Рішення № 57064242, 31.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р. Справа № 911/577/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовомВишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська область, м. Вишгород

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м. Вишгород

про стягнення 48324,33 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №2149/08 від 21.12.2015 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 48324,33 грн., з яких 26379,87 грн. заборгованості, 3072,77 грн. пені, 1887,50 грн. 3% річних та 16984,19 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №21555 від 10.10.2012 р. в частині зобовязання з оплати вартості поставленої теплової енергії, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 26379,87 грн. В звязку з наявністю вказаної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3072,77 грн. пені, 1887,50 грн. 3% річних та 16984,19 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача у судових засіданнях 10.03.2016 р. та 31.03.2016 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судові засідання 10.03.2016 р. та 31.03.2016 р. не зявився, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21757956 від 09.03.2016 р.).

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2012 р. між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» (за договором постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором споживач) укладено договір №21555 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобовязується надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобовязується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору та при виконанні вимог п. 4.2.1, п. 4.2.2 цього договору.

Згідно з пунктом 4.2.2 договору споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 7.3 договору споживач не пізніше 25 числа поточного місяця складає постачальнику письмовий звіт про фактично використану теплову енергію та проводить оплату на протязі 10 днів після одержання рахунка постачальника за обліковий період.

Згідно з пунктом 11.1 договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 09.10.2013 р.

Відповідно до пункту 11.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

На виконання умов договору №21555 від 10.10.2012 р. позивачем в період: березень 2013 року квітень 2014 року було надано, а відповідачем прийнято теплову енергію на загальну суму 40082,38 грн.

На виконання п.7.3 договору позивачем виставлялись наступні рахунки на оплату: №СФ-0001002 від 28.03.2013 р., №СФ-0001339 від 23.04.2013 р., №СФ-001425 від 23.12.2013 р., №288 від 30.01.2014 р., №365 від 24.02.2014 р., №697 від 25.03.2014 р. та №1060 від 15.04.2014 р.

Судом встановлено, що рахунки на оплату №СФ-001425 від 23.12.2013 р. та №365 від 24.02.2014 р. отриманні особисто відповідачем 23.12.2013 р. та 25.02.2014 р. відповідно, про що свідчить підпис відповідача на вказаних рахунках.

Наступні рахунки на оплату надсилались відповідачу в наступному порядку: СФ-0001002 від 28.03.2013 р., №СФ-0001339 від 23.04.2013 р. - 12.06.2013 р.; №288 від 30.01.2014 р. 10.02.2014 р.; №697 від 25.03.2014 р. та №1060 від 15.04.2014 р. 13.05.2014 р., що підтверджується списками згрупованих відправлень від 12.06.2013 р., від 10.02.2014 р., від 13.05.2014 р. та фіскальними чеками №9441 від 12.06.2013 р., №2917 від 10.02.2014 р. та №3144 від 13.05.2014 р..

16.09.2014 р. відповідач звернувся до позивача з заявою від 15.09.2014 р. про розірвання даного договору. Крім того, у вказаній заяві відповідач визнавав заборгованість у сумі 29879,87 грн., яку зобовязався сплатити до 01.11.2014 р.

Однак, відповідач в порушення п. 7.3 договору станом на час звернення позивача до суду із даним позовом за отриману теплову енергію у вказаний вище період розрахувався частково, у сумі 13702,51 грн., що підтверджується банківськими виписками, в звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 26379,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Судом встановлено, що нарахування вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період: березень, квітень, грудень 2013 року та січень 2014 року здійснювалось позивачем на підставі постанови Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року №45 «Про встановлення тарифів на теплову енергію Вишгородському РКП «Вишгородтепломережа», а за спожиту теплову енергію у лютому, березні, квітні 2014 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.12.2013 року № 380 «Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Вишгородському РКП «Вишгородтепломережа».

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 26379,87 грн. за теплову енергію, отриману на підставі договору №21555 від 10.10.2012 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 26379,87 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3072,77 грн. пені передбаченої пунктом 8.2 договору, яка нарахована за загальний період з 26.06.2013 р. по 26.11.2014 р.

Відповідно до п. 8.2 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, зазначені в розділі «Порядок розрахунків» даного договору, споживач сплачує на користь постачальника за весь час прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вірного арифметичного розрахунку, здійсненого судом за загальний період з 26.06.2013 р. по 26.11.2014 р., пеня становить 3069,27 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1887,50 грн. 3% річних за загальний період з 26.06.2013 р. по 10.02.2016 р. та 16984,19 інфляційних втрат за загальний період з липня 2013 року по грудень 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що, наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним, в звязку з чим згідно вірного арифметичного розрахунку 3% здійсненого судом, з 26.06.2013 р. по 10.02.2016 р., сума 3% річних становить 1869,96 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 16984,19 грн. інфляційних втрат, нарахованих з липня 2013 року по грудень 2015 року..

Однак, досліджений судом розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем є арифметично невірним, тому, згідно з вірним арифметичним розрахунком інфляційних втрат, здійсненим судом, за загальний період з липня 2013 року по грудень 2015 року, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 16973,98 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3в, код 13713569) 26379,87 грн. (двадцять шість тисяч триста сімдесят дев'ять грн. 87 коп.) заборгованості, 3069,27 грн. (три тисячі шістдесят дев'ять грн. 27 коп.) пені, 1869,96 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять грн. 96 коп.) 3% річних, 16973,98 грн. (шістнадцять тисяч девятсот сімдесят три грн. 98 коп.) інфляційних втрат та 1377,11 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім грн. 11 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 11.04.2016 р.