Постанова № 57067886, 17.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 р. Справа № 804/16294/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Пасічнику Т.В.

за участю представників:

позивача Колинко Ю.М.

відповідача Волошиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.11.2015 року №0003412202 та №0003422202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой». Висновки акту №151/04-17-22-02/32010549 від 02.11.2015 року, податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.11.2015 року №0003412202 та №0003422202 вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» зареєстроване 23.08.2000 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Основними видами діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; неспеціалізована оптова торгівля; надання інших фінансових послуг; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів

На підставі плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та направлень, виданих Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №151/04-17-22-02/32010549 від 02.11.2015 року, яким зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 162 грн.; пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 7 696 355 грн.

На підставі акту перевірки Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003412202 від 30.11.2015 року, яким ТОВ «АТБ-торгстрой» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 696 355 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003422202 від 30.11.2015 року, яким ТОВ «АТБ-торгстрой» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 743,00 грн. (в тому числі 9 162 грн. за основним платежем та 4 581 грн. за штрафними санкціями).

Правомірність податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Порядок визначення доходів і їх склад встановлено статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, визначених пунктом 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається, відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток приватних підприємств має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003412202 від 30.11.2015 року, яким ТОВ «АТБ-торгстрой» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 696 355 грн. суд встановив наступне.

Підставою для висновків податкового органу та, в подальшому прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту надання в оренду приміщень та обладнання на адресу ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс».

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій по наданню позивачем послуг з оренди на адресу ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» у ТОВ «АТБ-торгстрой» відсутнє право на включення отриманих грошових коштів до складу доходів при визначенні розміру податку на прибуток приватних підприємств, а отримані від ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» грошові кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

Підставою для таких висновків податкового органу стала наявність інформації щодо припинення підприємств-контрагентів позивача, акти перевірок контрагентів позивача, розбіжності податкових зобов'язань між позивачем та контрагентами в АІС «Податковий блок».

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з контрагентами-покупцями на підставі наступних договорів: договори оренди нерухомого майна з ТОВ «Буд Альянс» №№ 50-2013-нм/т, 51-2013-нм/т, 53-2013-нм/т від 01.09.2013 року, 61-2013/нм/т від 20.12.2013 року; договори оренди виробничого обладнання з ТОВ «Протей-Груп» №№01-2014-О/н, 02-2014-О/н, 03-2014-О/н, 04-2014-О/н, 05-2014-О/н, 06-2014-О/н, 07-2014-О/н, 01-2013-О/и, 02-2013-О/и, 03-2013-О/и, 04-2013-О/и, 05-2013-О/и, 06-2013-О/и, 07-2013-О/и від 01.01.2014 року; договори оренди нерухомого майна з ТОВ «Ремторгснаб» №№ 8-2013-Н/т від 01.02.2013 року, 10-2013-Н/т, 11-2013-Н/т від 21.02.2013 року, 12-2013-Н/т, 14-2013-Н/т, 15-2013-Н/т від 22.02.2013 року, 16-2013-Н/т від 25.02.2013 року, 17-2013-Н/т від 22.02.2013 року, 18-2013-Н/т від 27.02.2013 року, 19-2013-Н/т, 20-2013-Н/т, 21-2013-Н/т від 28.02.2013 року, 22-2013-Н/т від 16.03.2013 року, 23-2013-Н/т від 22.03.2013 року, 30-2013-Н/т від 13.05.2013 року, 33-2013-Н/т від 01.06.2013 року, 40-2013-Н/т, 41-2013-Н/т від 09.06.2013 року, 42-2013-Н/т від 08.07.2013 року, 43-2013-Н/т від 29.07.2013 року, 46-2013-Н/т від 12.08.2013 року, 54-2013-Н/т від 01.09.2013 року, 56-2013-Н/т від 28.09.2013 року, 59-2013-Н/т, 60-2013-Н/т від 01.10.2013 року, 63-2013-Н/т від 23.10.2013 року, 64-2013-Н/т від 27.12.2013 року, №№ 417-2012-Н/т, 418-2012-Н/т, 419-2012-Н/т, 420-2012-Н/т, 421-2012-Н/т, 422-2012-Н/т, 424-2012-Н/т, 425-2012-Н/т, 426-2012-Н/т, 428-2012-Н/т, 429-2012-Н/т, 430-2012-Н/т, 431-2012-Н/т, 432-2012-Н/т, 433-2012-Н/т, 434-2012-Н/т, 436-2012-Н/т, 438-2012-Н/т, 439-2012-Н/т, 442-2012-Н/т, 444-2012-Н/т, 446-2012-Н/т, 447-2012-Н/т, 448-2012-Н/т, 453-2012-Н/т, 454-2012-Н/т, 455-2012-Н/т, 456-2012-Н/т, 457-2012-Н/т, 458-2012-Н/т, 459-2012-Н/т, 461-2012-Н/т, 462-2012-Н/т, 463-2012-Н/т, 464-2012-Н/т, 465-2012-Н/т, 466-2012-Н/т, 467-2012-Н/т, 468-2012-Н/т, 472-2012-Н/т, 473-2012-Н/т, 474-2012-Н/т, 475-2012-Н/т, 476-2012-Н/т, 478-2012-Н/т, 479-2012-Н/т, 480-2012-Н/т, 486-2012-Н/т, 487-2012-Н/т, 490-2012-Н/т, 493-2012-Н/т, 494-2012-Н/т, 495-2012-Н/т, 496-2012-Н/т, 497-2012-Н/т, 498-2012-Н/т, 499-2012-Н/т, 500-2012-Н/т, 501-2012-Н/т, 502-2012-Н/т, 503-2012-Н/т, 505-2012-Н/т, 510-2012-Н/т, 512-2012-Н/т, 513-2012-Н/т, 516-2012-Н/т, 517-2012-Н/т, 519-2012-Н/т, 520-2012-Н/т, 521-2012-Н/т, 522-2012-Н/т, 523-2012-Н/т, 524-2012-Н/т, 525-2012-Н/т, 526-2012-Н/т, 527-2012-Н/т, 532-2012-Н/т, 533-2012-Н/т, 534-2012-Н/т, 535-2012-Н/т, 536-2012-Н/т, 537-2012-Н/т, 538-2012-Н/т, 538-2012-Н/т, 543-2012-Н/т, 544-2012-Н/т, 545-2012-Н/т, 546-2012-Н/т, 547-2012-Н/т, 548-2012-Н/т, 549-2012-Н/т, 550-2012-Н/т, 553-2012-Н/т, 553-2012-Н/т, 555-2012-Н/т, 556-2012-Н/т, 556-2012-Н/т, 558-2012-Н/т, 561-2012-Н/т, 562-2012-Н/т, 563-2012-Н/т, 564-2012-Н/т, 565-2012-Н/т, 566-2012-Н/т, 567-2012-Н/т, 569-2012-Н/т, 570-2012-Н/т, 571-2012-Н/т, 572-2012-Н/т, 573-2012-Н/т, 574-2012-Н/т, 575-2012-Н/т, 576-2012-Н/т, 577-2012-Н/т, 578-2012-Н/т, 579-2012-Н/т, 580-2012-Н/т, 581-2012-Н/т, 583-2012-Н/т, 584-2012-Н/т, 586-2012-Н/т, 587-2012-Н/т, 589-2012-Н/т, 590-2012-Н/т, 590-2012-Н/т, 593-2012-Н/т, 594-2012-Н/т, 596-2012-Н/т, 597-2012-Н/т, 598-2012-Н/т, 599-2012-Н/т, 600-2012-Н/т, 601-2012-Н/т, 602-2012-Н/т, 603-2012-Н/т, 606-2012-Н/т від 01.12.2013 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення цих договорів та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

На виконання умов договорів між ТОВ «АТБ-торгстрой» та зазначеними контрагентами підписано додаткові угоди, додатки до договорів, відповідні акти приймання-передавання до договорів оренди, акти здачі-прийняття послуг та податкові накладні за січень-лютий 2014 року.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Як вбачається з акту перевірки, додатковою підставою для висновку про нереальність господарських операцій та визнання доходів, отриманих від операцій позивача з ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» безповоротною фінансовою допомогою стали акти про результати проведення зустрічних звірок зазначених контрагентів ТОВ «АТБ-торгстрой».

Посилання відповідача на акти звірок, складених стосовно контрагентів позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведенні перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок (звірок) інших суб'єктів господарювання.

Окрім того, посилання на акти зустрічних звірок не можуть вважатися доказами підтвердження нереальності спірних господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Нереальність господарських операцій має підтверджуватись належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок контрагентів порушеннями останніми вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності чи вимог податкового законодавства.

При цьому суд звертає увагу, що факт відсутності зазначених контрагентів позивача за місцем реєстрації та, як наслідок, ненадання податковому органу первинних документів, що в подальшому призвело до висновку про нереальність господарських операцій, в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, має підтверджуватись виключно відповідним записом про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом також не приймаються посилання відповідача на наявність розбіжностей в автоматизованій системі АІС «Податковий блок» податкових зобов'язань позивача та його контрагентів, оскільки останні зроблені податковим органом самостійно на підставі актів перевірок та звірок та не можуть свідчити про нереальність здійснених господарських операцій позивачем.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача достатніх умов для реального здійснення господарських операцій, а саме відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, не може розцінюватись як ознака нереальності господарських операцій, оскільки такі висновки зроблено податковим органом виключно на підставі даних податкової звітності. В свою чергу, виходячи зі змісту договорів оренди, який полягає в передаванні в оренду певного майна, для їх виконання не обов'язково мати значну кількість працівників, наявність основних фондів та складських приміщень.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «АТБ-торгстрой» та ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, а кошти отримані позивачем в якості оплати не є безповоротною фінансовою допомогою. Тобто, ТОВ «АТБ-торгстрой» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при формуванні податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств.

Окрім того, в оплату отриманих послуг з оренди ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» перерахували протягом 2014 року на банківський рахунок ТОВ «АТБ-торгстрой» грошові кошти в загальній сумі 7 696 355,00 грн.

Надання послуг оренди відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «АТБ-торгстрой», зокрема в декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

Отже, приймаючи до уваги зазначене, суд вважає помилковими висновки податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 696 355 грн., та як наслідок протиправність податкового повідомлення-рішення №0003412202 від 30.11.2015 року.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003422202 від 30.11.2015 року, яким ТОВ «АТБ-торгстрой» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 743,00 грн. (в тому числі 9 162 грн. за основним платежем та 4 581 грн. за штрафними санкціями) суд зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що 05.11.2013 року позивачем ТОВ «АТБ-торгстрой» (Замовник) було укладено договір підряду з ТОВ «Астер Груп» (Підрядник) за №05-11/3.

Відповідно зазначеного договору Підрядник зобов'язується по завданню Замовника на власний ризик виконати із матеріалів підрядника електромонтажні роботи по підключенню пультів управління руфтопів в основному складі на об'єкті, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, розподільчий центр, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Судом також встановлено, що 04.12.2013 року позивачем ТОВ «АТБ-торгстрой» (Замовник) було укладено договір підряду з ТОВ «Астер Груп» (Підрядник) за №04-12/3.

Відповідно зазначеного договору Підрядник зобов'язується по завданню Замовника на власний ризик виконати із матеріалів підрядника роботи по автоматизації управління вентиляційною системою П1 та П1а в основному складі об'єкту, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

На виконання умов договору були складені акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні на загальну суму 54 967,6 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 9 161,27 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з ТОВ «Астер Груп». Факт укладення цих договорів та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Сума податку на додану вартість у розмірі 9 161,27 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за січень та квітень 2014 року.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

За отримані від ТОВ «Астер Груп» послуги ТОВ «АТБ-торгстрой» проведено розрахунки в повному обсязі.

Підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Астер Груп» нереальними став той факт, що, на погляд перевіряючи, підписи на податкових накладних відрізняються один від одного.

Проте, суд не приймає до уваги зазначене твердження податкового органу, з огляду на те, що у осіб, що проводили перевірку відсутні спеціальні знання та навички для того, щоб робити такий висновок.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на інформацію щодо припинення ТОВ «Астер Груп», суд зазначає, що протягом періоду здійснення господарських операцій ТОВ «Астер Груп» було зареєстровано як суб'єкт господарювання і мало змогу здійснювати господарську діяльність, а також було зареєстровано як платник ПДВ та подавало податкову звітність.

Враховуючи зазначене, суд вважає господарські операції позивача з ТОВ Астер Груп» є такими що фактично відбулись, підтверджені належними доказами, відповідно податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачеві податку на додану вартість здійснено необґрунтовано, без врахування всіх суттєвих обставин.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідають частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «АТБ-торгстрой» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням №3318 від 09.12.2015 року позивачем за подання даного адміністративного позову до суду сплачено судовий збір в сумі 115 651,47 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0003412202 та 0003422202 від 30.11.2015 року.

Стягнути з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" судовий збір у розмірі 115 651,47 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2016 року.

Суддя С.І. Озерянська