Постанова № 57067639, 16.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року Справа № 814/2448/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання неправомірними дії, зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання неправомірними дії та зобов"язання вчинити певні дії Державній податковій інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач).

Позивач вважає, що відповідач всупереч вимогам діючого законодавства України нарахував заборгованість позивачу по сплату єдиного податку.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у ньому.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі пункту 4 статті 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи знаходиться податкова декларація платника єдиного податку за 2013 рік, в якій зазначено граничний термін її подання до податкового органу - 10.02.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана декларація подана позивачем 25 грудня 2013 року, а відповідно до квитанції про сплату єдиного податку за вказаною декларацією, позивач сплатив його 19 лютого 2014 року.

Тобто, позивач не пропустив строки сплати єдиного податку та сплатив податкове зобов"язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок не відбулось, а тому Державна податкова інспекція в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області вважає, що позивач своє зобов"язання не виконав.

Судом встановлено, що позивачем була направлена вимога до АТ «Брокбізнесбанк» - банк через касу якого було здійснено сплату податку, з проханням негайного зарахування суми сплаченого ФОП ОСОБА_1 податку на бюджетний рахунок.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язк визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкови. зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкови, борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій з, їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексої строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачу узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орга, державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строк зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установленії Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банк такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, ті штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе інш_ відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного ті повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету абі державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється вії відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таки: податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних иільових фондів включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та перека коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ (в редакції, чинній на моменг переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься і розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в дет його надходлсення.

Положенням п. 24.3 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що при використанн документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним : моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасникол платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковії формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповновалсеної особи банку або іншої установи - учасника платіжно системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обовязковою функцією яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача не відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінив докази, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано, добросовісно відповідно до статті 19 Конституції України та вимог статті 2 КАС України, тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач у встановлені законом строки виконав в повному обсязі свій податковий обов"язок, а тому у відповідача не має підстав для нарахування заборгованості ФОП ОСОБА_1 по сплаті єдиного податку.

Керуючись статтями 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області по нарахуванню ФОП ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 9 110, 00 грн.

Зобов"язати Державну податкову інспекцію в Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області зарахувати 9 110, 00 грн. на особовий рахунок з єдиного податку як сплачену суму єдиного податку ФОП ОСОБА_1

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа