Постанова № 57068020, 19.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 р. Справа № 804/16157/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Пасічнику Т.В.

за участю представників:

позивача Васильєва О.В., Дорошенко Г.В.

відповідача Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (форма «Р») від 30.04.2015 року №0001022203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство». Дії відповідача, висновки акту №285/04-66-22-03/39099089 від 20.03.2015 року, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.04.2015 року №0001022203 вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.03.2015 року №142 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами покупцями та постачальниками за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №285/04-66-22-03/39099089 від 20.03.2015 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство»: п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України по операціях по ланцюгу постачання у серпні 2014 року ТОВ «ЖЖЕП» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 291 291,7 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення від 20.04.2015 року, в яких просив переглянути висновки, викладені в акті перевірки.

У своїй відповіді на заперечення №4100/04-66-22.1/10 від 27.04.2015 року податковий орган відмовив позивачу у задоволенні вимоги щодо перегляду висновків акту №285/04-66-22-03/39099089 від 20.03.2015 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022203 від 30.04.2015 року, яким ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 436 938,00 грн., в тому числі 291 292 грн. за основним зобов'язанням та 145 646 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

25.05.2015 року позивач надіслав скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.04.2015 року за №0001022203.

У своєму рішенні про результати розгляду скарги №6584/10/04-36-10-07-09 від 16.07.2015 року податковий орган залишив без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.04.2015 року за №0001022203, а скаргу - без задоволення.

30.10.2015 року позивач надіслав до Державної фіскальної служби України скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення.

19.11.2015 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення №24401/6/99-99-10-01-01-25 про залишення скарги без розгляду.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Гранд Крістал», ТОВ «Анріон» з огляду на відсутність в них основних засобів, належним чином оформлених паперових носіїв.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Анріон» з позивачем, у останнього відсутнє право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 28.07.2014 року позивачем ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» (Замовник) було укладено договори підряду з ТОВ «Гранд Крістал» (Підрядник) за №№П-28, П-28/1.

Відповідно зазначених договорів Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Умовами договору №П-28 від 28.07.2014 року передбачено виконання Підрядником наступних видів робіт: технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, несучих та захисних конструкцій, столярних виробів; промивка системи опалення, ревізія елеваторних вузлів, тощо; утримання внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, несучих та захисних конструкцій, столярних виробів в належному технічному стані, вжиття своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям; забезпечення справності і функціонування у заданому режимі внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, несучих та захисних конструкцій, столярних виробів; проведення профілактичних оглядів та усунення, ліквідація аварійних ситуацій на внутрішньо будинкових системах тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, несучих та захисних конструкціях, столярних виробах; профілактичний огляд сміттєпроводів.

Підрядник виконує роботи за цим договором щодо житлових будинків, перелік яких зазначено у додатку №1 до цього договору і складає 632 будинки.

Умовами договору №П-28/1 від 28.07.2014 року передбачено виконання Підрядником наступних видів робіт: скошування трави на газонах на території 421 200 кв.м у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та використовування запобіжних заходів у боротьбі з амброзією.

На виконання умов договорів між ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» та ТОВ «Гранд Крістал» підписано акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні на загальну суму 1 675 558 грн., в тому числі ПДВ 279 259,7 грн.

Судом було встановлено, що 03.06.2014 року позивачем ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» (Покупець) було укладено договір поставки з ТОВ «Анріон» (Постачальник) за №03/06.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити в строк та на умовах цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності.

На виконання умов договору №03/06 від 03.06.2014 року між ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» та ТОВ «Анріон» підписано акт приймання-передачі товару та податкові накладні на загальну суму 60 160 грн., в тому числі ПДВ 12 032 грн.

Згідно пункту 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань та на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Відповідно до положень пунктів 85.2., 85.4., 85.8. статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документі повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Судом встановлено, що в наданих актах здачі-прийняття робіт по господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ «Гранд Крістал» не зазначено зміст та обсяг господарської операції та одиницю виміру. В актах також відсутні кількісні і вартісні показники, інформація про кількість використаних людино-годин, матеріалів та основних засобів, не конкретизовано фактичний зміст.

Позивачем не були надані графіки проведення робіт, документи про кваліфікацію та кількість задіяних робітників, що виконували роботи, технічних засобів.

Суд також звертає увагу, що основними видами господарської діяльності позивача є комплексне обслуговування об'єктів, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, установлення столярних виробів, малярні роботи та скління, каналізація, відведення й очищення стічних вод, будівництво трубопроводів.

Отже, предмет договорів підряду з ТОВ «Гранд Крістал» №№П-28, П-28/1 від 28.07.2014 року відповідає видам господарської діяльності, яку підприємство може здійснювати самостійно.

В даному випадку, в ході перевірки та аналізу інформаційних ресурсів ДФС України податковим органом було встановлено, що у ТОВ «Гранд Крістал» відсутня інформація про наявність основних фондів для виконання робіт за договорами з позивачем, а кількість працюючих 10 осіб, в той час як у позивача в відповідному періоді кількість працюючих складала 337 осіб (361 за даними перевірки).

Отже, є недоведеною наявність ділової мети для залучення для виконання робіт саме ТОВ «Гранд Крістал», оскільки всі зазначені роботи підприємство мало можливість виконувати самостійно, маючи значу кількість кваліфікованих працівників, в той час як у контрагента чисельність таких робітників, відповідно баз даних лише 10 осіб.

При цьому судом критично оцінюються доводи позивача, що дане підприємство було залучено позивачем до виконання робіт у зв'язку з активною підготовкою опалювальних систем будинків до опалювального сезону, оскільки такі роботи було надано в серпні, а початок опалювального сезону розпочався в жовтні 2014 року.

Окрім того, судом приймається до уваги, що місцем реєстрації ТОВ «Гранд Крістал» є м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 12, а об'єкти виконання робіт знаходились в м. Дніпропетровську.

Зокрема, позивачем до судового засідання були надані звіти про виконані роботи та технічні завдання, які не були надані ні до перевірки, ні під час адміністративного оскарження, які також не розкривають зміст та обсяг господарської операції, не містять кількісні і вартісні показники, інформацію про кількість використаних людино-годин, матеріалів та основних засобів, не конкретизовано фактичний зміст.

З пояснень представника позивача вбачається, що при здійсненні робіт не були використані матеріали, що протирічить зазначеній в наданих документах інформації, оскільки зокрема виконувались роботи по склінню, ремонту та ін.

Суд вважає, що виявлені обставини не дають можливості встановити реальність надання послуг ТОВ «Гранд крістал» на адресу позивача.

Окрім того, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за № 2344-III (у відповідній чинній редакції) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

В даному випадку, позивачем а ні до перевірки, а ні до суду не надано підтверджуючі документи щодо транспортування або доставки товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, позивачем в судовому засіданні було зазначено про доставку (транспортуваня) зазначених товарно-матеріальних цінностей орендованим транспортним засобом та надано договір оренди транспортного засобу та подорожні листи від 05.08.2014 року та 15.08.2014 року з посиланням на відповідні видаткові накладні.

В наданих подорожніх листах зазначено про пункт навантаження в Новомосковському районі с. Знаменівка. Однак в наданих видаткових накладних зазначено місце складання м. Дніпропетровськ в той час як ТОВ «Анріон» знаходиться в м. Києві.

Враховуючи зазначене позивачем не підтверджено факт доставки ТМЦ від ТОВ « Анріон», яке зареєстроване в м. Києві до позивача, зареєстрованого в м. Дніпропетровськ.

Позивачем також не було надано сертифікати якості на отримані товарно-матеріальні цінності як до перевірки так і під час адміністративного оскарження. Надані ж в судовому засідання сертифікати містять термін, який на час укладання договору минув.

Таким чином, позивачем ані під час проведення перевірки, ані протягом судового розгляду адміністративної справи не було надано усі необхідні документи, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з ТОВ «Гранд крістал» та ТОВ "Анріон".

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, первинні бухгалтерські документи є такими що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин, ТОВ "Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство" включило до складу податкового кредиту вартість придбаних товарів та послуг на підставі документів, що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки, враховуючи нереальність господарських операцій, не підтверджують факти їх здійснення та за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення від 30.04.2015 року №0001022203, прийняте відповідачем на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2016 року.

Суддя С.І. Озерянська