Рішення № 57063752, 06.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016Справа №910/33115/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в розмірі 20 162,00 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Карась В.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в розмірі 21 162,00 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.09.2014 р. на 536 км. + 550 м. автошляху Київ-Харків-Довжанський за участю транспортних засобів «KIA МОНАVЕ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/33115/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.01.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства суду 19.01.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду; 22.01.2016 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, які залучено до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 27.01.2016 р. не з'явилися, відповідач вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 р. відкладено розгляд справи до 24.02.2016 р., у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 05.02.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 24.02.2016 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, оскільки представник позивача бере участь у іншому судовому процесі

Представники сторін у призначене судове засідання 24.02.2016 р. не з'явилися, відповідач про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 16.03.2016 р.; зобов'язав позивача надати суду: оригінали доданих до позовної заяви документів та письмові пояснення з належними доказами, щодо розбіжностей державного номеру транспортного засобу «KIA МОНАVЕ», який зазначено у позовній заяві, у постанові Чугуївського міського суду Харківської області від 10.102014 р. у справі № 636/3736/14-п та у договорі добровільного страхування наземного транспорту № 3137/261/000329 від 19.08.2013 р.

Через відділ діловодства суду 12.03.2016 р. від позивача надійшли додаткові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.03.2016 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі, подав оригінали документів для огляду в судовому засіданні, також подав клопотання про здійснення запиту до Сервісного центру органів ДАІ для витребування інформації щодо перереєстрації автомобіля НОМЕР_3 на НОМЕР_1.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2016 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечив проти позову; заперечень проти задоволення зазначеного клопотання не навів.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, для направлення судового запиту.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача щодо направлення запиту, для отримання інформації.

Розглянувши клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, визнає за доцільне відкласти розгляд даної справи, для направлення судового запиту з метою витребування інформації, керуючись ст. 38, ч. 3 ст. 69, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 77, ст. 86 ГПК України, ухвалою від 16.03.2016 р. розгляд справи відклав на 06.04.2016 р.; клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів; клопотання позивача про витребування інформації задовольнив та зобов'язав Центр ДАІ № 1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованих УДАІ ГУМВС України в місті Києві (м. Київ вул. Туполєва, 19) надати суду у строк до 04.04.2016 р. інформацію щодо перереєстрації автомобіля «KIA МОНАVЕ» з державного реєстраційного номеру НОМЕР_3 на НОМЕР_1.

24.03.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 20 162,00 грн. (21 162,00 грн. - 1 000,00 грн. сума франшизи = 20 162,00 грн.).

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Господарський суд прийняв заяву позиву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 20 162,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору; зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 06.04.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача , Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

19.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3137/261/000329, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «KIA МОНАVЕ», державний номер НОМЕР_4.

За вказаним договором страхова сума - 397 536,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

10.09.2014 р. на 536 км. + 550 м. автошляху Київ-Харків-Довжанський, сталастя дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «KIA МОНАVЕ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Полтави УМВС України в Полтавській області та довідкою УДАІ ГУ МВС України в Харківській області та довідкою № 9435542 (копії в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «KIA МОНАVЕ», державний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.

Особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_3, і його вина встановлена постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 10.10.2014 р. у справі № 636/3736/14-п провадження № 3/636/778/14.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

15.09.2014 р. було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

У відповідності до рахунку ТОВ «Світ-Авто» № СА-000015819 від 20.07.2015 р., пошкоджений автомобіль страхувальника потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт на загальну суму 21 162,00,25 грн.

Згідно зі звітом № 52/10/14 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 21.07.2015 р. та ремонтної калькуляції за системою Audatex, величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого ТЗ, з врахуванням допусків, в межах яких відбулась оцінка, складає 21 630,51 грн.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

21.07.2015 р. позивачем було складено страховий акт № 9164/1 (29770/к/п), згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 21 162,00 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику в сумі 21 162,00 грн. на рахунок ТОВ «Світ-Авто», що підтверджується платіжним дорученням № 83821 від 30.07.2015 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» № АІ/3154331 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2.

Враховуючи наведене, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 21 162,00 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія».

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3154331 встановлена франшиза у розмірі 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем факту нанесення водієм ОСОБА_3 матеріального збитку транспортному засобу «KIA МОНАVЕ», державний номер НОМЕР_4, оскільки в постанові суду зазначено транспортний засіб «KIA МОНАVЕ», державний номер НОМЕР_1.

Дані твердження відповідача спростовуються письмовими поясненнями позивача, згідно з якими 24.10.2013 р., тобто після укладення договору страхування - 19.08.2013 р., транспортний «KIA МОНАVЕ», державний номер НОМЕР_4, було перереєстровано за державним номером НОМЕР_1, у зв'язку з чим у постанові суду від 10.10.2014 р. вже значиться останній номер державної реєстрації транспортного засобу. При цьому, номер шасі (кузова) зазначений у договорі страхування та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, є один і той же - НОМЕР_5.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми завданої шкоди в розмірі 21 162,00 грн. підлягають задоволенню повністю в розмірі 20 162,00 грн. (21 162,00 грн. - 1 000,00 грн. франшиза = 20 162,00 грн.).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (вул. Борщагівська, 145, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код 23734213) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (бульвар Лесі Українки, 9, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 20113829) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20 162 (двадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 44 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 11.04.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина