Ухвала суду № 57061210, 06.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5587/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю представника позивача Грабчак В.М., представника відповідача Борисова І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

01.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" (надалі ТОВ "Орієнтир-Буделемент") звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 30.06.2015 року №0001802201 та форми «П» від 30.06.2015 року №0001812201.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо не встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області форми «Р» від 30.06.2015 року №0001802201 та форми «П» від 30.06.2015 року №0001812201.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що матеріали перевірки та надані позивачем до перевірки первинні документи свідчать, що взаємовідносини між ТОВ «Орієнтир-Буделемент» та контрагентами ТОВ «АСКС-Україна», ТОВ «ЛЮБ-СИСТЕМ» і ТОВ «ІБК ВАРМБУД» за жовтень 2014 року не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень на вищезазначених підприємствах, отже при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу №220 від 14.05.2015 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Орієнтир-Буделемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АСКС-Україна», ТОВ «Люб Системс» та ТОВ «ІБК Вармбуд» за жовтень 2014 року».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.05.2015 року №176/10-06-22-01/36108100 про порушення ТОВ «Орієнтир-Буделемент»:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 116 038 гривень за жовтень 2014 року;

2) п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств (рядок 7 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» Декларації з податку на прибуток підприємств) на загальну суму 696 226 гривень за 2014 рік;

3) п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.2, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

На підставі даного акту перевірки №176/10-06-22-01 від 28.05.2015 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 №0001812201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145048,00 грн., в тому числі за основним платежем 116038 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29010,00 грн. (т.1, а.с.15) та №0001812201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 696226,00 грн. (т.1, а.с.16);

07.07.2015 року позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення рішення від 30.06.2015 №0001812201 та №0001812201 до Головного управління ДФС у Київській області (т.1, а.с.35-42), за наслідками такого оскарження рішенням Головного управління ДФС у Київській області №2506/10/10-36-10-01-04/687 від 18.09.2015 вказану скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.06.2015 №0001812201 та №0001812201 - без змін (т.1, а.с.43-51).

25.09.2015 року позивач звернувся з повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.06.2015 №0001812201 та №0001812201 до Державної фіскальної служби України (т.1, а.с.52-59), яку також рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №24720/6/99-99-10-01-01-25 від 20.11.2015 залишено без задоволення (т.1, а.с.60-65).

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що

- між позивачем (покупець) та ТОВ «АСКС-Україна» (постачальник) укладений договір поставки від 01.11.2013 року №01-11-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар - піддони дерев'яні, для використання покупцем у виробництві власної готової продукції, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. Відповідно до умов пункту 5.1.1. договору доставка товару (піддони дерев'яні) здійснюється транспортом та за рахунок постачальника ТОВ «АСКС-Україна» на склад покупця за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності 28-А.

На виконання умов даного договору поставки за №01-11-13 від 01.11.2013, у жовтні 2014 року позивачем надано видаткові накладні (т.2, а.с.22-41), податкові накладні (т.2, а.с.42-61), товарно-транспортні накладні (т.2, а.с.62-85), платіжні доручення (т.2, а.с.84-86).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «АСКС-Україна», були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за жовтень 2014 року (т.2, а.с.87-90).

Позивачем також надані фотографії піддонів дерев'яних, які постачаються ТОВ «АСКС-Україна» та використовуються ТОВ «Орієнтир-Буделемент» для пакування та складування готової продукції (т.2, а.с.106-109).

- між позивачем (замовник) та ТОВ «Люб Системс» (виконавець) укладено договір від 09.01.2014 року №100114, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи з ремонту та налагоджування гідравлічного обладнання замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх, та договір від 09.01.2014 року №100114/1, згідно якого позивач (покупець) та ТОВ «Люб Системс» (постачальник), постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар - фільтрувальне та гідравлічне обладнання і системи комплектуючі матеріали, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах договору. (т.1, а.с.109-112, 121-124)

В період дії зазначених вище договорів до них укладалися додатки, які конкретизували об'єм поставок фільтрувального та гідравлічного обладнання і систем, комплектуючих матеріалів та робіт з монтажу поставленого фільтрувального та гідравлічного обладнання і систем, комплектуючих матеріалів та період виконання робіт. (т.1, а.с.113-120, т.1, а.с.1 125-149).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надані копії платіжних доручень від 03.10.2014 року №№4997-4998, від 16.10.2014 року №5295, від 17.10.2014 року №5299, від 27.10.2014 року №№5511, 5514-5515 (т.3, а.с.56-62) та акт звірки взаємних розрахунків за жовтень 2014 року між ТОВ «Орієнтир-Буделемент» та ТОВ «Люб Системс» (т.3, а.с.48), податкові накладні (т.1, а.с.157-163)

Поставка фільтрувального та гідравлічного обладнання і систем, комплектуючих матеріалів у жовтні місяці 2014 року була необ'ємною як за загальною вартістю поставленого обладнання, так і за фізичним об'ємом, спеціального перевізного транспорту не вимагала, а тому зазначене обладнання,у відповідності до умов пункту 4.2. договору №100114/1 від 09.01.2014 року, було вивезено ТОВ «Орієнтир-Буделемент» самовивозом із складу ТОВ «Люб Систем», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Леся Курбаса, 2б, що не потребує відповідного оформлення.

Товари, отримані позивачем від ТОВ «Люб Системс», були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку №631 за жовтень 2014 року (т.1, а.с.179, т.3, а.с.63,64). Роботи, виконані ТОВ «Люб Системс» були відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №1522, що підтверджується відомістю по рахунку №1522.

Позивачем також надані фотографії гідравлічного механізму млина та лінії автоматичного пакування готової продукції, які були предметом поставки та ремонтних робіт на підставі Договорів від 09.01.2014 року №№100114 та 100114/1 укладених з ТОВ «Люб Системс» (т.2, а.с.11-14).

Разом з тим, не спростовано в суді апеляційної інстанції, що станом на жовтень 2014 року у штаті ТОВ «Люб Системс» працювало 13 (тринадцять) осіб, що підтверджено штатним розкладом, який введений в дію з 01.08.2014 року (т.1, а.с.165), їм виплачувалася заробітна плата та утримувався податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується відповідним податковим розрахунком (форма №1ДФ) за 4 квартал 2014 року та квитанціями про відправлення цього розрахунку у електронній формі та його отримання ДПІ у Печерському районі міста Києва 22.01.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.166-169).

між ТОВ «Орієнтир-Буделемент» та ТОВ «ІБК ВАРМБУД» укладено договір підряду від 09.09.2014 року №09/09/2014, предметом якого були підрядні роботи з монтажу метало каркасу та облицювання сендвіч панелями ППУ силосу на об'єкті ТОВ «Орієнтир-Буделемент» під час реконструкції майнового комплексу (т.1, а.с.66-73), відповідно до умов якого роботи виконуються на об'єкті ТОВ «Орієнтир-Буделемент» за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності 28-А. На виконання п. 7.4. та п. 11.3 договору підряду від 09.09.2014 року №09/09/2014 сторонами підписано акт передачі будівельного майданчика для виконання Підрядником роботи з монтажу метало каркасу та облицювання сендвіч панелями ППУ силосу.

Щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Орієнтир-Буделемент» та ТОВ «ІБК ВАРМБУД» в межах періоду, який перевірявся, а саме жовтня 2014 року, то на виконання умов договору підряду від 09.09.2014 року №09/09/2014, додаткової угоди №1 від 09.09.14 договору підряду від 09.09.2014 року №09/09/2014 та додатку № 1 до додаткової угоди №1 від 09.09.14 - Технічного завдання замовника (т.1, а.с.73,75-79), у жовтні 2014 року, ТОВ «ІБК ВАРМБУД» виконало роботи на загальну суму 74602,46 грн. у тому числі ПДВ в розмірі 12433,74 грн., що підтверджується актом прийняття виконаних робіт за жовтень 2014 від 31.10.2014 року №1, та відповідно до нього оформлену податкову накладну №15 від 31.10.2014. Роботи, виконані ТОВ «ІБК ВАРМБУД» були відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №1522, що підтверджується відомістю по рахунку №1522.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо посилань відповідача у акті перевірки на недотримання позивачем вимог наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554, оскільки, вказаний наказ втратив чинність відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 року №16. Разом з тим, наказом, на який посилається відповідач, а саме наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 були затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а не обов'язкові. Крім того, у Акті прийняття виконаних робіт від 31.10.2014 року є зазначені усі необхідні його реквізити, а сам Акт прийняття виконаних робіт від 31.10.2014 року (т.1, а.с.78-79) є додатком до договору від 09.09.2014 року №09/09/2014, який у сукупності з іншими первинними документами повністю дозволяє ідентифікувати дату виконаних робіт, об'єкт, види, обсяги та вартість матеріальних ресурсів.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції зазначений акт відповідає формі КБ-2в.

На підтвердження реальності операцій за договором підряду від 09.09.2014 року №09/09/2014 позивачем також надано фотографії виконаних ТОВ «ІБК ВАРМБУД» робіт.

За період дії договору підряду від 09.09.2014 року №09/09/2014 ТОВ «ІБК ВАРМБУД» виконано робіт на загальну суму 1540942,77 грн. Результати виконаних робіт використовуються ТОВ «Орієнтир-Буделемент» у власній фінансово-господарській діяльності.

Крім того, станом на жовтень 2014 року у штаті ТОВ «ІБК ВАРМБУД» працювало 3 (три) особи, що підтверджено штатним розкладом, який введений в дію з 01.10.2014 року, та виплачувалася заробітна плата 14 (чотирнадцяти) особам, а також утримувався податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується відповідним податковим розрахунком (форма №1ДФ) за 4 квартал 2014 року та квитанціями про відправлення цього розрахунку у електронній формі та його отримання ДПІ у Шевченківському районі міста Києва 22.01.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладений в Акті від 28.05.2015 року №176/10-06-22-01/36108100 висновок є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 №0001812201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145048,00 грн., в тому числі за основним платежем 116038 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29010,00 грн. (т.1, а.с.15) та №0001812201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 696226,00 грн., винесено протиправно, тому підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони договору, укладаючи вищезазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентами, та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цих договорів підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2016 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Буделемент" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.