Рішення № 57064106, 06.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016Справа №910/3788/16Суддя господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т."До Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"простягнення 559160,50 грн. за участю представників сторін: позивача: Рекунов А.В. (довіреність №30-03/01 від 30.03.2016р.); відповідача: Поник В.В. (довіреність №2 від 31.12.2015р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т." (далі - позивач або ТОВ "А.Д.Т.") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач або ПАТ ДАТ "Чорноморнафтогаз") про стягнення 518440,33 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 40720,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.04.2013р. між ТОВ "А.Д.Т." (постачальник) та ПАТ ДАТ "Чорноморнафтогаз" (покупець) було укладено договір поставки за № 498. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки № 498 від 25.04.2013р. щодо поставки товару, що підтверджується вищезазначеними документами, однак відповідач, в порушення умов договору, не здійснив повну оплату товару, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 639270,00 грн. Зазначену заборгованість у розмірі 639270,00 грн. стягнуто за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №901/200/14 від 10.02.2014р., яке на даний час набрало законної сили. Разом з тим, відповідачем зазначена заборгованість не сплачена, а рішення суду не виконано, у зв'язку із чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 518440,33 грн. та 3% річних у розмірі 40720,63 грн.

Ухвалою від 09.03.2016р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/3788/16 та призначено розгляд справи на 23.03.2016р.

23.03.2016р. у судовому засіданні представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду.

23.03.2016р. представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, згідно якого ПАТ ДАТ "Чорноморнафтогаз" позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №901/200/14 від 10.02.2014р. набрало законної сили 24.02.2014р. у зв'язку із цим, вимоги щодо стягнення інфляційних та 3% річних за період з 16.06.2013р. по 10.02.2014р. є необґрунтованими. Окрім того, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із тим, що внаслідок прийняття Верховною Радою Республіки Крим постанови "Про незалежність Криму" № 1745-6/16 від 17.03.2014р. та включенням Республіки Крим до Російської Федерації було внаслідок вказаних подій ПАТ ДАК "Чорноморнафтогаз" втратило можливість використання власних виробничих потужностей та, як наслідок - здійснення господарської діяльності, а на банківських рахунках відповідача відсутні будь-які кошти. Окрім того, у висновку Торгово-промислової палати України № 2018 від 03.12.2014р. про форс-мажорні обставини, засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для ПАТ ДАК "Чорноморнафтогаз" з 27.02.2014р. та зазначено, що дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Також ПАТ ДАК "Чорноморнафтогаз" вказує на те, що підприємиство є стратегічним об'єктом, заснованим на державній власності, грошові кошти та рухоме майно якого арештовані, а нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості розпоряджатися належними йому активами. При цьому, вказує на те, що ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2016р. по справі №901/200/14 ПАТ ДАК "Чорноморнафтогаз" надано відстрочку виконання рішення суду до 10.01.2017р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2016р. розгляд справи відкладено до 06.04.2016р.

31.03.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду позивачем подано пояснення у справі.

У судовому засіданні 06.04.2016р. представник позивач позовні вимоги підтрима та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/3788/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т." до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 649515,83 грн. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т. " суму основного боргу у розмірі 639 270,00 грн., 3 % річних у розмірі 10 245,83 грн. та судовий збір у розмірі 12 990,32 грн.

У вищезазначеному рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 встановлено, що 25.04.2013р. між ТОВ "А.Д.Т." (постачальник) та ПАТ ДАТ "Чорноморнафтогаз" (покупець) було укладено договір поставки за № 498.

Сума договору складає 6 558 576,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 093 096,00 грн.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором поставки № 498 від 25.04.2013р., що підтверджується товарно-транспортними накладними і актами прийому-передачі на загальну суму 2 176 455,60 грн. та товарно-транспортним накладними і актами прийому - передачі на загальну суму 1 116 270,00 грн.

Разом з тим, відповідачем в порушення умов п. 4.2 договору, не повністю виконано зобов'язання щодо оплати отриманого товару у строк, встановлений договором (14.06.2013р.), у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 639270,00 грн.

За порушення строків здійснення оплати, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 10245,83 грн. за період з 15.06.2013р. по 26.12.2013р.

Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи невиконання відповідачем рішення суду, на підставі ст.. 625 ЦК України позивач звернувся до відповідача з претензією №10-08/15 від 10.08.2015р. про сплату заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, однак дана вимога залишена позивачем без реагування та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, порушив умови договору, прострочив виконання зобов'язання з оплати товару в розмірі 639270,00 грн. у строк до 14.06.2013р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. за №13/210/10 та від 12.09.2011р. за №6/433-42/183 і постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. за №11/109.

Враховуючи те, що зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином, а відповідачем не надано суду належних доказів його виконання, у відповідності до розрахунку інфляційних та 3% річних, наданого позивачем і перевіреного судом, з відповідача на користь позивача підлягають 518440,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 16.06.2013р. по 10.02.2016р. та 40720,63 грн. 3% річних за період з 27.12.2013р. по 10.02.2016р.

З цих підстав, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відстрочення виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 до 10.01.2017р. Оскільки тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника, внаслідок інфляційних процесів.

При цьому, також не заслуговують на увагу доводи відповідача, щодо необґрунтованості стягнення 3% річних за період з 16.06.2013р. по 10.02.2014р., з огляду на те, що у рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. №901/200/14 лише підтверджено обов'язок відповідача щодо виконання умов договору в частині оплати отриманого товару у строк до 14.06.2013р. та встановлено прострочення відповідача щодо виконання цього зобов'язання з 15.06.2013р. Незважаючи на те, що рішення набрало законної сили 24.02.2014р. ця обставина ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача оплатити товар у строк до 14.06.2013р.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної у постановах від 20.12.2010р. у справі N3-57гс10 і від 04.07.2011р. у справі N3-65гс11., за змістом норми ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У ч. 3 ст. 82 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. також визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, п.2 ч.2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т." задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс, 505, ідентифікаційний код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т." (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вулиця Набережна, буд. 1, ідентифікаційний код 33871319) інфляційні у розмірі 518440 (п'ятсот вісімнадцять тисяч чотириста сорок) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 40720 (сорок тисяч сімсот двадцять) грн. 63 коп., судовий збір у розмірі 8387 (вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 41 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 11.04.2016р.

Суддя В.В. Князьков