ПТК” та ТОВ ІБФ «ВБК» посилався на те, що 26 грудня 2003 року між ним та ДП „Прогрес” ТОВ „Прогрес” укладено договір на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_6, в а подальшому згідно до додаткової угоди № 2 підписаної між тими ж сторонами від 03 березня 2005 року ДП „Прогрес” ТОВ „Прогрес” передав йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_7, власником якої він себе і вважає.

ТОВ “ПТК” проти позову ОСОБА_1 не заперечував, вважає законним передачу йому спірної квартири на підставі договору, додаткової угоди та акту приймання передачі від 05 січня 2005 року і договору про заміну сторони в зобов’язанні.

Проти позову ТОВ ІБФ «ВБК» та позову ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на те, що за частину сплачених грошей ТОВ ІБФ “ВБК” фактично отримало 743,48 кв.м. загальної площі в будинку і в цю площу спірна квартира № 108 не ввійшла, як і не ввійшла в стягнену з ТОВ «ПТК» на користь ТОВ ІБФ «ВБК» жилу площу в натурі у розмірі 941,66 кв.м. у вигляді квартир у будинку 122-А по пр. Косіора у м. Харкові за рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року, оскільки спірна квартири за актом приймання-передачі від 05.01.2005 року була передана ОСОБА_3 ще до ухвалення рішення господарським судом.

Існування акту приймання-передачі 19 квартир загальною площею 1073,8 кв.м. між ТОВ “ПТК” та ТОВ ІБФ “ВБК” від квітня 2003 року не визнає.

ДП „Прогрес” ТОВ „Прогрес” позов ОСОБА_1 не визнав, підтримав позов ТОВ ІБФ «ВБК» та ОСОБА_2, посилаючись на те, що 31.03.1999 року між ним та ТОВ «Інсайд» (правонаступником якого є ТОВ ІБФ «ВБК»), укладено договір купівлі-продажу 2-х квартир в будинку № 1 по пр. Гагаріна у м. Харкові. Згідно до додаткової угоди від 25.12.2003 року підписаної між ДП „Прогрес” ТОВ „Прогрес” та ТОВ ІБФ «ВБК» договір купівлі продажу від 31.03.1999 року змінено на договір дольової участі, згідно до якого ТОВ ІБФ «ВБК» зобов’язалося передати квартири № 10 та № 17 у будинку 122 по пр. Косіора у м. Харкові у власність ДП „Прогрес” ТОВ „Прогрес”, та 01.03.2005 року підписано додаткову угоду між ДП „Прогрес” ТОВ „Прогрес” та ТОВ ІБФ «ВБК» про передачу квартири АДРЕСА_8, а 15.03.2005 року між тими ж сторонами підписано і акт прийому-передачі.

Третя особа КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” покладалось на розсуд суду.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ТОВ ФБФ “ВБК” та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 20 квітня 2000 року між ТОВ “ВБК” та ТОВ “ПТК” було укладено договір № 9, згідно якого ТОВ “ВБК” в строк до кінця 3 кварталу 2003 року було зобов’язано оплатити загальну житлову площу 6518,4 кв.м., але не менше 70% загальної суми, а ТОВ “ПТК” до кінця 4 кварталу 2003 року передати йому квартири загальною площею 6518,4 кв.м. в будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові.

Згідно до додатку № 1 до вказаного договору двокімнатна квартира № 108 площею 56,14 кв.м. розташована на першому поверсі будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові підлягала передачі у власність ТОВ ІБФ «ВБК». (т. 2 а.с.63-65)

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року з ТОВ «ПТК» на користь ТОВ ІБФ «ВБК» стягнено в натурі 941,66 кв.м. житлової площі у вигляді квартир, які розташовані у будинку 122-А по пр. Косіора у м. Харкові. Як вбачається з тексту рішення, за розрахунками позивача, відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором № 9 та передав позивачеві за актами прийому-передачі від 02.04.2003 року 743,48 кв.м. житлової площі у вказаному будинку. (т.2 а.с. 70-73)

Отже, підставою для встановлення господарським судом факту часткового виконання зобов'язання ТОВ “ПТК” перед ТОВ ІБФ “ВБК” в частині передачі житла, є надання ТОВ ІБФ “ВБК”, як позивачем, актів приймання-передачі житла від 02.04.2003 року, при цьому у рішенні господарського суду відсутні посилання на наявність інших актів приймання-передачі, а саме акту від квітня 2003 року на 19 квартир загальною площею 1073,8 кв.м..

За таких обставин суд приходить до висновку, що невизнання ТОВ ІБФ «ВБК» права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 ґрунтуються на наявності договору № 9 між ТОВ ІБФ „ВБК” та ТОВ „ПТК” від 20 квітня 2000 року та акту приймання передачі від квітня 2003 року.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Представником ТОВ ІБФ “ВБК” не надано суду оригіналу акту приймання-передачі житла від квітня 2003 (2004) року на 19 квартир загальною площею 1073,8 кв.м. в будинку 122-А по пр. Косіора у м. Харкові.

Як вбачається з копії висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи № 12253 по справ № 37/270-07 від 21.04.2008 року, наданої господарським судом Харківської області, підпис від імені ОСОБА_4, у акті прийому-передачі від квітня 2003 року, (квартири №№ 14, 15, 16, 21, 22, 23, 46, 47, 55, 67, 69, 70, 75, 76, 86, 88, 108, 123, 145), загальною площею 1073,8 кв.м. в рядку директор ТОВ «ПТК» ОСОБА_4, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Отже посилання представника ТОВ ІБФ “ВБК” на існування зазначеного акту в суді не доведено і іншими доказами не підтверджено, і тому на підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК України, суд не може прийняти як належний доказ електрофотокопію акту приймання-передачі від квітня 2003 року.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню факт встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року і з цих підстав суд не приймає до уваги будь-які посилання ТОВ ІБФ “ВБК” про виникнення права власності на підставі акту приймання передачі.

21 вересня 2004 року між ОСОБА_3 та відповідачем ТОВ „ПТК” укладено договір № 108 на будівництво житла в порядку пайової участі, предметом якого є участь ОСОБА_3 у будівництві житлового комплексу за адресою АДРЕСА_9. Згідно до умов зазначеного договору ОСОБА_3 повинна сплатити загальну вартість житла на суму 123548 грн. Прийом-передача побудованої квартири виконавцем пайовику повинна здійснюватися шляхом підписання акту прийому-передачі, та оформлення права власності у БТІ в строк не пізніше 01.11.2005 року.(т.1 а.с. 12)

23 вересня 2004 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду згідно до умов якої право власності на квартиру АДРЕСА_10 переходить від виконавця пайовику з моменту підписання двостороннього акту прийому-передачі.(т.1 а.с. 13)

05 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ „ПТК” підписано акт прийому-передачі згідно якого на виконання умов договору від 21 вересня 2004 року по будівництву жилого будинку 122-А по пр. Косіора у м. Харкові ТОВ „ПТК” передало ОСОБА_3 квартиру № 108, загальною площею 69,9 кв.м. у зазначеному будинку. (т.1 а.с. 14)

26 січня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ТОВ „ПТК” укладено договір про заміну сторони в зобов’язанні за яким ОСОБА_3 уступила (передала) ОСОБА_1 свої права ї обов’язки за договором № 108 від 21.09.2004 року на будівництво житла в порядку пайової участі. (т. 1 а.с. 20)

26 січня 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ТОВ „ПТК” підписано акт прийому-передачі згідно якого на виконання умов договору про заміну строни в зобов’язанні (відступлення права вимоги і переведення боргу за договором № 108 на будівництво житла в порядку пайової участі від 21.09.2004 року та додаткової угоди від 23.09.2004 року) ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 квартиру № 108, загальною площею 69,9 кв.м. у зазначеному будинку. (т.1 а.с. 21)

Заміну сторони у зобов’язанні було проведено у відповідності до вимог ст.ст. 513, 520, 521 ЦК України.

Рішенням Харківської Міськради № 114 від 18 лютого 2004 року було затверджено акти державних приймальних та державних технічних комісій про прийняття в експлуатацію житлового будинку № 122 по пр. Косіора в м. Харкові.(т.1 а.с. 29)

За умовами зазначених договорів ОСОБА_3 сплатила відповідачеві за квартиру № 108 – 15150,00 грн., що підтверджується платіжними документами. При цьому суд приймає до уваги пояснення позивача, що остаточна сплата вартості квартири була проведена ним під час судового розгляду, що було викликано неможливістю оформлення права власності на квартиру.

Згідно до ст. 509 ЦК України з обов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Частинами 4 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з вимог ст. 526 ЦК України з обов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ОСОБА_3 та її правонаступником ОСОБА_1 та ТОВ „ПТК” досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Виходячи з того, що на час укладання та виконання договору між позивачем та ТОВ „ПТК” спірна квартира не передавалась ТОВ ІБФ „ВБК” ні за договором ні за рішенням судів, а позивачем виконано умови договору з ТОВ «ПТК», то суд визнає за ним право власності на спірну квартиру.

Задовольняючи позов, суд також вважає за необхідне зобов’язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за позивачкою право власності на спірну квартиру.

В зв'язку з задоволенням позову ОСОБА_1 суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ ІБФ „ВБК”.

Згідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В той же час ТОВ ІБФ «ВБК» не довів в суді, що спірна квартира АДРЕСА_11 належала йому на законних підставах і він щодо неї мав право вчиняти відповідні правочини.

31 березня 1999 року між ТОВ «Інсайд» та ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» укладено договір купівлі-продажу кв. 288 та АДРЕСА_12.

10 липня 2001 року між ТОВ ІБФ «ВБК» та ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» підписано додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 31.03.1999 року, за якою в зв’язку з реорганізацією ТОВ «Інсайд» та приєднання до ТОВ ІБФ «ВБК» продавцем за договором купівлі продажу є ТОВ ІБФ «ВБК».

25.12.2003 року між ТОВ ІБФ «ВБК» та ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 31.03.1999 року, згідно до якої зазначений договір вважається договором дольової участі у будівництві квартир № 10 та № 17 у будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові, за яким ТОВ ІБФ «ВБК» є пайовиком, а ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» дольщиком.

01 березня 2005 року між ТОВ ІБФ «ВБК» та ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» укладено додаткову угоду на виконання договору купівлі-продажу від 31.03.1999 року про передачу від ТОВ ІБФ «ВБК» на користь ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» квартири № 108 та № 156 у будинку 122 по пр. Косіора у м. Харкові.

15 березня 2005 року між ТОВ ІБФ «ВБК» та ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» підписано акт прийому-передачі згідно якого на виконання умов договору від 31.03.1999 року ТОВ ІБФ «ВБК» передало ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» квартиру № 108, загальною площею 69,9 кв.м. у будинку 122 по пр. Косіора у м. Харкові.

Як уже зазначалося в рішенні ТОВ ІБФ «ВБК» спірна квартира не передавалась ні за договором ні за рішенням судів, даних про визнання на неї права власності за ТОВ ІБФ «ВБК» матеріали справи не містять. Отже всі правочини вчинені зі вказаною квартирою за участю ТОВ ІБФ «ВБК», ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» і ОСОБА_2 є недійсними з наслідками передбаченими ст. 216 ЦК України.

В той же час 26 грудня 2003 року між ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» як дольщиком та ОСОБА_2 як учасником укладено договір дольової участі за яким ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» зобов’язалося передати, а ОСОБА_2 прийняти і сплатити долю в жилій площі у вигляді трикімнатної квартири площею 62,71 кв.м. за № 10, згідно до переліку квартир (додаток № 1 до договору № 9 від 30.04.2000 р. укладеного між ТОВ ІБФ «ВБК» та ТОВ «ПТК») у будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові.

В той же день ОСОБА_2 сплачено пайовий внесок у повному обсязі до умов договору на суму 44100 грн.

03 березня 2005 року між ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 за якою на виконання договору від 26.12.2003 року ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» передає, а ОСОБА_2 приймає трикімнатну квартиру № 108 загальною площею 69,9 кв.м. у будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у повному обсязі сплачено пайовий внесок.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Підстави для витребування майна від добросовісного набувача передбачені ст. 388 ЦК України, а саме, якщо майно придбане за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.(ч. 1 ст. 388 ЦК України)

Оскільки ОСОБА_2 придбав за відплатним договором квартиру у ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес», якому в свою чергу вона була передана ТОВ ІБФ «ВБК», та якому вона ніколи не належала, ОСОБА_1 має право на витребування її з чужого незаконного володіння, тобто у ОСОБА_2

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вніс пайовий внесок за квартиру № 10 загальною площею 62,71 кв.м. в будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові, а за додатковою угодою № 2 від 03 березня 2005 року прийняв спірну, трикімнатну квартиру № 108 загальною площею 69,9 кв.м. у будинку № 122 по пр. Косіора у м. Харкові.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відмовляє ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання його добросовісним набувачем та визнання права власності на АДРЕСА_13.

В свою чергу ОСОБА_2 не позбавлений права витребувати від ДП «Прогрес» ТОВ «Прогрес» сплачений ним пайовий внесок.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України яка встановлює непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Здійснення права власності врегульовано ст. 319 ЦК України, якою передбачено що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже власник може вимагати усунення будь яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння.

Таким чином, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру та витребувавши її з чужого незаконного володіння суд вважає за необхідне виселити ОСОБА_2 зі спірної квартири з усіма належними його речами без надання іншого жилого приміщення, на підставі положень ч.1 ст. 109 ЖК України.

Судові витрати суд розподіляє у відповідності до ст. 88 ЦПК України і стягує з “Продакшн трейдз компані” та з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК”, ОСОБА_2, Дочірнього підприємства „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” по 35,42 грн. на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат по сплаті судового збору при зверненні до суду.

Крім того стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані” та з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК”, ОСОБА_2, Дочірнього підприємства „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” по 273,34 грн. судового збору на користь держави та по 7,5 грн. витрат на технічно-інформаційне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 17, 27, 31, 60, 61, 88, ч. 3 ст. 209, ст. 218 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 203, ч. 4, 5 ст. 203, ст.ст. 319, 321, 330, ч. 1 ст. 388, ст.ст. 509,526 ЦК України, ч. 1 ст. 109 ЖК України, суд, -

Керуючись ст. ст. 10, 11, 17, 27, 31, 60, 61, 88, ч. 3 ст. 209, ст. 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 108 (загальною площею 69,9 кв. м.) будинку № 122-А по пр. Косіора в м. Харкові.

Зобов’язати КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на праві власності.

Висилити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК” - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані” та з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК”, ОСОБА_2, Дочірнього підприємства „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” по 35,42 грн на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат по сплаті судового збору при зверненні до суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані” та з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК”, ОСОБА_2, Дочірнього підприємства „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” по 273,34 грн. на користь держави витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продакшн трейдз компані” та з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-будівельної фірми „ВБК”, ОСОБА_2, Дочірнього підприємства „Прогрес” Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” по 7,5 грн. витрат на технічно-інформаційне забезпечення розгляду справи: одержувач: УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 24134604, Банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31216259700009, КБК: 22050000.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: