Ухвала суду № 57069062, 07.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 квітня 2016 р.Справа № 876/11968/15Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Іщук Л. П., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

представника позивача - Гавриченко Ж. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2015 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» про стягнення з відповідача на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів основний борг за 2014 рік в сумі 18327,14 грн. та пеню в сумі 217,68 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем не дотримано нормативу працевлаштування інвалідів, передбаченого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому, останній повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року позов задоволено. Постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за 2014 рік в розмірі 18544,82 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, досліджено матеріали справи, внаслідок чого суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неможливість повного з'ясування всіх обставин справи і прийняття законного і обґрунтованого рішення за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Згідно із ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

Статтею 79 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» випливає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому ст. 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Аналіз зазначених норм, на переконання суду апеляційної інстанції, дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також у разі невжиття заходів спрямованих на недопущення порушення.

Отже, слід встановити чи вживались відповідачем заходи спрямовані на недопущення порушення. Матеріали справи не містять доказів підтвердження або спростування вчинення відповідачем таких дій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що для правильного встановлення усіх обставин у справі необхідно витребувати у Пустомитівського районного центру зайнятості належним чином засвідчені копії всіх поданих у 2014 році товариством з обмеженою відповідальністю «Саньков клаб» статистичних звітів форми № 3-ПН.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 КАС України ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 11, ст. ст. 69-71, 79, 138, 158-160, 165, 196, ч. 2 ст. 211, ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Витребувати у Пустомитівського районного центру зайнятості належними чином засвідчені копії всіх поданих у 2014 році товариством з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» статистичних звітів форми № 3-ПН.

Копію ухвали надіслати Пустомитівському районному центру зайнятості.

Встановити строк для надсилання Пустомитівським районним центром зайнятості витребуваних письмових доказів - 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Роз'яснити Пустомитівському районному центру зайнятості, що, відповідно до ст. 271 КАС України, у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Л. П. Іщук

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 11 квітня 2016 року.