Ухвала суду № 57065862, 29.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ К/800/33252/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Костенка М.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі № 2а-17121/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліндстрем" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліндстрем" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000811530 від 01.11.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000811530 від 01.11.2012.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2012 року.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2012 року та складено акт №3961/15-314/34355058.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000811530 від 01.11.2012 , яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 572605 грн., штрафні (фінансові) санкції 286302 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України; п. 4.6.4, п. 4.6.5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 1492, завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2012 року у розмірі 572605 грн.

Згідно поданого додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року в колонці 4 не вказана сума частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних(податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних(податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування та в додатку 3 не вказана сума частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або Державного бюджету України.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми визначеної органом ДПС за результатами перевірок, орган ДПС надсилає платнику податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого заниженім та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.200.6 у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до пп. 4.6.5 п. 4.6 розділу 4 Порядку заповнення податкових декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2.

Згідно з пп. 4.6.6 п. 4.6 розділу 4 зазначеного Порядку, залишок від'ємного значення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Позивачем було подано відповідачу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 08.11.2012 та Довідку (Д2) про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), якою позивачем в колонці 4 зазначено частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у розмірі 572605 грн.

Судами встановлено, що сума податку виникла в червні 2012 року на підставі сплаченого податку на додану вартість при імпорті, що підтверджується відповідними митними деклараціями та банківськими виписками.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право в податковій декларації з податку на додану вартість відображати залишок від'ємного значення з податку на додану вартість до повного його погашення шляхом зарахування податкових зобов'язань або отримання права на бюджетне відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Костенко М.І.