Ухвала суду № 57067052, 23.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23.03.2016 р. Справа № 814/118/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

представника позивача: не зявився,

представника відповідача 1: не зявився

представника відповідача 2: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_1, вул. Січових Стрільців, 15, м. Київ 53, 04053 до відповідачів1. Заводського відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54015 2. Казанківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України, вул. Миру, 196, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56000 прозобов'язати вчинити певні дії,в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- зняти арешти, накладені Заводським відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі відповідач 1, Заводський ДВС) на автомобіль Suzuki Liana номер державної реєстрації ВЕ2987АЕ;

- зняти арешти, накладені Казанківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач 2, Казанківський РВ УМВС) на автомобіль Suzuki Liana номер державної реєстрації ВЕ2987АЕ.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскільки транспортний засіб автомобіль Suzuki Liana, відповідно до договору купівлі-продажу заставного автомобілю належить ОСОБА_2, усі арешти належить зняти.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Миколаївське РУ та ОСОБА_3 06.05.2006 року був укладений кредитний договір № 08/05/22006/840-К159, згідно з яким він отримав у банку кредит на суму 19405,00 дол. США на придбання автотранспортного засобу. В якості забезпечення виконання зобовязання щодо повернення кредиту, між сторонами було укладено договір застави автотранспортного засобу. Предметом договору застави виступив автомобіль марки Suzuki Liana, 2005 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У січні 2012 року ОСОБА_3 передав заставний засіб представникам банку для його подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору.

У 2012 році ОСОБА_3 був затриманий правоохоронними органами за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Враховуючи те, що санкція статті за вище зазначений злочин передбачає додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна, постановою слідчого від 16.03.2012 року було накладено арешт та заборону відчуження на заставний автомобіль.

16.04.2012 року між представниками банку та громадянкою ОСОБА_2 було досягнуто згоду про купівлю заставного автомобілю, який ціною 8963,00 дол. США, що еквівалентно 60752,00 грн. ОСОБА_2 сплатила банку 60752,00 грн. за купівлю-продаж заставного автомобілю Suzuki Liana, 2005 року випуску, номер державної реєстрації - ВЕ2987АЕ.

У довідці-звернення № 4689 від 20.04.2012 року до начальника МРЕВ ВДАІ УМВС України в Миколаївській області банк посилався на добровільну реалізацію заставного майна та просив зняти заборону на відчуження автомобілю, але останньому було відмовлено у зв'язку з накладанням арешту постановою слідчого Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору застави від 06.05.2006 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» визначено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобовязання.

На підставі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та розяснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Даний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у звязку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя, щодо якого встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час вирішення такого спору зясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у звязку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вибрав для себе такий спосіб захисту, який за змістом унеможливлює визначити та захистити можливе його порушене право.

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, виходячи з заявлених позовних вимог, захист прав та інтересів позивача підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки заявлені по справі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі закрити.

2. Роз'яснити позивачу, що за захистом його порушених прав йому необхідно звернутись до звернутись до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.С. Князєв