Ухвала суду № 57063107, 06.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2764/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта - Гурова В.Г.,

представника позивача - Плечія В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Оазис" до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_3, Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", Відділу Держземагенства України у Врадіївському районі Миколаївської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко Вікторії Олександрівни про скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535994 від 11.03.2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 2,81 га.; скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11570795 від 12.03.2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 2,81 га.; скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535978 від 11.03.2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 0,85 га.; скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535978 від 12.03.2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 0,85 га.; скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535971 від 11.03.2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 1,28 га.; скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535971 від 12.03.2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 1,28 га.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що умовами договору оренди землі від 11.03.2006 року сторони погодили, що договір укладено на 7 років, а об`єкт оренди в розумінні ст. 17 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 16, 38 Договору було передано у 2010 році з моменту державної реєстрації договору, тому апелянт вважає, що строк дії договору спливає у 2017 році, оскільки договір земельної ділянки від 11.03.2006 р. не припинив свою дію у березні 2014 р. то відповідач правомірно здійснив реєстрацію спірних земельних ділянок.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належать земельні ділянки площею 2,81 га, 0,85 га, 1,28 га в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно, що підтверджується державними актами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 виданими Врадієвською райдержадміністрацією від 06.03.2012 року. Ці земельні ділянки ОСОБА_3 успадкувала від ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_5, яке видано Доброжанівською сільською радою Врадіївського району 07.02.2008 року та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим державним нотаріусом Поплужною К.А. 03.12.2008 року (а.с.23-24).

09.03.2012 року ОСОБА_3 було укладено договори оренди земельних ділянок з ФГ «Оазис» строком на 5 років.

Дані договори було зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 09.11.2012 р.

Сторонами не надано суду докази скасування договору оренди землі від 09.03.2012 року чи визнання цього правочину недійсними у судовому порядку.

26.02.2015 року із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № № 34206311, 34205497 та 34206727 позивачу стало відомо, що 11.03.2014 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.03.2006 та додаткової угоди до цього договору оренди землі від 20.08.2009 року державним реєстратором Лавріненко В.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено нові записи про реєстрацію прав оренди земельних ділянок, що раніше належали ОСОБА_5, а тепер знаходяться у власності в ОСОБА_3

Судом встановлено, що предметом договору оренди земельної ділянки від 11.03.2006 та додаткової угоди до цього договору оренди землі від 20.08.2009 року, державну реєстрацію прав на які просить скасувати позивач, є ті самі земельні ділянки, землекористувачем яких на підставі договору оренди землі від 09.03.2012 року є ФГ «Оазис».

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв в порушення приписів ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та прийняв помилково рішення про державну реєстрацію права оренди та їх обтяжень за Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За правилами ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року №1878-VІ визначено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Судом встановлено, що реєстрація договору оренди від 09.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Оазис», проводилась відділом Держкомзему у Врадіївському районі.

Таким чином, право оренди земельних ділянок, зареєстровано за позивачем, було чинним на момент прийняття спірних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

За правилами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

За змістом пункту 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМ України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно до п. 95 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМ України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав; обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав; обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

На підставі пункту 8-1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Обов'язок у витребуванні такої інформації зумовлений тим, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідний запит відповідачем до відділу Держкомзему у Врадіївському районі не надсилався.

Крім того, як вбачається з договору оренди на спірні земельні ділянки від 11.03.2006 р. він був укладений між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством «КАРО» ще 11.03.2006 року і згідно п. 33 зазначеного договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 5 договору останній укладено на сім років до 2013 року.

Таким чином, договір оренди землі від 11.03.2006 року, укладений між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством «КАРО», на час внесення 11.03.2014 року державним реєстратором записів про реєстрацію прав оренди земельних ділянок за виробничо комерційним підприємством «КАРО», вже припинив свою дію.

Доказів на підтвердження того, що договір від 11.03.2006 року був продовжений з новим власником на новий строк представником третьої особи надано не було.

Суд не приймає до уваги посилання представника третьої особи на додаткову угоду від 20.08.2009 року до договору оренди землі від 11.03.2006 року, укладену між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством «КАРО», якою договір оренди землі від 11.03.2006 року продовжено до 31.12.2020 року, з огляду на те, що згідно свідоцтва про смерть від 07.02.2008 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у зв`язку з чим додаткова угода від 20.08.2009 року до договору оренди землі від 11.03.2006 року вважається неукладеною.

Водночас, вiдповiдно до положень Порядку державної реєстрацiї прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17 жовтня 2013 року № 868 (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрацiя речових прав на земельну дiлянку, зокрема права оренди земельної дiлянки, право власностi на яку зареєстроване до 01 сiчня 2013 року органами земельних ресурсiв, та не зареєстроване у Державному реєстрi прав, проводиться у спецiальному роздiлi зазначеного реєстру.

Для проведення державної реєстрацiї права оренди земельної дiлянки заявник подає: заяву про державну реєстрацiю прав та їх обтяжень (щодо iншого речовою права); договiр оренди землi, укладений вiдповiдно до законодавства, що дiяло на момент його укладення (його копiю, завiрену вiдповiдно до законодавства); квитанцiю про сплату державного мита; квитанцiю про внесення плати за надання витягу.

У відповідності до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час укладення додаткової угоди) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, виробничо-комерційним підприємством «КАРО» було подано до реєстраційної служби Врадіївського РУЮ Миколаївської області договір оренди землі від 11.03.2006 року, укладений між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством «КАРО», зареєстрований у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 11.05.2010 р., про що вчинено запис 041048900004, та додаткову угоду від 20.08.2009 року до договору оренди землі від 11.03.2006 року, укладену між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством «КАРО», яка не була зареєстрована у Держкомземі, що свідчить про те, що вищезазначений документ не було укладено відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладання, проте державним реєстратором в порушення вимог закону не було встановлено відповідність поданих документів вимогам законодавства.

Щодо посилань представника третьої особи на те, що договір оренди землі від 11.03.2006 року, укладений між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством «КАРО», був зареєстрований у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 11.05.2010 р., про що вчинено запис 041048900004, що виключало можливість реєстрації договору оренди землі від 09.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Оазис», то вони також не приймаються судом до уваги, у зв`язку з тим, що реєстрація договору оренди земельних ділянок від 09.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Оазис», оскаржена не була та на теперішній час не скасована, а тому є чинною.

Крім того, це також підтверджує наявність обов`язку державного реєстратора запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року, для запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами, що при прийнятті оскаржуваних рішень державним реєстратором зроблено не було.

Суд не приймає до уваги посилання апелянта на додаткову угоду від 05 квітня 2010 року до договору оренди землі від 11 березня 2006 р., щодо продовження договору оренди до 31 грудня 2025 року, оскільки зазначена додаткова угода не була зареєстрована у спосіб, визначений законом, в момент її укладання. Крім того, ця угода не була предметом розгляду у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що державний реєстратор, не перевіривши факт існування договірних відносин між позивачем та власником вищезазначених земельних ділянок, діяв в порушення приписів ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди та їх обтяжень за виробничо-комерційним підприємством «КАРО».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "Оазис" є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 08.04.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик