Постанова № 57068192, 06.04.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року справа № 823/5453/15

13 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

суддів - Бабич А.М., Каліновська А.В.

при секретарі судового засідання - Сосюрі Ф.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача Бойка Л.Д. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

28.12.2015 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_3 (далі-позивач) до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі-відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі-відповідач 2) у якій, з урахуванням заяви від 11.03.2016 про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо відмови провести розслідування травми, що отримав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні службових обов'язків 06.12.2014 у Авдіївському міському відділі Головного управління МВС України в Донецькій області неправомірними;

- зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та Міністерство внутрішніх справ України провести розслідування травми, що отримав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні службових обов'язків 06.12.2014 у Авдіївському міському відділі Головного управління МВС України в Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що керівництвом УМВС України в Черкаській області проігноровані вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок № 1346), зокрема, п. 2.1 Порядку № 1346 передбачає, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що 06.12.2014 близько 17.30 год. під час несення служби по охороні адміністративного приміщення Авдіївського РВ УМВС в Донецькій області, в якому дислокувався зведений загін на першому поверсі відбувся вибух, в результаті якого отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості співробітники вказаного загону та які були направлені в лікувальний заклад, а також по яких було проведено службове розслідування за місцем настання події. Серед працівників, стосовно яких проведено службове розслідування, ОСОБА_3 не було, медична допомога йому не надавалась. Згідно з Порядком № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу легшу роботу терміном не менш, як на один робочий день. Оскільки у ОСОБА_3 не було втрати працездатності і він не потребував переведення його на іншу легшу роботу, то службове розслідування щодо нього не проводилося відповідно до наказу МВС України від 12.03.2013 №230 «Про затвердження інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України».

Також представником відповідача 1 зазначено, що 05.11.2015 ОСОБА_3 звернувся до начальника УМВС України в Черкаській області з заявою, у якій просив провести розслідування даного нещасного випадку, на підставі п. 3.24 Порядку № 1346, згідно з яким нещасні випадки (у тому числі поранення) з працівниками, які виконували завдання (роботи) у складі зведених загонів (груп, бригад, транспортні колони), сформованих певним підрозділом, розслідуються цим підрозділом за участю представника підрозділу, що направив працівника. Доказів на підтвердження того, що з ОСОБА_3 стався нещасний випадок чи на нього подіяли небезпечні чи шкідливі виробничі фактори, що призвели до втрати працездатності, в підрозділі відсутні, а згідно з проведеним службовим розслідуванням від 02.03.2015 ОСОБА_3 як потерпілий не значиться.

Відповідач 2 в судове засідання 06.04.2016 свого представника не направив, причини його неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позиції сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при вирішенні справи застосовується законодавство України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII визначено, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист, що включає в себе право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника та в інших випадках передбачених законом.

Статтею 21 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV (далі - Закон № 638) передбачено, що особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають військовослужбовці, працівники і службовці центральних та місцевих органів виконавчої влади, які беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 14.11.2015 № 372 о/с «Про відрядження працівників СБСМ «Грифон», НДЕКЦ, штабу, АТГ, УГБ, ППС, СУ Звенигородського РВ, Черкаського РВ, Придніпровського РВ та Соснівського РВ УМВС» (а.с.127), з метою виконання завдань, визначених Законом № 638, та несенням служби в районах проведення антитерористичної операції, а також на виконання вимог вказівки МВС від 12.11.2014 № 10326 ОСОБА_3 разом з іншими працівниками УМВС України в Черкаській області було направлено у відрядження до м. Авдіївка Донецької області, що підтверджується довідкою від 12.12.2014 № 7719 (а.с.17).

06.12.2014 під час перебування позивача в будівлі Авдіївського міського відділу УМВС України в Донецькій області, що за адресою: вул. Молодіжна, 4. м. Авдіївка, Донецька область - близько 19 год. 30 хв. в неї влучив артилерійський снаряд, що підтверджується спецповідомленням (а.с.128), наказом від 15.12.2014 № 335 (а.с.131), доповідною запискою від 12.01.2015 (а.с.132-133), висновком від 18.12.2014 (а.с.142-143).

Згідно з витягом з наказу від 15.12.2014 № 100 (а.с.47) ОСОБА_3 вважається таким, що перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових завдань.

Відповідно до рішення від 05.06.2015 № 9/І/ХХІV/І ОСОБА_3 надано статус учасника бойових дій (а.с.21), про що видано посвідчення від 03.07.2015 серії МВ № 023927 (а.с.22).

Перебування позивача в зазначений час у будівлі Авдіївського міського відділу УМВС України в Донецькій області підтверджується додатком до наказу від 15.11.2014 № 327 (а.с.135) та копією витягу із книги нарядів, відповідно до якої, він перебував в наряді ПО-1 (пост по охороні місця дислокації зведеного загону УМВС України в Черкаській області) з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. 06.12.2014 (а.с.93, зворотній бік).

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 заділо вибуховою хвилею, стала боліти голова, позакладало вуха, почало нудити, самопочуття погіршувалось, але у зв'язку із продовженням артилерійського обстрілу, не було можливої звернутися до лікарні саме цього дня.

Наступного дня, 07.12.2014, у зв'язку з поганим самопочуттям, позивач звернувся до Авдіївської Центральної міської лікарні у якій знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з 07.12.2014 до 15.12.2014, що підтверджується «Эпикризом» від 15.12.2014 № 4974/611 (а.с.12), в якому вказано діагноз: струс головного мозку (травма при виконанні службових обов'язків 06.12.2014) з цефалгією, артеріальною гіпертензією астено-невротичним синдромом, гострий посттравматичний тубоотит, мирінгіт (баротравма).

24.12.2014 позивач звернувся до невропатолога поліклініки УМВС у Черкаській області із скаргами на погіршення самопочуття, що сталося унаслідок події 06.12.2014, що підтверджується відмітками у амбулаторній картці позивача (а.с.14-15).

З 09.02.2015 до 23.02.2015 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні лікарні УМВС у Черкаській області, що підтверджується випискою № 293\177, у якій зазначено: діагноз - НІІД по гіпертонічному типу, не стійка, помірно виражена. СН 0. СКД. Гіперплазія щитовидної залози І-ІІ ст.; скарги - на періодичні головні болі, підвищений артеріальний тиск до 150\100 мм.рт.ст. (а.с.44).

05.11.2015 позивач звернувся із заявою до УМВС в Черкаській області з проханням проведення розслідування за фактом отримання ним травми 06.12.2014.

09.11.2015 позивачеві надано відповідь УМВС в Черкаській області № 16/1-32, в якій зазначено, що оскільки позивачем не було надано матеріалів, що підтверджують втрату його працездатності, згідно п. 2.1 Порядку № 1346 такі нещасні випадки розслідуванню не підлягають (а.с.51).

Однак, відповідно до п. 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Згідно з п. 2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

За приписами п. 3.4 Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Пунктом 3.5 Порядку № 1346 визначено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Положеннями п. 3.8 Порядку № 1346 визначено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

З аналізу наведених положень Порядку № 1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:

- раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;

- звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення);

- повідомлення про нещасний випадок.

Відповідно до досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач внаслідок події, що сталася 06.12.2014 під час його перебування в будівлі Авдіївського міського відділу УМВС України в Донецькій області при виконанні ним службових обов'язків, отримав травму, що призвела до втрати позивачем працездатності більше ніж на один робочий день (з 07.12.2014 до 15.12.2014, що підтверджується «Эпикризом» № 4974/611 (а.с.12)).

24.12.2014 позивач звернувся до невропатолога із скаргами на погіршення самопочуття, що сталося унаслідок події 06.12.2014, що підтверджується відмітками у амбулаторній картці позивача (а.с.14-15), а з 09.02.2015 до 23.02.2015 перебував на лікуванні в терапевтичному відділенні лікарні УМВС України в Черкаській області у зв'язку із погіршенням самопочуття (а.с.16).

Проте, за даними фактами відповідачем не було проведено розслідування зазначеного нещасного випадку, у тому числі за зверненням позивача від 05.11.2015 за фактом отримання ним травми під час виконання службових обов'язків 06.12.2014 (а.с.51).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіряючи правомірність поведінки відповідача у спірних відносинах, з огляду на ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, де визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у проведенні розслідування травми, що отримав ОСОБА_3 при виконанні службових обов'язків 06.12.2014 у Авдіївському міському відділі УМВС України в Донецькій області, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо відмови провести розслідування травми, що отримав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні службових обов'язків 06.12.2014 у Авдіївському міському відділі Головного управління МВС України в Донецькій області.

Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та Міністерство внутрішніх справ України провести розслідування травми, що отримав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні службових обов'язків 06.12.2014 у Авдіївському міському відділі Головного управління МВС України в Донецькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головоючий суддя О.А. Рідзель

Судді: А.М. Бабич А.В. Каліновська

Постанову складено у повному обсязі 11.04.2016.