Ухвала суду № 57069015, 05.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 р.Справа № 816/3579/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі № 816/3579/15

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю прокурора Полтавської області

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулася до суду з позовом в якому просила:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності з фізичних осіб у розмірі 304 737,54 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності з фізичних осіб у розмірі 304737,54 грн.

ОСОБА_1 (далі - відповідач) не погодившись рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, заперечення проти неї вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець зареєстрована з 02.10.2006р., перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та має в користуванні земельну ділянку площею 11593 кв. м. по АДРЕСА_1 для обслуговування та експлуатації повнозбірного охолоджуючого сховища згідно договору оренди від 08.09.2010 року з Кременчуцькою міською радою (т. 1 а.с. 208).

Протягом 2012-2014 року відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з плати за землю (т.1 а. с. 12-19)

За звітні періоди 2012-2014 року за відповідачем рахується борг з орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності у сумі 304 737,54 грн.,( з яких 302 720,58 грн. - недоїмка, пеня - 2 016, 96 грн.) який виник внаслідок несплати самостійно визначених сум грошового зобов'язання у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та визначеного податковим органом грошового зобов'язання зі сплати штрафу, а саме податкових деклараціях:

за 2012 рік №3625 від 15.02.2012 у розмірі 8 843,60 грн. (за грудень 2012 року);

за 2013 рік №1300008035 від 26.02.2013 у розмірі 138776,56 грн. (за січень - грудень 2013 року);

за 2014 рік №1400009764 від 30.01.2014 у розмірі 138776,56 грн. (за січень-грудень 2013 року) (а.с.12-19).

уточнюючої податкової декларації з плати за землю №130008033 з терміном сплати 26.02.2013, згідно з якою нараховано збільшення податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності у розмірі 9 523,87 грн. (а.с.14-15).

та податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 17.03.2015 року №0008641504/1007, яким відповідача зобов'язано сплати штраф у розмірі 6799,99грн. за затримку сплати грошового зобов'язання, врученого відповідачу 24.03.2014 року (а.с.20).

У зв'язку з несплатою сум податкової заборгованості, на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачу нарахована пеня у розмірі 2016,96 грн.

Задовольняючи позов суду першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не сплачено узгоджений податковий борг в добровільному порядку, а тому є підстави для його стягнення в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно зі ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1).

Судом встановлено, що відповідачем за період з 2012 року по 2014 рік подавалися податкові декларації та уточнюючий розрахунок щодо податкового зобов'язання з плати за землю, в яких нею було визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 295 920, 59 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає платник податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що ФОП ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки та у строки, визначені Податковим кодексом України, зобов'язання з орендної плати за землю нею не сплачено.

Також сума боргу включає визначений податковим органом штраф в розмірі 6 799, 99 грн. в податковому повідомленні-рішенні Кременчуцької ОДПІ від 17.03.2015р. Доказів оскарження зазначеного повідомлення-рішення матеріали справи не містять, а отже воно є чинним та сума грошового зобов'язання, визначена в ньому набула статусу податкового боргу.

Наявність податкового боргу за відповідачем підтверджується також відомостями облікових карток платника податків .(а.с. 113-117, 233).

Відповідно до п.59.1 ст. 59 ПК України, передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилися, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі зазначених норм Податкового кодексу України позивачем винесено податкову вимогу № 1447 від 25.02.12 року, доказів оскарження якої колегії суддів не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що підстави виникнення податкової заборгованості, наявність боргу у визначеному позивачем розмірі, а також дотримання податковим органом встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання станом на час розгляду справи, набула статусу податкового боргу та не сплачена добровільно відповідачем, така сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ні відповідачем, ні її представником не подавалися податкові декларації за 2012-2014 роки до податкового органу, а надані декларації не містять підпису відповідача, колегією суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано. Крім того, судом першої інстанції досліджувалися оригінали податкових декларацій за земельні ділянки за 2012-2014р., які були подані відповідачем на паперовому носії.

Доводи відповідача щодо не вірного застосування судом першої інстанції норм Податкового Кодексу України, які стосуються заборгованості зі сплати податків фізичними особами, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до пунктів 288.2,288.3 ПК України передбаченого, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка надана в оренду.

ФОП ОСОБА_1 є землекористувачем за договором оренди земельної ділянки від 08.09.2010р. , є платником загальнодержавного податку -плати за землю у формі орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і зобов'язана сплачувати його в строки та розмірах, визначених Податковим Кодексом.

Відповідно до п. 288.7 статті 288 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено самостійно визначене грошовому зобов'язання, а також сума штрафу, визначена податковим органом в податковому повідомленні-рішенні від 17.03.2015р., а тому наявні підстави для задоволення позову про стягнення податкового боргу.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі № 816/3579/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2016 р.