Рішення № 57063368, 11.04.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2016 р. Справа № 903/34/16 Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна", м. Київ

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", с. Леонівка Кагарлицького району Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс", с. Старовойтове Любомльського району Волинської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2:

-Споживче товариство "Станіславінвест", м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1:

-Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс", м. Івано-Франківськ

про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 29.12.2015р. б/н; ОСОБА_3, дов. від 29.12.2015р. б/н

від відповідача 1: ОСОБА_4-дов. від 21.03.2016р. б/н

від відповідача 2: ОСОБА_5, дов. від 25.02.2013р. №25/02

від третьої особи-СТ "Станіславінвест": н/з

від третьої особи-ТзОВ "Будтрейд Плюс": ОСОБА_6-дов. від 04.04.2016р. б/н

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 27 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

В судовому засіданні 05.04.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" - про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, в якому просив визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2м.кв., що розташований за адресою: Волинська обл., Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7А та витребувати комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2м.кв., що розташований за адресою: Волинська обл., Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7А, з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" є добросовісним набувачем, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.07.2013р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 09.07.2013р. та зареєстрований в реєстрі за №2649, укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" є діючим, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" є власником малого комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2м.кв., що розташований за адресою: Волинська обл., Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7А. Проте власник немає можливості здійснювати фактичне володіння майном, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" володіє спірним майном без відповідної правової підстави, між позивачем та відповідачем немає договірних відносин, а отже позивач має право вимагати визнання права власності за собою та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зауважив, що як було встановлено в судових засіданнях, на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс", оформлених протоколом №25 від 14.09.2012р., вирішено реорганізувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення частини майна підприємства його учаснику- Товариству з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД"; виділити нерухоме майно загальною вартістю 5 757 670,00грн. і частину зобов'язань підприємства, а саме кредиторську заборгованість перед ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" на загальну суму 5 757 670,00грн. На виконання рішення загальних зборів №25 було складено акт приймання-передачі, за яким ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" передало у власність ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" нерухоме майно. Згідно з протоколом №26 вирішено вивести ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" зі складу учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Повідомив, що у подальшому нерухоме майно було відчужено за договором купівлі-продажу, укладеним 09.07.2013р. між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", як продавцем, і ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", як покупцем. Проте, майно вибуло із власності ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" без належних правових підстав і було повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" на зберігання, в якості забезпечення позовних вимог, на підставі ухвали господарського суду, хоча в подальшому майно за актом державного виконавця від 07.05.2014р., складеного на підставі постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 23.04.2014р., було повернуто ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", власник не мав можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки фактично майно залишилось в користуванні відповідача, який не допускав ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" до своєї власності. ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" володіло, користувалося і розпоряджалося майном без достатніх правових підстав, незважаючи на наявність судових спорів здійснило відчуження майнового комплексу.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилався на ст. 35 ГПК України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 326, 387 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.01.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 24.02.2016р. на 11:00год.

18.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2016р. надійшов до суду супровідний лист №379/1 від 16.02.2016р. (вх.№01-54/1413/16 від 18.02.2016р.), яким він долучив до матеріалів справи: довідку ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" №372/1 від 15.02.2016р. про відсутність справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення з такого спору, копії договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., статуту ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників протоколом №1/11 від 10.10.2011р., зареєстрованого 27.10.2011р. за №10741050004031105 та додаткові пояснення по справі, в яких він позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що надати пояснення яким чином Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" стало власником спірного майна, не може.

22.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача 2-Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс", на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2015р., надійшли письмові пояснення №б/н від 22.02.2016р. (вх.№01-54/1513/16), в яких він просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що за результатами розгляду справи №903/134/13-г за позовом Арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" ОСОБА_8 до відповідачів: -Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 -Україна ЛТД", - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" про визнання правочинів недійсними, позов Арбітражного керуючого ОСОБА_8 вирішено наступним чином: задоволено позовну вимогу про визнання недійсним правочину щодо відчуження нерухомого майна, у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД"; відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., що був укладений між ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Тим Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна"; задоволено позовну вимогу щодо повернення майна ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Повідомив, що позовна вимога ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" про визнання права власності та витребування майна є безпідставною, оскільки є рішення суду, яке вступило в законну силу, про обов'язок повернення нерухомого майна безспірному власнику (ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс").

Зауважив, що твердження позивача з приводу того, що нерухоме майно було придбано ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" за відплатним договором і останнє не знало і не могло знати про те, що ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД" не мало права відчужувати майновий комплекс-не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи №903/134/13-г, а в матеріалах справи відсутні платіжні документи, якими підтверджено здійснення ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" оплати за вказаним договором купівлі-продажу від 09.07.2013р.

Посилаючись на ст. 388 ЦК України зауважив, що у даному випадку ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" за договором купівлі-продажу від 03.07.2013р. р.№2649, придбало нерухоме майно від ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД" безвідплатно, оскільки є докази того, що розрахунок по договору купівлі-продажу не проводився.

Зазначив, що у відповідності до вищевказаного рішення, вирішено повернути власнику ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" майно, а отже за таких обставин, твердження, що власником майна є ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" є безпідставним.

Вказав, що позивач не надає жодних доказів та доводів того, що відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" незаконно та/або без відповідних правових підстав заволоділо майном, як і не наводить жодних доказів в обгрунтування того, що майно належить ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали".

Зауважив, що після вступу рішення в законну силу (14.11.2014р.) ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" мало право здійснювати володіння, користування та розпорядження власним майном, в т.ч. його відчуження. Так, дане нерухоме майно було відчужене ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" 15.06.2015р. Споживчому товариству "Станіславінвест" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_9, за р.№347, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №39106277 від 15.06.2015р. Укладення договору купівлі-продажу здійснено від імені ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" на виконання рішень судів про визнання правочинів недійсними та про повернення майна ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс". Таким, чином нерухоме майно було продано ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" з дотриманням вимог чинного законодавства, тобто продано особою, яка мала право його відчужувати, що у свою чергу унеможливлює витребування даного майна (віндикації) ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Вказав, що за таких обставин ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" не має права витребовувати нерухоме майно на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки майно було продано особою, яка мала та має право на його відчуження і оскільки ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" не є власником даного нерухомого майна.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. у справі №903/134/13-г, постанов Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р., Вищого господарського суду України від 05.02.2015р., Верховного Суду України від 29.04.2015р. у справі №903/134/13-г, договору купівлі-продажу від 03.07.2013р., довідки СУ УМВС України у Волинсбкій області від 02.02.2015р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.06.2015р.

Водночас, в клопотанні б/н від 22.02.2016р. (вх.№01-68/15/16 від 22.02.2016р.) просив суд залучити до участі в справі №903/34/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 (ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс")-Споживче товариство "Станіславінвест" (м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила,20) та, в зв'язку з цим, просив відкласти розгляд справи.

В обгрунтування вказаної заяви вказав, що нерухоме майно (малий комплекс обслуговування автотранспорту, що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників 7а) було відчужено ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" 15.06.2015 року Споживчому товариству "Станіславінвест" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_9, р.№347, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №39106277 від 15.06.2015 року.

За таких обставин вважає, що рішення суду у справі №903/34/16 щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння малого комплексу обслуговування автотранспорту, що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників 7а, буде впливати на права та обов'язки Споживчого товариства "Станіславінвест".

24.02.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача 1- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2015р., надійшли письмові пояснення (направлені суду засобом електронного зв'язку) №23/02-ЮР від 23.02.2016р. (вх.№01-54/1568/16), в яких він просив у задоволенні позову відмовити повністю, вказавши, що 29 серпня 2015 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений ОСОБА_10- приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 29.08.2015року за р. №191. Предметом цього договору був малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м, що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н., с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А., за який відповідачем 1 було сплачено на розрахунковий рахунок продавця обумовлену договором вартість за об'єкт нерухомого майна. Розрахунок за даним договором підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 368 від 31.08.2015 року та №113 від 02.02.2016 року, а також заявою від продавця, посвідченої ОСОБА_9 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 02.02.2016 року за реєстровим номером 30. Повідомив, що ним в повному обсязі виконані умови цього договору, а відтак ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" є законним власником спірного об'єкта нерухомого майна.

Крім того, зауважив, що при посвідченні договору купівлі-продажу нотаріус перед тим як посвідчити цей договір і провести реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" здійснив перевірку об'єкта продажу у відповідних реєстрах на предмет наявності заборон, але жодних заборон та інших підстав, що могли б завадити посвідченню цього договору не було виявлено.

З приводу витребування майна з чужого незаконного володіння у ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" спірного об'єкта нерухомого майна згідно ст. ст. 387, 388 ЦК України, зауважив, що для виконання вимог ст. 387 ЦК України, ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" у даній справі повинен довести, що саме позивач є власником спірного об'єкта нерухомого майна. У відповідності до вказаного вище договору купівлі-продажу власником спірного майна є ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", а не ТзОВ "ОСОБА_1 Україна".

Зауважив, що в своїй позовні заяві ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" зазначив, що ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" незаконно заволоділо спірним майном, та просить суд визнати за ним право власності та повернути йому спірний об'єкт нерухомого майна, але жодного доказу з цього приводу не надав.

Зазначені в додатку до відзиву докази суду не представив.

В судовому засіданні 24.02.2016р. представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач 1- ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"- в судове засідання 24.02.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033767875 від 09.02.2016р.

Представник відповідача 2- ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс"-в судовому засіданні 24.02.2016р. позов заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Крім того, звернувся до суду з клопотанням б/н від 24.02.2016р. (вх.№01-54/1565/16), в якому просив суд, з метою підтвердження доводів, на які посилається позивач про те, що нерухоме майно було придбане позивачем за відплатним договором, витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" докази здійснення оплати грошових коштів за договором купівлі-продажу від 09.07.2013р.

Водночас, в довідці ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" б/н від 24.02.2016р. (вх.№01-54/1564/16 від 24.02.2016р.), вказав на наявність рішення по справі №903/134/13-г за позовом Арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" ОСОБА_8 до відповідача: -Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 -Україна ЛТД", - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" про визнання правочинів недійсними, позов арбітражного керуючого ОСОБА_8, яким вирішено наступним чином: задоволено позовну вимогу про визнання недійсним правочину щодо відчуження нерухомого майна, у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД"; відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., що був укладений між ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "ОСОБА_5 -Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна"; задоволено позовну вимогу щодо повернення майна ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Представники позивача в судовому засіданні у вирішенні клопотань про залучення до участі в справі в якості третьої особи-Споживчого товариства "Станіславінвест" та витребування доказів, покладається на думку суду.

Ухвалою суду від 24.02.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача 1 в судове засідання та необхідність витребування додаткових доказів по справі, а також залучення до участі в справі третьої особи. Водночас, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2- ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс"-Споживче товариство "Станіславінвест" (м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила,20, код 37582334).

14.03.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду додаткові пояснення б/н від 10.03.2016р. (вх.№01-54/2120/16 від 14.03.2016р.), в яких він позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі, вказавши, що в січні 2014р. позивач дізнався про наявність позову Арбітражного керуючого ОСОБА_8 про визнання угод, в т.ч. договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., недійсними та повернення майна до ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", інтереси якого представляв арбітражний керуючий. Позов було подано в рамках справи №903/134/13-г про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Вказав хронологічний порядок прийняття рішень судами по справі №903/134/13-г.

Зауважив, що судовими рішеннями у справі №903/134/13-г договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2013р. між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" визнано діючим, а ТзОВ "ОСОБА_1 Україна"-добросовісним набувачем, а відтак право власності на спірне майно належить ТзОВ "ОСОБА_1 Україна".

Зазначив, що факт знаходження майна на балансі особи, на який посилається ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння, а відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача.

Долучив до матеріалів справи копії ухвали господарського суду Волинської області від 27.12.2013р. у справі №903/134/13-г, листа №б/н від 02.06.2015р., ухвали ВГСУ від 09.06.2015р. у справі №903/134/13-г, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, копію ухвали ВАСУ від 28.01.2016р. у справі №К/800/44090/15.

15.03.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача 1- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"-надійшов до суду оригінал відзиву №23/02-Юр. від 23.02.2016р. (вх.№01-54/2195/16 від 15.03.2016р.), в якому він позов заперечив.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії виписки з ЄДР щодо ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", витягу з ЄДР щодо ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", статуту ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" (нова редакція), затвердженого Загальними Зборами Учасників ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" Протоколом №2 від 10.10.2012р., зареєстрованого 23.10.2012р. за №13381050015000062, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.2015р., ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.08.2015р. №42998051, акту приймання-передачі від 31.08.2015р.

15.03.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача 1- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"-надійшло до суду клопотання №14/03-Юр. від 14.03.2016р. (вх.№01-68/23/16 від 15.03.2016р.), в якому він просив суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 (ТзОВ Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали")- Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" (м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського,11) та, в зв'язку з цим, просив відкласти розгляд справи.

В обгрунтування вказаної заяви вказав, що 29.08.2015року між ним та ТзОВ "Будтрейд Плюс" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений ОСОБА_10, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 29.08.2015року за реєстровим №191. Предметом цього договору був малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639,2кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н., с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, за який відповідачем 1 було сплачено на розрахунковий рахунок продавця обумовлену договором вартість за об'єкт нерухомого майна.

За таких обставин вважає, що рішення суду у справі №903/34/16 щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння малого комплексу обслуговування автотранспорту, що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників 7а, буде впливати на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс".

Долучив до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.2015р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №42998051 від 29.08.2015р., акту приймання-передачі від 31.08.2015р. та платіжних доручень №113 від 02.02.2016р. та №368 від 31.08.2015р.

15.03.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача 2- ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс"-надійшли до суду додаткові пояснення №б/н від 15.03.2016р. (вх.№01-54/2194/16 від 15.03.2016р.), в яких він просив в позові відмовити, вказавши, що нерухоме майно було продано ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" з дотриманням вимог чинного законодавства (як законним власником), тобто продано особою, яка мала право його відчужувати, що у свою чергу, унеможливлює витребування даного майна позивачем.

Зауважив, що у відповідності до ухвали господарського суду Волинської області від 09.06.2015р. у справі №903/134/13-г (залишеною без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. та Вищого господарського суду України від 18.11.2015р.) було припинено процедуру санації та було припинено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", у зв'язку із відновленням платоспроможності ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Повідомив, що у відповідності до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.2015р., станом на сьогодні власником майна є саме ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", а не ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", а тому твердження позивача про те, що саме він є власником спірного майна не відповідає дійсності.

Зазначив, що крім того, позивачу необхідно довести, що набувач майна незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном.

Як вбачається із матеріалів даної справи, спірне майно було повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" на підставі рішення господарського суду від 26.08.2014 року у справі № 903/134/13-г.

Вказав, що нерухоме майно 15.06.2015 року було відчужено на користь СТ "Станіславінвест" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Далі нерухоме майно було придбано ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембутматераіали" у ТзОВ "Будтрейд Плюс" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, при посвідченні договорів, нотаріусами перевірялось повноваження сторін та належність майна продавцям.

Дані договори купівлі-продажу є чинними, і не визнані в судовому порядку недійсними.

Таким чином, твердження, що відповідач - ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" незаконно та/або без відповідних правових підстав заволоділо майном - не відповідає обставинам справи.

Долучив до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу від 15.06.2015р., платіжних доручень від 17.06.2015р. №236, від 16.06.2015р. №235 та ухвали господарського суду Волинської області від 09.06.2015р. у справі №903/134/13-г.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2016р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Водночас, звернувся до суду з клопотанням б/н від 16.03.2016р. (вх.№01-66/29/16 від 16.03.2016р.), в якому він, в зв'язку з необхідністю представлення суду додаткових доказів по справі та зважаючи на необхідність залучення до участі в справі третьої особи, просив суд продовжити термін розгляду справи та відкласти розгляд спору згідно ст.ст. 69,77 ГПК України.

Проти задоволення судом клопотання відповідача 1 про залучення до участі в справі третьої особи- ТзОВ "Будтрейд Плюс" не заперечив.

Відповідач 1- ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"- в судове засідання 16.03.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033813788 від 14.03.2016р.

Представник відповідача 2- ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс"-в судовому засіданні 16.03.2016р. позов заперечив, з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Крім того, звернувся до суду з клопотанням б/н від 16.03.2016р. (вх.№01-66/30/16 від 16.03.2016р.), в якому він, в зв'язку з необхідністю представлення суду додаткових доказів по справі та зважаючи на необхідність залучення до участі в справі третьої особи, просив суд продовжити термін розгляду справи та відкласти розгляд спору згідно ст.ст. 69,77 ГПК України.

Проти задоволення судом клопотання відповідача 1 про залучення до участі в справі третьої особи- ТзОВ "Будтрейд Плюс" не заперечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2-Споживче товариство "Станіславінвест" в судове засідання 16.03.2016р. не з'явилась, вимог суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила, хоча ухвала суду від 24.02.2016р., направлена на юридичну адресу СТ "Станіславінвест", зазначену в у витязі з ЄДР, а саме: м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила,20, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд вбачав, що рішення зі справи про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" щодо однієї із сторін, оскільки спірне нерухоме майно (малий комплекс обслуговування автотранспорту, що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників 7а) було відчужено ТзОВ "Будтрейд Плюс" 29.08.2015року Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_10, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 29.08.2015року за реєстровим №191, а тому, суд, керуючись ст. 27 ГПК України, вважав за можливе клопотання ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" №14/03-Юр. від 14.03.2016р. (вх.№01-68/23/16 від 15.03.2016р.) задоволити та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1- ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"- Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" (м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського,11).

Ухвалою суду від 16.03.2016р. продовжено термін розгляду справи за клопотанням сторін від 16.03.2016р. до 11.04.2016р. та розгляд справи відкладено з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача 1 та третьої особи в судове засідання та необхідність витребування додаткових доказів по справі, а також залучення до участі в справі третьої особи.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1- ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"- Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" (м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського,11).

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням заперечень відповідачів, додаткові пояснення та первинні докази набуття права власності на спірне майно, оплати грошових коштів ТзОВ "Вірго-Україна" ЛТД за договором купівлі-продажу від 09.07.2013р. (оригінали та належним чином завірені копії), постанову апеляційного адміністративного суду, пояснення та докази щодо права користування земельною ділянкою, направити на адресу ТзОВ "Будтрейд Плюс" копію позовної заяви та долучених до неї документів, докази направлення представити суду; відповідача 1-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень сторін; відповідача 2-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень сторін; третю особу- Споживче товариство "Станіславінвест"-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень сторін; третю особу-Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс"-письмові пояснення по суті позовних вимог, статут, первинні докази щодо купівлі-продажу майна, набуття у власність спірного нерухомого майна, докази оплати за спірне майно та подальшого продажу спірного нерухомого майна.

01 квітня 2016 року до господарського суду Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" надійшла апеляційна скарга б/н від 29.03.2016р. (вх.№01-116/131/16 від 01.04.2016р.) на ухвалу господарського суду Волинської області від 16.03.2016 року в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 1- ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"- Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс".

Ухвалою суду від 04.04.2016р. апеляційну скаргу ТзОВ "Будтрейд Плюс" б/н від 29.03.2016р. (вх.№01-116/131/16 від 01.04.2016р.) на ухвалу господарського суду Волинської області від 16.03.2016 року в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 1- ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"- Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" та додані до неї матеріали повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс".

04.04.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача-надійшли до суду додаткові пояснення №б/н від 21.03.2016р. (вх.№01-54/2976/16 від 04.04.2016р.), в яких він позовні вимоги підтримав та просив задоволити останні в повному обсязі, вказавши, що 09.07.2013 року, на підставі договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7-А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області. Також 09.07.2013р. о 14:07хв. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного договору було внесено запис про реєстрацію права власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7- А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області за ТзОВ "ОСОБА_1 Україна".

Договір купівлі-продажу нерухомого майна було посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №2649, а також нотаріусом, як державним реєстратором, було проведено внесення до реєстру прав на майно.

Будь-які підстави для відмови у реєстрації права власності за ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" були відсутні, а відтак право зареєстроване, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5907923 від 09.07.2013 року. Того ж дня, нерухоме майно було прийнято ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" від продавця на підставі акту приймання-передачі. Оплату придбаного нерухомого майна було проведено наступним чином - станом на 01.07.2013р., ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" мало кредиторську заборгованість перед ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" в сумі 7 768 546,00грн., а продаж нерухомого майна було вчинено за 5 614 931,00грн., з врахуванням ПДВ, сторонами договору було прийнято рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог.

В жовтні 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва було проведено зустрічну звірку ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. Результати звірки відображені в довідці від 08.10.2013р. № 1179/22-01/35466282. Так, звіркою документально підтверджено здійснення господарських правовідносин між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Враховуючи вимоги, статті 334 ЦК України, ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" набуло право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7-А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області.

Щодо незаконного вибуття майна із власності ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" повідомив, що 27.12.2013р. господарським судом Волинської області винесено ухвалу про забезпечення позову у справі № 903/134/13-г, якою накладено арешт на комплекс обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та заборонено користування та управління нерухомим майном шяхом передання нерухомого майна в тимчасове управління ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

На підставі зазначеної ухвали, нерухоме майно було передано до ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Ухвала господарського суду Волинської області про забезпечення позову від 27. 12.2013р., була прийнята на підставі заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_8 під час розгляду позовної заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_8 про визнання угод, в т.ч. договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., недійсними та повернення майна до ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", інтереси якого представляв арбітражний керуючий. Позов було подано в рамках справи № 903/134/13-г про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Хронологічний порядок прийняття рішень судами по справі № 903/134/13-г такий:

1) Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/134/13-г від 05.02.2014р. даний позов задоволено повністю. Визнано недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений актом приймання- передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД". Визнано недійсним договір купівлі - проваджу від 09.07.2013р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 09.07.2013р. та зареєстрований в реєстрі за №2649, а саме щодо відчуження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго- Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна". Майно повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс плюс".

2) Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. рішення господарського суду від 05.02.2014р. скасовано; прийнято нове судове рішення, яким в позові відмовлено.

3) Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2014р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014р. у вказаній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

4) Рішенням господарського суду Волинської області віл 26.08.2014р. позов задоволено повністю; визнано недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, у відовідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2013р., укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна"; повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" нерухоме майно.

5) Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р. рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. залишено без змін.

6) Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2015р. у справі №903/134/13-г рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р.у справі № 903/134/13- г залишено без змін.

7) Постановою Верховного суду України від 29.04.2015р. заяву ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" задоволено частково. Постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2015р. в частині залишення без змін постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., за яким майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції. В іншій частині постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2015 року у справі № 903/134/13г залишено без змін.

8) Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015р. у справі № 903/134/13г касаційні скарги ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. у справі № 903/134/13г в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., за яким майно передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

9) Рішенням господарського суду Волинської області від 09.09.2015 р. у справі № 903/134/13г відмовлено у задоволені позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 року, укладеного між ТзОВ "Вірго- Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" та повернення майна ТзОВ "Техно- Сервіс Плюс".

10) Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. у справі № 903/134/13г рішення господарського суду Волинської області від 09.09.2015р. у справі № 903/134/13г скасовано в частині відмови у задоволенні позову про повернення майна ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", в решті рішення залишено без змін.

Верховним судом України, Вищим господарським судом України, господарським судом Волинської області та Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" є добросовісним набувачем та відмовлено у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2013р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 09.07.2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №2649, укладеного між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", недійсним.

Таким чином, ухвалу про забезпечення позову було скасовано 25.03.2014р. на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду.

Актом державного виконавця від 07.05.2014р., складеного на підставі постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 23.04.2014р., майно було повернуто ТзОВ "ОСОБА_1 Україна".

Проте, фактично майно залишилось у користуванні ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", яке не допустило власника до нерухомого майна.

Провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" припинено на підставі ухвали господарського суду Волинської області від 09.06.2015р., цією ж ухвалою знято арешт, накладений на комплекс обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А.

Зазначеною ухвалою, стягнуто на користь арбітражного керуючого ОСОБА_8 287 883,50 грн. додаткової винагороди, що становить 5% від вартості поверненого майна, а саме малого комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А. Виходячи з розміру винагороди, можна зробити висновок, що вартість комплексу становить 5 757 670,00 грн.

15.06.2015 року (через 6 календарних днів після припинення справи про банкрутство) ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" здійснило відчуження спірного майна на користь Споживчого товариства "Станіславінвест" (м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила, 20, код ЄДРПОУ 57582334).

Відчуження відбулось на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що продаж об'єкту нерухомості по даному договору за домовленістю сторін вчинено за 445 764,00 грн. Крім того, в пункті 6.1. договору зазначено, що продавець стверджує (гарантує) про відсутність судового спору щодо об'єкту продажу.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №39279908 від 18.06.2015р., вже 17.06.2015р. спірне майно було відчужено СТ "Станіславінвест" на користь ТзОВ "Будтрейд Плюс" (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 11, код ЄДРПОУ 39462145).

29.08.2015р. спірне майно було придбано відповідачем-1 у ТзОВ "Будтрейд Плюс" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського MHO ОСОБА_10 Продаж вчинено за 512 628,60 грн.

Звернув увагу суду, що відчуження ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область , Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А на користь СТ "Станіславінвест" відбулось вже після винесення постанови Верховним судом України про часткове скасування рішень господарських судів і направлення справи на новий розгляд, і призначення Вищим господарським судом України справи до розгляду. При цьому, представник ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" був присутній на засіданні ВСУ, а відтак про наявність ухваленого рішення ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" було відомо.

Отже, гарантії директора ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" про відсутність судового спору щодо майна не відповідали дійсності.

Зазначив, що для запобігання вчинення незаконних реєстраційних дій, ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" направило на адресу реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції лист з повідомленням про наявність судового спору та проханням не вчиняти будь-яких реєстраційних дій до розгляду справи.Проте, Державним реєстратором реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_11 були вчинені протиправні, незаконні дії щодо реєстрації спірного майна, а саме державним реєстратором було взагалі видалено з державного реєстру інформацію про власність ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" і зареєстровано спірне майно за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Зазначені незаконні реєстраційні дії були оскаржені позивачем до адміністративного суду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року у справі №К/800/44090/15 за позовом ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" до Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_11 про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення та запису, зобов'язання вчинити дії - касаційну скаргу Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 відхилено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, якою позов було задоволено, залишено без змін. В свою чергу, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року визнані протиправними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне майно за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс". Зобов'язано Державного реєстратора вчинити дії щодо скасування такого запису.

Крім того, Вищим адміністративним судом України під час розгляду касаційної скарги Державного реєстратора було встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2014 року не визнавалося право власності на спірне майно і взагалі не вирішувалося питання про право власності, тому вказане рішення не є підставою для державної реєстрації права власності відповідно вимог ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 37 Порядку № 868.

Виходячи з наведеного Державний реєстратор реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 при проведенні вищенаведених реєстраційних дій від 15.06.2015 року діяв з грубим порушенням вищенаведених законодавчих норм та Порядку № 868, оскільки були відсутні підстави для проведення реєстрації права власності.

Крім того, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328, тобто 15.06.2015 року, постановою Верховного Суду України від 29.04.2015 року скасована постанова Вищого господарського суду України в частині залишення без змін постанови та рішення судів щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 року, за яким майно було передане від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Виходячи з наведеного, касаційний суд вказав: апеляційний суд прийшов до обґрунтованих висновків, що станом на 15.06.2015 року, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328, а тому дії державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328 та внесення запису №10032648 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100020207233, загальна площа 639,2 кв.м., адреса: вулиця Прикордонників, будинок 7А, с. Старовойтове, Любомльський р-н, Волинська обл., за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" є незаконними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328 підлягає скасуванню.

Апеляційним судом також встановлено, що згідно копії рішення господарського суду Волинської області від 09.09.2015р. у справі №903/134/13г за позовом Арбітражного керуючого ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" ОСОБА_8 Трохимовнча до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" про визнання правочинів недійсними, яким у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 року, укладеного між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" та повернення майна до ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" відмовлено.

Крім того, в день прийняття державним реєстратором реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328, а саме 15.06.2015 року, ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" за договором купівлі-продажу відчужило спірне майно СТ "Станіславінвест" відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.2015р. № 347, а останній, в свою чергу, 17.06.2015р.- ТзОВ "Будтрейд Плюс".

Отже, фактично незаконними реєстраційними діями відповідача заподіяна шкода правам, свободам та інтересам ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", як власника малого комплексу обслуговування автотранспорту згідно договору купівлі-продажу від 09.07.2013р.

Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що відповідачі, які були обізнані з судовим спором щодо нерухомого майна, намагались якомога швидше здійснити відчуження нерухомого майна, при цьому ціна первинного продажу і подальших перепродажів занижена більше, ніж в десять разів.

Також, станом на сьогоднішній день, користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, є ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", яке виконує в повному обсязі всі обов'язки, передбачені договором оренди землі від 25.12.2012 року, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Любомльському районі Волинської області.

В зв'язку з цим, постає питання законності укладання всіх договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна неможливе без документів, що посвідчують права на земельну ділянку.

Так, абзацом 1 пункту 6 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Згідно пункту 1.7. глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда тощо збудовані (або будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна. Даний пункт вимагає від нотаріуса перевірки прав на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, що було неможливим під час перепродажу нерухомого майна. Проте, в договорах купівлі-продажу від 15.06.2015р. та від 29.08.2015р. зазначається лише кадастровий номер ділянки і не зазначаються права продавців на земельну ділянку.

Щодо правової позиції зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоноложних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту, в силу вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 326 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права зласності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використання правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (постанова ВСУ від 11.12.2012 р. у справі № 65гс12).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 02.09.2015 р. у справі 6-1168цс15), "відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Якщо таке майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право його витребувати від добросовісного набувача у всіх випадках".

Таким чином, оскільки комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А вибув з володіння власника - ТзОВ "ОСОБА_1 Україна"-не з його волі, наявні законні підстави для витребування цього майна від набувача та визнання права власності на об'єкт нерухомості.

Долучив до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу від 09.07.2013р. р.№2649, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5907923 від 09.07.2013р., акту прийому-передачі від 09.07.2013р., акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.07.2013р., довідки №1179/22-01/35466282 від 08.10.2013р., ухвали господарського суду Волинської області від 27.12.2013р. у справі №903/134/13-г, постанови Верховного Суду України від 29.04.2015р. у справі №903/134/13-г, постанови Вищого господарського суду України від 08.07.2015р. у справі №903/134/13-г, рішення господарського суду Волинської області від 09.09.2015р. у справі №903/134/13-г, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. у справі №903/134/13-г, постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 23.04.2014р. ВП №41433383, акту державного виконавця від 07.05.2014р., ухвали господарського суду Волинської області від 09.06.2015р. у справі №903/134/13-г, договору купівлі-продажу від 15.06.2015р., Інформаційної довідки 39279908 від 18.06.2015р., договору купівлі-продажу від 29.08.2015р, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №42998051 від 29.08.2015р., ухвали Вищого господарського суду України від 09.06.2015р. у справі №903/134/13-г, листа б/н від 02.06.2015р., ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016р. у справі №К/800/44090/15, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015р. у справі №826/11952/15 та договору оренди землі від 25.12.2012р.

04.04.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача 2- ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" -надійшли до суду додаткові заперечення №б/н (вх.№01-54/2971/16 від 04.04.2016р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що твердження позивача про добросовісність набуття майна за договором купівлі-продажу є сумнівним та не підтвердженим належними доказами, оскільки реальної оплати за договором купівлі-продажу від 09.07.2013р. між сторонами договору не було, а посилання позивача на акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.07.2013р. та на довідку ДПІ у Шевченківському р-ні Головного управління Міндоходів м. Києва від 08.10.2013р. не є доказами проведення реальної оплати по договору купівлі-продажу від 09.07.2013р.

Зауважив, що ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" придбало нерухоме майно за договором купівлі-продажу у ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", яке не було і не є власником нерухомого майна, адже на підставі рішення суду від 26.08.2014р. правочин щодо відчуження майна між ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" та ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" визнано недійсним, майно повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

З приводу посилань позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року та на Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року у справі №К/800/44090/15 за позовом ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" до Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення та запису, у відповідності до яких визнані протиправними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне майно за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" пояснив, що ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" не являлось учасником даного судового процесу, і відповідно товариству не було відомо про розгляд даної справи та про її результати.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року у справі № К/800/44090/15 про визнання протиправними дій реєстратора не може вплинути на законність договору купівлі-продажу від 29.08.2016 року, що був укладений між ТзОВ "Будтрейд Плюс" та ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", оскільки у відповідності до п. 1.1 даного договору купівлі-продажу зазначено, що об'єкт нерухомого майна належить продавцю (тобто ТзОВ "Будтрейд Плюс") на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2015 року, право власності зареєстровано за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом за індексним номером 39192826 від 17.06.2015року, виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського MHO ОСОБА_9, номер запису права власності 10065035.

Вказав, що посилання позивача на договір оренди земельної ділянки від 25.12.2012 року, у відповідності до якого ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" є орендарем земельної ділянки за адресою: Волинська область, Любомльмький район, с. Старовойтово, вул. Прикордонників, 7а є безпідставним, адже у відповідності до рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014 року правочин щодо відчуження майна між ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" та ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" визнано недійсним, майно повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс". Враховуючи вищевикладене, не зрозуміло на яких правових підставах ТзОВ "Вірго- Україна ЛТД" продовжує користуватись даною земельною ділянкою в якості орендаря.

Таким чином, ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" придбало нерухоме майно законно та на відповідних правових підставах, зокрема майно придбано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу та придбано на підставі оплатного договору.

В судовому засіданні 05.04.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Крім того, супровідним листом б/н від 04.04.2016р. (вх.№01-54/3085/16 від 05.04.2016р.) долучив до матеріалів справи описи вкладення у цінний лист від 11.03.2016р. та від 31.03.2016р. з квитанціями від 11.03.2016р. та від 31.03.2016р., копію довіреності від 29.12.2015р. та постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.02.2016р. у справі №803/74/15-а.

Представник відповідача 1 -Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"- в судовому засіданні 05.04.2016р. позов заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача 2 -Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс"- в судовому засіданні 05.04.2016р. позов заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1-Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" в судовому засіданні 05.04.2016р. позов заперечив.

Крім того, клопотанням б/н від 05.04.2016р. (вх.№01-54/3086/16 від 05.04.2016р.) долучив до матеріалів справи платіжні доучення №5 від 22.06.2015р., №3 від 22.06.2015р., №2 від 19.06.2015р., №1 від 19.06.2015р., копії Виписки з ЄДР щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" станом на 19.06.2015р. та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс", затвердженого Установчими зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейд Плюс" 27.10.2014р. протоколом №1, зареєстрованого 29.10.2014р. за №11191020000013154.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2-Споживче товариство "Станіславінвест" в судове засідання 05.04.2016р. не з'явилась, вимог суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила, хоча ухвала суду від 24.02.2016р., направлена на юридичну адресу СТ "Станіславінвест", зазначену в у витязі з ЄДР, а саме: м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила,20, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України та дослідивши матеріали справи, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на загальних зборах учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" були прийняті рішення, оформлені протоколами № 25 та № 26.

Згідно з протоколом № 25 вирішено реорганізувати ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення частини майна підприємства його учаснику ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД"; виділити нерухоме майно загальною вартістю 5 757 670,00 грн і частину зобовязань підприємства, а саме кредиторську заборгованість перед ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" на загальну суму 5 757 670,00 грн.

На виконання рішення загальних зборів № 25 було складено акт приймання-передачі без дати та номера, за яким ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" передало у власність ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" нерухоме майно.

Згідно з протоколом № 26 вирішено вивести ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" зі складу учасників ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

09.07.2013 року, на підставі договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна ЛТД" комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7-А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області.

Згідно п.п. 1.3., 1.6. цього договору право власності на об'єкт виникає у покупця з моменту державної реєстрації даного договору. Відчужуваний об'єкт, розташований на земельній ділянці, площею 1,0000 га, кадастровий номер 0723384900:03:002:0066, яка перебуває у користуванні продавця на підставі договору оренди землі від 25.12.2012р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель Управлінням Держкомзему у Любомльському районі Волинської області, про що вчинено запис від 28.12.2012р. за №072338494000525.

В розділі 2 даного договору продавцем засвідчено, що він має право власності на об'єкт та має право на його відчужнення. Продавець свідчить, що на момент укладення цього договору об'єкт нікому іншому не переданий, не подарований, в інший спосіб не відчужений, а також не є предметом податкової застави, а також іншого спору, не перебуває в оренді або в лізингу у третіх осіб. Об'єкт в заставі, під забороною (арештом) відчуження не перебуває, що підтверджується Витягами за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданими Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.07.2013р. Продавець свідчить та заявляє, що продавець не знаходиться в процесі банкрутства і йому невідмі будь-які дії чи наміри здійснити будь-які дії, спрямовані на порушення справи про банкрутство.

Згідно п. 3.1. цього договору за домовленістю сторін продаж об'єкту вчиняється за ціною 5 614 931,00грн., з урахуванням ПДВ. Зазначена ціна відповідає волевиявленню учасників цього правочину, є остаточною і змінам після його укладення не підлягає.

У відповідності до п. 4.1. даного договору сторони домовилися, що за цим договором слід вважати символічну передачу продавцем покупцю об'єкту шляхом передачі технічного паспорту, яка здійснена в момент підписання цього договору. Сторони усвідомлюють, що цей договір підтверджує передачу об'єкту від продавця покупцеві.

Також 09.07.2013р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного договору було внесено запис про реєстрацію права власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7- А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області за ТзОВ "ОСОБА_1 Україна".

Договір купівлі-продажу нерухомого майна було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №2649, а також нотаріусом, як державним реєстратором, було проведено внесення до реєстру прав на майно.

Даний договір будо підписано сторонами, підписи скріплені відтиском печатки товариств.

Будь-які підстави для відмови у реєстрації права власності за ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" були відсутні, а відтак право зареєстроване, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5907923 від 09.07.2013 року. Того ж дня, нерухоме майно було прийнято ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" від продавця на підставі акту приймання-передачі. Оплату придбаного нерухомого майна було проведено наступним чином - станом на 01.07.2013р., ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" мало кредиторську заборгованість перед ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" в сумі 7 768 546,00грн., а продаж нерухомого майна було вчинено за 5 614 931,00грн., з врахуванням ПДВ, сторонами договору було прийнято рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, будь-які претензії в сторін щодо проведення оплати, або неоплати по даному договру відсутні (доказів їх наявності суду не надано).

Суд зауважує, що відхилення сторін від умов договору в частині здійснення розрахунку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не спростовує факту здійснення ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" розрахунку за договором купівлі-продажу від 09.07.2013р.

В жовтні 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва було проведено зустрічну звірку ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. Результати звірки відображені в довідці від 08.10.2013р. № 1179/22-01/35466282. Так, звіркою документально підтверджено здійснення господарських правовідносин між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Нормами ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи вимоги, статті 334 ЦК України, ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" набуло право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7-А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу від 09.07.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №2649, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Щодо незаконного вибуття майна із власності ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" суд зауважує, що 27.12.2013р. господарським судом Волинської області винесено ухвалу про забезпечення позову у справі № 903/134/13-г, якою накладено арешт на комплекс обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та заборонено користування та управління нерухомим майном шяхом передання нерухомого майна в тимчасове управління ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

На підставі зазначеної ухвали, нерухоме майно було передано до ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Ухвала господарського суду Волинської області про забезпечення позову від 27. 12.201р., була прийнята на підставі заяви арбітражного керуючого ОСОБА_8 під час розгляду позовної заяви арбітражного керуючого ОСОБА_8 про визнання угод, в т.ч. договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., недійсними та повернення майна до ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", інтереси якого представляв арбітражний керуючий. Позов було подано в рамках справи № 903/134/13-г про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Як вбачається з матеріалів справи хронологічний порядок прийняття рішень судами по справі № 903/134/13-г за позовом арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс" ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна" ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс", в якому позивач просив: - визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений Актом приймання передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД";- визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений договором купівлі-продажу та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна";- застосувати наслідки визнання правочинів недійсними шляхом повернення майна попередньому власнику ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", такий:

1) Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/134/13-г від 05.02.2014р. даний позов задоволено повністю. Визнано недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений Актом приймання передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД".Визнано недійсним договір купівлі - проваджу від 09.07.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 09.07.2013р. та зареєстрований в реєстрі за №2649, а саме щодо відчуження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область , Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна". Повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А, площа забудови 772, 40 кв.м., поверхів 1, обєм будинку 2394 куб. м., загальна площа 639, 20 кв.м., площа нежитлових приміщень 639, 20 кв.м.

2) Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. рішення господарського суду від 05.02.2014р. скасовано; прийнято нове судове рішення, яким в позові відмовлено.

3) Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2014р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014р. у вказаній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

4) Рішенням господарського суду Волинської області віл 26.08.2014р. позов задоволено повністю; визнано недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений актом приймання передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД". Визнано недійсним договір купівлі - проваджу від 09.07.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 09.07.2013р. та зареєстрований в реєстрі за №2649, а саме щодо відчуження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та був укладений між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна". Повернуто ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А, площа забудови 772, 40 кв.м., поверхів 1, обєм будинку 2394 куб. м., загальна площа 639, 20 кв.м., площа нежитлових приміщень 639, 20 кв.м.

5) Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р. рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. залишено без змін.

6) Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2015р. у справі №903/134/13-г рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р.у справі № 903/134/13- г залишено без змін.

7) Постановою Верховного суду України від 29.04.2015р. заяву ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" задоволено частково. Постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2015р. в частині залишення без змін постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., за яким майно було передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції. В іншій частині постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2015 року у справі № 903/134/13г залишено без змін.

8) Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015р. у справі № 903/134/13г касаційні скарги ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р. у справі № 903/134/13г в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013р., за яким майно передано від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

9) Рішенням господарського суду Волинської області від 09.09.2015 р. у справі № 903/134/13г відмовлено у задоволені позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 року, укладеного між ТзОВ "Вірго- Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" та повернення майна ТзОВ "Техно- Сервіс Плюс".

10) Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. у справі № 903/134/13г рішення господарського суду Волинської області від 09.09.2015р. у справі № 903/134/13г скасовано в частині відмови у задоволенні позову про повернення майна ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", в решті рішення залишено без змін.

При цьому, рішенням господарського суду Волинської області від 09.09.2015р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. у справі №903/134/13г встановлено, що ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" є добросовісним набувачем, оскільки нерухоме майно- малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А був придбаний ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" за відплатним договором і останнє не знало і не могло знати про те, що ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" не мало права відчужувати майновий комплекс та відмовлено у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09.07.2013р. та зареєстрований в реєстрі за №2649, укладеного між ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", недійсним.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалу про забезпечення позову було скасовано 25.03.2014р. на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду.

Актом державного виконавця від 07.05.2014р., складеного на підставі постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 23.04.2014р., майно було повернуто ТзОВ "ОСОБА_1 Україна".

Фактично майно залишилось у користуванні ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс", яке не допустило власника до нерухомого майна.

ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" володіло, користувалося, розпоряджалося майном без достатніх правових підстав не зважаючи на наявність судових спорів.

Провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" припинено на підставі ухвали господарського суду Волинської області від 09.06.2015р., цією ж ухвалою знято арешт, накладений на комплекс обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А.

15.06.2015 року (через 6 календарних днів після припинення справи про банкрутство) ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" здійснило відчуження спірного майна на користь Споживчого товариства "Станіславінвест" (м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила, 20, код ЄДРПОУ 57582334).

Відчуження відбулось на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що продаж об'єкту нерухомості по даному договору за домовленістю сторін вчинено за 445 764,00 грн. Крім того, в пункті 6.1. договору зазначено, що продавець стверджує (гарантує) про відсутність судового спору щодо об'єкту продажу.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №39279908 від 18.06.2015р., вже 17.06.2015р. спірне майно було відчужено СТ "Станіславінвест" на користь ТзОВ "Будтрейд Плюс" (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 11, код ЄДРПОУ 39462145).

29.08.2015р. спірне майно було придбано відповідачем-1 у ТзОВ "Будтрейд Плюс" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.08.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського MHO ОСОБА_10 Продаж вчинено за 512 628,60 грн.

Суд звертає увагу на те, що відчуження ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область , Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А на користь СТ "Станіславінвест" відбулось вже після винесення постанови Верховним судом України про часткове скасування рішень господарських судів і направлення справи на новий розгляд, і призначення Вищим господарським судом України справи до розгляду. При цьому, представник ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" був присутній на засіданні ВСУ, а відтак про наявність ухваленого рішення ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" було відомо.

Отже, гарантії директора ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" про відсутність судового спору щодо майна не відповідали дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, для запобігання вчинення незаконних реєстраційних дій, ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" направило на адресу реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції лист з повідомленням про наявність судового спору та проханням не вчиняти будь-яких реєстраційних дій до розгляду справи. Проте, Державним реєстратором реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_11 були вчинені протиправні, незаконні дії щодо реєстрації спірного майна, а саме державним реєстратором було взагалі видалено з державного реєстру інформацію про власність ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" і зареєстровано спірне майно за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Зазначені реєстраційні дії були оскаржені позивачем до адміністративного суду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року у справі №К/800/44090/15 за позовом ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" до Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_11 про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення та запису, зобов'язання вчинити дії - касаційну скаргу Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 відхилено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, якою позов було задоволено, залишено без змін. В свою чергу, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року визнані протиправними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірне майно за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс". Зобов'язано Державного реєстратора вчинити дії щодо скасування такого запису.

Колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду встановлено, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за №22065328, тобто 15.06.2015р., рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2014р., на підставі якого внесено запис №10032648 вже було скасовано постановою Верховного Суду України від 29.04.2015р.

Крім того, Вищим адміністративним судом України під час розгляду касаційної скарги Державного реєстратора було встановлено (постанова від 28.01.2016р.), що рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2014 року не визнавалося право власності на спірне майно і взагалі не вирішувалося питання про право власності, тому вказане рішення не є підставою для державної реєстрації права власності відповідно вимог ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 37 Порядку № 868.

Виходячи з наведеного Державний реєстратор реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 при проведенні вищенаведених реєстраційних дій від 15.06.2015 року діяв з грубим порушенням вищенаведених законодавчих норм та Порядку № 868, оскільки були відсутні підстави для проведення реєстрації права власності.

Крім того, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328, тобто 15.06.2015 року, постановою Верховного Суду України від 29.04.2015 року скасована постанова Вищого господарського суду України в частині залишення без змін щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 року, за яким майно було передане від ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Виходячи з наведеного, касаційний суд вказав: апеляційний суд прийшов до обґрунтованих висновків, що станом на 15.06.2015 року, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328, а тому дії державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328 та внесення запису №10032648 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100020207233, загальна площа 639,2 кв.м., адреса: вулиця Прикордонників, будинок 7А, с. Старовойтове, Любомльський р-н, Волинська обл., за ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" є незаконними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328 підлягає скасуванню.

Апеляційним судом також встановлено, що в день прийняття державним реєстратором реєстраційної служби Любомльського РУЮ Волинської області ОСОБА_11 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 22065328, а саме 15.06.2015 року, ТзОВ "Техно-Сервіс Плюс" за договором купівлі-продажу відчужило спірне майно СТ "Станіславінвест" відповідно до договору купівлі-продажу від 15.06.2015р. № 347, а останній, в свою чергу, 17.06.2015р.- ТзОВ "Будтрейд Плюс".

Отже, фактично незаконними реєстраційними діями відповідача заподіяна шкода правам, свободам та інтересам ТзОВ "ОСОБА_1 Україна", як власника малого комплексу обслуговування автотранспорту згідно договору купівлі-продажу від 09.07.2013р.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Абзацами 1, 3 пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Крім того, як встановлено судом, станом на сьогоднішній день, користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, є ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", яке виконує в повному обсязі всі обов'язки, передбачені договором оренди землі від 25.12.2012 року, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Любомльському районі Волинської області.

Абзацом 1 пункту 6 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Згідно пункту 1.7. глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда тощо збудовані (або будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна. Даний пункт вимагає від нотаріуса перевірки прав на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, що було неможливим під час перепродажу нерухомого майна. Проте, в договорах купівлі-продажу від 15.06.2015р. та від 29.08.2015р. зазначається лише кадастровий номер ділянки і не зазначаються права продавців на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоноложних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту, в силу вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 326 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права зласності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи зі змісту ст. 387, 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використання правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речового-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (постанова ВСУ від 11.12.2012 р. у справі № 65гс12).

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, оскільки комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А вибув з володіння власника - ТзОВ "ОСОБА_1 Україна"-не з його волі, власник немає можливості здійснювати фактичне володіння майном, між позивачем та відповідачем 1 немає договірних відносин, відповідач 2 відчужив спірне нерухоме майно без достатніх правових підстав, то наявні законні підстави для витребування цього майна від набувача- ТзОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та визнання за ТзОВ "ОСОБА_1 Україна" права власності на об'єкт нерухомості.

Крім того, господарський суд зауважує, що заперечення відповідачів по справі спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з чим суд позов задовольняє повністю.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідачів порівну.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 316, 317, 326, 328, 387, 392 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (м. Київ, вул. Старвокзальна, 13, код 36125097) право власності на комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А.

3. Витребувати комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" (Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Леонівка, 62 км Автодороги "Київ-Знам'янка", код 24888504).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" (Волинська обл., Любомльський р-н, с. Старовойтове, код 34313877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (м. Київ, вул. Старвокзальна, 13, код 36125097) 43 177,50грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" (Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Леонівка, 62 км Автодороги "Київ-Знам'янка", код 24888504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (м. Київ, вул. Старвокзальна, 13, код 36125097) 43 177,50грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

11.04.2016

СуддяС. В. Бондарєв