Рішення № 57066502, 07.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.16р. Справа № 904/1190/16

За позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖПАПІРМАШ ім. Артема", м. Дніпропетровськ

про стягнення 63545,37грн.

Суддя Полєв Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (НОМЕР_1)

від відповідача: представник Олейник О.М. за довіреністю №315 від 11.12.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Громадянин ОСОБА_1, м. Дніпропетровська (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім. Артема", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 63545,37грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні з підприємства відповідача позивачу не сплачено заборгованість по заробітній платі, не проведено остаточний розрахунок в день звільнення тощо.

Відповідач у відзиві за вих. №50 від 30.03.2016р. позовні вимоги визнано у заявленій сумі.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.03.2016р. по 05.04.2016р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 08.09.2013р. прийнятий на роботу на посаду заступника голови правління з загальних підстав (наказ №283/к від 18.09.2013р.), що підтверджується копією трудової книжки позивача.

01.04.2014р. наказом № 48/к позивача звільнено із займаної посади згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням.

26.02.2016р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення 63545,37грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

У відповідності до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до ст.12 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" №904/8661/14.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до рішення АНД районного суду м. Дніпропетровська №199/10512/14-ц від 28.01.2015р. з відповідача на користь позивача стягнуто 10507,86грн. заборгованості із заробітної плати.

Відповідачем не заперечується наявність простроченої заборгованості із заробітної плати перед позивачем.

Відповідачем не подано доказів виплати заборгованості із заробітної плати позивачу та наявності станом на день розгляду справи іншого невирішеного спору щодо суми заборгованості.

Просить стягнути з відповідача 63545,37грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з травня 2014 року по січень 2016 року.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України №13 від 24.12.1999р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з довідкою відповідача заробітна плата позивача за 2 місяця, що передувала звільненню складає: лютий 2014р. - 4335грн., березень 2014р. - 1283,02грн.

Середньоденна заробітна плата становить : 5618,02грн./22 робочих дні = 255,36грн.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача 63545,37грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з травня 2014 року по січень 2016 року.

Крім того, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 49 ГПК України сплату судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1378грн. в дохід держбюджету.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 47, 95, 115-117, 238 КЗпП, ст.ст.4-1, 12, 32-34, 43, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 98, код ЄДРПОУ 00218911) на користь ОСОБА_1 (49082, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 63545,37грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з травня 2014 року по січень 2016 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 98, код ЄДРПОУ 00218911) на користь державного бюджету (одержувач - управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1378,00грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Д.М. Полєв