Постанова № 57066432, 28.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Справа № 813/4227/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Войтко І.В.,

з участю представників:

позивача Кольги Т.О., Нагай І.М.,

відповідача Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (надалі - позивач, ПАТ «Миколаївцемент») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (надалі - відповідач, СДПІ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. №0000054201/9594, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 934 156,27 грн. (в тому числі 622 770,86 грн. - за основним платежем та 311 386,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. №0000034201/9593, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 596 209,78 грн. (в тому числі 3 730 806,52 грн. - за основним платежем та 1 865 403,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. №0000064201/9595, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 15 376 299,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо порушення ПАТ «Миколаївцемент» норм податкового законодавства внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача - ТзОВ «Україна-Трансервіс» та ПП «ІВК-Постач». Зазначає, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності у ПАТ «Миколаївцемент» економічної вигоди від їх здійснення. Реальність взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами фактично відповідачем не заперечується та підтверджується належними первинними документами, які долучені до матеріалів справи та були дослідженні контролюючим органом під час перевірки. Разом з цим, відповідач ставить під сумнів доцільність укладення позивачем договорів з ТзОВ «Україна-Трансервіс», у зв'язку зі збитковістю господарських операцій з вказаним контрагентом. Крім цього, податковий орган зазначає про порушення ТзОВ «Україна-Трансервіс» вимог законодавства при експлуатації гірничої техніки, що, на думку податкового органу, вказує на неможливість виконання робіт цим контрагентом. Відповідач також вказує на неналежне виконання ТзОВ «ІВК-Постач» окремих умов договору про поставку вугілля, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність операцій з придбання вугілля та призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач вказує, що такі висновки податкового органу не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу України. До перевірки представлено усі передбачені законодавством первинні документи, які підтверджують фактичне виконання робіт ТзОВ «Україна-Трансервіс» для ПАТ «Миколаївцемент» та придбання позивачем від ТзОВ «ІВК-Постач» вугілля для забезпечення господарської діяльності.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів є протиправними, оскільки законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на формування витрат (що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток) та формування податкового кредиту з ПДВ у залежність від дотримання вимог законодавства (тим більше законодавства у сфері експлуатації гірничої техніки) іншими особами. Якщо контрагенти Позивача чи будь-які інші особи і допустили у своїй діяльності ті чи інші порушення, позивач не може і не повинен нести відповідальність за це. З урахуванням викладеного, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що сума витрат на придбання ПАТ «Миколаївцемент» робіт від ТзОВ «Україна-Трансервіс», які виконувались орендованими технологічними транспортними засобами, значно перевищує суму амортизації таких транспортних засобів, нараховану ПАТ «Миколаївцемент». Здійснені між ПАТ «Миколаївцемент» і ТзОВ «Україна-Трансервіс» господарські операції не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної та достатньої господарської (ділової) мети, а характер понесених витрат на проведення таких операцій вказує на їх відсутність. Щодо господарських операцій між ПАТ „Миколаївцемент" та ПП "ІВК-Постач" з поставки вугілля марки ДРГ-0-200 за перевірений період вказує, що такі є не підтвердженими. Оскільки наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований, то у ПАТ „Миколаївцемент" відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій. Відповідач також посилається на висновки актів перевірки контрагентів позивача, якими визначено порушення норм законодавства України, що, на думку СДПІ, є також свідченням порушення й позивачем норм законодавства України. З урахуванням викладеного просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

У період з 05.03.15р. по 25.06.15р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12р. по 31.12.14р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12р. по 31.12.14р.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Миколаївцемент», зокрема, вимог:

- пп.14.1.27, пп. 14.1.36. пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137,1 ст. 137, пп. 138,1.1 п.138.1, п. 138.2, п.138.4, пп. 138.8.1, пп.138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 144.1 ст, 144 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-IV (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток за період з 01.10.12р. по 31.12.14р. на загальну суму 2530608 грн., в тому числі: за IV квартал 2012 року на 1941 грн., за 2013 рік на 2528667 грн., а також до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 15672686 грн.;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п, 185.1 ст. 185, пп. 186.2.1 ст. 186.2 ст. 186, п. 187.1, п. 187.6 ет. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1 п. 192.1. п, 192.3 ст. 192, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п, 201.10 ст. 201, п. 10 підр. 2 p. XX Перехідні положення Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-IV (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за період з 01.10.12р. по 31.12.14р. на загальну суму 5741449 грн., в тому числі: за листопад 2012 року на 1848 грн., за грудень 2012 року на 2827 грн., за березень 2012 року на 2491 грн., за квітень 2013 року на 62579 грн., за травень 2013 року на 149363 грн., за червень 2013 року на 496401 грн., за липень 2013 року на 344648 грн., за серпень 2013 року на 510869 грн., за вересень 2013 року на 419008 гри., за жовтень 2013 року на 260170 грн., за листопад 202 року на 137540 грн., за грудень 2013 року на 165896 гри., за січень 2014 року на 107293 грн., за лютий 2014 року на 83177 грн., за березень 2014 року на 1382457 грн., за квітень 2014 року на 1073826 грн., за травень 2014 року на 11980 гри., за червень 2014 року на 436626 грн., за липень 2012 року на 23260 грн., за серпень 2014 року на 58459 грн., за вересень 2014 року на 131 гри., за жовтень 2014 року на 147 грн., за листопад 2014 року на 10453 гри., а також до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19 Декларації) за грудень 2014 року на 33772 грн.

За результатами перевірки СДПІ було складено Акт від 03.07.15р. № 198/28-06-42-01/00293025 (надалі - Акт перевірки).

ПАТ «Миколаївцемент» оскаржено в адміністративному порядку висновки Акта перевірки, однак такі були залишені без задоволення.

На підставі вказаних вище висновків Акту перевірки СДПІ 28.07.15р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- 0000054201/9594, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 795 912,00 грн. (включаючи штрафні (фінансові) санкції);

- № 0000034201/9593, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 612 173,50 грн. (5 741 449,00 грн. - за основним платежем та 2 870 724,50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0000064201/9595, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 15 672 686,00 грн.

Позивачем в оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000054201/9594 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 934 155,88 грн. (622 770,58 грн. - за основним платежем та 311 385,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000034201/9593, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 596 209,78 грн. (3 730 806,52 грн. - за основним платежем та 1 865 403,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000064201/9595, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 15 376 299,00 грн.

Зі змісту адміністративного позову, а також пояснень представників позивача та відповідача судом встановлено, що у даній справі ПАТ «Миколаївцемент» оскаржуються податкові повідомлення-рішення лише в частині виявлених податковим органом порушень податкового законодавства по господарських операціях з ТзОВ «Україна-Трансервіс» та ПП «ІВК-Постач» за період з 27.09.13р. по 15.07.14р.

З приводу вказаних порушень судом встановлено наступне.

Щодо господарських операцій з ТзОВ «Україна-Трансервіс» по оренді техніки:

Між ПАТ «Миколаївцемент» та ТзОВ «Україна-Трансервіс» 31.08.12р. укладено договір оренди техніки № МУК ІS/12/09-1 (надалі - Договір оренди) (т.1, а.с. 173-181).

Згідно з вказаним договором ПАТ «Миколаївцемент» (орендодавець) передає в строкове платне користування ТзОВ «Україна-Трансервіс» (орендар) для виконання робіт по перевезенню гірничої породи та розкривних робіт з укладкою у відвал на Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент» техніку згідно з переліком, зазначеним у Додатку 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Марка техніки, номерні знаки, вартість зазначені у Додатку 1 до даного договору. Техніка належить орендодавцеві на праві приватної власності. Передача техніки в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на техніку. Всі ризики, пов'язані із зберіганням та використанням техніки, несе орендар з моменту підписання Акту приймання-передачі техніки (Додаток № 2 до договору). За цим договором орендодавець передає орендарю техніку у користування строком до 01.01.13.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата за користування технікою становить 1000 грн. в місяць з ПДВ за кожну одиницю Техніки, зазначену у Додатку 1.

Відповідно до п. 7.10 договору амортизаційні відрахування не включені у вартість оренди та використовуються за власним розсудом орендодавцем.

У Додатку 1 до договору оренди наведено перелік автомобілів, які ПАТ «Миколаївцемент» передало в оренду ТзОВ «Україна-Трансервіс». Зокрема: автомобіль Білаз 75405, 1991 р.в., номер державної реєстрації Т 24-85 ЛВ; автомобіль Білаз 75405, 1993 р.в., номер державної реєстрації Т 24-82 ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, 2004 р.в., номер державної реєстрації Т 29-92 ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, 2005 р.в., номер державної реєстрації Т 25-59 ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, 2006 р.в.. номер державної реєстрації Т 19-09 ЛВ; автомобіль Білаз 75473/45тн, 2008 р.в., номер державної реєстрації Т 11-58 ЛВ; автомобіль Білаз 75473/45тн, 2008 р.в,, номер державної реєстрації Т 1384 ЛВ; автосамоскид Caterpillar 730, Японія, 2008 р.в,, номер державної реєстрації Т 39-34 ЛВ; автосамоскид Caterpillar 730, Японія. 2008 р.в., номер державної реєстрації Т 3932 ЛВ; автосамоскид Caterpillar 730, Японія. 2008 р.в., номер державної реєстрації Т 3933 ЛВ.

Вказані транспортні засоби передані орендарю 31.08.12р. згідно з актами приймання-передачі, які є додатками до договору оренди (т.1, а.с. 183-192).

Відповідно до п.4.1. договору оренди строки виконання робіт за даним договором становлять: початок - з моменту підписання договору, закінчення - 31.12.12р.

В подальшому, ПАТ «Миколаївцемент» і ТзОВ «Україна-Трансервіс» укладено додаткову угоду № 1 від 31.12.12р. до договору оренди (надалі - Додаткова угода), згідно з п. 1.1 якої строк вказаного договору продовжено до 31.12.14р. Усі інші умови договору оренди не змінені цією угодою, залишаються незмінними та обов'язковими до виконання обома сторонами (т.1, а.с. 193-194).

Судом встановлено, що протягом періоду з 01.10.13р. по 30.06.14р. позивачем було надано орендні послуги загальною вартістю 90 000,00 гривень (в тому числі ПДВ 15 000,00 гривень). Надання таких послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.13р. № 20, від 28.11.13р. №23, від 25.12.13р. №25, від 31.01.14р. №2, від 28.02.14р. №4, від 31.03.14р. №6, від 30.04.14р. №7, від 31.05.14р. №9, від 30.06.14р. №12.

Факт отримання Позивачем орендної плати від ТОВ «Україна-Трансервіс» підтверджується долученими до справи виписками з банківського рахунку Позивача за 12.11.13р., 18.12.13р., 18.02.14р., 14.03.14р., 17.04.14р., 13.06.14р., 16.07.14р. та 18.08.14р.

На підтвердження взаємовідносин між ПАТ «Миколаївцемент» і ТзОВ «Україна-Трансервіс» (ЄДРПОУ 37949839) по договору оренди позивачем подано податкові накладні: № 19399 від 31.10.13р., №11189 від 28.11.13р., №11309 від 18.12.13р., №368 від 31.01.14р., №1109 від 28.02.14р., №2464 від 31.03.14р., №4366 від 30.04.14р., №6955 від 31.05.14р., №8108 від 30.06.14р.

Суми ПДВ, зазначені у вказаних податкових накладних, відображені Позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні звітні періоди. Зазначене підтверджується, зокрема, додатками №5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до декларацій з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2014 року.

Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту Позивача з ПДВ за вказані вище періоди було фактично сплачено Позивачем до Державного бюджету України, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які є наявними в матеріалах справи.

Зі змісту акта перевірки (с.7-13, с.76-84) слідує, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Україна-Трансервіс» за договором оренди спрямовані на отримання ПАТ «Миколаївцемент» податкової вигоди. Відповідач вважає такі операції збитковими, оскільки економічної вигоди від їх здійснення немає. При цьому, відповідачем враховано висновки акту перевірки ПАТ «Миколаївцемент» № 3/28-06-41-10/00293025 від 06.02.14р. за період з 01.01.10р. по 31.03.13р.

СДПІ вказує на заниження ПАТ «Миколаївцемент» доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 898 473,00 грн. (яка визначається відповідачем як різниця між загальною сумою амортизації, яку позивач включив до своїх витрат (1 023 472,65 грн.), та загальною сумою доходу, який він отримав від передачі техніки в оренду (124 999,95 грн.).

Згідно з наведеним в Акті перевірки розрахунком за період з 01.10.13р. по 30.06.14р. мали місце операції оренди між Позивачем та ТОВ «Україна-Трансервіс» на суму 74 999,97 грн. без ПДВ. Розмір амортизації, який Позивач нарахував за цей період, склав 614 083,59 гривень. Таким чином, на думку СДПІ, за цей період ПАТ «Миколаївцемент» занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 539 084,00 грн., у тому числі на 179 695,00 грн. у 2013 році та на 359 389,00 грн. у 2014 році. Як наслідок, СДПІ збільшено на 34 142,03 грн. (19 % від 179 695,00 грн.) суму грошового зобов'язання ПАТ «Миколаївцемент» з податку на прибуток у 2013 році за основним платежем та застосовано штраф у розмірі 50 % від вказаної суми (податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000054201/9594). Крім того, у 2014 році СДПІ зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток Позивача на 359 389,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000064201/9595).

Відповідач в акті перевірки також зазначає, що надані позивачем на користь ТОВ «Україна-Трансервіс» послуги оренди (в частині перевищення суми амортизації, яку ним включено до витрат, над сумою доходу, який він отримав від передачі техніки в оренду) є безоплатно наданими послугами. У зв'язку з цим СДПІ вказує, що позивач занизив свої податкові зобов'язання з ПДВ на 179 694,54 грн. При цьому заниження податкових зобов'язань з ПДВ у період жовтень 2013 року - червень 2014 року складає 107 816,72 грн.

У зв'язку з цим, відповідачем збільшено на 107 816,72 грн. суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ та застосовано штраф у розмірі 50 % від вказаної суми (податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000034201/9593).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що контролюючим органом фактично не заперечується реальність операцій з надання техніки в оренду. Однак відповідач вказує про відсутність економічної доцільності такої оренди для ПАТ «Миколаївцемент» і, як наслідок, висновок про те, що послуги оренди слід вважати такими, що надані безоплатно.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача з приводу вказаних вище правовідносин суд керувався наступним.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У договорі оренди, укладеному між позивачем і ТОВ «Україна-Трансервіс» (п.1.1) визначено, що техніка передається в оренду для виконання робіт у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент». Згідно з пунктом 2.1 такого договору, орендар (ТОВ «Україна-Трансервіс») зобов'язаний використовувати орендовану техніку у відповідності до мети оренди, визначеної у пункті 1.1 договору, тобто, для робіт у кар'єрі.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 договору оренди ТОВ «Україна-Трансервіс» взяло на себе обов'язок постійно підтримувати орендовану техніку у належному технічному стані, нести витрати, пов'язані з використанням техніки, купувати за власний рахунок шини та ніші запчастини для техніки, проводити необхідні роботи по ремонту техніки.

Як встановлено судом, основним видом діяльності ПАТ «Миколаївцемент» є виробництво цементу, від реалізації якого позивач отримує прибуток. Орендована техніка використовувалася ТОВ «Україна-Трансервіс» виключно для виконання робіт на замовлення позивача у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку, що підтверджується також відповідними договорами про виконання робіт. Такі роботи були необхідні для видобутку вапняку, який в подальшому використовувався позивачем для виробництва цементу.

Оцінюючи вказані правовідносини, суд надає перевагу доводам позивача з приводу того, що передавши техніку в оренду ПАТ «Миколаївцемент» скоротив свої витрати на її обслуговування та ремонт, здійснення яких покладалося на орендаря (ТОВ «Україна-Трансервіс»). Такі аргументи є логічними та узгоджуються зі змістом договору оренди та даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Крім цього, зі змісту звітів про фінансові результати ПАТ «Миколаївцемент» (т.1, а.с. 196-201) судом встановлено, що протягом 2013-2014 років позивач мав операційний дохід, тобто, його діяльність загалом була прибутковою.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»). Тобто, позивач і ТОВ «Україна-Трансервіс» були вільні у встановленні вартості оренди і встановлювали її, виходячи з економічної доцільності такої оренди для обох сторін договору.

Таким чином, законодавцем надано платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик і можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому. Тому збитковість окремих операцій (навіть якщо вони дійсно є збитковими) не може свідчити про недоцільність їх здійснення.

Аналогічні висновки відображені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.11.14р. № К/800/50602/14.

Відповідно до пункту 14.1.56 Податкового кодексу України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів регулюється статтею 137 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зважає на те, що ні Податковим кодексом України, ні іншим законодавчими актами не передбачено застережень/обмежень щодо встановлення розміру орендної плати (в тому числі застережень щодо того, що її розмір не може бути нижчим рівня амортизаційних відрахувань). Таким чином, податковий облік платника податків не залежить від співвідношення розміру орендної плати за основні засоби та амортизаційних відрахувань на них.

За положеннями п.п. 135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг (зокрема по оренді техніки) включається до складу доходу від операційної діяльності.

Разом з цим, відповідачем ні в акті перевірки ні представником в судовому засіданні не наведено нормативного обґрунтування висновку щодо необхідності включення до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, позитивної різниці (перевищення) між сумою амортизаційних нарахувань на основні засоби та доходом, отриманим від передачі таких основних засобів в оренду.

Суд критично оцінює висновки податкового органу щодо того, що послуги оренди техніки є безоплатно наданими послугами.

Так, відповідно до пункту 14.1.13 Податкового кодексу України, безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Таким чином, обов'язковою умовою класифікації послуги як безоплатної є та обставина, що послуга надається без висування вимоги щодо компенсації її вартості.

У взаємовідносинах між позивачем і ТОВ «Україна-Трансервіс» останнє сплачувало орендну плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. При цьому, факт сплати орендної плати не заперечується податковим органом. Таким чином, послуги з надання в оренду техніки між позивачем і ТОВ «Україна-Трансервіс» не можуть вважатися безоплатно наданими.

Вказані обставини свідчать, що Позивач здійснював податковий облік операцій з надання техніки в оренду ТОВ «Україна-Трансервіс» у повній відповідності до вимог податкового законодавства - отриману оренду плату Позивач враховував у складі свого доходу, а суми ПДВ з вартості оренди включав до складу податкових зобов'язань по ПДВ.

Щодо господарських операцій ПАТ «Миколаївцемент» з ТзОВ «Україна-Трансервіс» по виконанню робіт:

Судом встановлено, що між ПАТ «Миколаївцемент» та ТзОВ «Україна-Трансервіс» (ідентифікаційний номер 37949839) було укладено договори від 27.01.12р. № MYK/IS/12/01-05/1, від 27.01.12 р. № IS/12/01-05/2 та від 27.01.12р. №MYK/IS/12/01-05.

На виконання таких договорів ТзОВ «Україна-Трансервіс» виконувало для позивача певні роботи у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку, зокрема: розкривні роботи, роботи по влаштуванню розрізних траншей, перевезення гірничої породи у кар'єрі, перевезення гірничого матеріалу для влаштування захисних валів, перевезення відходів з сировинних млинів на відвал тощо.

Згідно з висновками акта перевірки господарські операції між позивачем і ТзОВ «Україна-Трансервіс» стосовно виконання останнім робіт для позивача у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку не мали реального характеру (були фіктивними). У зв'язку з цим стверджується, що позивачем неправомірно віднесено вартість таких робіт до складу своїх витрат (що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток), а суму ПДВ з вартості таких робіт - до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Зокрема, контролюючий орган робить висновок про завищення Позивачем витрат на 14 789 974,00 грн. З наведеного в Акті перевірки розрахунку (таблиця на сторінках 50 - 57 Акта) слідує, що в період з 01.10.13р. по 15.07.14р. мали місце операції щодо надання ТзОВ «Україна-Трансервіс» позивачеві послуг на суму 6 828 434 грн. без ПДВ. Відповідно, на думку СДПІ, ПАТ «Миколаївцемент» завищив витрати, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 6 828 434,00 грн., у тому числі на 1 328 562,00 грн. у 2013 році та на 5 499 872,00 грн. у 2014 році. З огляду на зазначене, відповідачем збільшено на 252 426,78 грн. (19 % від 1 328 562,00 грн.) суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у 2013 році за основним платежем та застосовано штраф у розмірі 50 % від вказаної суми (податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000054201/9594). Крім того, у 2014 році відповідач зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивача на 5 499 872,00 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000064201/9595 від 28.07.15р.).

СДПІ також вказує на завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2 957 995,00 грн. При цьому, завищення податкового кредиту з ПДВ за період жовтень 2013 року - серпень 2014 року, за розрахунками СДПІ, становить 1 365 687,00 грн. У зв'язку з чим, відповідачем збільшено на 1 365 687,00 грн. суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ та застосовано штраф у розмірі 50 % від вказаної суми (податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000034201/9593).

З цього приводу судом встановлено наступне:

Згідно з договором № MYK/IS/12/01-05/1 від 27.01.12р. ТОВ «Україна-Трансервіс» виконувало для позивача розкривні роботи у кар'єрі, а також роботи з навантаження і переміщення РШГ на рекультиваційний відвал у кар'єрі ( т.2, а.с. 1-12).

Протягом періоду з 01.10.13р. по 15.07.14р. за договором №MYK/IS/12/01-05/1 ТзОВ «Україна-Трансервіс» було виконано робіт загальною вартістю 3 217 264,99 грн. (в тому числі ПДВ 536 210,83 грн.).

На підтвердження виконання робіт та їх прийняття ПАТ «Миколаївцемент» представлено податкові накладні: № 9 від 15.10.13р., №18 від 25.10.13р., №4 від 15.01.14р., №11 від 27.01.14р., №5 від 14.02.14р., №3 від 17.03.14р., №12 від 25.03.14р., №6 від 15.04.14р., №2 від 15.05.14р., №13 від 26.05.14р., №25 від 16.06.14р., №13 від 15.07.14р.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); №93 від 15.10.13р., №97 від 25.10.13р., №4 від 15.01.14р., №11 від 27.01.14р., №17 від 14.02.14р., №35 від 17.03.14р., №38 від 25.03.14р., №49 від 15.04.14р., №56 від 15.05.14р., №67 від 26.05.14р., №98 від 16.06.14р., №128 від 15.07.14р.

Факт здійснення операцій ТОВ «Україна-Трансервіс», пов'язаних з виконанням робіт у кар'єрі, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Оплата Позивачем робіт, виконаних для нього ТОВ «Україна-Трансервіс» за договором №MYK/IS/12/01-05/1 від 27.01.12р., підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Згідно з договором № IS/12/01-05/2 від 27.01.12р. ТзОВ «Україна-Трансервіс» виконувало для Позивача роботи по влаштуванню розрізної траншеї по м'яким породам у кар'єрі.

Протягом періоду з 01.10.13р. по 15.07.14р. за договором №IS/12/01-05/2 ТзОВ «Україна-Трансервіс» було виконано робіт загальною вартістю 1 070 917,00 грн. (в тому числі ПДВ 178 486,17 грн.).

На підтвердження виконання робіт та їх прийняття ПАТ «Миколаївцемент» представлено: податкові накладні №7 від 15.10.13р., № 4 від 14.02.14р., №7 від 15.04.14р., №1 від 15.05.4р., № 12 від 26.05.14р., №24 від 16.06.14р.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 94 від 15.10.13р., №16 від 14.02.14р., № 50 від 15.04.14р., №55 від 15.05.14р., №66 від 26.05.14р., №97 від 16.06.14р.

Факт здійснення внутрішніх перевізних операцій, пов'язаних з виконанням робіт у кар'єрі, ТзОВ «Україна-Трансервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Оплата Позивачем робіт, виконаних для нього ТзОВ «Україна-Трансервіс» за договором №IS/12/01-05/2 від 27.01.12р. підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями.

Згідно з договором №MYK/IS/12/01-05 від 27.01.12р. ТзОВ «Україна-Трансервіс» виконувало для позивача роботи з перевезення гірничої породи у кар'єрі, перевезення гірничого матеріалу для влаштування захисних валів, перевезення відходів на відвал у кар'єрі, інші додаткові роботи у кар'єрі.

Протягом періоду з 01.10.13р. по 15.07.14р. за договором №MYK/IS/12/01-05 ТзОВ «Україна-Трансервіс» було виконано робіт загальною вартістю 3 905 942,78 грн. (в тому числі ПДВ 650 990,46 грн.).

На підтвердження виконання робіт та їх прийняття ПАТ «Миколаївцемент» представлено: податкові накладні № 8 від 15.10.13р., № 17 від 25.10.13р., № 12 від 15.11.13р., № 20 від 26.11.13р., № 5 від 16.12.13р., № 19 від 25.12.13р., № 26 від 31.12.13р., № 3 від 15.01.14р., № 10 від 27.01.14р., № 3 від 14.02.14р., № 9 від 25.02.14р., № 4 від 17.03.14р., № 11 від 25.03.14р., № 5 від 15.04.14р., № 9 від 25.04.14р., № 3 від 15.05.14р., № 14 від 26.05.14р., № 22 від 16.06.14р., № 29 від 24.06.14р.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 95 від 15.10.13р., № 96 від 25.10.13р., № 113 від 15.11.13р., № 125 від 26.11.13 р., № 138 від 16.12.13р., № 150 від 25.12.13р., № 151 від 31.12.13р., № 3 від 15.01.14р., № 10 від 27.01.14р., № 15 від 14.02.14р., № 23 від 25.02.14р., № 36 від 17.03.14р., № 37 від 25.03.14р., № 48 від 15.04.14р., № 52 від 25.04.14р., № 57 від 15.05.14р., № 68 від 26.05.14р., № 96 від 16.06.14р., № 102 від 24.06.14р.

Факт здійснення внутрішніх перевізних операцій, пов'язаних з виконанням робіт у кар'єрі, ТОВ «Україна-Трансервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Оплата Позивачем робіт, виконаних для нього ТОВ «Україна-Трансервіс» за договором № MYK/IS/12/01-05 від 27.01.12р. підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Як встановлено судом, у сторін відсутній спір щодо форми та змісту вищезазначених первинних документів, такі були представлені до перевірки та описані відповідачем в акті. Відповідач, в обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вказує, що відносини ПАТ «Миколаївцемент» з ТзОВ «Україна-Трансервіс» по виконанню робіт в Демне-Добрянському кар'єрі не мали реального характеру (опис порушення викладено на сторінках 34-60, 97-107 акту перевірки).

Зокрема, висновки податкового органу щодо нереальності вказаних вище господарських операцій ґрунтуються виключно на встановлених Окружним адміністративним судом м.Києва та Київським апеляційним адміністративним судом обставинах щодо здійснення ТзОВ «Україна-Трансервіс» діяльності з експлуатації технологічних транспортних засобів, в тому числі орендованих в ПАТ «Миколаївцемент», без спеціальних дозволів на експлуатацію таких механізмів, а також інформації, отриманій від Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та місті Києві.

Крім цього, відповідач посилається на висновки акта перевірки щодо господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Україна-Трансервіс» №3/28-06-41-10/00293025 від 06.02.14р. Однак, такі висновки не беруться судом до уваги, оскільки вказані цьому акті порушення не стосуються періоду здійснення господарських операцій за вказаними договорами та не мають відношення до тих операцій, у зв'язку з якими виник спір.

Надаючи оцінку таким висновкам акту перевірки суд надає перевагу доводам позивача, в обґрунтування фактичного виконання робіт.

Зокрема, позивачем долучено до матеріалів справи звітні баланси запасів корисних копалин; протокол розгляду плану розвитку гірничих робіт по Демне-Добрянському кар'єрі вапняку; акти допуску (підписані представниками позивача та ТзОВ «Україна-Трансервіс», відповідно до яких працівники ТзОВ «Україна-Трансервіс» допускались на територію позивача для виконання робіт); ліцензії ТзОВ «Україна-Трансервіс» на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (зокрема, робіт щодо розробки ґрунтів, улаштування ґрунтових споруд) та на здійснення внутрішніх перевезень вантажів; дозволи ТзОВ «Україна-Трансервіс» на виконання робіт підвищеної небезпеки (розкривних та добувних робіт на кар'єрах, земляних робіт) та на експлуатацію технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в територіальних органах Держгірпромнагляду, зокрема: навантажувач марки HANOMAG, екскаватор марки VOLVO, трактор гусеничний моделі Т-170, бульдозер марки CATERPILLAR і самоскид з ламаною рамою марки VOLVO.

Судом враховано, що зазначені документи досліджувались відповідачем під час проведення перевірки та описані в акті перевірки. Зауваження щодо змісту цих документів та правильності їх оформлення в акті відсутні. Більше того, відповідачем в акті перевірки фактично підтверджується факт виконання ТзОВ «Україна-Трансервіс» робіт з використанням техніки, на експлуатацію якої у вказаного контрагента були дозволи.

Крім цього, за положеннями Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.11р., роботодавець отримує дозвіл на експлуатацію лише тих технологічних транспортних засобів, які підлягають реєстрації в територіальних органах Держгірпромнагляду.

Відповідно до п.10 Порядку реєстрації технологічних транспортних засобів, реєстрація технологічного транспортного засобу здійснюється на підставі письмової заяви власника. До такої заяви, серед іншого, додається документ, що підтверджує правомірність придбання (використання) технологічного транспортного засобу. Згідно з абз. 6 п.11 цього Порядку таким підтверджуючим документом у випадку використання транспортного засобу на умовах оренди є відповідний договір оренди, в якому повинна бути відображена домовленість між сторонами щодо тимчасової реєстрації транспортного засобу за орендарем.

Суд зазначає, що в даному випадку договір оренди транспортних засобів між позивачем та ТзОВ «Україна-Трансервіс» не містить положень щодо можливості тимчасової їх реєстрації за орендарем, тоді як такі транспортні засоби зареєстровані за позивачем і у нього є відповідні дозволи на їх експлуатацію. Як вже зазначалось, факт оренди технологічних транспортних засобів відповідачем фактично не заперечується.

Таким чином, порушення контрагентом позивача певних адміністративних процедур, зокрема експлуатація окремих технологічних транспортних засобів без відповідних дозволів, не може свідчити про відсутність факту виконання вказаним товариством робіт для позивача і жодним чином не впливає на відображення таких операцій в податковому обліку позивача та ТзОВ «Україна-Трансервіс».

Відповідачем не надано доказів того, що ТзОВ «Україна-Трансервіс» не відобразило в податковій звітності отримані доходи від позивача за виконані роботи по вказаних вище договорах. Відтак, не спростовано права ПАТ «Миколаївцемент» відобразити такі операції у своїй податковій звітності.

Судом критично оцінюються покликання СДПІ на акти перевірок ТзОВ «Україна-Трансервіс» з огляду на те, що неправомірна діяльність контрагента не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім цього, стверджуючи про сумнівність господарських операцій вказаного контрагента відповідач аналізує операції між ТзОВ «Україна-Трансервіс» та третіми особами - ТзОВ «СЛ-12» і ТзОВ «ТОР-Пром-Альянс», не вказуючи при цьому їх вплив на правовідносини цього контрагента з позивачем по виконанню робіт в Демне-Добрянському кар'єрі вапняку.

Викладені в акті перевірки висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Окрім того, обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображенні в податковій звітності господарських операцій по виконанню робіт ТзОВ «Україна-Трансервіс» у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку.

Щодо господарських відносин між ПАТ «Миколаївцемент» і ПП «ІВК-Постач».

Між позивачем та ПП «ІВК-Постач» було укладено два контракти на поставку вугілля: контракт № MYK-IS12/10/2 від 29.10.12р. і контракт № NM-VS/01-28052013 від 25.05.13р.

В акті перевірки відповідач вказує на порушення позивачем норм податкового законодавства лише щодо поставок вугілля, що здійснювалися за договором від 29.10.12р. №MYK-IS12/10/2 (з додатками) (т. 2 а.с. 89-113), а тому судом надається оцінка господарським операціям лише щодо вказаного договору.

За результатами аналізу господарських операцій з поставки позивачу вугілля від ПП «ІВК-Постач» по вказаному контракту відповідачем зроблений висновок про відсутність реального характеру відповідних операцій (тобто, про їх фіктивність). У зв'язку з цим відповідач стверджує, що позивач неправомірно відніс до складу своїх витрат вартість придбаного вугілля, а до податкового кредиту суму ПДВ з таких операцій. Зокрема, СДПІ зроблено висновок про завищення позивачем витрат на 12 834 552,00 грн.

З наведеного в Акті перевірки розрахунку слідує, що в період з 27.09.13р. по 26.02.14р. мали місце операції щодо поставки позивачеві вугілля від ПП «ІВК-Постач» на суму 11 286 521,00 грн. без ПДВ (саме ці операції мали вплив на збільшення податкових зобов'язань та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в оскаржуваній на підставі даного адміністративного позову частині). Відповідно, на думку податкового органу, ПАТ «Миколаївцемент» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11 286 521,00 гривні, у тому числі на 1 769 483,00 гривні у 2013 році та на 9 517 038,00 гривень у 2014 році. Як наслідок, відповідачем збільшено на 336 201,77 грн. (19 % від 1 769 483,00 гривень) суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у 2013 році за основним платежем та застосовано штраф у розмірі 50% від вказаної суми (податкове повідомлення-рішення від 28.07.15р. № 0000054201/959.). Крім того, у 2014 році СДПІ зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивача на 9 517 038,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 р. № 0000064201/959 ).

Крім того, згідно з висновками акта перевірки контролюючий орган вказує на завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2 566 909,00 грн. При цьому завищення податкового кредиту з ПДВ за період, коли був сформований податковий кредит за операціями, які мали вплив на збільшення податкових зобов'язань в оскаржуваній на підставі даного адміністративного позову частині (операції, що мали місце з 27.09.13р. по 26.02.14р.), за розрахунками СДПІ складає 2 257 302,80 гривні. З огляду на зазначене, відповідач збільшив на 2 257 302,80 грн. суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ та застосував штраф у розмірі 50 % від вказаної суми (податкове повідомлення-рішення від 28.07.15 р. № 0000034201/9593).

Такі висновки мотивовані тим, що на думку відповідача ПАТ «Миколаївцемент» придбано у ПП «ІВК-Постач» та оприбутковано вугілля марки ДГр. Однак, результати податкових перевірок ПП «ІВК-Постач» (зокрема, щодо його взаємовідносин зі своїм постачальником вугілля - ДП «Львіввугілля») свідчать про те, що ПП «ІВК-Постач» не мало можливості поставляти вугілля саме цієї марки, оскільки в таких обсягах його не придбавало.

Щодо вказаних обставин судом встановлено наступне.

На виконання умов контракту № MYK-IS12/10/2 від 29.10.12р., з урахуванням додаткових угод № 1 від 19.03.13р., № 2 від 20.05.13р., № 3 від 17.09.13р., № 4 від 12.11.13р., № 5 від 13.02.14р., в період з 27.09.13р. по 26.02.14р. ПП «ІВК-Постач» було поставлено позивачеві вугілля на загальну суму 13 543 825,13 грн.

Пунктом 3.1 вказаного контракту встановлена вартість однієї метричної тони вугілля, поставка якого проводиться на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010) станція Іваничі. Додатковими угодами до контракту змінювалась вартість вугілля та об'єми поставки. Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 контракту днем відвантаження вугілля вважається день оформлення залізничних накладних.

Відповідно до п. 5.3 контракту, якість поставленого вугілля визначається за результатами лабораторних досліджень ПАТ «Миколаївцемент».

Факт отримання позивачем вугілля від ПП «ІВК-Постач» та проведення оплати за нього підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними (т.2, а.с. 136-173), актами приймання-передачі, податковими накладними, залізничними накладними, прибутковими ордерами, рахунками та платіжними дорученнями (т.2, а.с. 136-173, т.21 а.с.131-254, т.22 а.с.1-143). Факт відправлення вугілля зі станції «Іваничі» та отримання на станції «Миколаїв -Дністровський» у зазначений в акті період підтверджується також листом ДТГО «Львівська залізниця» від 05.05.15р. № МЮ-14/79.

Згідно з первинними та товаросупровідними документами позивачу поставлялось вугілля марки ДГр.

Отримане вугілля використовувалось в господарській діяльності позивача, що підтверджується актами звірки кількісних показників за результатами інвентаризації готової продукції та незавершеного виробництва станом на 1 вересня 2013 року, 1 жовтня 2013 року, 1 листопада 2013 року, 1 грудня 2013 року, 1 січня 2014 року, 1 лютого 2014 року, 1 березня 2014 року (т.22 а.с. 144-150).

Вищевказані документи досліджувались відповідачем під час проведення перевірки та описані в акті перевірки. Зауважень до таких документів, їх наявності та правильності оформлення відповідачем в акті не вказано. Податковим органом також не заперечується факт отримання позивачем від ПП «ІВК-Постач» вугілля та факт його подальшого використання.

Висновок відповідача щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по вказаних операціях обґрунтовується тим, що за результатами проведених податковими органами перевірок ПП «ІВК-Постач» встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку вказаного товариства, ПП «ІВК-Постач» не мало можливості реалізувати позивачу вугілля марки ДГР 0-200 у вказаних в контракті обсягах.

Разом з цим суд зазначає, що податковий орган, стверджуючи про безтоварність операцій позивача з ПП «ІВК-Постач» по поставці вугілля саме марки ДГР 0-200, не спростовує самого факту придбання позивачем вугілля, зокрема можливо іншої марки, від цього контрагента та понесених ним витрат.

Зі змісту контракту між ПАТ «Миколаївцемент» та ПП «ІВК-Постач» судом встановлено, що сторонами були узгоджені якісні показники отриманого вугілля. Виходячи з якісних показників сторони погодили ціну такого вугілля. За положеннями п.2.2 контракту оцінка якості вугілля проводиться лабораторією позивача.

На вимогу суду позивачем долучено до матеріалів справи протокол за результатами випробувань отриманого від ПП «ІВК-Постач» вугілля, які проводились Лабораторією з контролю виробництва ПАТ «Миколаївцемент». За твердженням позивача поставлене вугілля відповідало якісним показникам, які обумовлені сторонами в договорі, а тому ним проводилась оплата за вугілля по ціні договору.

Судом враховано, що позивачем фактично не заперечується факт допущених помилок при маркуванні вугілля в первинних документах, разом з цим, на переконання суду, ця обставина сама по собі не може свідчити про безтоварність операцій по поставці вугілля взагалі, зокрема марки Гр-0200. При цьому, суд враховує дані ДСТУ 3472-96, а також інформацію, надану ТзОВ СП «Інколаб Сервісез Україна» в листах № 157 від 06.11.15р.(т. 23 а.с.130) та № № 161 від 10.11.15р. (т. 23 а.с. 132), згідно з якими вугілля марки Гр-0200 та ДГр-0200 має спільні технологічні характеристики, а розбіжність між ними можна встановити лише в лабораторних умовах.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вже зазначалось судом, сторонами контракту обумовлено якісні показники вугілля, яке поставлялось на ПАТ «Миколаївцемент». Виходячи з погоджених показників якості вугілля, сторони погодили ціну, за яку кожна з них була готова продати/купити відповідне вугілля. До матеріалів справи долучено копії первинних документів, які підтверджують транспортування вугілля, його передачу від ПП «ІВК-Постач» до ПАТ «Миколаївцемент» та проведення оплати за нього. Зауважень до форми і змісту первинних документів у відповідача немає. Відповідачем також не заперечується факт відображення таких операцій ПП «ІВК-Постач» у своїй податковій звітності в складі податкових зобов'язань по ПДВ та врахування цих операцій при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Окрім того, позивачем представлено докази, що отримане вугілля використовувалось ПАТ «Миколаївцемент» у свої господарській діяльності, у результаті чого позивачем отримано відповідний прибуток. Документи, що підтверджують реальність поставки такого товару відповідають вимогам встановленим законом, а тому у суду відсутні підстави вважати, що такі господарські операції не відбулись.

Щодо покликання СДПІ на допущені неточності у товаротранспортних документах по перевезенню вугілля, суд зазначає, що самі по собі такі неточності в маркуванні вугілля не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, тоді як всі долучені позивачем докази в їх сукупності, на переконання суду, підтверджують реальність правовідносин позивача з ПП «ІВК-Постач».

Судом також враховано позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у інформаційному листі від 01.11.11р. № 1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», згідно з якою документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В даному випадку ПАТ «Миколаівцемент» підтверджено рух активів належними та допустимими доказами.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, технічних умов, стандартів та інших документів, які підтверджують належну якість товару слід зазначити, що зазначені документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями пунктів 3 та 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вище викладене суд вважає, що викладені в акті перевірки від 03.07.15р. № 198/28-06-42-01/00293025 висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в частині що стосується предмету спору, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправними прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного судуУкраїни № 7 від 20.05.13р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000054201/9594 від 28.07.15р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 934 156,27 грн. (в тому числі 622 770,86 грн. - за основним платежем та 311 386,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000034201/9593 від 28.07.15р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 596 209,78 грн. (в тому числі 3 730 806,52 грн. - за основним платежем та 1 865 403,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000064201/9595 від 28.07.15р., в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 15 376 299,00 грн.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.