Постанова № 57065101, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/27808/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Гвоздецький А.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Подлозний А.Ю. - за належним чином оформленою довіреністю,

від третьої особи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2016р.

у справі №910/27808/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод"

про припинення зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про припинення своїх зобов'язань за Договором застави №НКЛ-2019631/S2 від 24.10.2013р. перед відповідачем - заставодержателем публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Стверджуючи, що він позбавлений вести економічну діяльність та реалізовувати правомочності щодо майна та активів, які знаходяться на території проведення АТО і передані у заставу відповідачу, позивач просив у судовому порядку визнати припиненими його зобов'язання як заставодавця на підставі ст. 607 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2015 року порушено провадження у справі №910/27808/15.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що знищення частини застави не припиняє зобов'язань заставодавця і зобов'язує його замінити предмет застави.

Господарським судом ухвалою від 23.12.2015 року до участі у справі залучено публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод" у процесуальному статусі третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа своїм правом на надання письмових пояснень по справі не скористалась, у судові засідання представника не направила

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2016р. у справі №910/27808/15 у задоволенні позову відмовлено.

Висновок суду першої інстанції умотивовано тим, що , в силу закону, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна. Сама лише можливість знищення предмету застави, який знаходиться на території України, у тому числі на території проведення АТО, не є підставою для припинення зобов'язань заставодавця, оскільки він у будь-якому разі зобов'язаний замінити предмет застави іншим рівноцінним предметом, або більшої вартості, відповідно до ч. 1ст. 43 Закону України "Про заставу".

Не погодившись із мотивами та висновками суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація" звернулось до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою , у якій просило скасувати незаконне рішення суду першої інстанції , прийняти нове рішення про задоволення його позову .

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження судом усіх істотних обставин справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. по розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.03.2016р.

30.03.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

30.03.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові матеріали по даній справі.

30.03.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та витребування від цих осіб додаткових доказів.

Клопотання про залучення третьої особи апеляційним господарським судом залишено без задоволення з підстав , наведених нижче.

У судове засідання 30.03.2016р. представник третьої особи не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечував, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2016р. у справі №910/27808/15 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник позивача доводи апеляційного оскарження підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується , що 24.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівний завод" (далі - Позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - Банк ) був укладений Договір кредитної лінії №НКЛ-2019631 (далі - Договір кредиту), за яким ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" отримав кредитні кошти у розмірі 34 200 000,00 дол. США.

Згідно Договору кредиту(пункти 3 та 3.1) його сторони передбачили, що виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування, можливих штрафних санкцій буде забезпечуватися, заставою товарів в обороті, що належать Публічному акціонерному товариству "Українська автомобільна корпорація" (далі - Позивач).

У цей же день, 24.10.2013р., між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір застави №НКЛ-2019631/S2 (далі - Договір застави), за яким Позивач заставив товари в обороті - автомобілі ЗАЗ , загальною балансовою вартістю 95 096 262,00 грн., що знаходяться у дилерський центрах заставодавця.

Перелік автомобілів, їх марка, назва ділерів та місцезнаходження автомобілів зазначено у Додатку №1 до договору застави.

Статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відмінною ознакою застави товарів в обороті є їх оборотність, тобто можливість реалізації їх третім особам.

При цьому в силу статей 42 та 43 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил розділу 111 цього Закону і зобов'язаний у разі відчуження заставлених товарів замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

У будь-якому разі та обставина, що предметом застави є товари в обороті, а заставодавець не передав їх заставодержателю, втрата предмету застави зобов'язують заставодавця замінити втрачений товар іншим і таким способом , щоб сукупна балансова вартість заставних товарів не була меншою, ніж та, що узгоджена у договорі застави.

Отже, неспроможними і не заснованими на законі , судова колегія вважає доводи позивача про неможливість виконання ним зобов'язань за договором застави та припинення у зв'язку з цим його зобов'язань перед заставодержателем.

Судова колегія вважає правильним застосовані судом першої інстанції норми ст. 8 Закону України "Про заставу", згідно з якими ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна.

Знаходження частини транспортних засобів у дилерських центрах , розташованих на території Автономної Республіки Крим та Луганської і Донецької областей, не впливає на обсяг та зміст прав та обов'язків сторін договору застави .

Серед іншого , скаржник, в якості підстави для скасування оскаржуваного ним судового рішення , посилався на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи та у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доводи позивача суд першої інстанції надав належної правової оцінки , ці доводи не впливають на законність висновків місцевого господарського суду і в силу ст. 104 Господарського процесуального кодексу не є підставою для скасування рішення першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції апелянт заявив клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб - ділерів, місцем знаходження яких території проведення АТО та Криму.

Позивач вбачав необхідним залучити ПАТ «Донецьк-Авто», ПАТ «Луганськ-Авто», ПАТ «Таврія-Авто» до участі у справі у процесуальному статусі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, стверджуючи, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки цих осіб відносно позивача у справі.

З такими доводами колегія погодитися не можна, адже відмова у задоволенні позову додатково не створює прав чи обовязків ані для позивача, ані для інших осіб, з якими у нього існують правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі, вирішив спір у відповідності до закону, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи скаржника законності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає, і підстав для скасування законного рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача по справі.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2016р. у справі №910/27808/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2016р. у справі №910/27808/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27808/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко