Ухвала суду № 57065690, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 квітня 2016 року м. Київ К/800/6023/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про стягнення заробітку,

в с т а н о в и в :

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Чернівецької митниці Державної фіксальної служби виплату за вимушений прогул з 03.11.2009 по 10.09.2010 в загальній сумі 35 949,86 грн. Стягнуто з Чернівецької митниці Державної фіксальної служби виплату за вимушений прогул з 11.09.2010 по 19.01.2011 в загальній сумі 14 615,13 грн. Стягнуто з Чернівецької митниці Державної фіксальної служби виплату за вимушений прогул з 27.03.2014 по 16.01.2015 в загальній сумі 33 430, 01 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Задовольняю частково позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач у протиправний спосіб був позбавлений можливості працювати та отримувати відповідну заробітну плату за відпрацьований час, внаслідок чого були порушені його конституційні права.

Отже, позивач має право відповідно до статтей 235, 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

У касаційній скарзі Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що заявлення вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежені строком, який встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що не враховано судами першої та апеляційної інстанції.

Отже, строк звернення до суду ОСОБА_1 із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення минув, та поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено, що не враховано судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішення.

Крім того, митниця не є боржником у справі про поновлення на посаді ОСОБА_1, а тому заявлення позивачем вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду до митниці є безпідставними.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ознак необгрунтованого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про стягнення заробітку.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка