Постанова № 57064989, 06.04.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р.Справа № 916/3287/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Головея В.М., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 06.04.2016 р.:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

від третьої особи - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А1942

на рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2015 р.

по справі № 916/3287/15

за позовом: Концерну "Техвоєнсервіс"

до відповідача: Військової частини А1942

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 казначейська служба України

про стягнення 78504,75 грн.

У судовому засіданні 06.04.2016 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Концерн "Техвоєнсервіс" (далі також позивач, Концерн) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А1942 (далі також відповідач) про стягнення з останньої заборгованості у розмірі 78504,75 грн., з яких 42000,00 грн. - основний борг, 32010,17 грн. інфляційні втрати, 4494,58 грн. 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невиконання відповідачем своїх зобовязань за укладеним між сторонами договором про надання послуг за кошти Державного бюджету від 16 листопада 2012 року № 17/12 щодо оплати послуг з ремонту спеціального автомобіля УРАЛ-375.

У правове обґрунтування позову Концерн послався на ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

30.10.2015 р. (вх. № 2-5956/15) до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Концерну "Техвоєнсервіс" про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просив стягнути з відповідача 42000,00 грн. основного боргу, 31418,73 грн. інфляційних втрат та 3231,12 грн. три проценти річних, посилаючись на виявлення помилки, яка сталася при розрахунку ціни позову.

02.11.2015 р. до місцевого господарського суду надійшло клопотання відповідача (вх.№2-6014/15) про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2015 р. залучено до участі у справі № 916/3287/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 казначейську службу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2015 р. у справі № 916/3287/15 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено: стягнуто з Військової частини А1942 на користь Концерну Техвоєнсервіс 42000,00 грн. основного боргу, 31418,73 грн. інфляційних втрат та 3231,12 грн. 3 % річних.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та їх підтвердженістю наявними у справі матеріалами.

Не погодившись з рішенням суду, Військова частина А1942 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, скаржник послався на недоведеність обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних доказів існування кредиторської заборгованості Військової частини А1942 перед Концерном Техвоєнсервіс.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2015 р. без змін.

У засіданнях суду апеляційної інстанції представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваного рішення.

06.04.2016 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд даної справи без участі представника Концерну Техвоєнсервіс.

Третя особа у судові засідання не зявлялась, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлена належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що Концерн Техвоєнсервіс є держаним господарським обєднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України № 309 від 07.06.2005 р. Концерн належить до сфери управління Міністра оборони України та здійснює свою діяльність на основі та відповідно до вимог законодавства України і Статуту Концерну Техвоєнсервіс, який затверджується Міністром оборони України.

16 листопада 2012 року між Військовою частиною А4416 (Замовник) та Концерном Техвоєнсервіс (Виконавець) укладений договір про надання послуг за кошти Державного бюджету від № 17/12 (далі також Договір), за умовами якого Виконавець зобовязується надати послуги з ремонту (модернізації) спеціального автомобіля УРАЛ-375 у кількості однієї одиниці в термін до 30.12.2012 р., а Замовник зобовязується прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно п. 2.7. Договору приймання-передавання автомобіля після проведення ремонтних робіт здійснюється у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації та оформляється актом приймання-передавання і актом наданих послуг, який підписується уповноваженими особами Виконавця і представника Замовника та затверджується печатками.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість послуг з ремонту автомобіля визначається Виконавцем і становить 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 7000,00 грн.

У відповідності до п. 4.3. Договору розрахунки з Виконавцем здійснюються за фактично надані послуги та за фактично отримані послуги Замовником на підставі належним чином оформленого акта приймання-передавання та акта наданих послуг. Розрахунок здійснюється протягом 10 банківських діб з моменту підписання акта приймання-передавання та акта наданих послуг Замовником.

Як вбачається з акта надання послуг від 24.12.2012 р. та акта приймання-передачі від 24.12.2012 р. № 17/12 Виконавцем згідно договору від 16.11.2012 р. № 17/12 надані послуги з ремонту спеціального автомобіля УРАЛ-375, який передано представнику Замовника, на загальну суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7000,00 грн.

Зазначені акти підписані уповноваженими особами сторін, затверджені командиром Військової частини А 4416 та генеральним директором Концерну Техвоєнсервіс, а також скріплені печатками Замовника та Виконавця.

Відповідно до акта звіряння розрахунків від 03.01.2013 р. до договору № 17/12 від 16.11.2012 р. Виконавцем надано Замовнику послуги на суму 42000,00 грн. Акт підписаний сторонами Договору та скріплений печатками Замовника та Виконавця.

Як вбачається з листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 10.07.2015 р. № 225/к/547-8, станом на 30.09.2014 р. відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 14.08.2014 р. № Д-322/1/29дск військовій частині А4416 було надано нове умовне найменування «військова частина А1942» (умовне найменування «військова частина А4416» анульовано).

Згідно листа Начальника штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 27.07.2015 р. № 154/12/1-2534 попереднє умовне найменування Військової частини А1942 - Військова частина А4416.

Правовий статус Військової частини А1942 як юридичної особи підтверджується довідкою № 5 з ЄДРПОУ від 20.01.2015 р.

Посилаючись на невиконання відповідачем взятого на себе за вищезгаданим Договором обовязку щодо оплати отриманих послуг, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з вказаною позовною заявою та клопотанням про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частина 1 статті 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн Техвоєнсервіс виконав свої зобов'язання за Договором № 17/12: відремонтував та передав Замовнику спеціальний автомобіль УРАЛ-375, що підтверджується вищезгаданими актами надання послуг від 24.12.2012 р. та приймання-передачі № 17/12 від 24.12.2012 р., а також актом звіряння розрахунків від 03.01.2013 р., проте матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем свого зобовязання за вказаним Договором щодо оплати наданих послуг.

Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Концерну Техвоєнсервіс про стягнення з Військової частини А1942 (попереднє умовне найменування - Військова частина А4416) 42000,00 грн. основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат у сумі 31418,73 грн. та 3 % річних у сумі 3231,12 грн., згідно вищезазначеного клопотання про зменшення розміру позовних вимог, місцевий господарський суд вірно задовольнив ці позовні вимоги Концерну та стягнув з Військової частини А1942 вказані суми інфляційних втрат та 3 % річних.

Доводи скаржника про те, що позивачем не надано належних доказів існування заборгованості Військової частини А1942 перед Концерном Техвоєнсервіс спростовуються вищенаведеним.

Посилання Військової частини А1942 на те, що позивачем інфляційні втрати нараховані з 12.01.2012 р., тоді як договір був укладений 16.11.2012 р., не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки згідно вищезгаданого клопотання Концерну про зменшення розміру позовних вимог інфляційні втрати нараховані позивачем саме з 12.01.2013 р., так як останній день виконання зобовязання відповідача щодо оплати наданих послуг за договором № 17/12 від 24.12.2012 р. 11.01.2013 р. відповідно до п. 4.3. цього Договору.

Інші доводи не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Концерну.

З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2015 р. у справі № 916/3287/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08.04.2016 р.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький