Рішення № 57064015, 06.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016Справа №910/3021/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів»доАграрного фондупростягнення 220 333,68 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Шнир Я.Б.від відповідача:Авраменко В.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Красненський комбінат хлібопродуктів» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про стягнення 220 333,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором складського зберігання зерна №85/11 від 08.04.2011 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 30 198,26 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.03.2016 р.

23.03.2016 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.04.2016 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги визнала повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2011 р. між Товариством (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №85/11 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно з п. 3.3.2 Договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно відшкодовувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному п. 3.1.4 цього договору.

За змістом п. 4.4 Договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк до ___ 200___ року.

На виконання умов Договору позивач прийняв на зберігання від відповідача зерно на загальну суму 825 131,89 грн., і направив на адресу відповідача у справі для відповідні акти виконаних робіт для підписання, які відповідачем були підписані та частково оплачені.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 220 333,68 грн.

Договір є договором зберігання зерна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України, Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Статтею 43 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» передбачено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

За змістом п. 4.4 Договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк до ___ 200___ року.

Претензією-вимогою №8-12/15 від 08.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача та просив сплатити розмір заборгованості за надані послуги зі зберігання зерна за Договором у розмірі 220 333,68 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на спростування заявленої до стягнення суми заборгованості та її розміру відповідачем не подано.

За змістом ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

В судовому засіданні 06.04.2016 р. представником відповідача позовні вимоги Товариства про стягнення заборгованості у розмірі 220 333,68 грн. за Договором були визнані повністю.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Аграрного фонду заборгованості у розмірі 220 333,68 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів» (80560, Львівська обл., Буський р-н, смт. Красне, вул. Залізнична, 18; ідентифікаційний код 00952060) заборгованість у розмірі 220 333 (двісті двадцять тисяч триста тридцять три) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 3 305 (три тисячі триста п'ять) грн. 01 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2016 р.

Суддя В.П. Босий