Рішення № 57063426, 29.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.02.2016 Справа № 905/258/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Паніної Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»», м. Запоріжжя

до відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області

про стягнення 150 807,45 грн.

за участі уповноважених сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 06.01.2016р.

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області, основного боргу у розмірі 80 010 грн., інфляційних витрат у розмірі 63 616,54 грн. та 3% річних у розмірі 7 180,91 грн. (Всього 150 807,45 грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання № 142-12КС від 01.10.2012р. на підставі конкурсних торгів, проведених 03.08.2012р., в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії вказаного договору та специфікації № 1 до нього, копію акту здачі-приймання обладнання від 28.12.2012р., копію рахунку на оплату № 123 від 27.12.2012р., копію податкової накладної № 13 від 28.12.2012р., копію акту звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2012р. 14.12.2015р., копію виписки по рахунку позивача та копію вимоги № 100/1453 від 14.12.2015р. про оплату товару у сумі 80 010 грн., прийнятого за договором № 142-12КС від 01.10.2012р.

10 лютого 2016 року у судовому засіданні представник позивача надав пояснення у справі, щодо звернення до суду із позовною заявою у межах строку позовної давності.

Суд долучив до матеріалів справи пояснення.

Справа слуханням відкладалась.

Відповідач у судові засідання не зявився, 29 лютого 2016 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, у звязку із закінченням строку позовної давності, передбаченої ст.257 ЦК України.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами, оскільки неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті та не може вважатись підставою для відкладання розгляду справи, так як матеріалів у справі цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ :

01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»», м. Запоріжжя (надалі по тексту - постачальник) та Державним підприємством «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області (надалі по тексту покупець) укладений договір № 142-12КС на підставі конкурсних торгів, проведених 03.08.2012р., згідно умов якого постачальник зобовязався поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації, а покупець зобовязався прийняти та оплатити такий товар за наявності затверджених та отриманих відповідних бюджетних асигнувань.

У відповідності з п.4.1. договору, розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у вигляді 50% передплати, яка здійснюється покупцем після затвердження і надходження відповідних бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно постанови КМУ від 09.10.2009р. № 1404. Решта 50% перераховується протягом 20 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця.

У виконання умов договору сторонами підписана специфікація № 1 на поставку продукції.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку продукції із зазначенням її найменування, номенклатурного номеру, кількісних та якісних показників та ціни. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов договору, позивачем оплачено 50% передплати у сумі 80 101 грн., що підтверджується випискою з банку по рахунку позивача, наявною у матеріалах справи.

Решта 50% оплати у сумі 80 010 грн. мала бути перерахована протягом 20 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця, тобто до 17.01.2013р., оскільки товар прийнятий відповідачем за актом здачі-приймання обладнання від 28.12.2012р.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою № 100/1453 від 14.12.2015р. про оплату товару у сумі 80 010 грн., прийнятого за договором постачання № 142-12КС від 01.10.2012р. Але вказаний борг відповідач не сплатив.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу не сплачена та підтверджена матеріалами справи, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»», м. Запоріжжя, щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 80 010 грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

У звязку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобовязання позивачем заявлені вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 63 616,54 грн. та 3% річних у розмірі 7 180,91 грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обовязку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, наданий арифметично обґрунтований розрахунок інфляційних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 63 616,54 грн. інфляційних витрат у повному обсязі.

З урахуванням того, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.4.1. договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 7 180,91 грн. в повному обсязі.

Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Останнім днем розрахунку за актом здачі-приймання обладнання від 28.12.2012р. є 17.01.2013р., а позивач звернувся із позовом до суду 15.01.2016р., що підтверджується датою поштового штемпеля підприємства звязку на конверті, в якому надіслано позовну заяву, та опису вкладення до цього конверта, що наявні у матеріалах справи. А тому, застосування строку позовної давності до позову є безпідставним. До того ж, відповідач підписав акт звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2012р. 14.12.2015р. та визнав заборгованість перед позивачем у сумі 80 010 грн., тому строк позовної давності переривався і є продовженим ще на три роки, що передбачено ст.264 ЦК України.

Крім того, відповідно до п.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Відповідач не надав такої заяви до суду, а лише звернувся з проханням відмовити позивачу у позові.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»», м. Запоріжжя, до Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області, про стягнення 150 807,45 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 5, ЄДРПОУ 13626132) основну заборгованість у розмірі 80 010 грн., інфляційні витрати у розмірі 63 616,54 грн., 3% річних у розмірі 7 180,91 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 262,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.02.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2016р.

Суддя Л.Д. Подколзіна